Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 219/3788/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2017. Зареєстровано: 03.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2017.

Результат оскарження 05.10.2017 Апеляційний суд Донецької області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 219/3788/17
		                                              Провадження № 2/219/2719/2017
		  
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М                     У К Р А Ї Н И
		 
		 
		       26 червня 2017 року   Артемівський  міськрайонний  суд  Донецької області  в складі: 
		                                                                              судді                                           Павленко О.М.,
		                                                                        за участі секретаря                        Брагіної М.В.,
		           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітку за час вимушеного прогулу, допомоги по вагітності та пологах, моральної шкоди,- 
		в с т а н о в и в:
		   позивач звернулася до суду з позовом, згідно якого просить поновити її на роботі, стягнути з ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3 655 гр. 60 коп., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 2 052 гр. 27 коп., зобов'язати відповідача здійснити розрахунок суми належної їй допомоги по вагітності та пологах як застрахованій особі та здійснити її виплату,  стягнути моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. 
		  В обґрунтування позову вказує, що з 29.05.2014 року вона працювала інженером конструктором бюро металургійного устаткування відділу по надійності, стандартизації та організації ремонтів управління ремонтів у Приватному акціонерному товаристві «Єнакіївський металургійний завод». З 1.03.2017 року ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» було тимчасово призупинено виробництво, про що було видано відповідний наказ, з вказаного часу всі працівники знаходилися по домівках у вимушених відгулах. Отже, з 1.03.2017 року на виробництві у відповідача виник час простою не з вини працівників. 16.03.2017 року, знаходячись вдома, позивачу було повідомлено у телефонному режимі про необхідність з'явитися на робоче місце 17.03.2017 року. На робочому місці їй і іншим робітникам були видані на руки трудові книжки та повідомлено про звільнення всіх робітників за згодою сторін відповідно до п. 1 ст.36 КЗпП України. У трудовій книжці зазначалась дата звільнення 16 березня 2017 року (тобто дата яка вже минула) на підставі наказу № 1026. Також їй було повідомлено, що наказ про звільнення був направлений у електронному вигляді всім працівникам на їх робочі електронні скриньки. Під час видачі трудових книжок вона повідомила представника відповідача, що вона не дає згоди на звільнення її за вищенаведеною статтею і що таке звільнення є безпідставним та незаконним, а також про те що, ознайомлення з наказом в електронному вигляді не може бути її згодою на звільнення. До того ж позивач вказала, що вона вагітна і термін її вагітності складає 28 тижнів. Не зважаючи на її доводи і на заборону звільнення вагітних жінок, встановлену КЗпП, їй була видана вже заповнена трудова книжка, в якій зазначалась підстава звільнення - згода сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). Позивач була вимушене забрати свою трудову книжку, оскільки це документ, якій підтверджує її стаж роботи та факт її незаконного звільнення. З текстом наказу № 1026 вона ознайомилася на робочому місці 17.03.2017 року, це і був єдиний день її можливого доступу до електронної скриньки, оскільки доступ до неї можливий тільки з робочого комп'ютеру. В наведеному вище наказі повідомлялося про припинення трудових відносин між відповідачем та всіма працівниками ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» і необхідності кожному з'явитися за юридичною адресою відповідача для отримання даних по дійсним вакансіям в структурних підрозділах ПрАТ «ЄМЗ» або отримання трудової книжки. Підставою для звільнення в наказі вказувалась згода сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Також в наказі вказувалось, що у разі неприбуття працівника за вказаною адресою або не виявлення в письмовій формі бажання про продовження трудових відносин у інших структурних підрозділах, буде вважатися, що працівник надав згоду на звільнення за згодою сторін. Взагалі до миті видання наказу від відповідача пропозицій щодо звільнення не надходило. Звільнивши позивача безпідставно, відповідач лишив її права на отримання допомоги по вагітності та пологах як застрахованій особі в системі загальнообов'язкового державного страхування. Оскільки вона вважається звільненою за згодою сторін, їй виданий лікарняний лист для призначення державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного страхування. Період надання державної допомого відповідно до виданого їй лікарняного становить з 30.03.2017 року до 2.08.2017 року, а саме 126 календарних днів. До того ж відповідач й до теперішнього часу не провів розрахунків по заробітній платі (за час вимушеного простою) з 1.03.2017 року по 16.03.2017 року. Заробітна плата в ПрАТ «ЄМЗ» сплачується два рази на місяць сьомого та двадцять третього числа кожного місяця, тобто заробітна плата за період з 1.03.2017 року по 15.03.2017 року повинна бути сплачена не пізніше 23 березня 2017 року, а за 16.03.2017 року не пізніше 7 квітня 2017 року. Заробітна плата за час вимушеного простою складає 2 052 гр. 27 коп. На день пред'явлення позову до суду позивач перебувала у вимушеному прогулі 19 робочих днів, з 17.03.2017 року по 13 квітня 2017 року. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За розрахунком позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить 3 655 гр. 60 коп. (кількість годин вимушеного прогулу - 152 х середнього динна заробітна плата - 24,05 грн.). Своїми протиправними діями відповідач залишив позивача і її родину без засобів для існування. Крім того, вказала, що навіть факт доказування безпідставного звільнення у її положенні надає їй моральних страждань. Родина позивача опинилася на грані виживання. Своїми діями відповідач спричинив їй і родині моральну шкоду, у зв'язку із чим ПрАТ «ЄМЗ» повинен відшкодувати заподіяну позивачу моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. 
		   Представник відповідача ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» Лактіонова Л.О. надала до суду заперечення, згідно яких заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що наказом № 1026 від 16.03.2017 року трудовий договір, укладений між ПрАТ «ЄМЗ» та позивачем, було припинено. Однак звільненню позивача передувало прийняття наказу № 1025 від 15.03.2017 року по персоналу, відповідно до якого кожному зацікавленому у збереженні трудових відносин з відповідачем робітнику було запропоновано до 18:00 16.03.2016 року з'явитися за юридичною адресою відповідача із метою оформлення переводу до інших структурних підрозділів підприємства, що розміщені на підконтрольній Україні території. Одночасно, відповідачем було повідомлено усіх робітників, що у випадку не прибуття за юридичною адресою до вказаного часу та не вираження у письмовій формі свого бажання щодо продовження трудових відносин, буде вважатися, що із боку таких робітників було надано згоду на розірвання укладеного із ними трудових договорів на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України та такі договори будуть розірвано з 16.03.2017 року. Даний наказ було доведено до відома усіх робітників підприємства шляхом надсилання копій на електронні адреси корпоративної пошти. Факт отримання копії наказу також підтверджено позивачем у позовній заяві. Окрім зазначеного, копії наказу № 1025 від 15.03.2017 року було розміщено на прохідних цехів, столових цехів, місцях загального користування, що підтверджується відповідним актом. Додатково, інформація щодо вмісту наказу № 1025 протягом 15.03.2017 року неодноразово доводилася до відома всіх співробітників підприємства через внутрішні системи сповіщення. Наказ № 1025 від 15.03.2017 року було прийнято у зв'язку із тим, що 15.03.2017 року до адміністративної будівлі ПрАТ «ЄМЗ», яка розміщена за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, 9, увійшли групи невідомих людей, які назвалися представниками влади так званої «Донецької народної республіки». Вказані особи вимагали сплачувати податки в бюджет так званої «Донецької народної республіки» (передавати частину доходу в «бюджет» так званої «ДНР» та здійснювати діяльність у відповідності до «законодавства ДНР») або передати у їх розпорядження все майно підприємства. Через неможливість виконати злочинні вимоги невстановлених осіб, та у зв'язку з тим, що відповідач не хотів піддавати небезпеки життя та здоров'я співробітників, останнім було прийнято рішення щодо залишення майна підприємства в розпорядженні представників так званої «ДНР» та під їх контролем, наслідком чого стало фактичне припинення подальшої господарської діяльності підприємства у місті Єнакієве. З метою недопущення виникнення ризику загрози життю та здоров'ю співробітників ПрАТ «ЄМЗ», останній був змушений штучно обмежити доступ робітників до виробничих потужностей, контроль над якими було втрачено, шляхом переведення таких робітників до інших структурних підрозділів відповідача, розміщених на підконтрольній Україні території, або, у випадку не згоди останніх із переведенням - шляхом застосування крайнього заходу у вигляді звільнення. Вказала, що за фактом захоплення виробничих потужностей відповідача, майна та первинних документів, у тому числі, але не виключно: трудові книжки працівників підприємства; оригінали наказів, у тому числі наказу про затвердження та введення у дію штатного розпису по підприємству; особових справ робітників (у т.ч. заяв робітників про прийняття на роботу; анкет; особових карток та інше); посадових інструкцій робітників; табелів обліку робочого часу; поданих до державних та контролюючих органів звітів та інше, останнім було підготовлено та надіслано на адресу Головного управління Національної поліції в Донецькій області заяви про вчинення кримінального правопорушення. За даним фактом слідчим відділом Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області внесені відомості до ЄРДР за № 12017050150000803. Щодо вимоги про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, відповідно до наказу № 1026 від 16.03.2017 року позивача було звільнено на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, не виконавши вимоги наказу № 1025. Відповідач розцінив факт нез'явлення ОСОБА_1 за юридичною адресою ПрАТ «ЄМЗ» та відмови у написанні заяви щодо переводу її до інших структурних підрозділів як мовчазну згоду на звільнення останньої із займаної посади та відмови від подальшого продовження трудових відносин. Також, оскільки припинення трудового договору між позивачем та відповідачем відбулося саме за згодою сторін, яка мала місце, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, посилання позивача на порушення КЗпП України під час її звільнення, є безпідставним, оскільки вагітні жінки не можуть бути звільнені з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, проте за іншими підставами припинення трудового договору з цими категоріями жінок можливе. У зв'язку із цим вимога позивача щодо визнання незаконним звільнення та поновлення позивача на роботі не підлягає задоволенню.
		Також відповідач не визнає вимоги щодо стягнення допомоги по вагітності та пологам, оскільки ПрАТ «ЄМЗ не має ані повноважень, ані законних підстав на здійснення розрахунку суми допомоги по вагітності та пологах та виплати її за власний рахунок, оскільки ОСОБА_1 звернулася вперше до лікувально-профілактичного закладу вже після припинення трудових відносин на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що вбачається з копії первинної довідки № 18 для призначення і виплати державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, яка датується 30.03.2017 року. До цього часу позивач не повідомляла письмово про перебування її в стані вагітності, не надала до відділу кадрів жодного документа на підтвердження того. А тому посилання позивача на безпідставне звільнення є хибним, оскільки станом на день звільнення про даний факт відповідачу не було відомо. До того ж враховуючи відсутність первинної документації, відповідач не має можливості у відповідності до вимог діючого законодавства, нарахувати, розрахувати та виплатити заборгованість по заробітній платі. А наданий позивачем розрахунок, зроблений власноруч, не підтверджується будь-якими належними доказами, оскільки матеріали справи не містять об'єктивної довідки про заборгованість відповідача із зазначенням розміру посадового окладу позивача, суми невиплаченої заробітної плати, кількості відпрацьованих днів, кількості днів відпустки (якщо така мала місце). У зв'язку з втратою первинної документації у відповідача немає можливості надати, перевірити або підтвердити надану інформацію щодо нарахованої заробітної плати за фактично відпрацьовані робочі дні (години) та число відпрацьованих робочих днів (годин) позивача, розміру посадового окладу позивача, суми невиплаченої заробітної плати, кількості відпрацьованих днів, кількості днів відпустки та даних щодо графіка роботи. Крім того, позивачем не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, таким чином немає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі. Також зазначила, що наказ про звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства, та не був пропозицією про звільнення (за згодою сторін), а фіксував факт її звільнення. Вважає, що відповідач спочатку повинен був направити позивачу пропозицію про звільнення, потім отримати згоду позивача, після чого видати наказ про звільнення за згодою сторін (у відповідності до наказу Держкомстату) та ознайомити позивача з ним наказом під розпис. У зв'язку із недодержанням цих вимог є визнання неправомірності звільнення за згодою сторін, та відповідач повинен поновити позивача на робочому місті. Пояснила, що робочі електронні скриньки використовуються співробітниками тільки на робочому місці для здійснення робочих обов'язків та не використовуються у особистих потребах, а відтак як позивач під час направлення наказу знаходилась вдома і не мала можливості використовувати робочу поштову скриньку то й не мала змоги ознайомитись з наказом. Електронна скринька була відкрита лише 17.03.2017 року, після того як позивач вже була звільнена (тобто отримала вже заповнену трудову книжку). До того ж з 1 березня 2017 року було тимчасово призупинено виробництво, про що, було видано відповідний наказ, з вказаного часу всі працівники знаходилися по домівках у вимушених відгулах і не мали змоги ознайомитись з текстом наказу. Щодо виплати допомоги по вагітності вказує, що посилання відповідача про її звернення до лікарняного закладу тільки після її звільнення є безпідставне, тому що заклад не має права видавати лікарняний лист для призначення державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам раніше встановленого терміну.
		Представник відповідача Лактіонова Л.О. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, оскільки доводи позивача вважає необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню, та підтримала доводи, викладені в раніше поданому запереченні проти позову. Разом з тим додатково пояснила, що трудові книжки, табелі обліку робочого часу працівників; штатний розклад; дані щодо розрядів робітників (накази, розпорядження); тарифні ставки та інші первинні документи, необхідні для нарахування заробітної плати та всіх інших платежів, що належать до виплати працівникам при звільненні зберігалися в бухгалтерії ПрАТ «ЄМЗ» в адміністративній будівлі підприємства за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, 9. Виробничі потужності ПрАТ «ЄМЗ», що знаходяться на території м. Єнакієве Донецької області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, вийшли з під контролю підприємства, у зв'язку із злочинними їх захопленнями для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін проведення їх є невідомим. 17.03.2017 року у відповідності до вищезазначеного Закону України, ПрАТ «ЄМЗ» направило до Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а також до Державної фіскальної служби України, відповідне повідомлення про втрату первинних документів. ПрАТ «ЄМЗ» попередило Запорізьке управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо втрату контролю над підприємством, його майном та первинною документацією. Вважає, ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором (ПрАТ «ЄМЗ»), вони об'єктивно впливають на її зобов'язання, передбачені ст.ст.47 і 116 КЗпП України, та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов'язальної сторони, якою є ПрАТ «ЄМЗ», за невиконання зобов'язань, передбачених ст.ст.47 і 116 КЗпП України. 
		  Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав. 
		  Стаття 3 ЦПК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, підставою для захисту прав в судовому порядку є їх порушення, оспорювання чи невизнання іншими особами. 
		Стаття 11 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Згідно вимог ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.
		Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.06.2005 року позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з підприємством Приватне акціонерне товариство «Єнакіївський металургійний завод» з 29.05.2014 року по 16.03.2017 року, де працювала на посаді інженера-конструктора 3 категорії бюро металургійного устаткування відділу по надійності, стандартизації та організації ремонтів управління ремонтів. На підставі наказу № 1026 від 16.03.2017 року ОСОБА_1 було звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6-10, 98). 
		Виданню наказу №1026 від 16.03.2017 року передувало видання наказу № 1025 від 15.03.2017 року по персоналу, за умовами якого кожний зацікавлений у збереженні трудових відносин із ПрАТ «ЄМЗ» працівник до 18:00 години 16.03.2017 року мав з'явитися за юридичною адресою ПрАТ «ЄМЗ» (Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нахімова, 116а) задля оформлення переведення до інших структурних підрозділів ПрАТ «ЄМЗ», розміщених на підконтрольній Україні території. В п.4 наказу зазначено, що в разі неприбуття працівника за юридичною адресою ПрАТ «ЄМЗ» до 18:00 години 16.03.2017 року та не виявлено в письмовій формі бажання про продовження трудових відносин, буде вважатися, що зі сторони працівника надається згода на розірвання укладеного з ним трудового договору на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) та такий договір буде розірвано з 16.03.2017 року (а.с.12, 97-100).
		Позивач із наказом № 1025 від 15.03.2017 року була ознайомлена належним чином шляхом отримання копії наказу на корпоративну електронну пошту (персональну та загальну електронну адресу), а також про наявність вказаного наказу їй було повідомлено у телефонному режимі, що позивачем не спростовується.
		З акту від 15.03.2017 року вбачається, що 15.03.2017 року (з 10:00 год. по 12:00 год.) було здійснено розміщення копій наказу № 1025 «По персоналу» у місцях промислової ділянки ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» за адресами: пр. Металургів, 9, м. Єнакієве та вул. Металургійна, 57, м. Макіївка. До того ж, інформація щодо змісту наказу № 1025 протягом 15.03.2017 року неодноразово доводилася до відома необмеженого кола осіб через внутрішні радіо підприємства, що підтверджується відповідним актом (а.с.64).
		Позивач у встановлені наказом № 1025 від 15.03.2017 року строки за юридичною адресою відповідача не з'явилася, жодним іншим чином зацікавленості у продовженні трудових відносин із відповідачем не виразила.
		Факт захоплення підприємства відповідача не заперечується позивачем та підтверджується витягом з кримінального провадження № 12017050150000803, з якого вбачається, що 27.03.2017 року до ЧЧ Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області надійшов лист про те, що 15.03.2017 року невідомі особи, які представилися представниками так званої «Донецької народної республіки», захопили адміністративну будівлю ПрАТ «ЄМЗ», яка розташована за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 9 та ПрАТ «Макіївський металургійний завод» (Макіївську філію ПрАТ «ЄМЗ»), яка розташована за адресою: м. Макіївка, вул. Металургійна, 147 (а.с.65), що й стало передумовою видання наказу № 1025 «По персоналу».
		Вирішуючи цей спір, суд, з-поміж іншого, бере до уваги те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).
		Міжнародними нормативно-правовими актами закріплене право на безпечні умови праці, що в подальшому знайшли своє відображення в національному законодавстві. Так, зокрема, статтею 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права передбачено право кожного працівника на умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.
		Враховуючи, що перенесенню потужностей виробництва підприємства відповідача передувала реальна загроза з боку представників незаконних збройних формувань, можна зробити висновок, що керівництвом підприємства вживались всі можливі на той час заходи щодо збереження майна підприємства, забезпечення безпеки працівників шляхом переведення їх на роботу на територію, підконтрольну Україні. Інших шляхів вирішення проблеми термінового переведення працівників та забезпечення їх безпеки підприємство на той час не існувало.
		Верховний суд України у постанові № 6-1185цс16 від 12 квітня 2017 року зазначив, що згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Відповідно до ст.9 Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. З огляду на наведене, суд при розгляді даної справи вважає за можливе застосовувати аналогію закону шляхом використання норм цивільного права задля вирішення спору, що існує між позивачем та відповідачем.
		У цілому, мовчання визнається виявом волі укласти/змінити угоду у випадках, передбачених законодавством. Так, відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, поведінкою особи може виражатися зовнішній вияв волі (волевиявлення) особи. В даному випадку йдеться саме про конклюдентні дії.
		Частина 2 цієї статті передбачає можливість укладення/зміни правочину у спрощеній формі. Якщо тільки законом для даного виду правочину не встановлена обов'язкова письмова форма, достатньо може бути і певної поведінки сторін. Це можуть бути дії або бездіяльність окремих осіб (в односторонніх правочинах) або узгоджені дії учасників дво або багатостороннього правочину (так звані «конклюдентні дії»).
		Під конклюдентними діями у цивільному праві прийнято розуміти дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір.
		З огляду на вказане раніше, приймаючи до уваги ту обставину, що законодавством України допускається прийняття у якості підстав для укладення/зміни правовідносин конклюдентні дії та мовчазна згода, суд вважає за можливе погодитися із висновком, який було зроблено відповідачем, в частині отримання з боку позивача мовчазної згоди (конклюдентних дій) на звільнення останнього з займаної посади через відмову у подальшому продовженні трудових відносин, що було виражене у нез'явленні за юридичною адресою відповідача та у відмові у написанні заяви щодо переводу до інших структурних підрозділів відповідача, що розміщені на підконтрольній території України.
		Крім того, оскільки припинення трудового договору між позивачем та відповідачем відбулося саме за згодою сторін, яка мала місце, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, посилання позивача на порушення КЗпП України під час її звільнення, є безпідставним, оскільки вагітні жінки не можуть бути звільнені з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, проте за іншими підставами припинення трудового договору з цими категоріями жінок можливе.
		З огляду на вказане раніше, вимога позивача щодо визнання звільнення з роботи незаконним та поновленню на роботі не підлягає задоволенню.     
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом. 
		Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові випадки за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.
		У відповідності до ст.31 цього Закону, підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
		Згідно до ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.
		Як зазначено у п.2 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою № 26 від 22.12.2010 року Правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
		Додана до позовної заяви копія первинної довідки № 18 для призначення і виплати державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не зареєстровані в системі загальнообов'язкового державного страхування, датується 30.03.2017 року (а.с.15), а саме після припинення трудових відносин на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. 
		Як вказує відповідач, до цього часу позивач не повідомляла письмово про перебування її в стані вагітності, не надала до відділу кадрів документа на підтвердження того. Тому відповідач ПрАТ «ЄМЗ» не має підстав на здійснення розрахунку суми допомоги по вагітності та пологах та виплати її за власний рахунок. 
		Цього висновку позивачем не спростовано. На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення допомоги по вагітності та пологах не підлягає задоволенню.
		Щодо вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає про наступне.
		Згідно із положеннями ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Стаття 116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Позивач зазначила про те, що у день її звільнення (16.03.2017 року) відповідач не здійснив розрахунок з нею, та не передав заповнену відповідно до законодавства України трудову книжку. 
		Відповідач у якості підстав для невиплати на користь позивача коштів та невидання заповнених трудових книжок зазначає про захоплення виробничих потужностей та розміщених у них первинних документів, штампів та печаток підприємства. За відповідними фактами за повідомленням Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області було розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12017050150000803 за ч.1 ст.341 КК України.
		Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, а саме, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
		Інформації щодо виплат за попередні місяці роботи з боку позивача суду не надано. Дана інформація також не надана і відповідачем з огляду на втрату первинної документації. 
		Отже, розрахунок, який на думку позивача мав бути зроблений відповідачем на дату звільнення, не підтверджується матеріалами справи і ґрунтується на припущеннях у супереч вимогам ст. 60 ЦПК України.
		Задля надання відповідної оцінки ситуації, що склалася у діяльності ПрАТ «ЄМЗ», останній звернувся із відповідним запитом до Торгово-промислової палати України. Науково-правовим висновком ТПП України від 15.05.2017 року № 1565/2/21-10.2 (а.с.66-85) було підтверджено існування форс-мажорних обставин, які роблять неможливим виконання ПрАТ «ЄМЗ» передбачених ст.47 та ст.116 КЗпП України зобов'язань щодо здійснення розрахунку у день звільнення та видачі робітникові заповненої трудової книжки у день звільнення.
		Даний науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України ґрунтуються на тому, що після 15.03.2017 року (дати фактичного захоплення невстановленими особами виробничих потужностей) відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, та інше, що підлягають до виплати на користь робітників у день звільнення. Одночасно, відповідачем втрачено доступ до трудових книжок робітників, з огляду на що відповідач не має можливості здійснити записи відносно звільнення таких робітників.
		Терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, в тому числі територіям м. Єнакієве та м. Макіївки Донецької області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлювають виконання обов'язків сторонами, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.
		Якщо виробничі потужності ПрАТ «ЄМЗ», що знаходяться на територіях м. Єнакієве та м. Макіївки Донецької області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань і вийшли з під контролю роботодавця, у зв'язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін повернення їх є невідомим, то пропозиція роботодавця про термінове припинення трудових відносин з усіма представниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов'язки на цих виробничих потужностях, за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, є вимушеним необхідним та упереджуючим заходом.
		Втрата контролю і доступу ПрАТ «ЄМК» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться в м. Єнакієве та м. Макіївка, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, компютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, фактично знівелювала можливість виконати зобов'язання перед працівниками, згідно зі ст.ст. 47 та 116 КЗпП України, а саме 16 березня 2017 року кожному працівнику ПрАТ «ЄМК» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок, а цим порушується співвідношення його майнових інтересів з майновими інтересами його працівників, і позбавляє того, на що такий працівник може розраховувати і це гарантується йому законодавством України про працю, а саме: у день звільнення отримати належно оформлену трудову книжку та розрахунок.
		Унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених ст.ст. 47 і 116 КЗпП України, а саме: 16 березня 2017 року кожному працівникові видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Донецької області, у тому числі м. Єнакієве та м. Макіївки, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
		Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором. Такі форс-мажорні обставини є підставами для звільнення від відповідальності зобов'язальної сторони.
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.
		         Тому суд приходить до висновку, що трудові права позивача в цій частині відповідачем не порушені (через відсутність вини відповідача), у зв'язку з чим підстави для стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та простою відсутні.
		Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного суду від 25 травня 2001 року та від 27 лютого 2009 року № 5 зазначено, що обов'язковою умовою для настання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди є наявність вини з боку заподіювана такої шкоди. Разом з цим, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Оскільки суд приходить до висновку про те, що відповідач не вчиняв дій щодо порушення, оспорювання чи невизнання законних прав та інтересів позивача, спрямованих на реалізацію права на розірвання трудового договору, здійснення розрахунків при звільненні, суд доходить до висновку і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. 
		З огляду на вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1, тому вважає необхідним у задоволенні позову позивача відмовити.
		  Також слід зазначити, що позивачем при зверненні до суду не був сплачений судовий збір в сумі 640 гр. за позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 28.04.2017 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з тяжким матеріальним становищем було задоволено та відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення по справі. У зв'язку із тим, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зазначена сума судового збору у розмірі 640 грн. на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з позивача на користь держави.
		Керуючись ст. 3 Конституції України, ст.ст.  3, 4,  10, 11,  60,  88, 212 -  215 ЦПК України, ст.ст. 9, 205, 263, 617 ЦК України, ст.ст. 4, 47, 116, 117, 232 КЗпП України, суд, -   
		в и р і ш и в:
		            
		у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі інженером - конструктором бюро металургійного устаткування відділу по надійності, стандартизації та організації ремонтів управління ремонтів у приватному акціонерному товаристві «Єнакіївський металургійний завод», стягнення з приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 3 655 гр. 60 коп.; заробітної плати за час вимушеного простою в сумі 2 052  гр. 27 коп., моральної шкоди  в розмірі 30 000 гр., зобов'язання здійснити розрахунок суми належної їй допомоги по вагітності  та пологах як застрахованій особі та здійснити її виплату на її користь за власний рахунок - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 640 гр. на користь держави.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом 10-ти днів з моменту його проголошення. 
		 
		 
		            Суддя -
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		     
		 
		                                       О.М.Павленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...