Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/1149/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність; Спори про самочинне будівництво.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2017. Зареєстровано: 03.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2017.
Дата набрання законної сили: 24.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                            
		                                                Справа № 307/1149/17
		Провадження №  2/307/868/17
		 
		 Р І Ш Е Н Н Я
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		    29 червня 2017 року                                     м. Тячів
		    Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Клим В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, де третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання права власності на нерухоме майно,
		    В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 селищної ради, де третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання права власності на нерухоме майно. В позовній заяві зазначила, що у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 20.03.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 селищною радою та ОСОБА_3, у користування останньому на умовах оренди була передана земельна ділянка площею 0,0150 га (кадастровий номер 2124456200:03:005:0041), розташованої по вул.. Заводська, 1«б» в смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області для здійснення підприємницької діяльності. Також у відповідності до договору суборенди земельної ділянки від 12.11.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та нею (ОСОБА_1), у користування їй на умовах суборенди була передана земельна ділянка площею 0,0150 га (кадастровий номер 2124456200:03:005:0041), розташованої по вул.. Заводська, 1«б» в смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області для здійснення підприємницької діяльності. Її право на суборенду земельної ділянки площею 0,0150 га (кадастровий номер 2124456200:03:005:0041), розташованої по вул.. Заводська, 1«б» в смт. Тересва Тячівського району, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і стверджується відповідним витягом №29534011 від 14.11.2014 року. На вказаній земельній ділянці площею нею було збудовано обєкт нерухомого майна  будівлю магазину та відповідно до технічного паспорта, виготовленого 19.02.2016 року Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації, до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: смт. Тересва, вул. Заводська, 1«б»  входять: будівля магазину, загальною площею 341,40 кв.м. Згідно акту обстеження технічного стану цієї будівлі магазину, складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4, за результатами технічного обстеження обєкту встановлено, що технічний стан конструкцій існуючої будівлі відповідає вимогам міцності, надійності та сейсмостійкості, використання будівлі магазину за призначенням можливе. Висновком про вартість обєкта оцінки, складеним ТОВ «Ріалті-О», встановлена ринкова вартість обєкту нерухомого майна - будівлі магазину, розташованого в смт. Тересва, вул. Заводська, 1«б», Тячівського району, у сумі 349 939,00 гривень. Також позивачка зазначила, що право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво було вчинено нею без отримання у встановленому порядку дозволу на право проведення будівельних робіт. Оскільки земельна ділянка площею 0,0150 га (кадастровий номер 2124456200:03:005:0041), розташована по вул.. Заводська, 1«б» в смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області для здійснення підприємницької діяльності отримана нею у суборенду у встановленому законодавством порядку під уже збудоване нерухоме майно, позивачка вважає, що право власності на побудований на ній об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину, може бути визнано за нею у судовому порядку на підставі ч.3 ст.376 ЦК України. Оскільки об'єкт нерухомого майна (будівля магазину) будувався нею на орендованій земельній ділянці за рахунок особистої праці та власних коштів, визнання за нею права власності на зазначене нерухоме майно не буде порушувати прав інших осіб. Зазначила, що цільове призначення земельної ділянки площею 0,0150 га (кадастровий номер 2124456200:03:005:0041), розташованої по вул. Заводська, 1«б» в смт. Тересва Тячівського району відповідає цільовому призначенню побудованої на ній будівлі. Про відсутність умов для введення в експлуатацію побудованого позивачем обєкту нерухомого майна у порядку, передбаченому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», свідчить повідомлення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Закарпатській області від 15.03.2017 року за №1007-1.20/2/367М. З огляду на викладені обставини, вважає, що право власності на об'єкт нерухомого майна (будівлю магазину), розташованого по вул. Заводська, 1«б» в смт. Тересва Тячівського району, може бути визнано за нею в судовому порядку
		Просить суд визнати за нею право власності на обєкт нерухомого майна - будівлю магазину, загальною площею 341,40 кв.м., розташованого по вул. Заводська, №1«б» в смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, України. 
		Представник позивачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав. посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.
		Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради в судове засідання не зявився, так як надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечують, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
		Представники третьої особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову не заперечили. На подальший розгляд справи не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
		Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
		В судовому засіданні встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 20.03.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 селищною радою в особі голови ОСОБА_8 та ПП Мокан ОСОБА_9, мешк. смт. Терсева, вул. Народна, 19, зареєстрованого у Тячівському відділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.03.2006 року за №2124456200-0406070900003 та додаткової угоди до договору оренди землі №2124456200-0406070900003 від 20.03.2006 року, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, яка знаходиться по вул. Заводська, 1 «б» в смт.Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, площею 0,0150 га, у тому числі під проїздами, проходами та площадками  0,0150 га, кадастровий номер земельної ділянки 2124456200:03:005:0041, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7099,50 гривень, договір укладено на 49 років, орендна плата - 5% від нормативної грошової оцінки, що становить 354, 89 гривень та з 8 жовтня 2014 року орендна плата  5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, нормативна грошова оцінка становить 29620,50 гривень  1481,03 гривень в рік.
		Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №28003910 від 13.10.2014 року стверджується, що орендодавцем є Територіальна громада селища Тересва в особі ОСОБА_2 селищної ради Тячівського району, а орендарем є ОСОБА_3, обєктом речового права є земельна ділянка площею 0,0150 га, кадастровий номер 2124456200:03:005:0041, в смт.Тересва, вул. Заводська, 1 «б»з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, договрі оренди укладено на 49 років. 
		Договором суборенди земельної ділянки №2124456200-0406070900003 від 12.11.2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №29534011 від 14.11.2014 року стверджується, що орендар ПП Мокан ОСОБА_9 надав, а суборендар ОСОБА_1, мешканка с.Грушево, вул. Прикордонна, 58 прийняла в строкове користування земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, яка знаходиться по вул. Заводська, 1 «б», смт.Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, кадастровий номер 2124456200:03:005:0041, площа 0,0150 га строком на 40 років. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 29620,50 гривень згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку №31-7080.6-1047 від 27.06.2014 року. Орендна плата вносить орендарем в розмірі 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1481,03 гривень в рік.    
		Листом управління ДАБІ в Закарпатській області від 15.03.2016 року за №1007-1.20/2/367М позивачці ОСОБА_1 повернуто декларацію про готовність обєкта до експлуатації через те, що згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дія наказу Мінрегіонбуду №79 від 24.04.2015 року була обмежена у часі, а саме до 31.12.2015 року.
		Цим же листом рекомендовано вирішити питання про визнання права власності на будівлі у судовому порядку.
		Згідно технічного паспорту на будівлю магазин в смт.Тересва, вул. Заводська, 1«б», від 19.02.2016 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_1, загальна площа становить 341,4 кв.м.
		Актом обстеження технічного стану будівлі магазину за адресою: смт.Тересва, вул. Заводська, 1«б» з фототаблицями, виготовленого на замовлення ОСОБА_1, стверджується, що технічний стан конструкцій відноситься до ІІ категорії (задовільний). За даними обстеження технічного стану конструкцій існуючої будівлі їх стан відповідає вимогам міцності, надійності та сейсмостійкості. Враховуючи існуючий технічний стан будівлі використання її за призначенням, як магазин  можливе.  
		Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.
		Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
		Виходячи із положень ч.ч. 3, 5 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
		Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 року за №6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
		Пунктом 12 цієї ж постанови розяснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
		У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
		З урахуванням наведеного, суд вважає, що до правовідносин сторін слід застосувати правила ч.3 ст.376 ЦК України і позов про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.
		Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивачку.
		Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 169, 209, 213-215 ЦПК України , ст. 376 ч.3 ЦК України, суд,
		                
		                    В И Р І Ш И В:
		    Позов задовольнити повністю.
		Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, України, право власності на нерухоме майно  будівлю магазину, загальною площею 341,4 квадратних метрів, що розташований по вулиці Заводська, 1«б», Тячівського району, Закарпатської області, України. 
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		    
		    Головуючий :                                                                                             В.І.Бобрушко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...