Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/904/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2017. Зареєстровано: 03.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2017.
Дата набрання законної сили: 04.10.2017
Результат оскарження 04.10.2017 Львівський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29.06.2017р.     Справа № 914/904/17 
		 
		За позовом:Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київдо відповідача:Бориславської міської ради, Львівська обл., м. Бориславпро:визнання права власності на земельну ділянку  Суддя  Крупник Р.В. Секретар  Гелеш Г.М.Представники сторінвід позивача:ОСОБА_1  представник (довіреність №10-708/д від 22.11.2016р.);від відповідача:не зявився.
		Представникам сторін розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
		СУТЬ СПОРУ:
		11.05.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ПАТ «Укрнафта» (надалі  Позивач) до Бориславської міської ради (надалі  Відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку.
		Ухвалою суду від 13.05.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 01.06.2017р. В подальшому розгляд справи відкладено на 15.06.2017р.
		В судовому засіданні 15.06.2017р. оголошено перерву до 29.06.2017р.
		Представник позивача в судове засідання 29.06.2017р. зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю, з підстав зазначених в позовній заяві.
		В засіданні зазначив, що 26.04.2000р. між позивачем та ТОВ «Славутич-Петрол» укладено угоду про погашення боргу, відповідно до котрої ТОВ «Славутич-Петрол» визнав та підтвердив свій борг на користь позивача в сумі 411343,03 грн. та відпустив останньому в рахунок погашення боргу майновий комплекс  ресторан «Борислав» з земельною ділянкою на якій він розташований. Ухвалою Господарського суду Львівської області по справі №7/298-7/147 ТОВ «Славутич-Петрол» визнано банкрутом та ліквідовано як юридичну особу. 25.12.2005р. відповідачем прийнято рішення №515 «Про оформлення права власності на обєкт за ВАТ «Укрнафта» у м. Борислав» відповідно до якого за позивачем оформлено право власності на вищевказаний майновий комплекс, про що 24.01.2006р. відповідачем видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №647380.
		Як зазначив представник, 05.03.2014р. відповідачем прийнято рішення №1338, яким припинено ТОВ «Славутич-Петрол» право власності на земельну ділянку майнового комплексу ресторану «Борислав» та дозволено позивачу виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі по вищезгаданій земельній ділянці. 01.02.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж внатурі для оформлення права власності на земельну ділянку. 12.08.2016р. позивачем отримано відповідь в якій відповідачем повідомлено, що згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка по вул. Тарнавки, 13 у м. Бориславі перебуває у власності ТОВ «Славутич-Петрол», а відтак Бориславська міська рада рекомендує звернутись до суду з позовом про визнання права власності на дану земельну ділянку.
		На думку представника позивача, у звязку з набуттям права власності на приміщення ресторану «Борислав», в силу положень ст.120 ЗК України позивач набув у власність і земельну ділянку на котрій він знаходиться. Оскільки вказане право власності оскаржується відповідачем, то позивач на підставі ст.392 ЦК України просить захистити це право та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,2829 га., яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул. Тернавка, 13, кадастровий №4610300000:03:020:0163.
		Представник відповідача в судове засідання 29.06.2017р. не зявився, на електронну пошту суду направив клопотання про слухання справи за відсутності представника.
		В листі №3-21/1243 від 22.05.2017р. та поясненнях на позовну заяву відповідач зазначив, що позовну заяву визнає, оскільки права та інтереси міської ради не порушуються. З приводу оспорювання права власності позивача на земельну ділянку, то міська рада не може оформити відповідачу право власності на вказану ділянку, оскільки відповідно до чинного земельного законодавства України до повноважень міської ради належить розпорядження земельними ділянками лише комунальної власності, а згідно з витягом з Державного земельного кадастру, земельна ділянка на вул. Тарнавка, 13 у м. Борислав перебуває у приватній власності ТОВ «Славутич-Петрол».
		Заслухавши  пояснення  представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд 
		ВСТАНОВИВ:
		26.04.2000р. між позивачем (Кредитор) та ТОВ «Славутич-Петрол» (Боржник) укладено Угоду про погашення боргу №1/04-284/374 згідно п.1.1 та п.1.2 котрої боржник визнає і підтверджує свій борг на користь кредитора станом на день укладення угоди в сумі 411343,03 грн. Боржник відпускає кредитору належне йому майно на правах власності майно  майновий комплекс «Ресторан «Борислав» на суму 410063,18 грн.
		Як встановлено судом, вказана угода укладена між позивачем та ТОВ «Славутич-Петрол» в простій письмові формі та нотаріально не посвідчена.
		31.05.2000р. між позивачем та ТОВ «Славутич-Петрол» укладено Акт прийому-передачі майнового комплексу «Ресторан «Борислав» згідно котрого ТОВ «Славутич-Петрол» передає, а відповідач приймає майновий комплекс «Ресторан «Борислав» в м. Борислав по вул. Тарнавка, 13 в сумі 410063,18 грн., в тому числі будівля: загальна площа приміщень  651,9 кв.м., будівельний обєм  2199 куб.м. на суму 402056,17 грн.; обладнання та МШП на суму 8007,01 грн.; земельну ділянку площею 0,2829 га без оплати. До акту додається перелік та оцінка основних засобів та МШП; перелік документів, що посвідчують права ТОВ «Славутич-Петроль» на майно та земельну ділянку; акт зауважень комісії НГВУ «Бориславнафтогаз» до обєкту, що приймається.
		Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,2829 га, на котрій знаходиться майновий комплекс «Реасторан «Борислав» перебувала у власності ТОВ «Славутич-Петрол» згідно Державного акту на право власності на землю №031108 від 29.05.2000р., виданого на підставі рішення Бориславської міської ради від 21.10.1999р. №511 та договору купівлі-продажу від 10.03.2000р. №999.
		Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Львівської області №7/298-7/147 від 20.11.2003р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс та ліквідовано юридичну особу  ТОВ «Славутич-Петрол».
		27.12.2005р. виконавчий комітет Бориславської міської ради прийняв рішення №515 «Про оформлення права власності на обєкт нерухомості за ВАТ «Укрнафта» у м. Бориславі» відповідно до котрого вирішив оформити право власності за ВАТ «Укрнафта» на будівлю ресторану «Борислав» площею 505,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул. Тарнавка, 13. В подальшому позивачу було видано Свідоцтво про право власності від 24.01.2006р. на вказане нерухоме майно і це право зареєстровано в єдиному державному реєстрі.
		Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №90152837 від 21.06.2017р., станом на момент розгляду справи позивач являється власником будівлі ресторану площею 505,2 кв.м. в м. Борислав, по вул. Сеник Ірини, 13 (колишня вул. Тарнавка).
		05.03.2014р. Бориславська міська рада прийняла рішення №1338, яким вирішила припинити ТОВ «Славутич-Петрол» право власності на земельну ділянку площею 0,2829 га. на вул.Тернавка, 13 у м. Борислав для виробничих потреб та дозволити НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2829 га. на вул. Тернавка, 13 у м. Борислав в натурі.
		Разом з тим, як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4602986442015 від 24.12.2015р. в Державному кадастрі надалі міститься запис, що земельна ділянка кадастровий №4610300000:03:020:0163 у м. Борислав, по вул. Тернавка, 13 перебуває в приватній власності і її власником являється ТОВ «Славутич-Петрол».
		Як встановлено судом, після виготовлення позивачем технічної документації із землеустрою, останній звернувся до відповідача із заявою про її затвердження. Водночас, у відповідь на вказане звернення відповідач направив лист №3-18/1913 від 05.08.2016р. в якому порекомендував позивачу звернутися до суду про визнання за ним права власності на земельну ділянку на вул. Тернавка, 13 в м. Бориславі, оскільки згідно ст. 12 ЗК України міська рада вправі розпоряджатися землями комунальної власності, а спірна земельна ділянка перебуває у власності ТОВ «Славутич-Петрол».
		Розцінюючи лист відповідача №3-18/1913 від 05.08.2016р. як доказ оспорювання ним права власності позивача на спірну земельну ділянку, яке він набув в силу положень ст.120 ЗК України, як власник будівлі ресторану «Борислав», позивач звернувся з даним позовом до суду і керуючись ст. 392 ЦК України, просить визнати за ним право власності на земельну ділянку.
		Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
		За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
		Статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору являються вимоги ПАТ «Укрнафта» про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2829 га., яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул. Тернавка, 13, кадастровий №4610300000:03:020:0163. Підставами даного позову є те, що позивач в силу положень ст.120 ЗК України являється власником спірної земельної ділянки, водночас його право власності оспорюється відповідачем.
		За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права (постанова Верховного Суду України №3-191гс14 від 23.12.2014р.).
		Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.
		Позов про визнання права власності може подати лише власник майна, а не особа, яка володіє майновими правами. При цьому, майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
		Згідно обовязкової до застосування правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 06.07.2016 р. у справі № 3-576гс16, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 і 376 ЦК України. У решті випадків право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). У ст. 392 цього Кодексу «Визнання права власності» йдеться не про виникнення, а саме про підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
		Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що з моменту укладення Угоди про прощення боргу від 26.04.2000р., позивач став власником нерухомого майна та у відповідності до ст. 30 ЗК України 1990 року, набув право власності на земельну ділянку площею 0,2829 га, яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул.Тернавка, 13, кадастровий №4610300000:03:020:0163. Крім того, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, позивач має зареєстроване в державному реєстрі право власності на приміщення ресторану «Борислав», то згідно ст.120 ЗК України він є власником спірної земельної ділянки.
		З таким твердженням позивача суд не погоджується з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 30 ЗК України (в редакції чинній станом на 26.04.2000р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими обєктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження  будівлі та споруди.
		Разом з тим, у відповідності до частини четвертої вказаної статті, право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується ОСОБА_1 народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
		Положеннями ст. 23 ЦК України 1990 року було передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_1 народних депутатів.
		Право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право (ч.1 ст.22 ЗК України 1990р.).
		Таким чином, враховуючи те, що позивачем не було отримано Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, необгрунтованими є його твердження, що він набув право власності на неї шляхом укладення Угоди про прощення боргу від 26.04.2000р.
		Суд зазначає, що за змістом ст. 18 ЗК України 1990 року, станом на момент укладення Угоди про прощення боргу набуття у власність земельних ділянок, що перебували в приватній власності проводилося шляхом укладення договорів, які посвідчувалися в нотаріальному порядку. Водночас, як встановлено судом, Угода про прощення боргу від 26.04.2000р. укладена між позивачем та ТОВ «Славутич-Петрол» в простій письмові формі та нотаріально не посвідчена.
		Відповідно до п.2.11 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р., до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрував право власності на будівлю ресторану «Борислав» площею 505,2 кв.м. 24.01.2006р. на підставі Свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ №647380 від 24.01.2006р.
		Статтею 120 ЗК України (в редакції станом на 24.01.2006р.) передбачалося, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод.
		При цьому, за змістом ст.132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
		Відповідно до ст.125, 126 ЗК України (в редакції станом на 24.01.2006р.) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
		Водночас статтею 120 ЗК України (в редакції станом на момент розгляду справи) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Згідно ст.ст. 125 та 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Таким чином з наведеного вбачається, що земельне законодавство України (чинне як на момент набуття позивачем права власності на обєкти нерухомості, так і на момент розгляду справи судом) не передбачає автоматичного набуття права власності на земельну ділянку у звязку із набуттям у власність нерухомого майна, яке на ній знаходиться, оскільки це право виникає з моменту оформлення права власності на земельну ділянку та реєстрації цього права в Державному земельному кадастрі.
		Суд зазначає, що у відповідності до положень ст.120 ЗК України набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду є тим юридичним фактом з яким земельне законодавство України пов'язує припинення права користування попереднім власником земельною ділянкою і перехід цього права до нового власника будівлі. Тобто, маючи у власності будівлю ресторану «Борислав», позивач лише має майнове право на набуття у власність земельної ділянки площею 0,2829 га., яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул.Тернавка, 13, кадастровий №4610300000:03:020:0163, а не право власності на таку. Право власності на спірну земельну ділянку у нього виникне з моменту оформлення цього права та його реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відтак враховуючи, що позивач являється лише володільцем майнових прав на спірну земельну ділянку, а не її власником, він не вправі заявляти позов про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України. Як вже зазначалося, у ст. 392 ЦК України йдеться не про виникнення, а саме про підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах та підтвердженого документом, який засвідчує це право. Беручи до уваги те, що в позивача відсутні належні документи, які підтверджують право власності на спірну земельну ділянку (нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки; державний акт на право власності на землю, виданий позивачу; витяг з Державного земельного реєстру про земельну ділянку з якого б вбачалося факт реєстрації його права власності на землю), позов про визнання за ним права власності з підстав про котрі просить позивач не може бути задоволено, оскільки в такому випадку рішення суду буде правовстановлюючим документом на земельну ділянку, а не правопідтверджуючим та прямо суперечитиме правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06.07.2016р. у справі № 3-576гс16.
		Крім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, котру він неодноразово викладав в постановах від 6 лютого 2012 р. у справі № 3-2гс12; від 6 лютого 2012 р. у справі № 3-4гс12; від 6 лютого 2012 р. у справі № 3-5гс12; від 13 лютого 2012 р. у справі № 3-3гс12; від 13 лютого 2012 р. у справі № 3-6гс12 згідно ст. 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Уповноважений орган, який здійснює оформлення права власності та видає свідоцтво про право власності, не перебуває з позивачем у правовідносинах зі здійснення ним права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності. У зв'язку з цим відмова зазначеного органу в оформленні права власності на об'єкти нерухомого майна з підстав ненадання усіх необхідних документів не є оспорюванням чи невизнанням права власності.
		Заявляючи даний позов до Бориславської міської ради як відповідача, позивач стверджує, що нею оспорюється його право власності на спірну земельну ділянку. Як доказ такого оспорювання позивач покликається на лист відповідача №3-18/1913 від 05.08.2016р., яким було відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж внатурі для передачі земельної ділянки на вул.Тернавка, 13 у м. Бориславі у власність позивачу.
		Разом з тим, як встановлено судом, в даному листі відповідач порекомендував позивачу звернутися до суду про визнання за ним права власності на земельну ділянку на вул.Тернавка, 13 в м. Бориславі, оскільки згідно ст.12 ЗК України міська рада вправі розпоряджатися землями комунальної власності, а спірна земельна ділянка перебуває у власності ТОВ «Славутич-Петрол».
		Відтак зміст цього листа свідчить, що відповідач жодним чином не оспорює чи не визнає права власності позивача на спірну земельну ділянку. В цьому листі відповідач лише констатує, що згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4602986442015 від 24.12.2015р. право власності на спірну земельну ділянку належить ТОВ «Славутич-Петрол», а відповідач вправі розпоряджатися лише землями комунальної власності. Факт неоспорювання відповідачем прав позивача підтверджується також і тим, що відповідач визнав цей позов.
		Відтак, оскільки між позивачем та відповідачем спір відсутній, а тому відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України немає підстав для захисту цивільних прав та інтересів в судовому порядку.
		З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача та про відсутність підстав для захисту цього права шляхом застосування правового механізму, передбаченого ст. 392 ЦК України, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
		Відповідно до ст.49 ГПК України, у звязку із відмовою в позові, судовий збір покладається на позивача.
		Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		1.В позові відмовити повністю. 
		2.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                   Крупник Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...