Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/24/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2017. Зареєстровано: 03.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2017.
Дата набрання законної сили: 29.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		П О С Т А Н О В А
		 
		29 червня 2017 року                                                           Справа № 918/24/17  
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого  судді                         Саврій В.А.
		судді                                                   Мамченко Ю.А. , 
		 судді                                                   Петухов М.Г.   
		 
		при секретарі судового засідання Ткач Ю.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Млинівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України на рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.17р. у справі № 918/24/17 (суддя Войтюк В.Р.) 
		за позовом Млинівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України
		до : 1. Демидівської селищної ради
		       2. Сектора державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації  
		про скасування рішення Демидівської селищної ради та державної реєстрації права власності
		 
		за участю представників:
		позивача - ОСОБА_1 (довіреність №09 від 25.10.2016р.);
		відповідача 1 - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.02.2017р.);
		відповідача 2 - не з'явився;
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.03.17р. у справі №918/24/17  відмовлено у позові Млинівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України до Демидівської селищної ради та Сектора державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації про скасування рішення Демидівської селищної ради та державної реєстрації права власності. Припинено провадження по справі в частині позовних вимог до відповідача 2: Сектора державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації (т.1, арк.справи 249-256).
		Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення Демидівської селищної ради від 17 грудня 2010 року №11 в частині затвердження переліку обєктів, які знаходяться у комунальній власності, серед яких є адміністративна будівля, що розташована за адресою смт.Демидівка, вулиця Миру, 11 а є законним, обґрунтованим, а тому позов в частині скасування рішення є безпідставним.
		Селищною радою, при поданні заяви на реєстрацію права власності до реєстраційної служби, були подані усі необхідні документи, які вимагаються нормами права, а тому у реєстраційної служби Демидівського районного управління юстиції Рівненської області не було правових підстав для відмови у реєстрації права власності (комунальної) на обєкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою смт.Демидівка, вул. Миру, 11а. Оскільки сектор державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації було припинено розпорядженням голови Демидівської районної державної адміністрації від 01 червня 2016 року №70-к «Про впорядкування структури райдержадміністрації» без визначення правонаступника, тому судом першої інстанції припинено провадження по справі в частині позовних вимог до сектора державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Млинівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння оборони України звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 60-62).
		Скаржник вважає, що судом першої інстанції було порушено принцип рівності сторін - суд однобічно підійшов до розгляду справи надаючи перевагу лише доводам відповідача та його доказам, а докази, які були надані позивачем були відхилені без будь якого обґрунтування із зазначенням, що суд критично оцінює надані докази та доводи на обґрунтування позову.
		Відмовляючи в заяві про забезпечення позову суд зазначив, що передання в оренду спірної будівлі та земельної ділянки для третіх осіб свідчать лише про те, що відповідач користується наданими чинним законодавством України правами та використовує майно на власний розсуд, а тому це не може бути обставиною, що підтверджує неможливість виконання рішення суду. Таким чином, суд фактично ще до розгляду справи по суті встановив, що власником майна являється відповідач по справі.
		ОСОБА_3 договорів оренди, які містяться в матеріалах справи, зазначено, що орендодавець (позивач) передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо визначене майно, а саме: частину приміщення, яке знаходиться за адресою смт. Демидівка, вул. Миру, 11. Позивач надав суду належним чином завірені копії договорів оренди за період з 2011 по 2015 роки, в той час як увагу суду привернули лише не засвідчені копії договорів оренди за 2014 та 2015 роки, які були надані відповідачем і в яких не була зазначена конкретна адреса будівлі. Жодної уваги суд не надав належним чином завіреним копіям касових орденів та випискам по рахунках за 2011-2015 роки, якими підтверджувалася оплата орендної плати ПП ОСОБА_4 згідно вище зазначених договорів.
		Стосовно того, що позовні вимоги стосується адмінбудівлі по вулиці Миру, 11 «а», скаржник зазначає, що судом не було досліджено та надано відповідного правового висновку тим обставинам, що обєкт нерухомості за адресою вулиця Миру, 11 «а» та по вулиці Миру, 11 є одним і тим самим. Це випливає як і з технічних характеристик спірного адмінприміщення, так і з того, що судом не досліджувалось питання зміни та присвоєння поштової адреси даному приміщенню.
		Дане твердження також підтверджується матеріалами архівної справи №1149 на нежитловий будинок по вулиці Миру (№17) №11«а» в смт.Демидівка Рівненської області, яка жодним чином не досліджувалась судом, а також рішенням виконавчого комітету Демидівської селищної ради від 30.08.2005р. №113 «Про дозвіл на оформлення права власності». ОСОБА_3 «сводного акта стоимости строений и сооружений» архівної справи №1149 найменування обєкту нерухомості значиться як будинок СТК, власником являється Млинівський районний спортивно-технічний клуб. Відповідно до рішення виконавчого комітету Демидівської селищної ради від 30.08.2005р. №113 був наданий дозвіл Млинівському міжрайонному спортивно-технічному клубу ТСО України на оформлення права власності на будинок філіалу СТК в смт.Демидівка із зазначенням адреси вулиця Миру, 11.
		З огляду на вказане апелянт вважає, що судом було допущено порушення вимог процесуального законодавства щодо належної оцінки доказів, що в свою чергу стало підставою для винесення незаконного рішення.
		Апелянт стверджує, що дане приміщення перебуває на балансі Млинівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України, яке являється єдиним законним власником даного майна. Підстави для віднесення спірного обєкту до комунальної власності у відповідача були відсутні, а тому проведена державна реєстрація підлягає скасуванню.
		Звертає увагу, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення приходить до протилежних висновків. Так, суд посилаючись на ОСОБА_3 обстеження приміщення по вулиці №11 «а» від червня 2009 року, згідно якого комісія, оглянувши приміщення, дійшла до висновку «признати дане приміщення аварійне, таке, яке використовується не за призначенням і звернутися до селищної ради із пропозицією визнати його безхазяйним та прийняти у комунальну власність», - вбачає, що дане приміщення є безхазяйним. Обовязковою умовою для визнання обєкту безхазяйним є відсутність законного власника, взяття його на облік та прийняття відповідного рішення суду. Однак в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання спірного приміщення безхазяйним, а також інші відомості, які свідчили б про те, що даний обєкт визнаний безхазяйним. Як вбачається з ОСОБА_3 обстеження від червня 2009 року, на який посилається суд, комісія рекомендувала звернутися до селищної ради з пропозицією визнати відповідний обєкт безхазяйним, тобто відповідач по справі мав би пройти процедуру, визначену в ст.335 ЦК України.
		Апелянт не погоджується з судом, який вважає, що реєстрація проведена на основі рішення (хоча фактично в реєстраційній справі знаходиться витяг з рішення і його зміст відрізняється від змісту повного тексту рішення) від 30.10.2009р. №643, оскільки саме в рішенні від 06.08.2014р. №642 значиться положення про оформлення права власності на спірне приміщення, яке було прийнято на виконання саме оспорюваного рішення, а не рішення від 30.10.2009р.
		Суд досліджував зміст оригіналів рішень сесій Демидівської селищної ради, зокрема зміст рішення №643 від 30.10.2009 року, однак не надав правильної оцінки змісту вказаного рішення, так як в ньому не міститься інформація про прийняття в комунальну власність нежитлової будівлі по вулиці Миру, №11«а», а лише міститься інформація щодо затвердження переліку обєктів, які вже знаходяться в комунальній власності.
		Апелянт стверджує, що судом не було надано правової оцінки щодо правомірності віднесення відповідачем спірного приміщення до обєктів комунальної власності згідно оскаржуваного рішення, а також інших рішень, що наявні в матеріалах справи.
		На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2017р. у справі № 918/24/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Демидівської селищної ради та прийняти нове, яким задоволити позов до Демидівської селищної ради в частині визнання протиправним та скасування державної реєстрації права власності.
		Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017р. апеляційну скаргу Млинівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України прийнято до провадження та призначено до розгляду (т.2, арк.справи 59).
		27.06.2017р. через канцелярію суду представник Демидівської селищної ради подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№18692/17, т.2, арк.справи 77, 78).
		У відзиві відповідач-1 зазначає, що на підтвердження позовних вимог, позивач не надав жодних доказів щодо порушення його прав та інтересів. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт.Демидівка, вул.Миру, 11«а» за Млинівським міжрайонним спортивно-технічним клубом ТСО України зареєстровано не було. Перебування спірного майна на балансі позивача не свідчить про наявність у останнього права власності.
		Крім того, рішенням Демидівської селищної ради №11 від 17 грудня 2010 року «Про затвердження переліку обєктів, які знаходяться у комунальній власності» прийнято в комунальну власність квартиру №4 по пров.Першотравневому, 8 в смт.Демидівка та приміщення меблевого цеху і приміщення СТО, яке знаходиться на території колишнього АТП в с.Лішня та внесено вказані обєкти в перелік комунальної власності. Тобто, дане рішення жодним чином не порушує прав та інтересів позивача, оскільки ним лише затверджено перелік обєктів, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади Демидівської селищної ради.
		Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. N02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
		Щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідач зазначає, що реєстраційні служби мають право відмовити в реєстрації права власності, виключно у випадках передбачених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Оскільки селищною радою при поданні заяви на реєстрацію права власності до реєстраційної служби, були подані усі необхідні документи, які вимагаються, тож у реєстраційної служби Демидівського районного управління юстиції Рівненської області не було правових підстав для відмови у реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою смт. Демидівка, вул. Миру, 11 "а".
		У відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, Млинівським міжрайонним спортивно-технічним клубом ТСО України не доведено та не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що рішення Демидівської селищної ради другої сесії шостого скликання № 11 від 17 грудня 2010 року порушує права чи інтереси позивача, тому господарський суд Рівненської області дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, відповідно, задоволенню не підлягають.
		На підставі викладеного відповідач-1 просить суд залишити рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2017р. у справі №918/24/17 - без змін, а апеляційну скаргу Млинівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України - без задоволення.
		У судовому засіданні апеляційної інстанції 29.06.2017р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, також, що господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладенні в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, у звязку з чим просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2017р. у справі №918/24/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Демидівської селищної ради та прийняти нове, яким задоволити позов до Демидівської селищної ради в частині визнання протиправним та скасування державної реєстрації права власності.
		Представник відповідача-1 (Демидівської селищної ради) заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		В судове засідання представник Сектора державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації не зявився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому Законом порядку (т.2, арк.справи 75).
		Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст.102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-2.
		Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. 
		 
		Розглядом матеріалів справи встановлено:
		10.07.1979р., за актом прийому передачі для Млинівського міжрайонного спортивно-технічного клубу ТСО України було передано на баланс дім технічного навчання в смт.Демидівка (т.1, арк.справи 16). Зазначене також стверджується довідкою позивача, про те, що станом на 01 червня 2015 року, на балансі останнього перебуває адмінприміщення за адресою смт. Демидівка, вул. Миру 11.
		29.10.2002р. виконавчим комітетом Демидівської селищної ради було присвоєно адресу приміщенню - смт.Демидівка, вул. Миру, 11 «а» (витяг з рішення №30 Про впорядкування нумерації (про зміну адрес), т.1, арк.справи 18).
		30.08.2005р. виконавчим комітетом Демидівської селищної ради було надано дозвіл для Млинівського міжрайонного спортивно-технічного клубу ТСО України на оформлення права власності на будинок філіалу СТК в смт.Демидівка, вул.Миру, 11.
		23.11.2005р. Млинівський міжрайонний спортивно-технічний клуб ТСО України звернувся до Комунального підприємства Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації із заявою про оформлення права власності на адміністративне приміщення МРСТК ТСО України, що знаходиться за адресою: смт.Демидівка, вул.Миру, 11.
		27.01.2006р. було прийнято рішення реєстратора №30, яким відмовлено Млинівському міжрайонному спортивно-технічному клубу ТСО України у реєстрації права власності, через неподання усіх необхідних документів.
		Отже, з матеріалів справи вбачається, що на балансі Млинівського міжрайонного спортивно-технічного клубу ТСО України (надалі - МРСТК ТСО України) перебуває адмінприміщення, що знаходиться за адресою смт.Демидівка, вул.Миру, 11, однак, право власності на зазначене майно, за позивачем зареєстроване не було. Зазначене вбачається також з листа Комунального підприємства Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації №4069 від 16.06.2014р., згідно якого станом на 16.05.2014р. право власності на приміщення по вул.Миру, 11"а" в смт.Демидівка не зареєстровано (т.1, арк.справи 112).
		ОСОБА_3 обстеження приміщення по вулиці 11а від червня 2009 року, комісія, оглянувши приміщення, дійшла до висновку, признати дане приміщення аварійним, таким яке використовується не за призначенням і звернутися до селищної ради із пропозицією визнати його безхазяйним та прийняти у комунальну власність (т.1, арк.справи 165).
		14.07.2009р. рішенням Демидівської селищної ради (надалі - селищна рада) №586 внесено до переліку обєктів, які знаходяться у комунальній власності будівлю по вулиці Миру, 11а в смт.Демидівка, яка використовується не за призначенням і перебуває в аварійному стані, псує естетичний вигляд селища (т.1, арк.справи 166).
		30.10.2009р. рішенням селищної ради №643 затверджено в переліку обєктів, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади Демидівської селищної ради нежитловий будинок по вул. Миру, 11 а в смт. Демидівка.
		25.03.2010р. рішенням селищної ради №681 було затверджено перелік об'єктів, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади Демидівської селищної ради, серед яких і спірний нежитловий будинок.
		17.12.2010р. Демидівською селищною радою було прийнято рішення №11 Про затвердження переліку обєктів, які знаходяться у комунальній власності згідно пункту 5 якого затверджено перелік обєктів, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади Демидівської селищної ради, серед переліку: житловий будинок по вулиці Миру 11 та Миру 11 а.
		06.08.2014р. рішенням Демидівської селищної ради №642 було вирішено оформити право власності на нежитловий будинок по вулиці Миру, 11а, що належить до комунальної власності територіальної громади смт.Демидівка, в особі Демидівської селищної ради, також доручено селищному голові звернутися до реєстраційної служби для оформлення права власності на зазначений обєкт (т.1, арк.справи 183).
		Селищною радою було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10229334, згідно якої відповідач-1 просив зареєструвати право власності на нежитлове (комунальне)  спірне приміщення (т.1, арк.справи 175).
		Реєстраційною службою Демидівського районного управління юстиції Рівненської області була складена картка прийому заяви №19371157 від 16 лютого 2015 року, в яку внесений перелік документів, поданих із заявою, зокрема: технічний паспорт від 16 червня 2014 року № б/н, рішення Демидівської селищної ради від 30 жовтня 2009 року №643, ОСОБА_5 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 16 січня 2015 року № 05-04-00078, рішення Демидівської селищної ради від 06 серпня 2014 року № 642 (т.1, арк.справи 189).
		19.02.2015р. Реєстраційною службою Демидівського районного управління юстиції Рівненської області видано свідоцтво про право власності №33860128 для Територіальної громади селища Демидівка в особі Демидівської селищної ради на нежитловий будинок, який знаходиться за адресою Рівненська область, Демидівський район, смт. Демидівка, вулиця Миру 11 а, форма власності - комунальна (т.1, арк.справи 188).
		 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: 
		Як встановлено ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		ОСОБА_3 п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Відповідно до ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 Цивільного кодексу України).
		Як встановлено ч.2 ст.249 Господарського кодексу України, у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
		ОСОБА_3 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
		Позивач вважає рішення від 17.12.2010р. незаконним, на переконання останнього, селищна рада незаконно втрутилася в господарську діяльність МРСТК ТСО України, оскільки спірне приміщення за твердженням позивача перебуває в нього на балансі, також вважає, що рішення незаконне, оскільки спірне майно не було безхазяйне та не передавалося з державної власності у комунальну відповідно до рішення спеціально визначеного органу.
		Як вбачається з ОСОБА_3 обстеження приміщення по вулиці 11 а від червня 2009 року, комісія, оглянувши приміщення дійшла до висновку, признати дане приміщення аварійним, таким, яке використовується не за призначенням і звернутися до селищної ради із пропозицією визнати його безхазяйним та прийняти у комунальну власність (т.1, арк.справи 165). Наведеним підтверджується, що приміщення знаходилося в аварійному стані та було безхазяйним.
		Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, як на доказ використання спірного приміщення, серед іншого, посилався на договори оренди від 02 січня 2014 року №01 та від 05 січня 2015 року №01, однак, в зазначених договорах вказано, що приміщення знаходиться за адресою смт.Демидівка, вул.Миру (пункт 1 договорів, арк.справи 28-31), при цьому посилання на те, що саме спірне приміщення здається в оренду - відсутні.
		Судом першої інстанції вірно відмічено, що спірний об'єкт прийнято у комунальну власність та внесено до переліку таких об'єктів рішенням від 14.07.2009р., а в подальшому, рішеннями від 30.10.2009р., 25.03.2010р. та 17.12.2010р. лише підтверджено перебування його в переліку об'єктів комунальної власності. Отже, рішення від 17.12.2010р., що є предметом спору, є похідним від попередніх рішень і може бути скасованим після перегляду, зокрема, рішення від 14.07.2009р.
		З огляду на докази, наявні в матеріалах справи (зокрема, рішення Демидівської селищної ради від 06.08.2014р. №642, свідоцтво про право власності від 19.02.2015р. №33860128), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адмінбудівля, яка знаходиться за адресою смт.Демидівка, вул.Миру, 11а, належить на праві власності (комунальній) Територіальній громаді селища Демидівка в особі Демидівської селищної ради.
		Тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що рішення Демидівської селищної ради від 17 грудня 2010 року №11 в частині затвердження переліку обєктів, які знаходяться у комунальній власності, серед яких є адміністративна будівля, що розташована за адресою смт.Демидівка, вулиця Миру, 11 а є законним, обґрунтованим, а тому позов в частині скасування рішення є безпідставним.
		Також колегія суддів звертає увагу, що під час провадження у справі в суді першої інстанції, селищною радою було подано клопотання, в якому відповідач-1 просив застосувати строки позовної давності, оскільки рішення, яке є предметом даного спору було прийнято в грудні 2010 року, відтак строк позовної давності тривалістю три роки сплив в грудні 2013 року.
		Як встановлено ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).
		Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
		З положень пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів вбачається, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Оскільки права та інтереси позивача не порушені, а суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, тому правомірно зазначив про відсутність правових підстав для застосування строків позовної даності.
		Також, позивач заявляв до суду вимогу про скасування державної реєстрації права власності територіальної громади селища Демидівка в особі Демидівської селищної ради на нежитловий будинок, що розташований за адресою смт.Демидівка, вулиця Миру, будинок 11а, вважає, що у відповідача-2 були відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації.
		Як встановлено, селищною радою було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10229334, згідно якої відповідач-1 просив зареєструвати право власності на нежитлове (комунальне)  спірне приміщення (т.1, арк.справи 175). Реєстраційною службою Демидівського районного управління юстиції Рівненської області була складена картка прийому заяви №19371157 від 16 лютого 2015 року, в яку внесений перелік документів, поданих із заявою, зокрема: технічний паспорт від 16 червня 2014 року № б/н, рішення Демидівської селищної ради від 30 жовтня 2009 року №643, ОСОБА_5 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 16 січня 2015 року № 05-04-00078, рішення Демидівської селищної ради від 06 серпня 2014 року № 642 (т.1, арк.справи 189).
		Як встановлено абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		ОСОБА_3 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. 
		Відповідно до пункту 51 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що підтверджує виникнення права державної або комунальної власності на такий об'єкт, заявник подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
		У разі проведення державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає: документ, відповідно до якого підтверджується факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування; документ, відповідно до якого підтверджується факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням. 
		Виключний перелік підстав для відмови в реєстрації права власності встановлено статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
		З матеріалів справи вбачається, що селищною радою, при поданні заяви на реєстрацію права власності до реєстраційної служби, були подані усі необхідні документи, які вимагаються нормами права, які зазначалися вище.
		Рішення Демидівської селищної ради від 17 грудня 2010 року №11 не було визнано в законом передбаченому порядку недійсним, а отже у реєстраційної служби не було підстав  не приймати при реєстрації права власності. До того ж, для проведення реєстрації, селищною радою було подано рішення від 30 жовтня 2009 року, законність якого позивач не оспорював. Реєстрація проведена з урахуванням саме цього рішення, а не рішення від 17 грудня 2010 року, яке є предметом цього спору.
		З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно зазначено, що у реєстраційної служби Демидівського районного управління юстиції Рівненської області не було правових підстав для відмови у реєстрації права власності (комунальної) на обєкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою смт.Демидівка, вул. Миру, 11а.
		Отже, господарський суд Рівненської області правомірно відмовив у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права власності територіальної громади селища Демидівка в особі Демидівської селищної ради на нежитловий будинок, що розташований за адресою смт.Демидівка, вул.Миру, 11а.
		Щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог до сектора державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації, колегія суддів зазначає наступне.
		01 червня 2016 року розпорядженням голови Демидівської районної державної адміністрації №70-к «Про впорядкування структури райдержадміністрації», пунктом 1 утворено в структурі Демидівської районної державної адміністрації відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, державної реєстрації та з питань цивільного захисту населення райдержадміністрації, а пунктом 4 ліквідовано сектор державної реєстрації райдержадміністрації (т.1, арк.справи 171).
		З зазначеного вбачається, що сектор державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації було припинено вищезазначеним розпорядженням без визначення правонаступника. 
		ОСОБА_3 п.6 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		Враховуючи зазначене, судом першої інстанції правомірно припинено провадження по справі в частині позовних вимог до сектора державної реєстрації Демидівської районної державної адміністрації.
		Щодо твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відмові у задоволенні клопотання про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.
		26.01.2017р., під час провадження у суді першої інстанції, позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд винести ухвалу про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно: не житлову будівлю (смт.Демидівка, вул.Миру №11«а») та земельну ділянку площею 0,0295 га з кадастровим номером 56214455300:01:000:1226 (смт.Демидівка, вул.Миру №11).
		Заяву позивач обґрунтовував тим, що існує загроза відчуження відповідачем-1 предмету спору для третіх осіб, що призведе до неможливості виконання судового рішення.
		ОСОБА_3 ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30 березня 2011 року у справі №1/243пд.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Як зазначено в п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
		Крім того, заява про забезпечення позову має підтверджуватися належними та допустимими доказами, які свідчать про вчинення відповідачем дій, які унеможливлять в подальшому виконання рішення.
		Як вбачається із заяви, остання ґрунтується виключно на припущеннях позивача, щодо ймовірності вчинення відповідачем-1 дій щодо відчуження спірного майна та земельної ділянки.
		Додані до заяви позивачем докази щодо передання в оренду спірної будівлі та земельної ділянки для третіх осіб, як такі, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, були правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки свідчать лише про те, що відповідач-1, користується наданими чинним законодавством України правами використовувати майно на власний розсуд. При цьому, передача спірного майна в оренду, не ускладнила б виконання рішення, оскільки право власності так і залишається зареєстрованим за Демидівською селищною радою. 
		З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо безпідставності заяви Млинівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України про забезпечення позову та відмову у її задоволенні.
		Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Відповідно до ст.43 Господарського  процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Млинівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України на рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2017р. у справі №918/24/17  залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		 
		 
		Головуючий  суддя                                                                         Саврій В.А. 
		 
		Суддя                                                                                              Мамченко Ю.А.  
		 
		Суддя                                                                                              Петухов М.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...