Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 341/1658/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Ухвала
		іменем  україни
		21 червня 2017 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		 
		      головуючого     Луспеника Д.Д.,
		  
		      суддів:               Гулька Б.І.,                             Журавель В.І.,
		                                      
		                                   Закропивного О.В.,                Штелик С.П.,
		                                     
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання договорів недійсними за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області                      від 26 жовтня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «ПриваБанк») звернулось до суду з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі                          21 610, 68 доларів США, що еквівалентно 467 006 грн 75 коп.
		ОСОБА_3 подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним кредитний договір від 04 червня 2007 року, укладений між ним та ПАТ «ПриватБанк», договір поруки від 04 червня 2007 року, укладений між «ПриватБанк» та ОСОБА_4, іпотечний договір від 05 червня 2007 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
		Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 червня                    2007 року у сумі 20 133,22 доларів США, що еквівалентно                              435 078 грн 88 коп.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
		Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 297 ЦПК України. 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження її розгляду.
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		        Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Зазначеним вимогам судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3, визнаючи її неподаною та повертаючи заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявнику необхідно було сплатити судовий збір за її подання, однак у наданий строк він недоліків не усунув.
		Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.
		Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам                           ст. 295 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення                             ст. 121 цього Кодексу. 
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 оскаржено рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня                   2016 року у повному обсязі, при поданні апеляційної скарги ним не сплачено судовий збір. 
		Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, надано термін протягом п'яти днів з дня отримання ухвали усунути недоліки, а саме: направити оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 9 916 грн 69 коп.
		На виконання вимог ухвали від 03 жовтня 2016 року заявником надано квитанції від 11 жовтня 2016 року на суму 3 852 грн 81 коп. та                            2 425 грн 28 коп. 
		Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2016 року ОСОБА_3 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги та зобов'язано сплатити судовий збір за подання зустрічної позовної зави у розмірі 2 214 грн 08 коп.
		Між тим, звертаючись до суду із зустрічним позовом, як на підставу звільнення від сплати судового збору ОСОБА_3 посилався на Закон України «Про захист прав споживачів».
		Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
		Також у п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що  ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів». 
		Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
		Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
		Проте, покладаючи на ОСОБА_3 обов'язок зі сплати судового збору, апеляційний суд вказаних вимог закону не врахував, неправильно витлумачив закон та дійшов помилкового висновку, що заявник при поданні апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене у справі за зустрічним позовом, пов'язаним із захистом його порушених прав, має сплачувати судовий збір.
		Апеляційний суд не звернув уваги й на те, що при зверненні з зустрічним позовом до суду ОСОБА_3 також не сплачував судовий збір.
		Крім того, ОСОБА_3 зазначав, що згідно з квитанцією від 25 жовтня 2016 року № ПН4049 вищевказані недоліки ним було усунено та доплачено суму судового збору у розмірі 2 214 грн 08 коп., яка зазначена в ухвалі апеляційного суду від 17 жовтня 2016 року.
		Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці.
		Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. 
		Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		                                      у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - задовольнити.
		Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		             Головуючий                                                        Д.Д. Луспеник
		 
		           
		           Судді:                                                                     Б.І. Гулько
		 
		 
		                                                                                            В.І. Журавель
		 
		 
		                                                                                            О.В. Закропивний
		 
		 
		                                                                                              С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...