Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 114/47/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2017. Зареєстровано: 05.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"29" червня 2017 р.                               м. Київ                                        К/800/38533/13 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
		 
		в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013р. у справі за її позовом до Роздольненської районної ради Автономної Республіки Крим про поновлення на публічній службі,
		   в с т а н о в и л а:
		У січні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом (з урахуванням доповнень, а.с. 23 - 26) про визнання неправомірним та скасування розпорядження голови районної ради від 30.11.2012р. №14-л «Про звільнення ОСОБА_4.»; зобов'язання відповідача поновити її на роботі на посаді керівника апарату районної ради, а у разі неможливості, поновити її на посаді, яка була запропонована їй при звільненні - начальника відділу організаційної роботи; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.12.2012р. по день постановлення судового рішення; стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.; допущення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
		Постановою Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013р. позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Роздольненської районної ради Автономної Республіки Крим від 30.11.2012р. №14-л про звільнення позивача з посади керівника апарату за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
		Поновлено позивача на роботі на посаді керівника апарату Роздольненської районної ради Автономної Республіки Крим з 01.12.2013р. Стягнуто з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 15 125,90 грн. (з утриманням податків та інших обов'язкових платежів) та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
		Допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 361,31 грн.
		Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013р. постанову районного суду скасовано та ухвалено нову про відмову в позові.
		З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодилася позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Так, за правилами пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України передбачена можливість розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності,  з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Частиною другою статті 40 цього Кодексу передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
		В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач була призначена на посаду керівника апарату районної ради з 26.07.2010р. згідно розпорядження голови районної ради від 26.07.2010р. №12-л (а.с. 15).
		Відповідно до розпорядження Роздольненської районної ради Автономної Республіки Крим від 30.11.2012р. №14-л (а.с. 16) позивача звільнено з її посади з 30.11.2012р. у зв'язку зі скороченням її посади (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).
		Скорочення штатної посади керівника апарату районної ради проведено на підставі розпорядження Роздольненської районної ради Автономної Республіки Крим від 28.09.2012 року № 60 (а.с. 19-20). 
		Розпорядження про скорочення штату працівників прийнято на підставі рішення відповідача від 27.09.2012р. №281-6/12 (а.с. 17), яким затверджено структуру керівного складу та апарату Роздольненської районної ради Автономної Республіки Крим загальної кількістю 12,5 штатних одиниць згідно додатку. Структура вступила в силу з 01.12.2012р.
		Позивачу пропонувалася вакантна посада начальника відділу організаційної роботи, на яку вона погодилася. Попередження про вивільнення було здійснено за 2 місяці (а.с. 21). 
		При цьому, позивачу було запропоновано написати заяву про переведення на іншу посаду; про відмову в написанні заяви складені відповідні акти (а.с. 93).
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надала згоду на переведення на вакантну посаду, доказів відмови позивача від такого переведення суду не надано, а тому рішення відповідача про звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України є незаконним.
		Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що на момент складання актів про відсутність заяви позивача про переведення від 21.11.2012р. та від 30.11.2012р. ОСОБА_5, який підписав ці акти, перебував на посаді головного спеціаліста, а не заступника голови районної ради, в зв'язку з чим такі акти не мають доказової сили.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач заяву про переведення її на вакантну посаду не подала, відповідачем дотриманий порядок звільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		Поряд з тим, апеляційним судом не враховано, що за правилами частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо не можливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Таким чином, обов'язковою умовою для звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України є відсутність згоди працівника на переведення на іншу роботу.
		Оскільки позивач таку згоду надала, наявність окремої заяви статтею 40 Кодексу законів про працю України не передбачено, а тому звільнення її на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з неподанням заяви про переведення, не відповідає вимогам закону.
		Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, яке скасовано помилково.
		Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013р. скасувати, а постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013р. залишити в силі.
		Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
		 
		Судді:                                                                                О.П. Стародуб
		 
		 
		 
		                                                                                          С.С. Пасічник
		 
		 
		 
		                                                                                          В.В. Швець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...