Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3094/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2017. Зареєстровано: 09.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2017.
Дата набрання законної сили: 03.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		07 липня 2017 року           письмове провадження           № 826/3094/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.11.2016р. №0005511401, №0005521401, №1315140303, №1313140303, №0021831406, №0021811406, №0021751404, №0021801406, №1314140309.
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.
		Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. 
		Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позовних вимог, згідно яких проти задоволення позову заперечує. 
		На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив:
		Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» за результатами якої 16.09.2016 р. складено Акт №289/26-15-14-01-01/33542963 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р.» (далі по тексту - Акт перевірки).
		Актом перевірки встановлено порушення: 
		-          п.п. 14.1.11 статті 14, п. 44.1 статті 44, п.п. 134.1.1 статті 134, п. 135.1, п.п. 135.5.4 статті 135, п.п. 138.3.1, 138.3.2, п.п. 138.10.2 статті 138, п. 144.3 статті 144 ПК України, п. 2 п. 9.1, 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, 2.4 статті 2 наказу Мінфіну «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. №88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Мінфіну від 28.07.2000р. №181 «Про затвердження Положення (стандарт) бухгалтерського обліку», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» в результаті чого в перевіряємому періоді занижено податок на прибуток всього на суму 15 336 308,00грн., в тому числі по періодам: 2013 рік - 137 663грн., 2014 рік - 9 843 326грн., 2015 рік - 5 355 319,00грн.;
		-          п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6 статті 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 344 649,00грн., в тому числі за періоди: липень 2013 року - 7333грн., січень 2014 року - 3333грн., липень 2014 року - 650грн., листопад 2015 року - 333333 грн.;
		-          п.п. «й» п. 160.1, 160.2 статті 160 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у 2013 році на суму 4 842 559,00грн.;
		-          статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР (зі змінами), а саме несвоєчасне надходження валютної виручки: за договором №30/01/14 від 30.01.2014р. з нерезидентом «ЧУП «Аман Трейдинг» (Республіка Білорусь) в сумі 1600,00 доларів США (еквівалент 18796,95грн.); за договором №09/04 від 09.04.2013р. з компанією «Вілар Фуд» (Республіка Вірменія) в сумі 1200,00 доларів США (еквівалент 9588грн.); за договором №05/п/14 від 12.03.2014р. з нерезидентом «ПТУП «ВСТ-Логистика» (Республіка Білорусь) в сумі 900,00 євро (еквівалент 14507,17грн.); за договором №316 від 28.01.2014р. з нерезидентом «Евро-Саксєс» (Республіка Білорусь) в сумі 1200,00 доларів США (еквівалент 11989,50грн.); за договором №060Р-2013 від 13.02.2013р. з нерезидентом «Платінум Він Транс» (Республіка Білорусь) в сумі 1450,00 євро (еквівалент 15048,26грн.); за договором №16/10/2015 від 16.10.2015р. з компанією «Скантек» (Британські Віргінські Острови) на суму 1200,00 євро (еквівалент 33162,46грн.);
		-          п. 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: порушено строки декларування валютних цінностей станом на 01.07.2013р., 01.10.2013р., 01.07.2014р., 01.10.2014р., 01.01.2015р. та 01.04.2015р.;
		-          п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р. в частині ліміту залишку готівки в касі у розмірі 303 259,00грн.;
		-          п.п. «е» 164.2.17 статті 164, п. 164.5 статті 164, п. 167.1 статті 167, п.п. 170.9.1 статті 170, п. 171.2 «а» статті 171, п.п. 168.1.1 статті 168, п.п. 168.1.4 статті 168 ПК України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 1 287 258,88грн.;
		-          п.п. 168.1.1 статті 168, п.п. 168.4.4 статті 168 ПК України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету на суму 88 577,93грн.;
		-          п.п. 49.18.2 статті 49, п. 51.1 статті 51, п.п. 176.2 «б» статті 176 ПК України в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за 1 квартал 2013 року, 3 квартал 2013 року, 1 квартал 2014 року, 3 квартал 2014 року та 2 квартал 2015 року;
		-          п. 1 ч. 2 статті 6 та абз. 1 п. 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 6 ч. 3 розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Мінфіну №449 від 20.04.2015р.
		На підставі встановлених порушень відповідачем 07.11.2016р. прийнято:
		-          податкове повідомлення - рішення №005511401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 421 645,00грн., у тому числі основний платіж - 337 316грн. та штрафні санкції - 84 329грн.;
		-          податкове повідомлення - рішення №0021751404, яким за порушення п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р., до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 606517,84грн.;
		-           податкове повідомлення - рішення №1314140309, яким за порушення п.п. 49.18.2 статті 49, п. 51.1 статті 51, п.п. 176.2 «б» статті 176 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510,00грн.;
		-          податкове повідомлення - рішення №1313140303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 153 370,88грн., у тому числі основний платіж - 88 577,93грн. та штрафні санкції - 64 792,95грн.;
		-          податкове повідомлення - рішення №1315140303, яким позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 250 279,82грн., у тому числі основний платіж - 1 287 258,88грн. та штрафні санкції - 963 020,94грн.;
		-          податкове повідомлення - рішення №0005521401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 17 831 555,00грн., у тому числі основний платіж - 15 336 308грн. та штрафні санкції - 2 495 247грн.;
		-          податкове повідомлення - рішення №00021831406, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб на суму 6 053 199,00грн., у тому числі основний платіж - 4 842 559,00грн. та штрафні санкції - 1 210 640,00грн.;
		-          податкове повідомлення - рішення №0021811406, яким позивачу за порушення п. 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» застосовано суму штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 850,00грн.;
		-          податкове повідомлення - рішення №0021801406, яким до позивача за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР, застосовано суму штрафних санкцій, пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 26417,89грн.
		Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 07.11.2016р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
		Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Квітень» (код ЄДРПОУ 30701378) (Виконавець) укладено договір №754 від 28.12.2012р. на виконання робіт, згідно якого, Виконавець на свій ризик зобов'язується за завданням (дорученням Замовника) в залежності від його потреб виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів Замовника, а Замовник - приймати та оплачувати Виконавцеві їх вартість на умовах, передбачених даним договором.
		Згідно з п. 3.1 вказаного Договору, на момент укладення Договору загальна вартість робіт (послуг) узгоджена Сторонами у розмірі 1 440 000,00грн., у тому числі ПДВ. Остаточно вказана вартість визначається Актами виконаних робіт (наданих послуг), підписаними обома сторонами.
		На виконання умов вказаного договору сторонами були складені та підписані акти надання послуг №1-R від 31.01.2013р., №2-В від 28.02.2013р., №3-S від 29.03.2013р., №4- S від 30.04.2013р., №5- S від 31.05.2013р., №6-В від 28.06.2013р., №7-В від 31.07.2013р., №8- S від 30.08.2013р., №9- S від 30.09.2013р., №10-В від 31.10.2013р., №11-В від 30.11.2013р., №12-В від 31.12.2013р.
		Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Квітень» контролюючий орган зазначає те, що Договір №754 від 28.12.2012р. на виконання робіт не скріплений печаткою ТОВ «Квітень» та на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 1 440 000,00грн., оскільки ТОВ «Квітень» є таким, що припинено з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 13.01.2014р. №12661120015008047.
		Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується та зазначає, що в матеріалах справи міститься копія вказаного Договору на виконання робіт, оглянувши яку, судом встановлено, що вона скріплена печаткою ТОВ «Квітень».
		Щодо безнадійної заборгованості підприємства на суму 1 440 000,00грн., суд зазначає, що представником позивача до матеріалів справи було надано копію Договору №57 від 08.01.2014р. про відступлення права вимоги, який укладений між позивачем, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Квітень».
		Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор (ТОВ «Квітень») передає, а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_2.) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання Боржником (Позивач) на суму 1 440 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 28.12.2012р. №754 на виконання робіт, укладеним між Первісним кредитором як виконавцем, і Боржником як замовником. 
		Відповідно до п. 2 Договору №57, за цим Договором з моменту його укладення Новий кредитор одержує в повному обсязі всі права Первісного кредитора щодо зобов'язання Боржника, зазначеного у цьому Договорі, у тому числі як право вимагати належного виконання зобов'язання згідно з умовами Основного Договору, так і сплати неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та додаткових витрат, спричинених порушенням цього зобов'язання, а також право застосовувати до Боржника оперативно-господарські санкції відповідно до основного Договору та чинного законодавства.
		Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що строк виконання Боржником зазначеного зобов'язання на користь Нового Кредитора становить до 31 грудня 2018 року з дати підписання цього Договору.
		Таким чином, вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 1 440 000,00грн. не є безнадійною заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.
		Також, представником позивача до матеріалів справи було надано копії листа ТОВ «Квітень» від 03.01.2014р. №25 про погодження пропозиції щодо відступлення права вимоги; копію листа ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» від 08.01.2014р. «Щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги»; копії замовлень (доручень) щодо виконання умов договору №754 від 28.12.2012р., від 09.01.2013р., 07.02.2013р., 04.03.2013р., 01.04.2013р., 06.05.2013р., 03.06.2013р., 03.07.2013р., 01.08.2013р., 03.09.2013р., 01.10.2013р., 01.11.2013р., 02.12.2013р.; копії актів приймання-передачі №1 від 10.01.2013р., №2 від 08.02.2013р., №3 від 05.03.2013р., №4 від 05.04.2013р., №5 від 07.05.2013р., №6 від 04.06.2013р., №7 від 04.07.2013р., №8 від 02.08.2013р., №9 від 10.09.2013р., №10 від 02.10.2013р., №11 від 04.11.2013р., №12 від 02.12.2013р.
		Отже, первинна документація ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» по взаємовідносинам з ТОВ «Квітень» відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем доходу на суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 1 440 000,00грн. за 2014 рік не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Також, судом встановлено, що 27.12.2012р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Євробуд Донбас-8» (Експедитор) укладено Договір №675 на надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого Експедитор на свій ризик від свого імені та за рахунок Замовника надає останньому послуги із організації і забезпечення здійснення перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполучені на території України, а Замовник - приймає та оплачує надані Експедитором послуги на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору). 
		Експедитор в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: узгодження маршруту перевезення; пошук перевізника, транспортних засобів; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням (п. 1.2 Договору). 
		Експедитор організовує перевезення вантажів номенклатура, рід, кількість, яких, а також відстань перевезення, маршрут перевезення, строк доставки вантажу, інші умови узгоджуються на підставі заявок, які надаються замовником експедитору у спосіб визначений домовленістю сторін (п. 2.1 Договору).
		Договір викладений: на момент укладення договору загальна вартість послуг узгоджена сторонами у розмірі 27 360 000грн. з урахуванням ПДВ (п. 4.1 Договору).
		Відповідно до п. 13.3 Договору, сторони домовилися не передавати своїх прав та обов'язків за договором третім особам без попередньої письмової згоди контрагента. 
		На виконання умов вказаного договору сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №16 від 31.01.2013р., №37 від 28.02.2013р., №47 від 31.03.2013р., №57 від 30.04.2013р., №67 від 31.05.2013р., №77 від 28.06.2013р., №87 від 31.07.2013р., №97 від 30.08.2013р., №107 від 30.09.2013р., №117 від 31.10.2013р., №127 від 29.11.2013р., №137 від 30.12.2013р. 
		Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЄвробудДонбас-8» контролюючий орган зазначає те, що на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 27 360 000,00грн., оскільки ТОВ «ЄвробудДонбас-8» є таким, що припинено з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 16.03.2014р. №12661170009029487.
		Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується та зазначає, що в матеріалах справи міститься копія Договору №15 від 10.02.2014р. про відступлення права вимоги, який укладений між позивачем, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ЄвробудДонбас-8».
		Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор (ТОВ «ЄвробудДонбас-8») передає, а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_3.) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання Боржником (Позивач) на суму 27 360 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 27.12.2012р. №675 на виконання робіт, укладеним між Первісним кредитором як виконавцем, і Боржником як замовником. 
		Відповідно до п. 2 Договору №15, за цим Договором з моменту його укладення Новий кредитор одержує в повному обсязі всі права Первісного кредитора щодо зобов'язання Боржника, зазначеного у цьому Договорі, у тому числі як право вимагати належного виконання зобов'язання згідно з умовами Основного Договору, так і сплати неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та додаткових витрат, спричинених порушенням цього зобов'язання, а також право застосовувати до Боржника оперативно-господарські санкції відповідно до основного Договору та чинного законодавства.
		Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що строк виконання Боржником зазначеного зобов'язання на користь Нового Кредитора становить до 31 грудня 2018 року з дати підписання цього Договору.
		Таким чином, вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 27 360 000,00грн. не є безнадійною заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.
		Також, представником позивача до матеріалів справи було надано копії товарно - транспортних накладних №№19-19, 19-42, 19-44, 19-55, 19-21, 19-88, 19-34, 19-35, 19-77, 19-87, 19-86, 19-21, 19-35, 19-40, 19-36, 19-76, 15-76, 15-45, 19-46, 19-23, 19-24, 19-22, 19-21, 19-21 від 28.06.2013р.; копії рахунків на оплату №107 від 30.09.2013р., №117 від 31.10.2013р., №127 від 29.11.2013р., №97 від 30.08.2013р., №47 від 31.03.2013р., №57 від 30.04.2013р., №67 від 31.05.2013р., №87 від 31.07.2013р., №37 від 28.02.2013р., №16 від 31.01.2013р., №137 від 30.12.2013р., а також копія листа ТОВ «ЄвробудДонбас-8» від 03.02.2014р. №3 щодо погодження пропозиції щодо відступлення права вимоги; лист ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» від 05.02.2014р. щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги; копії Додатків до актів прийому - здачі робіт (надання послуг); копії замовлень (доручення) щодо виконання умов договору №675 «Щодо необхідності здійснення перевезення», від 14.01.2013р., 01.02.2013р., 04.03.2013р., 01.04.2013р., 13.05.2013р., 03.06.2013р., 01.07.2013р., 01.08.2013р., 09.09.2013р., 01.10.2013р., 04.11.2013р., 02.12.2013р. 
		Отже, первинна документація ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» по взаємовідносинам з ТОВ «ЄвробудДонбас-8» відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем доходу на суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 27 360 000,00грн. за 2014 рік не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Також, судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Універсал-Люкс» (Експедитор) 01 січня 2013 року укладено договір №524 на надання транспортно-еспедиційних послуг, згідно якого Експедитор на свій ризик від свого імені та за рахунок Замовника надає останньому послуги із організації і забезпечення здійснення перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні на території України - приймає та оплачує надані Експедитором послуги на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 Договору).
		Експедитор в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: узгодження маршруту перевезення; пошук перевізника, транспортних засобів; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням (п. 1.2 Договору).
		Експедитор організовує перевезення вантажів, номенклатура, рід, кількість, яких, а також відстань перевезення, маршрут перевезення (пункти відправлення та призначення, вантажовідправник та вантажоодержувач), строк доставки вантажу, інші умови узгоджуються на підставі заявок, які надаються Замовником Експедитору у спосіб, визначений домовленістю Сторін (п. 2.1 Договору).
		На момент укладення Договору загальна вартість послуг узгоджена Сторонами у розмірі 25 200 000,00грн. з урахуванням ПДВ (п. 4.1 Договору).
		Відповідно до п. 13.3 Договору, Сторони домовились не передавати своїх прав та/або обов'язків за Договором третім особам без попередньої письмової згоди контрагента. 
		На виконання умов вказаного договору сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №25 від 31.01.2013р., №35 від 28.08.2013р., №45 від 29.03.2013р., №55 від 30.04.2013р., №65 від 31.05.2013р., №75 від 28.06.2013р., №85 від 31.07.2013р., №95 від 30.08.2013р., №105 від 30.09.2013р., №115 від 31.10.2013р., №125 від 29.11.2013р. 
		Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Універсал-Люкс» контролюючий орган зазначає те, що на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 25 200 000,00грн., оскільки ТОВ «Універсал-Люкс» є таким, що припинено з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 13.01.2014р. №12561720004001340.
		Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується та зазначає, що в матеріалах справи міститься копія Договору №27 від 03.01.2014р. про відступлення права вимоги, який укладений між позивачем, ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Універсал-Люкс».
		Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор (ТОВ «Універсал-Люкс») передає, а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_4) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання Боржником (Позивач) на суму 25 200 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 01.01.2013р. №524 на виконання робіт, укладеним між Первісним кредитором як виконавцем, і Боржником як замовником. 
		Відповідно до п. 2 Договору №27, за цим Договором з моменту його укладення Новий кредитор одержує в повному обсязі всі права Первісного кредитора щодо зобов'язання Боржника, зазначеного у цьому Договорі, у тому числі як право вимагати належного виконання зобов'язання згідно з умовами Основного Договору, так і сплати неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та додаткових витрат, спричинених порушенням цього зобов'язання, а також право застосовувати до Боржника оперативно-господарські санкції відповідно до основного Договору та чинного законодавства.
		Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що строк виконання Боржником зазначеного зобов'язання на користь Нового Кредитора становить до 31 грудня 2018 року з дати підписання цього Договору.
		Таким чином, вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 25 200 000,00грн. не є безнадійною заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.
		Також, представником позивача до матеріалів справи було надано копії замовлень (доручення) щодо виконання умов договору №524 від 14.01.2013р., 04.02.2013р., 04.03.2013р., 01.04.2013р., 13.05.2013р., 03.06.2013р., 01.07.2013р., 01.08.2013р., 09.09.2013р., 01.10.2013р., 01.11.2013р., 01.12.2013р., Додатки до актів прийому - здачі робіт (надання послуг); лист від 02.01.2014р. «Щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги»; лист №44 від 27.12.2013р. ТОВ «Універсал-Люкс» погодження пропозиції щодо відступлення права вимоги; рахунки на оплату №25 від 31.01.2013р., №35 від 28.02.2013р., №45 від 29.03.2013р., №55 від 30.04.2013р., №65 від 31.05.2013р., №75 від 28.06.2013р., №85 від 31.07.2013р., №95 від 30.08.2013р., №105 від 30.09.2013р., №115 від 31.10.2013р., №125 від 29.11.2013р., №135 від 30.12.2013р.; товарно-транспортні накладні №№19-38, 19-25, 19-54, 19-45, 19-55, 19-54, 19-47, 19-12, 19-136 від 31.01.2013р., №№19-475, 19-36, 19-153, 19-1345, 19-254, 19-21247, 19-53, 19-145, 19-224, 19-28, 19-43, 18-47 від 31.07.2013р., №№19354, 19846, 19-215, 19-21530, 19-330, 19-2112, 19-211125, 19-12126, 19-2112, 19-2113, 19-2118, 19-2185, 19-2185, 19-4315, 19-2845, 19-2130, 19-2117, 19-8715, 19-726 від 31.01.2013р.
		Отже, первинна документація ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» по взаємовідносинам з ТОВ «Універсал-Люкс» відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем доходу на суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 25 200 000,00грн. за 2014 рік не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Також, судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) 31.01.2013р. укладено договір №31/01-13 транспортно-експедиційного обслуговування, згідно якого Експедитор приймає на себе обов'язок зі сплати і за рахунок Замовника надати транспортно-експедиційні послуги відповідно з діючим законодавством України і держав, на території яких транспортується вантаж відповідно з переліком послуг визначених у правилах здійснення транспортно-експедиційної діяльності та даним договором. 
		На виконання умов вказаного договору між сторонами виписані та підписані акти надання послуг №1653, 1654 від 01.02.2013р., №№1655, 1656 від 02.02.2013р., №№1657, 1658 від 04.02.2013р., №1659 від 05.02.2013р.
		Представником позивача до матеріалів справи було надано копії Додатків до актів надання послуг; копії замовлень (доручення) щодо виконання умов договору №31/01-13; від 24.02.2013р., 22.02.2013р., 17.02.2013р., 12.02.2013р., 09.02.2013р., 04.02.2013р., 01.02.2013р., 31.01.2013р. 
		Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» контролюючий орган зазначає те, що основний вид діяльності підприємства: 46.19-діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Крім того, стан платника - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). Остання декларація по ПДВ подана за березень 2013 року. 
		Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується та зазначає, що в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 діяльності підприємства є: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
		Таким чином, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо завищення позивачем витрат на загальну суму 333333,33грн. за 2013 рік по взаємовідносинам з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Також, судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) 30 грудня 2014 року укладено Договір №987 на виконання робіт, згідно якого Виконавець на свій ризик зобов'язується за завданням (дорученням Замовника) в залежності від його потреб виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів Замовника, а Замовник - приймати та оплачувати Виконавцеві їх вартість на умовах, передбачених даним договором.
		На момент укладення Договору загальна вартість робіт (послуг) узгоджена сторонами у розмірі 4 550 000,00грн. (п. 3.1 Договору).
		Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним за наявністю підписів обох сторін, діє з 01.01.2015р. по 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.
		Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною (п. 7.4 Договору).
		На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані акти приймання - передачі від 04.06.2015р., 04.05.2015р.; лист від 26.06.2015р. Щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги; лист №17 від 25.06.2015р. щодо погодження пропозиції про відступлення права вимоги; рахунки на оплату №1-6 від 30.06.2015р., №1-5-2015 від 29.05.2015р.; акти надання послуг №1-6-2015 від 30.06.2015р., №1-5-2015 від 29.05.2015р., додатки до актів виконаних робіт.
		Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 контролюючий орган зазначає те, що на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 4 550 000,00грн., оскільки ФОП ОСОБА_5 є таким, що його діяльність припинена з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 02.07.2015р. №22380070001002260.
		Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується та зазначає, що в матеріалах справи міститься копія Договору №74 від 30.06.2015р. про відступлення права вимоги, який укладений між позивачем, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6.
		Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор (ФОП ОСОБА_5.) передає, а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_7) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання Боржником (Позивач) на суму 4 550 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 30.12.2014р. №987 на виконання робіт, укладеним між Первісним кредитором як виконавцем, і Боржником як замовником. 
		Відповідно до п. 2 Договору №74, за цим Договором з моменту його укладення Новий кредитор одержує в повному обсязі всі права Первісного кредитора щодо зобов'язання Боржника, зазначеного у цьому Договорі, у тому числі як право вимагати належного виконання зобов'язання згідно з умовами Основного Договору, так і сплати неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та додаткових витрат, спричинених порушенням цього зобов'язання, а також право застосовувати до Боржника оперативно-господарські санкції відповідно до основного Договору та чинного законодавства.
		Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що строк виконання Боржником зазначеного зобов'язання на користь Нового Кредитора становить не пізніше 31 грудня 2017 року з правом на дострокове виконання.
		Таким чином, вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 4 550 000,00грн. не є безнадійною заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.
		Отже, первинна документація ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем доходу на суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 4 550 000,00грн. за 2015 рік не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Також, судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_8 (Виконавець) 29 грудня 2014 року укладено Договір №324 на виконання робіт, згідно якого Виконавець на свій ризик зобов'язується за завданням (дорученням Замовника) в залежності від його потреб виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів Замовника, а Замовник - приймати та оплачувати Виконавцеві їх вартість на умовах, передбачених даним договором.
		На момент укладення Договору загальна вартість робіт (послуг) узгоджена сторонами у розмірі 8 000 000,00грн. (п. 3.1 Договору).
		Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним за наявністю підписів обох сторін, діє з 01.01.2015р. по 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.
		Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною (п. 7.4 Договору).
		На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані акти надання послуг №1-3-2015 від 31.03.2015р., №1-4-2015 від 31.04.2015р., №1-8-2015 від 31.08.2015р., №1-9-2015 від 30.09.2015р., №1-2-2015 від 27.02.2015р., №1-7-2015 від 30.07.2015р., додатки до актів надання послуг; рахунки на оплату; замовлення (доручення) щодо виконання умов договору №324 від 01.09.2015р., 04.08.2015р., 28.07.2015р., 01.04.2015р., 02.03.2015р., 02.02.2015р.
		Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_8 контролюючий орган зазначає те, що на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 3 000 000,00грн., оскільки ФОП ОСОБА_8 є таким, що його діяльність припинена з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 13.03.2003р.
		Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується та зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_8 в стані припинення не перебуває. 
		Таким чином, вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 3 000 000,00грн. не є кредиторською заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.
		Отже, первинна документація ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_8 відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
		Також, судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_9 (Виконавець) 30 грудня 2014 року укладено Договір №458 на виконання робіт, згідно якого Виконавець на свій ризик зобов'язується за завданням (дорученням Замовника) в залежності від його потреб виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів Замовника, а Замовник - приймати та оплачувати Виконавцеві їх вартість на умовах, передбачених даним договором.
		На момент укладення Договору загальна вартість робіт (послуг) узгоджена сторонами у розмірі 17 350 000,00грн. (п. 3.1 Договору).
		Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним за наявністю підписів обох сторін, діє з 01.01.2015р. по 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.
		Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною (п. 7.4 Договору).
		На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані рахунки на оплату №1-6 від 30.10.2015р., акт надання послуг №1-6 від 30.10.2015р., замовлення (доручення) щодо виконання умов договору від 01.10.2015р., акт приймання - передачі; додатки до договору №458.
		Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_9 контролюючий орган зазначає те, що на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 17 350 000,00грн., оскільки останній є таким, що його діяльність припинена з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 14.01.2001р.
		Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується та зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_9 в стані припинення не перебуває та зареєстрований як ФОП 18.01.2013р. 
		Таким чином, вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 17 350 000,00грн. не є кредиторською заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.
		Отже, первинна документація ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_9 відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому висновки відповідача викладені в Акті перевірки щодо завищення собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) за 2015 рік на загальну суму 20 350 000,00грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_8 не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Також, судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Бакто Груп» (Експедитор) 15.10.2015р. укладено Договір №1510 транспортно-експедиційних обслуговування, відповідно до якого Експедитор приймає на себе зобов'язання за сплату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиційні послуги у відповідності до чинного законодавства України та держав, на території яких транспортується товар, у відповідності з переліком зазначених в правилах здійснення товарно-експедиційної діяльності та даним Договором. 
		На виконання умов вказаного договору сторонами виписані та підписані додатки до договору від 30.10.2015р., акти надання послуг №3011/516 від 30.11.2015р., №3011/517 від 30.11.2015р., №3011/518 від 30.11.2015р., замовлення (доручення) щодо виконання умов договору №1510 щодо необхідності здійснення перевезення від 31.10.2015р., 03.11.2015р., 07.11.2015р., лист №06-33-9 від 23.05.2016р. щодо погодження пропозиції щодо відступлення права вимоги; лист від 26.05.2016р. щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги.
		Також, представником позивача до матеріалів справи надано копію Договору №06-33 від 01.06.2016р. про відступлення права вимоги, який складений та підписаний між позивачем (Боржник), ТОВ «Бакто Груп» (Первісний кредитор) та ТОВ «Алаверто» (Новий кредитор).
		Згідно з п. 1 Договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання на суму 2 000 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором №1510 від 15.10.2015р., укладеним між Первісним кредитором та Боржником. 
		Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.06.2016р., який складений між позивачем та ТОВ «Алаверто», останній має передати позивачу непогашене грошове зобов'язання у сумі 667500грн., яке виникло на підставі договору про переведення боргу №06-39 від 01.06.2016р. (п. 1 акту).
		Згідно з п. 2 акту, позивач має перед ТОВ «Алаверто» непогашене грошове зобов'язання у сумі 2 000 000,00грн., яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги №06-33 від 01.06.2016р.
		Відповідно до п. 5 акту, керуючись ст. 601 ЦК України сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього Акта, у сумі 667 500грн., і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть: - зобов'язання ТОВ «Алаверто» (п.1) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості ТОВ «Алаверто» перед позивачем, що визначена у п. 1, не має; - зобов'язання позивача (п.2) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість позивача перед ТОВ «Алаверто», що визначена у п. 2 становить 1 332 500,00грн.
		Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бакто Груп» контролюючий орган зазначає те, що згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_10 (директор ТОВ «Бакто Груп»), остання повідомила про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства; вказане підприємство зареєструвала з грошову винагороду у розмірі 1000грн.
		Однак, дані висновки контролюючого органу суд не приймає до уваги, оскільки сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво»).
		Вказана правова позиція також викладена в рішенні Верховного суду України від 5 липня 2016 року у справі № 21-1793а16.
		Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди. 
		Отже, первинна документація ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» по взаємовідносинам з ТОВ «Бакто Груп» відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому висновки відповідача викладені в Акті перевірки щодо завищення собівартості придбаних послуг за 2015 рік на загальну суму 1 666 666,67грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бакто Груп» та формування податкового кредиту на суму 333 333,00грн. не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Також, судом встановлено, що під час перевірки відповідачем встановлено, що на балансі позивача (рах. 10 «Основні засоби») обліковувався: генетичний аналізатор, кабінет біологічної безпеки, камера для горизонтального електрофореза, центрифуга лабораторна, бакс стерильний, столи медичні.
		Позивач нараховував та включав до складу «собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» амортизацію вищезазначених основних засобів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., а саме: генетичний аналізатор за 2013 рік на суму 366527,77грн., 2014 рік - 628333,32грн.; кабінет біологічної безпеки за 2013 рік - 14052,10грн., 2014 рік - 33725,04грн.; камера для горизонтального електрофореза за 2013 рік на суму 925,92грн., 2014 рік - 1851,84грн.; центрифуга лабораторна за 2013 рік - 4995,75грн. та 2014 рік - 11989,80грн.; бокс стерильний за 2013 рік - 1715,85грн. та 2014 рік - 4118,04грн. та столи медичні за 2013 рік - 2991,94грн. та 2014 рік - 5129,04грн., всього на суму 1076356,00грн.
		В податковому обліку відображена сума амортизаційних нарахувань за 2013 рік у розмірі 4 440 692,00грн. за 2014 рік у розмірі 8 120 889,00грн., а в регістрах бухгалтерського обліку та звіті про фінансовий результат за 2013 рік у розмірі 590 560грн., за 2014 рік у розмірі 9 402 000грн.
		Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2013р. між позивачем та ПП «Лабораторія молекулярної генетики «Геноміка» укладено Договір оренди №01-05/13, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове оплатне володіння і користування, медичне обладнання, яке є об'єктом права власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору (п. 1.1 Договору).
		Згідно з актом приймання - передачі майна в оренду за вказаним договором, передано майно (генетичний аналізатор, бокс стерильний, кабінет біологічної безпеки, камера для горизонтального електрофорезу, стіл медичний, центрифуга) ПП «Лабораторія молекулярної генетики «Геноміка».
		На виконання умов вказаного договору між сторонами складено акт надання послуг №206 від 21.09.2016р. (оренда медичного обладнання) на загальну суму з ПДВ 300 000,00грн.
		Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, у звіті про фінансові результати (форма 32) такий дохід відображається у рядку 060 «Інші операційні доходи». При цьому витрати орендодавця з укладення угоди про операційну оренду (юридичні послуги, комісійні винагороди) визнаються іншими операційними витратами такого звітного періоду, у якому вони мали місце (п. 18 ПБО 14).
		Таким чином, на думку контролюючого органу дохід від операційної оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду, та перевіркою не підтверджено фактичне надання послуг з оренди медичного обладнання, а отже зазначені основні засоби мають статус невиробничих.
		Однак, з даними висновками контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав. 
		Відповідно до п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Основні засоби» амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 
		1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;
		2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; 
		3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється; 
		4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
		5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. 
		Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).
		Згідно з п. 28 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Основні засоби» метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. 
		Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
		Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що останній самостійно має право обирати метод амортизації, які передбачені п. 26 даного Положення, а тому висновки відповідача про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму нарахованої амортизації невиробничих основних засобів у розмірі 1076356грн. є неправомірними та безпідставними. 
		Щодо заниження позивачу податку на прибуток іноземних юридичних осіб у 2013 році на суму 4 842 559,00грн., суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та компанією «ELZAS MANAGEMENT LLP» (Великобританія) (Виконавець) 17.05.2012р. укладено зовнішньоекономічний контракт №17/05 про забезпечення перевезень залізничним транспортом вантажів замовника шляхом укладення відповідних договорів від свого імені, а також проведення та організацію пов'язаних з перевезенням додаткових послуг.
		На виконання умов вказаного контракту позивач здійснював виплати компанії «ELZAS MANAGEMENT LLP» (Великобританія) доходу джерелом походження з України, а саме у вигляді інших доходів у розмірі 4039000,00доларів США (еквівалент 32283727,00грн.).
		Згідно з п. 1.1 вказаного контракту Експедитор зобов'язався за комісійну винагороду та за рахунок Замовника, шляхом укладення від свого імені відповідних договорів залізничного перевезення експортних, імпортних та транзитних вантажів замовника, як на території України, так і за її межами, а також організувати виконання пов'язаних з перевезенням вантажів додаткових послуг.
		Пунктом 3.2 контракту передбачено, що Замовник здійснює оплату транспортно-експедиційного обслуговування протягом 180 днів з дати надання послуг. Із цього випливає наявність первинних документів, якими би підтверджувалося фактичне надання послуг за контрактом, а також платіжних документів щодо перерахування коштів виконавцю послуг. 
		Відповідно до п. 160.1 статті 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. 
		Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
		Аналіз вказаної норми свідчить, що оподаткуванню підлягають всі виплати доходів на користь нерезидента, перелічені у п. 160.1 статті 160 ПК України, які не пов'язані з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг. Відповідно, виплати, що здійснені платником податку у зв'язку з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг іноземній юридичній особі не підпадають під дію статей 160 - 161 ПК України і тому позивач, під час здійснення виплат вартості послуг, наданих компанією «ELZAS MANAGEMENT LLP» правомірно не обчислив податок на прибуток з цих виплат, оскільки передбачене п.п. й) п. 160.1 статті 160 ПК України звільнення від оподаткування застосовується незалежно від наявності відповідної довідки.
		Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.п. «й» п. 160.1, 160.2 статті 160 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у 2013 році на суму 4 842 559,00грн. є неправомірними та безпідставними.
		Щодо порушення п.п. «е» 164.2.17 статті 164, п. 164.5 статті 164, п. 167.1 статті 167, п.п. 170.9.1 статті 170, п. 171.2 «а» статті 171, п.п. 168.1.1 статті 168, п.п. 168.1.4 статті 168 ПК України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 1 287 258,88грн., суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки позивача контролюючим органом встановлено не утримання податку на доходи фізичних осіб із суми доходу у вигляді додаткового блага, утвореного при реалізації позивачем легкових автомобілів марки «Volksvagen» та «Tayota» фізичним особам в кількості 33 автомобілів. 
		На думку відповідача, вказані автомобілі продані фізичним особам за ціною нижче середньоринкової вартості у зв'язку з тим, що позивачем під час перевірки не надано актів оцінки легкових автомобілів. 
		Однак, представником позивача до матеріалів справи були надані копії Звіту оцінки транспортних засобів №16/11/15-1, №16/11/15-2 від 10.11.2015р., №1/04/14-1 від 01.04.2014р., №2/04/15-1 від 02.04.2015р., №2/04/15-2 від 02.04.2015р., №2/04/15-3 від 02.04.2015р., №2/04/15-4 від 02.04.2015р., №2/04/15-5 від 02.04.2015р. 
		Також, представником позивача до матеріалів справи було надано копії прибуткових касових ордерів №32 від 31.03.2015р. на суму 149900,00грн., №б/н від 31.03.2015р. на суму 149900,00грн. на ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є засновниками;копії наказів про відрядження до м. Свалява №45-В від 26.11.2015р., №10-В від 25.11.2014р., №11-В від 05.12.2014р., №1-В від 13.01.2015р., акти надання послуг №18 від 04.12.2015р., №16 від 22.01.2015р., №10 від 06.12.2014р., №11 від 30.12.2014р., №15 від 12.01.2016р.
		Отже, первинна документація ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому висновки відповідача викладені в Акті перевірки не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Щодо суми визначеного грошового зобов'язання з військового збору на суму 153 370,88грн., у тому числі основний платіж - 88 577,93грн. та штрафні санкції - 64 792,95грн., суд зазначає наступне. 
		Відповідно до п.п. 11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 статті 62 ПК України, зокрема фізичні особи - резиденти та фізичні особи - нерезиденти.
		Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України.
		Відповідно до п. 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування військовим збором резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено п.п. 164.2.1-164.2.20 статті 164 ПК України.
		Витрати на відрядження засновника, працівників підприємства не є об'єктами для нарахування військового збору, у зв'язку з тим, що згідно норм ПК України додаткове благо має інше зовсім тлумачення. Крім того, відповідачем безпідставно нараховано військовий збір з операцій продажу автомобілів фізичним особам, оскільки ціна продажу автомобілів є договірною, звичайною ціною, тому база для нарахування вказаного збору відсутня.
		Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, на підставі яких останній здійснював розрахунок військового збору, а тому висновки відповідача в даній частині, викладені в Акті перевірки не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.
		Також, судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з нерезидентом «ЧУП «Аман Трейдинг» (Республіка Білорусь) по договору транспортного перевезення №30/01/14 від 30.01.2014р.; з компанією «Вілар Фуд» (Республіка Вірменія) по договору транспортно-експедиційних послуг №09/04 від 09.04.2013р.; з нерезидентом «Птуп «ВСТ-Логистика» (республіка Білорусь) по договору транспортно-експедиційних послуг №05/п/14 від 12.03.2014р.; з нерезидентом «Евро-Саксєс» (Республіка Білорусь) по договору транспортної експедиції та перевезення вантажів автотранспортом №316 від 28.01.2014р.; з компанією «Платінум Він Транс» (Республіка Білорусь) по договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.02.2013р. №060Р-2013 та з компанією «Скантек» (Британські Віргінські Острови) по договору про транспортно-експедиційні послуги від 16.10.2015р. №16/10/15.
		Відповідачем за результатами перевірки позивачу по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами було донараховано суми штрафних санкцій у сумі 26417,89грн. та 850,00грн.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
		Згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
		Відповідальність, передбачена ст. 4 вказаного Закону є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. 
		Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. 
		Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Як вбачається з матеріалів справи, відбулась затримка одержання виручки в іноземній валюті від контрагентів.
		Позивачем до матеріалів справи надано копії листів (вимоги) щодо погашення заборгованості та наміру звернення до суду від 03.04.2013р., від 18.03.2014р., від 01.04.2014р., від 08.04.2014р., від 21.11.2015р.
		Відповідно до п. 1 постанови Правління НБ України від 14.11.2013р. №453, від 12.05.2014р. №270, від 20.08.2014р. №515, від 20.11.2014р. №734 та від 01.12.2014р. №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
		Висновків центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на продовження термінів розрахунків за вказаними вище договорами та контрактами позивачем до матеріалів справи не надано. 
		Також не було надано до матеріалів справи документів уповноваженого органу країн, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин за вказаними договорами. 
		Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п. 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
		Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. 
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України). 
		Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). 
		Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору. 
		Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. 
		Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. 
		Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. 
		З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. 
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. 
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. 
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. 
		Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. 
		Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. 
		Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. 
		При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. 
		При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
		У той же час, позивачем до матеріалів справи було надано наступну первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними контрагентами: акти здачі - приймання робіт, податкові накладні та платіжні доручення.
		Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
		Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
		При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. 
		Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.
		На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. 
		Одночасно суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог, не було також надано до суду доказів на які йде посилання контролюючим органом в Акті перевірки.
		Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
		Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. 
		Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
		Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладені в Акті перевірки висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 07.11.2016р. №0005511401, №0005521401, №1315140303, №1313140303, №0021831406, №0021811406, №0021751404 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» підлягає частковому задоволенню.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 409761,26грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.
		Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» задовольнити частково.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.11.2016р. №0005511401, №0005521401, №1315140303, №1313140303, №0021831406, №0021811406, №0021751404.
		В іншій частині позовних вимог відмовити. 
		Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 409761,26грн. (чотириста дев'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня, 26 копійок). 
		          
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...