Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1717/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2017. Зареєстровано: 09.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2017.
Дата набрання законної сили: 16.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           29 червня 2017 року                                  м. Київ                              К/800/9262/17 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 
		             головуючого                                             Донця О.Є.,
		  суддів:                                                        Голяшкіна О.В.,
		Шведа Е.Ю.,
		                                                                      
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування рішення,
		в с т а н о в и л а:
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просив скасувати постанову від 15.09.2016 року № 16-20-203/740-126 про накладення штрафу у розмірі 14500,00 грн.
		Постановою Полтавського     окружного     адміністративного суду         від 27.12.2016 року позовні вимоги  ОСОБА_2  було задоволено.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області було задоволено. Постанову     Полтавського     окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
		У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року та залишити в силі постанову Полтавського     окружного     адміністративного суду         від 27.12.2016 року. 
		Управлінням Держпраці у Полтавській області подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції  постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що   31.08.2016 року посадовою особою Управління Держпраці у Полтавській області Гармаш С.М. проведено перевірку додержання позивачем     законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 31.08.2016 року № 16-20-203/740. 
		Під час перевірки виявлено порушення     позивачем     статті 96 Кодексу законів про працю та частини 3 статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: за травень-липень 2016 року продавцю ОСОБА_4 виплачувалась заробітна плата на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів); частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю, статті 33 Закону України "Про оплату праці", а саме: не проведено індексацію заробітної плати продавця ОСОБА_4 за лютий-квітень 2016 року.
		Начальником Управління Держпраці у Полтавській області     15.09.2016 року прийнято   постанову про накладення штрафу № 16-20-203/740-126, якою на позивача на підставі статті 265 Кодексу законів про працю накладено штраф у розмірі   14500,00 грн.
		Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерством соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
		Позапланова перевірка позивача здійснена на підставі листа Миргородської районної адміністрації Полтавської області від 29.08.2016 року № 01-33/748 та згоди Державної служби України з питань праці від 23.08.2016  року   № 8795/4/4.2-ДП- 16.
		Згідно із   пунктами 4, 5 Порядку, інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку. Інспектору на час проведення перевірки надається робоче місце, обладнане належним чином, право користування телефонним зв'язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час перевірки, оформлення матеріалів перевірки, спілкування з працівниками (у разі необхідності одержання пояснень).
		Пунктом 7 Порядку визначено, що за результатами перевірки складається акт. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
		Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
		Згідно з пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
		Відповідно до пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		Пунктом 5 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначено, що у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений начальником управління Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.
		Відповідно до пункту 6 Порядку № 509, про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Матеріалами справи підтверджено, що     Управління Держпраці у Полтавській області направило позивачу повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу 07.09.2016 року № 3546/02-12 , яке вручено     безпосередньо     позивачу 09.09.2016 року .
		Відповідно до пункту 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
		Як встановлено судами, на розгляд справи 15.09.2016 року     на 9-00     до Управлінні Держпраці у Полтавській області не з'явився, хоча повідомлений про її розгляд вчасно та належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до Управлінні Держпраці      до розгляду справи не надходило.
		Згідно до акту перевірки, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2   порушено вимоги статті 96 Кодексу законів про працю та частини 3 статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: за травень-липень 2016 року продавцю ОСОБА_4 виплачувалась заробітна плата на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Статтею 94 Кодексу законів про працю визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		Відповідно до  частини 1 статті 95 Кодексу законів про працю,  мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
		Згідно із  частиною 3 статті 96 Кодексу законів про працю, формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Згідно із статтею 6 Закону України «Про оплату праці», основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно- кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.
		Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Аналогічні норми визначені і в статті 96 Кодексу законів про працю.
		За основу побудови тарифної системи звичайно беруть тарифну ставку робітника першого розряду, що працює в нормальних умовах праці. Ця тарифна ставка с відправною точкою як для визначення тарифних ставок (окладів) працівників, що виконують найпростіші роботи і не тарифікуються за розрядами, - наприклад: гардеробник, кур'єр, прибиральник службового приміщення - так і для побудови системи тарифних ставок робітників за розрядами тарифної сітки та схеми посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців.
		За кваліфікацією робітника та складністю роботи професії групуються в категорії Класифікатора професій.
		Перелік професій, за якими виконується некваліфікована праця передбачені у розділі дев'ять класифікатора професій, що має назву «найпростіші професії».
		Згідно класифікатора професій ДК 003-2010 посада продавець непродовольчих товарів за класифікацією професій відноситься до розділу 5 (працівники сфери торгівлі та побутових послуг). До цього розділу належать професії, що передбачають знання, необхідні для надання послуг у сфері торгівлі. Посада продавець непродовольчих товарів не належить до розділу 9 Класифікатора професій (найпростіших професій).
		Таким чином, оплата праці на рівні мінімальної заробітної плати допустима тільки для простої некваліфікованої праці. Назви таких професій передбачені розділом 9 Класифікатора професій «Найпростіші професії». Кваліфікація це наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії.
		Судами встановлено, що згідно із пунктом 2 трудового договору № 270 від 01.01.2002 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, останню прийнято на роботу продавцем.
		У додатку до вказаного трудового договору оплата праці працівника визначена на рівні не менше мінімальної заробітної плати.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, із книги нарахування заробітної плати за 2016 рік, табелів обліку відпрацьованого робочого часу за травень-липень 2016 року, платіжних відомостей за травень-липень 2016 року вбачається, що заробітна плата продавцю ОСОБА_4     виплачувалась на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції     про те, що встановлення оплати праці на рівні мінімальної заробітної плати працівникам інших професій, передбачених 1-8 розділами Класифікатора професій, є порушенням законодавства про працю, а саме статті 96 Кодексу законів про працю, оскільки до професії «продавець» встановлюються певні вимоги, які передбачають певні знання в цій сфері, вміння, навики, тощо.
		Тому при встановленні розмірів оплати праці продавцю необхідно дотримуватись міжкваліфікаційних співвідношень, отже розмір оплати праці повинен бути вище за мінімальний.
		Крім того, як встановлено     судами попередніх інстанцій, нарахування заробітної плати ОСОБА_4 за лютий-квітень 2016 року здійснено     без проведення індексації, що є порушенням частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю та статті 33 Закону України «Про оплату праці». 
		Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці", у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
		Зі змісту акта перевірки вбачається, що з 01.09.2015     позивачем здійснено підвищення посадового окладу продавцю ОСОБА_4, тому, відповідно, вересень 2015 року є базовим місяцем для нарахування індексації доходів працівників. За таких умов у лютому, березні та квітні 2016 року мала бути проведена індексація заробітної плати , враховуючи, що приріст індексу споживчих цін для індексації становить 1,4 % щомісячно.
		Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
		Таким чином, в оскаржуваній постанові зазначені два виявлені порушення, що є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме порушення статті 96 Кодексу законів про працю, частини третьої статті 6 Закону України «Про оплату праці» в частині встановлення розміру заробітної плати ОСОБА_4 без урахування міжкваліфікаційних співвідношень, частини шостої статті 95 та статті 33 Закону України «Про оплату праці» в частині непроведення індексації заробітної плати.
		Судами встановлено, що на виконання припису від 31.08.2016 року                                    № 16-20-203/740-654 позивачем     облік виконуваної працівникам роботи приведено у відповідність до вимог статті 30 Закону України «Про оплату праці», а саме складено графік роботи та згідно нього табель обліку робочого часу, посадові оклади працівників приведені у відповідність до вимог статті 96 Кодексом законів про працю України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме заробітна плата з 01 серпня 2016 року становить 1470 грн., індексація за лютий-квітень 2016 року проведена в серпні 2016року і виплачена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 05 вересня 2016року.
		Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що усунення виявлених порушень при проведенні перевірки не є підставою для скасування штрафних санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.
		Крім того, постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.09.2016 року     позивача за порушення вимог законодавства     про працю та охорону праці і визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильним, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
		Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, 
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування рішення  - без змін. 
		 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		               Судді:                                                                                     О.Є. Донець 
		 
		 
		                              О.В. Голяшкін
		          
		                                                                                                              
		Е.Ю. Швед

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...