Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/697/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 10.07.2017. Зареєстровано: 11.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2017.
Дата набрання законної сили: 04.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		         "04" липня 2017 р.                                                                               К/800/37586/15 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів          Веденяпіна О.А. Приходько І.В.за участю секретаряОрєшко Ю.О.та представників сторін: від позивача Случ О.В., Заміховський М.М.від відповідачаБаталов О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФСна постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015у справі№ 820/697/15за позовомПриватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФСпроскасування податкових повідомлень-рішень ,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000254200 та №0000244200 від 08.10.2014.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 адміністративний позов залишено без задоволення.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанова суду першої та апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Відповідачем заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
		Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:
		-          відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, з питання дотримання податкового законодавства по відносинах з ТОВ «Євросірники» з податку на додану вартість за період січень-лютий 2014 р.; ФОП ОСОБА_8 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період грудень 2011р.; ТОВ «Аммераал Белтех Україна» з податку на прибуток за 2012 рік; податку на додану вартість за період січень 2012 р.; ТОВ «Синема Промо» з податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за період 2013 р. та правомірність включення до податкового кредиту за період лютий 2012 р.; ФОП ОСОБА_9 з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період листопад 2011 р. та правомірність включення до податкового кредиту за період грудень 2011 р.; ТОВ «Торговий дім «Продресурс ЛТД» з податку на додану вартість за період січень 2014 року, за результатами якої складено акт №281/28-09-42-10/00383231 від 25.09.2014;
		-          названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суми податкового кредиту на суму 277 820 грн., пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144 Податкового Кодексу України, в результаті позивачем занижено податок на прибуток на суму 30 881 грн.;
		-          на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято:
		1)          податкове повідомлення-рішення №0000254200 від 08.10.2014, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 38 554 грн. (з яких: 30 881 грн. - основний платіж та 7 673 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
		2)          податкове повідомлення-рішення №0000244200 від 08.10.2014, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 416 731 грн. (з яких: 277 820 грн. - основний платіж та 138 911 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що надані позивачем первинні документи є неналежно оформленими та не підтверджують факт транспортування товару та його подальшого використання у власній господарській діяльності, а тому не є підставою для формування спірних даних податкового обліку позивача, оскільки не фіксують факт реального здійснення спірних операцій з контрагентами: ТОВ «Євросірники», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Аммераал Белтех Україна», ТОВ «Сінема Промо», ДП «Мережа-Трейд» та ФОП ОСОБА_9
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків щодо реальності здійснення спірних операцій позивача з його контрагентами.
		Проте, суд касаційної інстанції вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними як такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження дійсних обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з такого.
		Оскільки згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України.
		Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
		У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Євросірники» (як продавцем) укладено договору поставки №G 09-008К, за умовами якого позивач придбавав сірники сувенірні. 
		На підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Євросірники» позивачем надано докази, в тому числі первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.
		Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що факт наявності недоліків в товарно-транспортних накладних сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру податкового кредиту та валових витрат платника податку, а виключно в сукупності з дослідженими обставинами справи та встановленими судом фактами, що ставлять під сумнів реальність відповідної господарської операції. 
		Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу спірних грошових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Євросірники» є твердження відповідача про те, що основним постачальником ТОВ «Євросірники» є ТОВ «Меркурій Трейд Нью», по відношенню до якого здійснюється досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР 31.03.2014 за №32014100000000068, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Крім того, згідно висновку судового експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України на Південно-Західній залізниці №150 від 28.04.2014 встановлено, що підписи в документах, наданих на експертизу від імені директора ТОВ «Меркурій Трейд Нью» ОСОБА_11, виконані іншою особою. 
		Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що факт відкриття кримінального провадження щодо постачальника контрагента платника податків не може бути підставою для встановлення порушення останнім вимог податкового законодавства, оскільки за умови встановлення факту наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу постачання для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
		У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає про те, що кримінальне провадження, відкрите по відношенню до ТОВ «Меркурій Трейд Нью», не пов'язане зі спірними операціями позивача та ТОВ «Євросірники».
		Проте, відповідні обставини судами попередніх інстанцій досліджені не були, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість врахування Вищим адміністративним судом України цих доводів позивача та перевірки судом касаційної інстанції правильності висновків судів попередніх інстанцій в цілому в цій частині спору.
		Таким чином, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно дослідити спірні правовідносини та встановити, чи пов'язані спірні операції між позивачем та ТОВ «Євросірники» з операціями між ТОВ «Євросірники» та ТОВ «Меркурій Трейд Нью», по відношенню до якого відкрите кримінальне провадження, та чи мають відношення документи, які згідно висновку експерта підписані від імені директора ТОВ «Меркурій Трейд Нью» ОСОБА_11 іншою особою, до спірних операціями між позивачем та ТОВ «Євросірники». У випадку пов'язаності вказаних операцій - з'ясували результат розгляду кримінального провадження, відкритого по відношенню до постачальника контрагента позивача.
		Перевірка та встановлення судом на підставі належних та допустимих доказів таких обставини має істотне значення для правильного вирішення спору в цій частині спірних правовідносин.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження використання товару, придбаного в результаті спірних операцій, у своїй господарській діяльності при проведенні рекламних акцій позивачем надано наступні докази: бриф на проведення комплексу заходів, довідка про рух товарів, та акти списання матеріальних цінностей.
		Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно належно дослідити вказані докази та встановити, чи розкривають вони зміст спірних операцій та чи підтверджують факт здійснення рекламних акцій.
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем (як замовником) та ТОВ «Сінема Промо» (як виконавцем) було укладено договір про надання послуг №НКА 630120 від 02.01.2013, предметом якого є надання комплексу послуг з розміщення в закладах обладнання, що належить позивачу.
		В акті перевірки відповідач посилається на матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №32013110040000106 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, щодо правильності формування ТОВ «Сінема Промо» податкових зобов 'язанъ та податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 30.09.2013. Так, громадяни ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за попередньою змовою перебуваючи у складі злочинної групи, в період з 2011- 2013 років вчинили пособництво суб'єктам господарської діяльності - фактичним платникам податку на додану вартість, які задіяні в реальному секторі економіки, в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом створення та здійснення державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності, на власне ім'я так i на піставних ociб з числа близьких родичів та ociб, які фактично зареєстровані в м. Євпаторія, АР Крим, з подальшим контролем фінансово-господарської діяльності даних СГД, з метою прикриття своєї протиправної діяльності та отримання неконтрольованого державою прибутку. До таких підприємств відноситься ТОВ «Сінема Промо».
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі №21-4953а15 від 20.01.2016, сам факт того, що на момент розгляду справи не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.
		Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що матеріали кримінального провадження, в якому припускається, що контрагент позивача ТОВ «Сінема Промо» входить до складу «конвертаційного центру», не можуть бути підставою для встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства.
		Отже, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити реальність здійснення спірних операцій позивачем з врахуванням вищевказаних фактичних обставин, на які посилається податковий орган.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як замовником) та ФОП ОСОБА_8 (як виконавцем) було укладено договір № S 09-046К, предметом якого є виконання робіт по дизайну, додруківської підготовки та виготовленню друкованої продукції (корпоративного журналу «Аромат»). 
		Між позивачем (як замовником) та ДП «Мережа-Трейд» (як виконавцем) було укладено договір про надання послуг від 01.10.2011, предметом якого є надання послуг щодо проведення у закладах торгівлі заходів з дослідження, вивчення і аналізу факторів, що впливають на споживчий попит на тютюнові вироби. 
		Між позивачем (як покупцем) та ФОП ОСОБА_9 (як продавцем) укладено договір поставки від 14.10.2010, предметом якого є постачання товарів (одягу).
		Між позивачем (як покупецем) та ТОВ «Аммераал Белтех Україна» (як продавцем) укладено договір поставки від 26.02.2011, предметом якого є постачання товарів (конвеєрної стрічки).
		Розглядаючи дану справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо підтвердження поданими позивачем доказами фактичних обставин реальності здійснення спірних господарських операцій, та, як наслідок, щодо правомірності формування спірних даних податкового обліку позивача по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Аммераал Белтех Україна», ДП «Мережа-Трейд» та ФОП ОСОБА_9
		Проте, колегія суддів касаційної інстанції вбачає, що суди попередніх інстанцій дійшли вказаний висновків без належного дослідження обставин реальності здійснення спірних операцій.
		Колегія судів касаційної інстанції зазначає, що з метою встановлення законності формування позивачем спірних сум податкового кредиту та валових витрат під час нового розгляду справи судам слід дослідити фактичне здійснення спірних господарських операцій сторонами спірних угод, тобто, встановити наявність ознак, які б свідчили про реальність їх здійснення, передбачених укладеним договором, встановити зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції та встановити чи розкривають вони зміст господарських операцій за укладеним договором та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, оприбуткування придбаного товару, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.
		Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів попередніх інстанцій винесені у відповідності до приписів ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.
		З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1.          Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС) його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
		2.          Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити частково.
		3.          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		4.          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      І.В. Борисенко
		 
		Судді                                                                                          О.А. Веденяпін 
		 
		                                                                                          І.В. Приходько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...