Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/5569/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державному підприємству, установі, організації.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2017. Зареєстровано: 13.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2017.
Дата набрання законної сили: 11.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/3348/17  Справа № 204/5569/16-ц                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач - Свистунова О.В.       
		Категорія 34                                                                                                     
		   
		У Х В А Л А 
		                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		    11 липня 2017 року                                               м. Дніпро
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
		          головуючого                    Свистунової О.В.
		       суддів                                Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
		       за участю секретаря        Гулієва М.І.о
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу 
		за апеляційною скаргою Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2»
		на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року
		по цивільній справі за позовом Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обовязків,-
		                                                            В С Т А Н О В И Л А:
		У серпні 2016 року позивач- Державне підприємство «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявоюдо відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обовязків, у якій просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму у розмірі 1 712 471,37 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 25 687,07 грн. 
		У подальшому, 14 грудня 2016 року представник позивача надала суду уточнену позовну заяву у якій просила стягнути пропорційно в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користьДержавного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» з відповідача ОСОБА_3 суму 913 232,19 грн. та судовий збір у розмірі 13 698,49 грн., з відповідача ОСОБА_4 суму 799 239,18 грн. та судовий збір 11 988,58 грн., на загальну суму 1 712 471,37 грн. та судовий збір 25 687,07 грн. 
		У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працюють старшими кладівниками цеху №5Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» відповідно до розпорядження № 3251 від 27.12.2012 року, про що з ними було укладено договірпро колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 2131 від 14.12.2012 року. Відповідно до п.12 вказаного договору, підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, що спричинена нестачею, умисним знищенням чи пошкодженням матеріальних цінностей, а також їх знищення чи порча по недбалості, що підтверджується інвентаризаційними документами. Проведеною станом на 01.07.2016 року ревізією підзвітних відповідачам товарно-матеріальних цінностей виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей (перелік відповідно до ОСОБА_5 № 1, 2 раптової перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей на суму 1 712 471,37 грн. (оцінка збитків відповідно до ОСОБА_5 №4 оцінки збитків та рецензії ТОВ «Адептес» від 09.08.2016р.) Нестача виникла в результаті неналежного виконання відповідачами своїх обовязків про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання передбачених договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 2131 від 14.12.2012 року. Вина відповідачів в нестачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується актами № 1, 2 раптової перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей. Посилаючись на ст.ст. 130, 134, 135-2 КЗпП України, зазначили, що відповідно до п.16 договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 2131 від 14.12.2012 року відповідачі, спільними діями яких було завдано шкоду позивачу несуть солідарну відповідальність перед підприємством.
		У обґрунтування уточнених позовних вимог зазначалось, що відповідно до п.16 договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 2131 від 14.12.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спільними діями яких було завдано шкоду Державному підприємству «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2», несуть дольову відповідальність перед підприємством. Відповідно до довідки-розрахунку предявлення суми збитку нанесеного підприємству внаслідок нестачі ТМЦ в складі № 18 цеху № 5 старшим комірникам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вих. №121/1634 від 12.12.2016 р. матеріальна шкода ОСОБА_3 становить 913 232,19 грн., матеріальна шкода ОСОБА_4 становить 799 239,18 грн. Добровільно відшкодувати шкоду відповідачі не погоджуються.
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року відмовлено у задоволені позову.
		    У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
		Судом встановлено, що Розпорядженням пом.генерального директора по кадрам ОСОБА_5 від 27.09.2005 року №1860, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийнята в цех №76 Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» учнем модельщика по виплавлюваних моделях з 03.10.2005 року (т.1, а.с.5).
		Розпорядженням пом.генерального директора по кадрам ОСОБА_5 від 19.09.2007 року № 2105, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, прийнята до Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» учнем фрезерувальника з 20.09.2007 року (т.1, а.с.6).
		Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_3 на підставі розпорядження №1436 від 29.07.2009 року переведена в управління № 89 старшим комірником з 01.06.2009 року, а згідно розпорядження № 3251 від 27.12.2012 року переведена в цех № 5 старшим комірником з 02.01.2013 року (т. 1, а.с.9).
		Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_4 на підставі розпорядження №1436 від 29.07.2009 року переведена в управління № 89 старшим комірником з 01.06.2009 року, а згідно розпорядження № 3251 від 27.12.2012 року переведена в цех № 5 старшим комірником з 02.01.2013 року (т. 1, а.с.12).
		Розпорядженням в.о.пом.генерального директора Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» ОСОБА_6 №3251 від 27.12.2012 року, про переведення, на виконання наказу генерального директора № 485 від 08.08.2012 року про передачу загальнозаводських складів 12, 13, 18, 20, переведено з управління № 89 до цеху № 5 з 02.01.2013 року старшим комірником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1, а.с.88-89).
		Таким чином, суд правильно встановив той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працюють на посаді старших комірників в цеху № 5 з 02 січня 2013 року.
		ОСОБА_4 з 2007 року є членом Профспілки робітників космічного та загального машинобудівництва України Первинна профспілкова організація ДП ВО «ПМЗ», що підтверджується квитком члена профспілки серії КОСМОМАШ №005071 (т.3, а.с.57).
		ОСОБА_3 з 2009 року є членом Профспілки робітників космічного та загального машинобудівництва України Первинна профспілкова організація ДП ВО «ПМЗ», що підтверджується квитком члена профспілки серії КОСМОМАШ №005072 (т.3, а.с.58).
		01 липня 2016 року на підприємстві позивача було проведено раптову перевірку фактичної наявності матеріальних цінностей на складі №18 цеху №5 станом на 01 липня 2016 року, про що було складені відповідні акти №1 та № 2 від 01 липня 2016 року, в яких зазначено про виявлення нестачі матеріальних цінностей, а саме прутків та виробів з титанового сплаву, вказані акти були підписані перевіряючими, матеріально-відповідальними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, начальником цеху, старшим бухгалтером ( т.1, а.с.20,21).
		Після виявленої недостачі ТМЦ був проведений розрахунок збитків.
		Актом № 4 оцінки збитків, які завдано субєкту господарювання, затвердженого в.о. генерального директора ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. ОСОБА_2» ОСОБА_7, (дата затвердження відсутня), встановлено розмір збитківвнаслідок нестачі товарно-матеріальних цінностей на складі № 18, цеху № 5 «Термічний», виявленої 01 липня 2016 рокудля відшкодуванняДержавному підприємству «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2», який складає 1 712 471,37 грн.( т.1, а.с.22-26).
		В рецензії на вказаний акт №4 оцінки збитків, які завдано субєкту господарювання Державному підприємству «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» внаслідок нестачі товарно-матеріальних цінностей на складі № 18, цеху № 5 «Термічний» зазначено, що даний акт оцінки повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів і може використовуватися у відповідності з законодавством України (т.1, а.с.27-28).
		Позивач згідно заявлених позовних вимог просив стягнути пропорційно в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» з відповідача ОСОБА_3 суму 913 232,19 грн., а з відповідача ОСОБА_4 суму 799 239,18 грн., а всього на загальну суму 1 712 471,37 грн.
		Згідно наданої суду довідки-розрахунку предявлення суми збитку нанесеного підприємству внаслідок нестачі ТМЦ в складі № 18 цеху №5, сума збитку згідно ОСОБА_5 оцінки збитку №4, (з врахуванням робочого часу, кількості фактично відпрацьованого часу, годин, окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу, грн.) складає 1 712 471,37 грн., з яких сума збитку, що підлягає відшкодуванню членом колективу ОСОБА_3 становить 913 232,19 грн., сума збитку, що підлягає відшкодуванню членом колективу ОСОБА_4 становить 799 239,18 грн. (т.3, а.с.8).
		У обгрутнування факту наявності на балансі складу № 18 цеху № 5 товарно-матеріальних цінностей, нестачу яких було виявлено внаслідок раптової перевірки 01 липня 2016 року, позивачем надані оборотні відомості, та виписки з актів прийому-передачі ТМЦ.
		Так, згідно виписки з акту прийому-передачі ТМЦстаном на 01.12.2012 рокуз управління № 89 (скл. № 18) в цех № 5 (т. 2, а.с. 27-58) титанові вироби та прутки, нестачу яких було виявлено при перевірці, у переліку усіх ТМЦ знаходяться під такими номерами: з № 449 по № 470, та з № 472 по № 488 (т. 2, а.с. 53-55). Вказані ТМЦ були перевірені комісією в натурі, внесені до опису, та передані на відповідальне зберігання комірникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що останні власноручно розписалися.
		Судом встановлено, що на час підписання вказаного акту прийому-передачі ТМЦ від 01.12.2012 року, відповідачі по справі не були переведені до цеху № 5 та не займали в ньому посад старших комірників, оскільки судом встановлено, що в цех № 5 вони були переведені з 02.01.2013 року, і з ними не було укладено договору по колективну матеріальну відповідальність.
		Згідно виписки з інвентаризаційних описівстаном на 01.09.2015 року(цех № 5 склад № 18) (т.2, а.с.58-79), в період з 01 вересня 2015 року по 21 вересня 2015 року, на підставі наказу (розпорядження) № 341 від 06 серпня 2015 року Інвентаризаційною комісією проведено зняття фактичних залишків цінностей про що складено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей по складу №18. Станом на час проведення даної інвентаризації титанові вироби та прутки, нестачу яких було виявлено при перевірці, у переліку усіх ТМЦ знаходяться під такими номерами: з № 483 по № 507, та з № 509 по № 511, та з № 513 по № 536 (т. 2, а.с. 75-76). У вказаному описі зазначено, що всі цінності, поіменовані в даному інвентаризаційному описі з №1 по №540, комісією перевірені в натурі, внесені в присутності відповідачів до опису, претензій до інвентаризаційної комісії вони не мають, цінності, перелічені у опису знаходяться на їх відповідальному зберіганні, про що свідчать підписи матеріально-відповідальних осіб старшого комірника ОСОБА_3, старшого комірника ОСОБА_4 (т.2, а.с.78).
		Згідно оборотної відомості руху матеріальних цінностей по складу №18 цеху № 5станом на 30.06.2016 року, (т. 2, а.с. 1-26) прутки та вироби з титанових сплавів, перелік яких вказаний у інвентаризаційному описі станом на 01.09.2015 року,під номерами: з № 483 по № 507, та з № 509 по № 511, та з № 513 по № 536,є в наявності (т. 2, а.с. 23-25), але їх кількість станом на 30.06.2016 року не відповідає кількості, яка була станом на 01.09.2015 року. Дана оборотна відомість станом на 30.06.2016 року відповідачами підписана не була. Доказів, які б підтверджували факт ознайомлення відповідачів з матеріалами проведеної 30.06.2016 року інвентаризації, позивачем суду не надано.
		Судом також було зазначено, щопід час проведення інвентаризаційної перевірки та складання після цього відповідного акту перевірки, старший комірник ОСОБА_4 знаходилася у щорічній відпустці з 06 червня 2016 року по 01 липня 2016 року, що підтверджується розпорядженням про надання відпустки (т.1, а.с.132). Тобто, перевірка наявності ТМЦ, проходила без присутності особи, відповідальної за їх збереження.
		Також, у обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на те, що нестача ТМЦ виникла в результаті неналежного виконання відповідачами своїх обовязків про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання. Однак, позивачем не зазначено, в чому саме виразилося неналежне виконання відповідачами своїх обовязків.
		Обовязки працівника визначені посадовою інструкцією.
		В матеріалах справи міститься посадова інструкція старшого комірника центральних заводських складів, якою визначені основні права та обовязки комірника (т. 1, а.с. 95-97).
		Судом встановлено, що у посадовій інструкції старшого комірника відсутні її номер та дата, відсутня дата затвердження даної інструкції начальником цеха №5 ОСОБА_8, а також відсутня дата ознайомлення з вказаною інструкцією старших комірників ОСОБА_4, ОСОБА_3 (т.1, а.с.95-97).
		Згідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
		Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.
		Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.
		При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпП).
		Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП обовязковими умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:
		1) пряма дійсна шкода;
		2) протиправна поведінка працівника;
		3) вина в діях чи бездіяльності працівника;
		4) прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
		Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
		Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов'язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.
		Обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина. За приписами КЗпПУ матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди. Вина працівника - це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Отже, працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності (за винятком випадків, коли шкоду нанесено джерелом підвищеної небезпеки).
		У трудовому праві діє презумпція відсутності вини працівника, а тому обовязок доведення вини працівника у спричинені підприємству шкоди, покладається саме на роботодавця, тобто у даному випадку на позивача.
		Причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднім). Прямий зв'язок - це такий, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з дій чи бездіяльності працівника. У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з його дій чи бездіяльності.
		Тобто, відсутність підстав чи однієї з обовязкових умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
		Згідно п. 13 Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність зазначено, що притягнення колективу (бригади) до матеріальної відповідальності провадиться власником після ретельної перевірки причин виникнення збитків з врахуванням письмових пояснень, наданих членами колективу (бригади), а у випадку необхідності, також висновків спеціалістів.
		У відповідності до розяснень, викладених вабз. 2 п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»вбачається, щовиходячи з вимогст. 15 ЦПКсуд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зістаттями 130,135-3,137 КЗпПзалежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
		Щодо забезпечення позивачем належних умов схоронність матеріальних цінностей та роботи з ними.
		Так, судом було встановлено та визнавалося сторонами, що за час своєї роботи на підприємстві відповідачі жодного разу не притягалися до дисциплінарної відповідальності, що підтверджує належне виконання ними покладених обовязків та відповідальне ставлення до виконуваної ними роботи.
		Притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани старшому комірнику ОСОБА_4 мало місце вже після факту виявлення недостачі ТМЦ, що підтверджується розпорядженням № 85 від 19.07.20156 року (т. 1, а.с. 133), а тому вірно не взято до уваги судом першої інстанції.
		Крім того, судом було встановлено, що протягом тривалого часу відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово виявляли факти крадіжок та нестач, про що у письмовій формі доводили до відома начальника цеха № 5 ОСОБА_8І, що підтверджується їх доповідними від 05.11.2014 року (т.1, а.с.59), від 06.11.2015 року (т.1, а.с.60-61), від 26.11.2015 року (т.1,а.с.62), від 13.06.2016 року (т.1, а.с.63).Факт отримання доповідних підтверджується підписом ОСОБА_8 із зазначенням дати отримання. Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 підтвердив факт отримання від відповідачів доповідних записок та те що він розписувався про це, тобто, був обізнаний про систематичні випадки нестач.
		Згідно ч. 1 ст. 131 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
		Якщо власник зазначені свої обов'язки не виконав, а вини працівника в незабезпеченні збереження майна власника немає, працівник взагалі не може нести матеріальну відповідальність.
		Згідно приписів ст. 138 КЗпПУ для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що керівництвом підприємства не було створено належних умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна, що в свою чергу сприяло втраті та зникненню ТМЦ. 
		Ч.3 ст. 10 ЦПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно дост. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		В порушення положень ст.ст.10,60 ЦПК Українита ст. 138 КЗпПУ, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що мали місце неправомірні дії з боку відповідачів внаслідок чого виникла нестача, не доведена винність відповідачів у спричинені підприємству своїми діями або бездіяльністю майнової шкоди, як і не зазначено в чому саме полягала вина відповідачів, не доведено в якій конкретній обстановці було заподіяно шкоду, як і не доведено факту створення належних умов для збереження схоронності переданих ТМЦ.
		Щодо висновків суду першої інстанції стосовно укладених з відповідачами договір про колективну матеріальну відповідальність.
		Необхідною умовою для укладення з працівником договору про колективну матеріальну відповідальність є наявність посади (виконуваної роботи) у переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
		Згідно наказу Міністерства праці України від 12 травня 1996 року N 43 «Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність» до переліку таких робіт відносяться роботи, пов'язані з прийманням на зберігання, обробкою, зберіганням, видачею матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, в автогосподарствах, холодильниках, харчоблоках, сховищах, на заготівельних (приймальних) пунктах, товарних і товарно-перевалочних дільницях, у камерах схову, коморах і роздягальнях, з екіпіровкою пасажирських суден, вагонів і літаків (п. 3).
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посада відповідачів та виконувана ними робота, відносить до переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
		Відповідно до ч. 1 ст.135-2КЗпПУпри спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
		В частинах 2,3 ст.135-2 КЗпПУ зазначено, щоколективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органомза погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).
		Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
		Отже, письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади). Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
		З аналізу ч. 2 ст. 135-2 КЗпПУ вбачається, що для встановлення колективної матеріальної відповідальності та укладення з колективом відповідного договору про це, обовязковою є наявність двох умов:
		1.Колективна матеріальна відповідальність установлюються власником або уповноваженим ним органом;
		2.Установлення колективної матеріальної відповідальності проводиться за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)підприємства, установи, організації.
		Відсутність хоча б однієї з цих умов слід вважати порушенням порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності.
		Встановлення колективної матеріальної відповідальності власником або уповноваженим ним органом, слід розуміти як факт прийняття конкретного розпорядчого акту або ухвалення відповідного рішення про встановлення такого роду відповідальності, при наявності у субєкта ухвалюю чого це рішення необхідних повноважень на це.
		Судом встановлено, що згідно протоколу №1 по складу № 18 від 19 червня 2013 року «Про обрання керівника колективу», було вирішено обрати керівником колективу складу № 18 цеху № 5 старшого комірника ОСОБА_3 (т.1, а.с.94).
		Розпорядженням начальника цеха №5 ОСОБА_8 №182 від 19.06.2013 року, у звязку із виробничою необхідністю, відповідно до протоколу № 1 від 19 червня 2013 рокувизначено встановити на складі №18 колективну матеріальну відповідальність, затвердити керівником колективу складу №18 старшого комірника ОСОБА_3, укласти договір про колективну матеріальну відповідальність зі старшими комірниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Вказане розпорядження погоджено: Предцехком  ОСОБА_9 (т.1, а.с.93).
		Представники позивача у обгрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що документом згідно якого у складі № 18 цеху № 5 було встановлено колективну матеріальну відповідальність є Розпорядження начальника цеха № 5 ОСОБА_8 №182 від 19.06.2013 року.
		Таким чином, колективна матеріальна відповідальність у складі № 18 цеху № 5 була встановлена розпорядженням начальника цеха № 5 ОСОБА_8, який на думку позивача є уповноваженою особою для встановлення такого виду відповідальності.
		На підтвердження повноважень начальника цеху № 5 позивачем надано суду положення «Про термічний цех № 5», яке затверджене 01.06.2015 року Генеральним директором ОСОБА_10 (т. 3, а.с. 87-101).
		Розділом 6 даного положення визначені права начальника цеху.
		Однак, при детальному досліджені та аналізі повноважень начальника цеху № 5 судом встановлено, що до них не відноситься право установлення колективної матеріальної відповідальності, а тому суд зазначає, що начальник цеху № 5 ОСОБА_8 не є уповноваженим органом у розумінні ч. 2 ст. 135-2 КЗпПУ для встановлення на підприємстві колективної матеріальної відповідальності, оскільки не має на це відповідних повноважень.
		Судом встановлено, що 12 вересня 2013 року відповідно до ст.135-2 КЗпПУ на підставі наказу від 19.06.2013 року №182 про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, погодженого з профспілковим комітетом, з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей належних ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» між начальником управління МТП ОСОБА_11, який виступає від імені підприємства, та членами колективу (бригади) скл.18 термічний цех №5, в особі керівника колективу (бригади) старшим комірником ОСОБА_3, було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність №1348 (т.1, а.с.91-92). Відповідно до вказаного договору, колектив (бригада) взяла на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за забезпечення збереження, товарно-матеріальних цінностей складу № 18, переданих йому для зберігання та відпуску. Вказаний договір був підписаний начальником управління МТП ОСОБА_11, керівником колективу (бригади) старшим комірником ОСОБА_3 та членом колективу (бригади) старшим комірником ОСОБА_4Г.(т.1, а.с.92).
		Повноваження ОСОБА_12 на підписання вказаного договору підтверджуються довіреністю виданою 29 грудня 2012 року генеральним директором Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» ОСОБА_13, згідно якої начальника управління матеріально-технічного постачання Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» ОСОБА_11 було уповноважено здійснювати наступні дії: укладати договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність; договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність; договори про повну матеріальну відповідальність (т.3, а.с.86). Вказана довіреність дійсна до 31 грудня 2013 року.
		Згідно п.16 вказаного договору, кожен член колективу (бригади) несе дольову відповідальність. Спричинені колективом (бригадою) збитки підприємству, який підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами цього колективу (бригади) пропорційно місячної тарифної ставки (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення збитків. Договір набирає сили з моменту підписання і діє протягом всього періоду роботи колективу (бригади) з цінностями, переданими йому підприємством. Згідно п.15 цього договору, розмір збитків, спричиненого колективом (бригадою) підприємству, закладу, організації визначається відповідно до ст.135-3 КЗпПУ. Порядок відшкодування збитків регулюється законодавством України (т.1, а.с.92).
		Таким чином, колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено той факт, що 12 вересня 2013 року з відповідачами було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність №1348 з метою збереження товарно-матеріальних цінностей ускладі № 18.
		Також, судом встановлено, що розпорядженням начальника цеху № 5 ОСОБА_8 №190 від 17 листопада 2015 року по цеху № 5, у звязку з відсутністю комірника на складі № 20, було покладено відповідальність за номенклатуру складу № 20 на старших комірників складу № 18 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказане розпорядження погоджено: Предцехком  ОСОБА_9 (т.1, а.с.90).
		14 грудня 2015 року, відповідно до ст.135-2 КЗУпП на підставі наказу від 17.11.2015 року №190 про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, погодженого з профспілковим комітетом, з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей належних ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» між начальником управління МТП ОСОБА_11, який виступає від імені підприємства, та членами колективу (бригади) скл.18, 20 термічний цех № 5, в особі керівника колективу (бригади) старшим комірником ОСОБА_3 було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 2131 (т.1, а.с.17-19). Відповідно до вказаного договору, колектив (бригада) взяла на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей складу № 18, 20, переданих йому для зберігання та відпуску. Вказаний договір був підписаний начальником управління МТП ОСОБА_11, керівником колективу (бригади) старшим комірником ОСОБА_3 та членом колективу (бригади) старшим комірником ОСОБА_4Г.(т.1, а.с.19). Згідно п.16 вказаного договору, кожен член колективу (бригади) несе дольову відповідальність. Спричинені колективом (бригадою) збитки підприємству, який підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами цього колективу (бригади) пропорційно місячної тарифної ставки (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення збитків. Договір набирає сили з моменту підписання і діє протягом всього періоду роботи колективу (бригади) з цінностями, переданими йому підприємством. Згідно п.15 цього договору, розмір збитків, спричиненого колективом (бригадою) підприємству, закладу, організації визначається відповідно до ст.135-3 КЗпПУ. Порядок відшкодування збитків регулюється законодавством України (т.1, а.с.19).
		Повноваження ОСОБА_12 на підписання вказаного договору підтверджуються довіреністю виданою 30 грудня 2014 року генеральним директором Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» ОСОБА_7, згідно якої начальника управління матеріально-технічного постачання Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» ОСОБА_11 було уповноважено здійснювати наступні дії: укладати договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність; договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність; договори про повну матеріальну відповідальність (т.3, а.с.108). Вказана довіреність дійсна до 31 грудня 2015 року.
		Суд, оцінюючи вказаний договір № 2131 від 14.12.2015 року зазначав, що наказом № 190 від 17.11.2015, (на який йде посилання у преамбулі договору), не було встановлено колективної матеріальної відповідальності відповідачів. Як вже зазначалося, вказаним наказом було вирішено питання про покладення відповідальності за номенклатуру складу № 20 на старших комірників складу № 18 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у звязку з відсутністю комірника на складі № 20, а тому, вказане розпорядження не є документом, яким було встановлено колективну матеріальну відповідальність на складі № 20.
		Таким чином, судом вірно встановлено, що 14 грудня 2015 року з відповідачами було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 2131 з метою збереження товарно-матеріальних цінностей ускладах № 18 та № 20.
		При цьому, на підтвердження тієї обставини, що у цеху № 20 було встановлено колективну матеріальну відповідальність уповноваженим на те органом та відповідного розпорядчого документа про це, стороною позивача суду ні першої, ні апеляційної інстанції не надано.
		Другою необхідною умовою для встановлення колективної матеріальної відповідальності на підприємстві, відповідно до частини другої статті 135-2 КЗпП єпогодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
		Погодження встановленої на підприємстві колективної матеріальної відповідальності можливе лише у тому випадку, якщо на підприємстві створена та здійснює свою діяльність профспілка працівників. 
		У судовому засіданні було встановлено, та цей факт не оспорюється сторонами, що у Державному підприємстві «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» є профспілковий комітет, а відповідачі по справі є членами Профспілки робітників космічного та загального машинобудівництва України, первинної профспілкової організації ДП ВО «ПМЗ», що підтверджується наявними в матеріалах справи профспілковими квітками (т.3, а.с. 57, 58).
		Судом встановлено, що в договорі про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність №1348 від 12.09.2013 року (т.1, а.с.91) та в договорі про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 2131 від 14.12.2015 року (т.1, а.с.17) зазначено, що обидва договори укладені відповідно до ст.135-2 КЗпПУ та на підставі розпоряджень (наказів) № 182 від 19.06.2013 року (т.1, а.с.93), та № 190 від 17.11.2015 року (т.1, а.с.90), що погодженні з профспілковим комітетом.
		Суд зауважив, що розпорядженням № 190 від 17.11.2015 року не було встановлено колективну матеріальну відповідальність на складі № 20, а розпорядження № 182 від 19.06.2013 року про встановлення на складі № 18 колективної матеріальної відповідальності винесено не уповноваженим на те органом.
		З обох розпоряджень вбачається, що розпорядження №182 від 19 червня 2013 року про встановлення на складі №18 колективної матеріальної відповідальності, та розпорядження №190 від 17 листопада 2015 року про покладення відповідальності за номенклатуру складу № 20 на старших комірників складу №18 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що вони винесені та підписані начальником цеха №5 ОСОБА_8, під підписом якого також мається напис: Предцехком - ОСОБА_9 та її особистий підпис (т.1, а.с.90,93).
		Як зазначили представники позивача в судовому засіданні, предцехком ОСОБА_9 є профспілковим представником цеху № 5, вона обрана колективом цеху № 5 та наділена відповідними повноваженнями, у тому числі для погодження встановленої у цеху колективної матеріальної відповідальності. 
		Однак, у підтвердження зазначених повноважень станом на 2013-2015 роки, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційної не надано. Надано лише витяг з протоколу засідання профспілкового комітету № 105 від 21 березня 2017 року. Зазначені обставини були підтверджені показами допитаного у суді першої інстанції в якості свідка - начальник цеху № 5 ОСОБА_8, який зазначав, що ОСОБА_9 є представником профспілки, і коли йому необхідно щось погодити, він звертається до неї і вона погоджує для нього необхідні документи. Саме так відбувалося і погодження розпоряджень №182 від 19 червня 2013 року та №190 від 17 листопада 2015 року. Письмово він до предцехкому ніколи не звертається, а на підприємстві не розроблений відповідний порядок чи процедура надання профспілковим комітетом, або його представником, такого погодження.
		Позивачем не було надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що предцехком є профспілковим представником, що предцехкомом обрана саме ОСОБА_9, що ОСОБА_9 на час підписання та погодження вказаних розпоряджень, є профспілковим представником, який наділений повноваженнями погоджувати від імені первинної профспілкової організації питання щодо встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності. 
		Також, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що для погодження профспілковим представником встановленої колективної матеріальної відповідальності достатньо підпису лише однієї особи, без проведення засідання профспілкового комітету та видання відповідного наказу або розпорядчого акту про таке погодження.
		За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що під час встановлення у складі № 18 цеху № 5 колективної матеріальної відповідальності, власником або уповноваженим ним органом,не було отримано погодження виборного органу первинної профспілкової організації або профспілкового представника.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 1348 від 12.09.2013 року, та № 2131 від 14.12.2015 року були укладенні з порушенням ч. 2 ст.135-2 Кодексу Законів про працю України, оскільки колективна (бригадна) матеріальна відповідальність була встановлена не уповноваженою на то особою, та не було отримано погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, а тому, підстав для покладення матеріальної відповідальності на відповідачів не має.
		      Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.
		Судом першої інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обовязки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
		Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
		           Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. 
		Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,  
		   У Х В А Л И Л А:
		    Апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2»  відхилити.
		        Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року  залишити без змін.
		           Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку. 
		            
		    Головуючий                                                     О.В. Свистунова
		 
		   Судді                                              Т.П.Красвітна
		 
		                                                  ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...