Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/18768/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2017. Зареєстровано: 13.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2017.
Дата набрання законної сили: 12.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		12 липня 2017 року                                                   м. Київ                              К/800/23064/16 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Бившевої Л.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,
		представників позивача Кеду А.В., Пушанко І.О.,
		представника відповідача Павловича Д.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
		на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016
		у справі № 826/18768/15
		за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - позивач, ПАТ «Укрнафта»)
		до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач-1, Бахмацька ОДПІ),
		Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач-2, Варвинська ОДПІ)
		та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач-3, Прилуцька ОДПІ) 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ПАТ «Укрнафта» звернулось у серпні 2015 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: Бахмацької ОДПІ від 19.06.2015 № 0006122521, № 0006132521, № 0006142521, № 0006152521, № 0006162521, № 0006172521, № 000618521, № 0006192521, № 0006202521, № 0006212521, № 0006222521, № 0006232521, № 0006242521, № 0006252521, № 0006262521, № 0006272521, № 0006282521, № 0006292521, № 0006302521, № 0006312521, № 0006322521, № 0006332521, № 0006342521, № 0006352521, № 0006362521, № 0006372521, № 0006382521, № 0006392521, № 0006402521, № 0006412521, № 0006422521, № 0006432521, № 0006442521, № 0006452521, № 0006462521, № 0006472521, № 0006482521, № 0006492521, № 0006502521; Варвинської ОДПІ від 19.06.2015 № 0001011500, № 0001001500, № 0001131500, № 0001141500, № 0001051500, № 0001171500, № 0000961500, № 0000971500, № 0001151500, № 0001161500, № 0001041500, № 0001061500, № 0001111500, № 0001121500, № 0001081500, № 0001071500, № 0001091500, № 0001101500, № 0000981500, № 0000991500; Прилуцької ОДПІ від 23.06.2015 № 0003681502/226, № 0003831502/227, № 0003771502/228, № 0003801502/229, № 0003741502/230, № 0003821502/231, № 0003891502/236, № 0003941502/241, № 0003761502/206, № 0003841502/211, № 0003651502/246, № 0003901502/251, № 0003551502/216, № 0003721502/232, № 0003981502/237, № 0003951502/242, № 0003751502/207, № 0003861502/212, № 0003621502/247, № 0003671502/252, № 0003921502/218, № 0003851502/233, № 0003971502/238, № 0003881502/243, № 0003731502/208, № 0003781502/213, № 0003631502/248, № 0003601502/253, № 0003791502/234, № 0003991502/239, № 0003931502/244, № 0003711502/209, № 0003701502/214, № 0003661502/249, № 0003611502/254, № 0003531502/220, № 0003871502/235, № 0004001502/240, № 0003961502/245, № 0003811502/210, № 0003691502/215, № 0003591502/250, № 0003641502/255, № 0003511502/221, № 0003571502/219, № 0003521502/222, № 0003501502/223, № 0003481502/224, № 0003471502/225, № 0000761500, № 0000771500, № 0000741500, № 0000751500, № 0000701500, № 0000711500, № 0000721500, № 0000731500, № 0000681500, № 0000691500, № 0000641500, № 0000671500, № 0000651500, № 0000661500, від 22.06.2015 № 0003461502/217.
		Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016, адміністративний позов задоволено повністю.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачі подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважають, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідачів необґрунтованою, а тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
		Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Бахмацькою ОДПІ проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податкових розрахунках з плати за користування надрами позивача та складено акти перевірки від 29.05.2015 № 33/25-21-15/00135390, № 34/25-21-15/00135390, № 35/25-21-15/00135390, № 36/25-21-15/00135390, № 37/25-21-15/00135390, № 38/25-21-15/00135390, № 39/25-21-15/00135390, № 40/25-21-15/00135390, № 41/25-21-15/00135390, № 42/25-21-15/00135390, № 43/25-21-15/00135390, № 44/25-21-15/00135390, № 45/25-21-15/00135390, № 46/25-21-15/00135390, № 47/25-21-15/00135390, № 48/25-21-15/00135390, № 49/25-21-15/00135390, № 50/25-21-15/00135390, № 51/25-21-15/00135390, № 52/25-21-15/00135390, якими з однаковим обґрунтуванням встановлено порушення ПАТ «Укрнафта» пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII)), що призвело до заниження податкових зобов'язань з плати за користування надрами.
		На підставі встановлених у вказаних актах перевірки порушень, Бахмацькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0006122521, № 0006132521, 0006142521, № 0006152521, № 0006162521, № 0006172521, № 000618521, № 0006192521, №  0006202521, № 0006212521, № 0006222521, № 0006232521, № 0006242521, № 0006252521, № 0006262521, № 0006272521, № 0006282521, № 0006292521, № 0006302521, № 0006312521, № 0006322521, № 0006332521, № 0006342521, № 0006352521, № 0006362521, № 0006372521, № 0006382521, № 0006392521, № 0006402521, № 0006412521, № 0006422521, № 0006432521, № 0006442521, № 0006452521, № 0006462521, № 0006472521, № 0006482521, № 0006492521, 0006502521.
		Крім того, Варвинською ОДПІ проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податкових розрахунках з плати за користування надрами позивача та складено акти перевірки від 28.05.2015 № 000038/25-05-15/00135390, № 000039/25-05-15/00135390, № 000040/25-05- 15/00135390, № 000041/25-05-15/00135390, № 000042/25-05-15/00135390, № 000043/25-05-15/00135390, № 000044/25-05-15/00135390, № 000045/25-05-15/00135390, № 000046/25-05-15/00135390, № 000047/25-05-15/00135390, якими з однаковим обґрунтуванням встановлено порушення ПАТ «Укрнафта» пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу XX ПК України (в редакції Закону № 1621-VII), що призвело до заниження податкових зобов'язань з плати за користування надрами.
		На підставі встановлених у вказаних актах перевірки порушень, Варвинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0001011500, № 0001001500, № 0001131500, № 0001141500, № 0001051500, № 0001171500, № 0000961500, № 0000971500, № 0001151500, № 0001161500, № 0001041500, № 0001061500, № 0001111500, № 0001121500, № 0001081500, № 0001071500, № 0001091500, № 0001101500, № 0000981500, № 0000991500.
		Також, Прилуцькою ОДПІ проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податкових розрахунках з плати за користування надрами позивача та складено акти перевірки від 29.05.2015 № 28/25-16-15-01-24/00135390, № 29/25-16-15-01-24/00135390, № 30/25-16-15-01-24/00135390, № 30/25-16-15-01-24/00135390, № 33/25-16-15-01-24/00135390, № 35/25-16-15-01-24/00135390, № 38/25-16-15-01-24/00135390, № 41/25-16-15-01-24/00135390, №  44/25-16-15-01-24/00135390, № 31/25-16-15-01-24/00135390, № 33/25-16-15-01-24/00135390, №  36/25-16-15-01-24/00135390, № 39/25-16-15-01-24/00135390, № 42/25-16-15-01-24/00135390, №  45/25-16-15-01-24/00135390, № 32/25-16-15-01-24/00135390, № 34/25-16-15-01-24/00135390, № 37/25-16-15-01-24/00135390, № 40/25-16-15-01-24/00135390, № 43/25-16-15-01-24/00135390, № 46/25-16-15-01-24/00135390, № 47/25-16-15-01-24/00135390, № 35/25-07-15/00135390, № 35/25-07-15/00135390, № 36/25-07-15/00135390, № 37/25-07-15/00135390, № 38/25-07-15/00135390, №  39/25-07-15/00135390, № 40/25-07-15/00135390, № 41/25-07-15/00135390, № 42/25-07-15/00135390, № 43/25-07-15/00135390, № 44/25-07-15/00135390, № 45/25-07-15/00135390, № 46/25-07-15/00135390, № 47/25-07-15/00135390, № 48/25-07-15/00135390, № 49/25-07-15/00135390, № 50/25-07-15/00135390, № 51/25-07-15/00135390, № 52/25-07-15/00135390, № 53/25-07-15/00135390, № 54/25-07-15/00135390, № 55/25-07-15/00135390, № 56/25-07-15/00135390, № 57/25-07-15/00135390, № 58/25-07-15/00135390, № 59/25-07-15/00135390, якими з однаковим обґрунтуванням встановлено порушення ПАТ «Укрнафта» пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу XX ПК України (в редакції Закону № 1621-VII), що призвело до заниження податкових зобов'язань з плати за користування надрами.
		На підставі встановлених у вказаних актах перевірки порушень, Прилуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0003681502/226, № 0003831502/227, № 0003771502/228, № 0003801502/229, № 0003741502/230, № 0003821502/231, № 0003891502/236, № 0003941502/241, № 0003761502/206, № 0003841502/211, № 0003651502/246, № 0003901502/251, № 0003551502/216, № 0003721502/232, № 0003981502/237, № 0003951502/242, № 0003751502/207, № 0003861502/212, № 0003621502/247, № 0003671502/252, № 0003921502/218, № 0003851502/233, № 0003971502/238, № 0003881502/243, № 0003731502/208, № 0003781502/213, № 0003631502/248, № 0003601502/253, № 0003791502/234, № 0003991502/239, № 0003931502/244, № 0003711502/209, № 0003701502/214, № 0003661502/249, № 0003611502/254, № 0003531502/220, № 0003871502/235, № 0004001502/240, № 0003961502/245, № 0003811502/210, № 0003691502/215, № 0003591502/250, № 0003641502/255, № 0003511502/221, № 0003571502/219, № 0003521502/222, № 0003501502/223, № 0003481502/224, № 0003471502/225, № 0000761500, № 0000771500, № 0000741500, № 0000751500, № 0000701500, № 0000711500, № 0000721500, № 0000731500, № 0000681500, № 0000691500, № 0000641500, № 0000671500, № 0000651500, № 0000661500, від 22.06.2015 № 0003461502/217. 
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2014 році ПАТ «Укрнафта» було платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Позивачем подано податкові розрахунки із самостійно визначеними розмірами плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року.
		Загалом позивачем було задекларовано до сплати Бахмацькій ОДПІ - 190 774 296,78 грн., Варвинській ОДПІ - 115 247 102,32 грн., Прилуцькій ОДПІ - 214 098 071,96 грн.
		В подальшому, 19.05.2015 ПАТ «Укрнафта» подало уточнюючі розрахунки з плати за користування надрами за серпень-грудень 2014 року та зменшило раніше задекларовані податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин: по Бахмацькій ОДПІ - на 31 730 668, 87 грн., задекларувавши уточнену суму 159 043 627,91 грн.; по Варвинській ОДПІ - на 17 503 616,90 грн., задекларувавши уточнену суму 97 743 485,42 грн.; Прилуцькій ОДПІ - на 67 241 089,12 грн., задекларувавши уточнену суму 146 856 982,84 грн.
		Висновки актів перевірки відповідачів мотивовані тим, що ПАТ «Укрнафта» неправомірно зменшено самостійно визначені суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин шляхом подання уточнюючих розрахунків, оскільки відповідно до ставок плати за користування надрами згідно з пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону № 1621-VII) загальна сума податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року не може бути меншою суми, задекларованої позивачем у звітних податкових деклараціях.
		Разом з тим, позовні вимоги обґрунтовані тим, що нові ставки плати за користування надрами згідно з Законом № 1621-VII, який набрав чинності з 04.08.2014, не можуть застосовуватись з цієї дати, оскільки їх застосування можливе лише з наступного бюджетного періоду. 
		Так, спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що контролюючий орган збільшив платнику податків суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами на суму різниці між сумою податкового зобов'язання, задекларованою у податкових розрахунках з плати за користування надрами, та сумою податкового зобов'язання, визначеного в уточнюючих розрахунках. Вказане пов'язано з тим, що позивачем не застосовано ставки плати за користування надрами, що визначені пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону № 1621-VII).
		Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
		У період виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані із справлянням плати за користування надрами для видобування корисних копалин, були врегульовані ст. 263 ПК України.
		Так, відповідно до пп. 263.1.1 п. 263.1 названої статті ПК України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.
		Підпунктом 263.2.1 п. 263.2 ст. 263 ПК України визначалось, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством.
		Згідно пп. 263.5.1 п. 263.5 ст. 263 ПК України базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).
		Розміри ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначались пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 ПК України та встановлювались у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).
		03.08.2014 набув чинності Закон № 1621-VI.
		Цим Законом ПК України доповнено Підрозділом 9-1 «Особливості справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин».
		За змістом названого Підрозділу тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються особливості застосування деяких норм розділу XI «Плата за користування надрами» цього Кодексу.
		Зокрема, ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 ПК України, встановлювались на зазначений період у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у розмірах більших, ніж було установлено ПК України до внесення цих змін.
		Таким чином, Законом № 1621-VI ставки для нафти, конденсату та природного газу, тобто ставки плати за ті корисні копалини, уточнюючі податкові розрахунки зобов'язань за видобуток яких подавались позивачем, встановлювались у розмірі вищому, ніж ставки плати за користування надрами для видобування тих же корисних копалин, що визначені п. 263.9 ст. 263 ПК України, в редакції, яка діяла до 03.08.2014.
		Згідно ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Бюджетного кодексу України встановлено, що доходами бюджету є податкові надходження.
		Частиною 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		Отже, Бюджетним кодексом України встановлено, що між прийняттям закону (набрання чинності) і введенням його в дію триває певний проміжок часу.
		Відповідно до приписів п. 267.5 ст. 267 ПК України базовий податковий період дорівнює календарному року.
		Підпунктом 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України визначено таку основну його засаду як стабільність, що означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		Таким чином, зміни до будь-яких елементів податків та зборів можуть вноситися не пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; відповідно, внесення змін до елементів податків і зборів, у тому числі ставок податку, пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в тому числі, починаючи з липня поточного року, тягне за собою можливості застосування нових правил оподаткування лише з наступного бюджетного року.
		Враховуючи, що Закон № 1621-VII, яким встановлено нові ставки плати за користування надрами, набрав чинності 03.08.2014 (пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду), колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нові правила оподаткування повинні застосовуватися, починаючи з нового бюджетного періоду.
		Крім того, у ПК України одночасно встановлені різні ставки плати за користування надрами, визначені пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону № 1621-VII) та пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 ПК України.
		При вирішенні даної справи суди попередніх інстанцій правомірно врахували положення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України.
		Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
		Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», яке набрало статусу остаточного 14.01.2011, тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V). Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
		Таким чином, при одночасному регулюванні спірних правовідносин положеннями підрозділу 9-1 розділ ХХ «Перехідні положення» та ст. 263 ПК України, які по різному встановлюють ставку податку за користування надрами, застосуванню підлягають положення ст. 263 ПК України, які є більш сприятливими для платника податків.
		Відповідно до пп. 39.5.4.3 ст. 39 ПК України (в редакції від 03.08.2014) самостійне коригування проводиться платником податків протягом календарного року шляхом відображення в податковій декларації або шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
		Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
		Оскільки у даній ситуації зміни щодо окремих елементів податку були внесені 03.08.2014, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача були наявні правові підстави для коригування податкової звітності, а відтак і про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з приводу безпідставного визначення відповідачами розміру штрафних санкцій позивачу. Так, під час розгляду справи як в суді першої, так і суді апеляційної інстанції не було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому накладення на ПАТ «Укрнафта» штрафних санкцій є безпідставним.
		Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.     
		Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
		Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 у справі № 826/18768/15 - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 Головуючий суддя:   І.О. БухтіяроваСудді:   Л.І. Бившева     І.В. Приходько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...