Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/43307/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2017. Зареєстровано: 14.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/43307/16-ц 
		Категорія 41 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		11 липня 2017 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого -  судді Литвинової І.В.,
		при секретарі - Бажан О.А., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Політека» про спростування недостовірної інформації, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В :
		У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд: 
		- визнати недостовірною, наклепницькою та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: 
		«бывший глава Киева - мародер номер один в Украине»;
		«Грузия заинтересована в ОСОБА_1 как в человеке, который раздает большие взятки».
		- зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Політека» спростувати поширену недостовірну та наклепницьку інформацію у той же спосіб, у який вона була розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме розмістити спростування на веб-сайті «politeka.net» у мережі Інтернет протягом 10 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду, шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення у даній справі із зазначенням, що розповсюджена ОСОБА_2 інформація є недостовірною, наклепницькою і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача.
		- стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Політека» грошові кошти у сумі 1000000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 поширив у мережі Інтернет за адресою http:ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо позивача інформацію: «бывший глава Киева - мародер номер один в Украине» та «Грузия заинтересована в ОСОБА_1 как в человеке, который раздает большие взятки», яка є неправдивою та наклепницькою, звинуваченням позивача у злочинних діях, зокрема, у вчиненні військового злочину та корупційних правопорушень, що не відповідає дійсності та є такими, що принижують честь, гідність, ділову репутацію позивача як публічної, відомої та законослухняної людини, як вказано у позовній заяві.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позові та просила суд задовольнити.
		Представники відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували позов та просили суд відмовити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях /а. с. 143-148/.
		Від відповідача ТОВ «Політека» представник у судове засідання не з'явився, про час, дату, місце судового засідання повідомлений був належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, а також не було подано заяви, клопотання або письмові заперечення з викладенням свого обґрунтування.
		Суд, заслухавши обґрунтування та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Судом встановлено, що у мережі Інтернет за посиланням http:ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована стаття, написана з інтерв'ю з відповідачем ОСОБА_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3», у тексті якої містяться вислови «бывший глава Киева - мародер номер один в Украине» та «Грузия заинтересована в ОСОБА_1 как в человеке, который раздает большие взятки», що підтверджується протоколом огляду веб-сторінки з додатками за відповідним електронним посиланням, який складений у відповідності до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та у межах ст. 57 ЦПК України, тому є належним і допустимим доказом підтвердження вказаних обставин /а. с. 28-29, 30-31/. 
		Основним Законом України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28 Конституції України).
		Згідно з положеннями статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. 
		Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, згідно з приписами статті 34 Конституції України.
		Згідно з ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. 
		Під поняттям «ділова репутація», як особистого немайнового блага, слід розуміти усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні чи негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило в певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій, тощо), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальній групи.
		Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до частин 1-2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.
		Верховний суд України у пункті 18 постанови Пленуму від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: 
		а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
		б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; 
		г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Суд вважає, що факт поширення інформації у мережі Інтернет за посиланням http:ІНФОРМАЦІЯ_2, і те, що вона стосується позивача, сумнівів не викликає, до того ж у цій частині не заперечується стороною відповідача ОСОБА_2
		У відповідності до роз'яснень Пленуму ВСУ, наданих у постанові від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем (пункт 9). 
		Таким чином, посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що довіритель є неналежним відповідачем у справі, оскільки у нього відсутня інформація про те, що він давав коментарі, інтерв'ю чи спілкувався з відповідачем ТОВ «Політека», судом оцінюється критично і відхиляється - матеріалами справи підтверджено, що він є джерелом цієї інформації.
		Верховним судом України наголошено у пункті 19 вказаної постанови Пленуму від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. 
		Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Кваліфікація поданої в тексті негативної інформації як фактологічної (ствердної) або суб'єктивно-оцінної (суб'єктивна думка, припущення, оцінне судження) має значення для з'ясування підстав юридизації спірного тексту, наявність або відсутність його елементів у площині правового регулювання. Відсутність у висловлюваннях маркерів суб'єктивної модальності, оцінних слів, конструкцій та інших показників, що виражають невпевненість, сумніви автора щодо вірогідності висловлюваного (гіперболи, алегорії, сатира, риторичні питання), а також спеціальних вставних конструкцій та прислівників, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного, і вказують на те, що висловлюване є суб'єктивною думкою та поглядом автора на подію, його суб'єктивною оцінкою того, що відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваної події і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.
		Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		У пункті 19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
		Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).
		Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.
		Враховуючи положення статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі своєї практики застосування Конвенції Європейський суд з прав людини встановив, що норма статті обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.
		Зокрема, суд дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів. Тому, Європейський суд вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria).
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria). 
		Стороною позивача доведено суду, що позивач є публічною людиною, він перебував на посаді голови Київської міської державної адміністрації, члена Вищої ради юстиції, неодноразово нагороджувався відзнаками різного рівня, зокрема, почесним званням «Заслужений юрист України» 1997 року, нагрудним знаком - пам'ятна медаль «10 років МВС України» 2001 року, почесною грамотою Верховної Ради України 2002 року, відомчою заохочувальною відзнакою МВС України - медаллю «10 років внутрішнім військам МВС України» 2002 року, нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України» з врученням посвідчення 2002 року, медаллю «10 років Службі безпеки України» 2002 року, орденом Святого Архистратига Михаїла 2004 року, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня 2005 року, почесною відзнакою «За вірність закону» 2006 року, орденом «За людяність і милосердя» 2006 року, за особистий вклад у справу побудови скульптурного комплексу Шота Руставелі в м. Києві Державними нагородами Грузії, згідно з розпорядженням Президента Грузії 2007 року, «Орденом ІІ Храму» за рішенням Єврейської громади України 2007 року, нагрудним знаком «За особистий внесок у розвиток Університету» Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка 2008 року, почесною відзнакою Апеляційного суду м. Києва 2008 року, орденом ІІІ ступеня «Бронзовий козацький хрест» 2008 року, дипломом ордену Трьох Зірок за заслуги перед Латвійською державою 2008 року, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня 2008 року, нагрудним знаком «Знак пошани державної охорони України» 2008 року, медаллю «За співробітництво в утвердженні законності» 2009 року /а. с. 75-100/. 
		Як вбачається з письмових відповідей від 21.10.2016 за підписом заступника начальника відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України Сендака І. та від 11.10.2016 за підписом начальника Головного управління в м. Києві Національної поліції України Сірка Д. В., відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальні провадження, у яких повідомлено про підозру ОСОБА_1 відсутні та останній до кримінальної відповідальності не притягується та засудженим не значиться /а. с. 120, 121/.
		Згідно з висновком № 4-10/16 експертного лінгвістичного дослідження, складеного 04.10.2016 експертом ТОВ «Експерт права» ОСОБА_8, яка має кваліфікацію судового експерта, у виловлюваннях «бывший глава Киева - мародер номер один в Украине» та «Грузия заинтересована в ОСОБА_1 как в человеке, который раздает большие взятки» поширених у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» у мережі Інтернет, міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1, яка викладена у формі фактичного твердження, а не оціночного судження, і є образливою для його особистості /а. с. 106-119/.
		У вказаному висновку експертом вказано, що виходячи із логіко-змістового, лексико-семантичного та контекстуального аналізу змісту текстового фрагмента, в якому містяться висловлювання «бывший глава Киева - мародер номер один в Украине», встановлено, що воно має стверджувальний характер і в ньому поширюється інформація про те, що колишній глава Києва ОСОБА_1 є головним грабіжником України. Як випливає із загального змісту тексту публікації, її стилістичних особливостей, лексико-семантичного аналізу вжитих у досліджуваному висловлюванні лексем, за допомогою яких характеризується особа ОСОБА_1, можна стверджувати, що носієм негативної інформації про нього в досліджуваному висловлюванні виступає сполучення лексичних одиниць, словникове значення якого містить негативний аксіологічний компонент, зокрема вказівку на протизаконні дії та дії або наміри, що суперечать суспільній моралі: «мародер номер один в Украине». Лексико-семантичний аналіз змісту висловлювання «бывший глава Киева - мародер номер один в Украине» показав, що у ньому адресант, вживаючи розмовно-знижену лексику («мародер»), надає різку негативну оцінку особистості ОСОБА_1 та підкреслює тим самим невідповідність особи-адресата основним нормам моралі та поведінки. 
		У експертному висновку зазначено, що, виходячи з логіко-змістового, лексико-семантичного та контекстуального аналізу змісту текстового фрагмента, у якому міститься висловлювання «Грузия заинтересована в ОСОБА_1 как в человеке, который раздает большие взятки» встановлено, що це висловлювання має стверджувальний характер і в ньому поширюється інформація про те, що Грузія зацікавлена в ОСОБА_1 тому, що він розподіляє між усіма значні хабарі. Як випливає із загального змісту тексту публікації, її стилістичних особливостей, лексико-семантичного аналізу вжитих у досліджуваному висловлюванні лексем, за допомогою яких характеризується особа ОСОБА_1, можна стверджувати, що носієм негативної інформації про нього в досліджуваному висловлюванні виступає сполучення лексичних одиниць, словникове значення якого містить негативний аксіологічний компонент, зокрема вказівку на протизаконні дії та дії або наміри, що суперечать суспільній моралі: «раздает большие взятки».
		Логіко-змістовий та лексико-семантичний аналіз висловлювання «Грузия заинтересована в ОСОБА_1 как в человеке, который раздает большие взятки» у контексті змісту всього текстового фрагмента, в якому адресант висловлює власну думку з приводу подальших перспектив участі ОСОБА_1 в політичному житті Грузії, показав, що думка, яка міститься в цьому висловлюванні, має стверджувальний характер. Граматичне твердження про факт в ньому відображається через показник об'єктивної модальності, яким виступають дієслівна форма дійсного способу теперішнього часу («раздает»), а також дієприкметник теперішнього часу («заинтересована»), якими мовець стверджує, що події відбуваються, і як про доконаний факт інформує про це адресатів.
		У висловлюваннях, що є предметом спору у справі, відсутні маркери суб'єктивної модальності, оцінні слова, конструкції та інші показники, що виражають невпевненість, сумніви автора щодо вірогідності висловлюваного (гіперболи, алегорії, сатира, риторичні питання), а також спеціальні вставні конструкції та прислівники, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного, і вказують на те, що висловлюване є суб'єктивною думкою та поглядом автора на подію, його суб'єктивною оцінкою того, що відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваної події і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.
		Як результат проведеного дослідження експертом зроблено висновок, що спірна інформація має негативний характер щодо особи ОСОБА_1, яка викладена у формі фактичного твердження, а не оціночного судження, і є образливою для його особистості.
		Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Європейської Конвенції з прав людини застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство. Як передбачено в статті 10 Конвенції, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (рішення від 23.09.1994 у справі Jersild v. Denmark, рішення у справі Janowski v. Poland, рішення від 25.11.1999 у справі Nilsen & Johnsen v. Norway, рішення від 29.02.2000 у справі Fuentes Bobo v. Spain, рішення від 10.08.2006 у справі Ляшко проти України).
		Враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, що ратифікована Україною, суд приходить до висновку, що вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, виходять за межі права на свободу вираження поглядів та допустимої критики, є надмірними навіть, якщо висловлені щодо публічних осіб. Виокремленні з наданого відповідачем ОСОБА_2 інтерв'ю вислови мають фактологічний характер, викладені у формі твердження, а не оціночного судження, та дійсність яких стороною відповідача не підтверджена.
		Разом з тим, позивачем не доведено суду, що відповідач ТОВ «Політека» є власником веб-сайту у мережі Інтернет за адресою http://politeka.net, яким створено технологічну можливість поширення недостовірної інформації. 
		Відповідно до абзацу четвертого пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за результатом пошуку інформації про юридичну особу ТОВ «Політека», до виду діяльності останнього не належить діяльність інформаційних агентств, що включає в себе діяльність інформаційних агентств з надання новин, фотографій і сенсаційних матеріалів для засобів масової інформації (код КВЕД 63.91) /а. с. 35-37/. Роздруківка витягу з сайту https://who.is судом не приймається, оскільки відомості викладені англійською мовою без перекладу її змісту, що унеможливлює використання його як доказу /а. с. 33-34/.
		Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає доведеними обставини, на які посилався позивач у частині недостовірності висловленої відповідачем ОСОБА_2 інформації стосовно позивача, й законними підстави вважати її такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		У зв'язку з чим, підлягає задоволенню як похідна вимога про стягнення відшкодування моральної шкоди, оскільки судовим розглядом встановлено порушення особистих немайнових прав позивача, що відповідно до ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
		Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
		В обґрунтування нанесеної моральної шкоди позивач посилається на отримання величної моральної шкоди, яка виразилася у перенесеному нервовому стресі, тривалих душевних стражданнях, оскільки позивач є публічною особою, поширена інформація суттєво вплинула на ставлення друзів, знайомих та партнерів до нього, підірвала його авторитет та статус добропорядної, чесної і законослухняної людини, поширення негативно влинуло на репутацію позивача, що потягло за собою тяжкість вимушених змін у життєвому укладі та стосунках з людьми, суттєве і невідворотне зниження престижу і ділової репутації, пережиті в результаті порушення відповідачем його прав, оцінюючи завдану моральну шкоду у сумі 1000000 грн.
		Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у пункті 9 постанови № 4 від 31.03.1995 з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд погоджується з доводами позивача про заподіяння йому моральної шкоди, однак, з урахуванням відсутності доказів існування обставин, на які позивач посилається, зокрема на стан здоров'я, вимушені зміни у життєвому укладі, характеру душевних страждань та інших обставин суд визначає розмір її відшкодування у сумі 1000 грн.
		Згідно з положеннями частини 1 ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню сума понесених і документально підтверджених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме суд присуджує стягнення суми судового збору у розмірі 2240 грн. з відповідача ОСОБА_2
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3, 28, 32, 34, 55 Конституції України, ст.ст. 16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 61, 79, 88, 169, 209, 212-215, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та доповненнями, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Політека» про спростування недостовірної інформації, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, поширену ОСОБА_2 шляхом оприлюднення ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет за адресою http://politeka.net під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме:
		- «…бывший глава Киева - мародер номер один в Украине»;
		- «Грузия заинтересована в ОСОБА_1 как в человеке, который раздает большие взятки». 
		Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2240 грн. 
		У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		 
		Суддя                                                                                                              І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...