Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/2311/16-Ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		            12 липня 2017 року                                                                          м. Київ   
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		 Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого                     Луспеника Д.Д.,
		суддів:                                 Журавель В.І., Закропивного О.В., 
		Хопти С.Ф.,      Штелик С.П.,
		розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року, за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року, 
		в с т а н о в и л а:
		У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 28 листопада 2014 року між нею та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) укладено договір на виготовлення меблів (шафи-купе) вартістю 8 800 грн. У рахунок передплати вона сплатила 2 500 грн. Відповідач замовлення не виконав, тому 9 лютого                     2016 року вона звернулась до ФОП ОСОБА_4 з письмовою вимогою про повернення грошових коштів, яку він отримав 17лютого 2016 року. 
		ОСОБА_3 вважала, що після спливу семиденного терміну з моменту отримання вимоги повинні нараховуватися інфляційні втрати та неустойка, що настає у зв'язку з простроченням виконання договору (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів») та порушенням грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором виготовлення меблів станом на березень              2016 року у розмірі 37 927 грн 31 коп., з яких: 3 802 грн 31 коп. - борг з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, 34 125 грн - пеня відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»за 455 діб прострочення, та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		            Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором виготовлення меблів у розмірі 37 927 грн 31 коп. та 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада                2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог               ОСОБА_3 про стягнення пені та розподілу судових витрат змінено. 
		Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 500 грн передоплати за договором виготовлення меблів, пеню в розмірі 11 616 грн, а разом - 14 116 грн. 
		Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь держави 551 грн 20 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_4 606 грн 32 коп. на відшкодування сплаченого відповідачем при подання апеляційної скарги судового збору.
		У решті - рішення суду залишено без змін.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3, просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
		 
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.  
		Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором виготовлення меблів, чим порушив права позивача, як споживача, тому стягнув з нього передоплату за договором з урахуванням пені, передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»та інфляційних втрат і 3 % річних за порушення грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
		Оскільки при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), тому стягнув з відповідача 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Такі висновки суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення передоплати за договором, інфляційних втрат, 3 % річних та пені є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, наявним доказам, яким дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України) й вимогам закону.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди й відмовляючи у їх задоволенні, виходив із того, що правовідносини, що виникли між сторонами стосуються виконання договору побутового підряду, що не відноситься до грошових зобов'язань, тому положення              ч. 2 ст. 625 ЦК України до них не застосовуються. При цьому у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо її заподіяння було небезпечне для життя і здоров'я людей. 
		Змінюючи рішення районного суду в частині стягнення пені та розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив із того, що розрахунок пені за прострочення виконання роботи повинен бути проведений наступним чином:                       8 800 грн (вартість замовлення) х 3 % вартості замовлення х 44 дні прострочення                         (з 25 лютого 2016 року - день закінчення семиденного терміну з моменту отримання вимоги до 8 квітня 2016 року - день подання позову), що становить 11 616 грн і відповідає ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».    
		 
		 Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду в частині  вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені та розподілу судових витрат не можна.  
		 
		Судом установлено, що 28 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ФОП  ОСОБА_4 укладено договір виготовлення меблів, а саме шафи-купе вартістю 8 800грн, про що позивачу видано товарний чек від 28 листопада 2014 pоку, згідно з яким відповідачем отримано передоплату у розмірі 2 500 грн.
		ФОП  ОСОБА_4 умови укладеного сторонами договору не виконано. 
		9 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів,  яка отримана останнім 17лютого 2016 pоку.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
		Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим (п. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		У ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		 
		Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 зазначила, що між нею та відповідачем укладено договір про надання послуг, умови якого відповідач не виконав, у зв'язку з чим вона має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків.
		Також у силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині позовних вимог про стягнення передоплати за договором, інфляційних втрат, 3 % річних та пені, правильно розподіливши судові витрати.
		Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.  
		 
		 Щодо оскаржуваного рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то під час розгляду справи в цій частині апеляційним судом не були порушені норми матеріального чи процесуального права.
		 
		Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушення зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобовязання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
		 
		Судом установлено, що спірні правовідносини є договірними й виконавець несе відповідальність за несвоєчасне виконання роботи у розмірі й порядку, визначених законодавством у розмірі 3 % від вартості роботи за кожний день прострочення.
		 
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
		 
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження  або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
		 
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо її заподіяння було небезпечне для життя і здоровя людей.
		 
		Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 
		Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Проте ОСОБА_3 не надала достатніх і належних (ст. ст. 57-59 ЦПК України) доказів того, що неналежне виконання умов договору про виготовлення меблів завдало шкоди її здоров'ю.     
		Отже, в цій частині відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційні скарги, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 336 - 339, 344  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_3 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
		 
		Рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми та розподілу судових витрат скасувати, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 серпня 2016 року в цій частині залишити в силі.
		У решті рішення апеляційного суду залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                     Д.Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                  В.І. Журавель
		 
		 
		О.В. Закропивний
		 
		 
		                                                                                                          С.Ф.Хопта
		 
		 
		                                                                                              С.П.Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...