Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/22092/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2017.
Дата набрання законної сили: 14.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		головуючого судді                  Гаращенка Д.Р.
		суддів                                       Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
		при секретарі                           Дука В.В.
		розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, 
		ВСТАНОВИЛА:
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири в якому просила стягнути матеріальну шкоду у розмірі 29 404 грн., вартість складання  експертної оцінки у розмірі 1 800 грн., 18 грн. комісії банку, а також моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 20 серпня 2015 року в квартирі АДРЕСА_1 сталось залиття з вищерозташованої квартири НОМЕР_1 цього ж будинку, яка належить на праві власності відповідачу, причину залиття встановлено комісією працівників ЖРЕО № 403, про що складено відповідний Акт від 03 вересня 2015 року. З метою визначення розміру заподіяних збитків, позивач звернулась до ТОВ «ЄСП Оцінка-Капітал», яке встановило заявлені позивачем збитки. 
		Крім того, позивач вказувала що внаслідок значного психічного впливу обставин, пов'язаних із залиттям квартири, вона втратила надію та спокій, змушена проживати в квартирі, яка не відповідає еталону нормального та придатного житла, намагання позивача врегулювати питання в досудовому порядку виявились марними, оскільки відповідач не бажає добровільно відшкодувати завдану шкоду, тому вона вимушена витрачати час на проведення обстеження квартири, для з'ясування розміру завданої матеріальної шкоди, на звернення до суду за захистом свого права, а тому вважає, що відповідач мусить відшкодувати її і моральну шкоду.
		Справа №  755/22092/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7202/2017Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 5 351 грн., 1 000 грн. моральної шкоди та судові витрати у розмірі 885,42 грн.
		В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просила рішення змінити та задовольнити позов повністю. 
		В обґрунтування заявлених вимог апелянт, послалася на те, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи, не взяв за основу висновок експертизи, яка була проведена в рамках даної справи. Апелянт вважає, що звіт, який був наданий нею при зверненні з позовом є більш точним та саме його слід брати до уваги, оскільки він був зроблений безпосередньо після залиття.
		Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, через свого представника, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість,невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. 
		В обґрунтування заявлених вимог апелянт, послалася на те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не надано належних доказів того, що вона є власником квартири, а тому, на думку апелянта, ОСОБА_1 є неналежним позивачем у даній справі і у задоволенні позову суд повинен був відмовити.
		В судовому засіданні ОСОБА_1, її представник ОСОБА_6, а також третя особа ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу позивача та просили її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача відхилити.
		Представник відповідача - ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу відповідача та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача відхилити. 
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу,  вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками, в рівних частках, квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, видане Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва від 30 листопада 1994 року (а.с.43).
		20 серпня 2015 року в квартирі АДРЕСА_1 сталось залиття з вище розташованої квартири НОМЕР_2 цього ж будинку.
		03 вересня 2015 року комісією у складі слюсаря-сантехніка ОСОБА_8, майстра т/д №1 ОСОБА_9, майстра т/д №2 ОСОБА_10, складено Акт про залиття квартири АДРЕСА_2, яким встановлено наступне: санвузол суміжний (3,2 кв.м) - на момент візуального обстеження розпочатий косметичний ремонт по видаленню наслідків затоплення стелі; житлова кімната (15,3 кв.м) - на стелі, прилеглій до санвузла руді плями на шпалерах, спостерігаються сліди затікання на віконних відкосах; коридор (1,1; 4,0) - стеля та стіна прилегла до санвузла (шпалери) - спостерігаються руді плями. Залиття квартири відбулось з вище розташованої квартири НОМЕР_1 через недбале ставлення до сантехобладнання (а.с.10).
		Власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 12 квітня 2000 року (а.с.85).
		За клопотанням відповідача ОСОБА_2, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
		Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2016 року за №9162/16-43, який складено судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_11, встановлено, що матеріальна шкода, що заподіяна внаслідок залиття опоряджувальних покриттів та конструктивних елементів приміщень квартири АДРЕСА_4, пошкодження зафіксовані Актом (а.с.10) від 03 червня 2015 року (перелік пошкоджень в акті повністю відповідає пошкодженням, що могли виникнути тільки внаслідок залиття), в цінах на момент залиття, а саме серпень 2015 року, складає 11 766 грн. (розрахунок наведено у додатку №1 на 5 арк.).
		А матеріальна шкода, що визначена у відповідності до фактичних пошкоджень приміщень, станом на час проведення обстеження, що могли виникнути внаслідок залиття рідиною з вищерозташованих приміщень або конструкцій будівлі, так і внаслідок неякісного виконання робіт та можливого застосування неякісних матеріалів, так і в процесі експлуатації квартири АДРЕСА_8, в цінах на момент залиття, а саме серпень 2015 року, складає 5 351,00 грн. (розрахунок наведено у додатку №2 на 4 арк.). (а.с.155-175).
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не заперечують того факту, що залиття відбулося в наслідок дій відповідача.
		При цьому, визначаючи розмір завданої позивачу матеріальної шкоди, суд взяв за основу Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2016 року за№9162/16-43, який складено судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_11, відповідно до якого визначено вартість матеріальної шкоди заподіяної власнику квартири АДРЕСА_4, в цінах на дату залиття (серпень 2015 року), що становить 5 351,00 грн., оскільки даний висновок складений особою, яка має вищу будівельно-технічну освіту та кваліфікацію експерта, після проведення огляду квартири в присутності сторін цивільного процесу, має детальний опис пошкоджень виявлених у квартирі позивача, внаслідок її залиття, наведені розрахунки розміру заподіяної шкоди відповідають нормам та стандартам, які затверджені Держбудом України.
		 Колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки в цілому правильно встановивши обставини справи та застосувавши норми матеріального права, суду першої інстанції не правильно визначився із сумою відшкодування.
		Так, як вбачається з висновку експертизи, яка була проведена в рамках розгляду даної цивільної справи, експерт зробив два заключення щодо матеріальної шкоди: та що заподіяна внаслідок залиття опоряджувальних покриттів та конструктивних елементів приміщень квартири АДРЕСА_5, пошкодження яких зафіксовані Актом від 03 вересня 2015 р. станом на час проведення обстеження в цінах на момент залиття, а саме серпень 2015 року, складає 11 766 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень /розрахунок наведено у додатку №1 на 5 арк./  та матеріальна шкода щодо фактичних пошкоджень приміщень, станом на час проведення обстеження, що могли виникнути внаслідок залиття рідиною з вище розташованих приміщень або інструкцій будівлі, так і внаслідок неякісного виконання робіт та можливого застосування неякісних матеріалів, так і в процесі експлуатації квартири АДРЕСА_6, в цінах на момент залиття, а саме серпень 2015 року, гадає 5 351 (п'ять тисяч триста п'ятдесят одна) гривня /розрахунок наведено у додатку № 2 на 4 арк./. 
		Суд першої інстанції, при визначенні розміру шкоди, прийшов до висновку, що за основу слід взяти висновок де встановлена шкода, що визначена у  другій         частині висновку у розмірі 5 351 грн.
		Проте, колегія суддів вважає, що вказаний висновок є помилковим, оскільки позовні вимоги заявлялися саме на відшкодування шкоди завданої внаслідок залиття квартири позивача відповідачем, а тому і визначаючи суму шкоди слід брати за основу такий її розмір, який був заподіяний саме залиттям.
		Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2016 року за №9162/16-43, матеріальна шкода, що заподіяна внаслідок залиття опоряджувальних покриттів та конструктивних елементів приміщень квартири АДРЕСА_4, пошкодження зафіксовані Актом (а.с.10) від 03 червня 2015 року (перелік пошкоджень в акті повністю відповідає пошкодженням, що могли виникнути тільки внаслідок залиття), в цінах на момент залиття, а саме серпень 2015 року, складає 11 766 грн.
		Відповідно до акту про залиття квартири АДРЕСА_2 від 03 вересня 2015 року встановлено наступне: санвузол суміжний (3,2 кв.м) - на момент візуального обстеження розпочатий косметичний ремонт по видаленню наслідків затоплення стелі; житлова кімната (15,3 кв.м) - на стелі, прилеглій до санвузла руді плями на шпалерах, спостерігаються сліди затікання на віконних відкосах; коридор (1,1; 4,0) - стеля та стіна прилегла до санвузла (шпалери) - спостерігаються руді плями. Залиття квартири відбулось з вищерозташованої квартири НОМЕР_1 через недбале ставлення до сантехобладнання (а.с.10).
		Власником квартири АДРЕСА_7 є ОСОБА_2, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 12 квітня 2000 року (том 1, а.с.85).
		Вказаний акт є чинним та не ніким не оспорєються.
		Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала в судах своєї вини щодо залиття квартири.
		Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Таким чином, оскільки вина відповідача у завданні шкоди майну позивача доведена, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 11 766 грн., визначена на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в рамках розгляду даної цивільної справи.
		Доводи апелянта ОСОБА_1 в тій частині, що суд першої інстанції при ухвалені рішення мав застосувати суму матеріальної шкоди у розмірі, визначеному висновком ТОВ «ЄСП Оцінка-Капітал» не заслуговують на увагу, оскільки дана оцінка була підготовлена спеціалістом на вимогу позивача, який не несе ні якої відповідальності за його складання.
		Колегія суддів вважає, що висновок судового експерта по судовій експертизі яка була здійснена в рамках цивільної справи є належним доказом по справі, проведена експертом який має вищу будівельно-технічну освіту та кваліфікацію експерта. Після проведення огляду квартири в присутності сторін по справі, висновок має детальний опис пошкоджень виявлених у квартирі позивача, внаслідок її залиття, наведені розрахунки розміру заподіяної шкоди відповідають нормам та стандартам, які затверджені Держбудом України.
		Крім того під час призначення експертизи обидві сторони мали право ставити перед експертом відповідні питання, та приймати участь у дослідженні, що є справедливим та відповідає принципу змагальності сторін.
		Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта ОСОБА_2, про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем по даній справі, оскільки не довела суду свого права власності на квартиру АДРЕСА_4, виходячи з наступного.
		Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Позивачем було надано суду Свідоцтво про право власності на житло, видане Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва від 30 листопада 1994 року, відповідно до якого ОСОБА_12 та ОСОБА_3 є співвласниками, в рівних частках, квартири АДРЕСА_2  (том 1, а.с.43).
		Також нею було надано свідоцтво про розірвання шлюбу, видане 17 вересня 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького району м. Києва, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 розірвано та прізвище останньої після розірвання шлюбу  - ОСОБА_3 (том 1, а.с.198).
		Вказуючи, що позивач не є власником квартири, відповідачем не було надано судам жодних доказів, які б поставили під сумнів надані позивачем докази, а тому колегія суддів розцінює вказані доводи апеляційної скарги як припущення апелянта, на основі яких не може ґрунтуватися рішення суду. 
		Таким чином позивач ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_2.
		Посилання апелянта на ту обставину, що позивач не є власником квартири, оскільки право власності виникає з моменту державної реєстрації, в той час як позивачем не було здійснено таку, не заслуговують на увагу, оскільки законодавство України, на час видачі вказаного вище свідоцтва про право власності на житло, не передбачало обов'язкову державну реєстрацію нерухомого майна. Не здійснення позивачем державної реєстрації права власності на квартиру в подальшому, після вступу в силу ЦК України  від 16.01.2003 № 435-IV, не позбавляє її права власності на майно.
		Інших доводів безпідставності позовних вимог, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить, а тому її слід відхилити.
		Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Звернувшись з вимогою про стягнення моральної шкоди, позивач вказувала, що моральна шкода полягає у психічних переживаннях, незручностях, у зв'язку із залиттям квартири, втраті часу з приводу отримання доказів вини відповідача, вирішення питання відшкодування шкоди в судовому порядку.
		Колегія суддів вважає вказані доводи обґрунтованими та погоджується з тим, що позивачу була спричинена моральна шкода відповідачем.
		Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає вказаний позивачем її розмір завищеним, та вважає, що стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 3 000 грн.
		Вимоги про відшкодування вартості оцінки та банківської комісії не підлягають задоволенню, оскільки при визначені розміру завданого позивачу матеріальної шкоди, колегія суддів взяла за основу висновок судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена у рамках розгляду справи та яка була призначена за клопотанням представника відповідача та її проведення було оплачено відповідачем.
		Враховуючи все вищевикладене, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. 
		Оскільки новим судовим рішенням збільшені суми відшкодування шкоди на користь позивача, то її апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. 
		Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної  11 766 грн. та у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 563,44 грн.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Головуючий                           
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...