Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/7340/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Інші злочини.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2017. Зареєстровано: 17.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2017.
Дата набрання законної сили: 14.07.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 КОПІЯ
		Провадження № 11-кп/792/407/17 
		Справа № 461/7340/16-к Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія: ч.3 ст.368,
		 ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України Доповідач     ОСОБА_2 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14.07.2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
		головуючого-судді             ОСОБА_2 ,
		суддів                      ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		                            ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		за участю секретаря             ОСОБА_7 ,
		прокурора                     ОСОБА_8 ,
		обвинувачених:                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		ОСОБА_13 ,
		захисників:                     ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
		ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №52016000000000003 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України; ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України; за апеляційними скаргами прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, адвоката ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_12 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року,
		у с т а н о в и л а :
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, повернуто прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		Скарги і заперечення сторони захисту, обвинувачених на неправомірні дії, рішення та бездіяльність сторони обвинувачення, вчинені під час проведення досудового розслідування, залишено без розгляду, а клопотання щодо зміни запобіжного заходу та повернення застави, без задоволення.
		Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а саме: прокурором не конкретизовано обвинувачення щодо кожного обвинуваченого.
		Так, у формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_9 , обіймаючи посаду заступника прокурора Тернопільської області, за попередньою змовою групою осіб у складі: керівника Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_11 , заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_13 , прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_10 одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_19 , через зазначених осіб за закриття відносно неї кримінального провадження №12015210180000221 від 14 травня 2015 року за ч.2 ст.191, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366 КК України.
		При цьому в формулі обвинувачення не зазначено, в який спосіб вказана посадова особа отримала через зазначених посадових осіб дану неправомірну вигоду та яким чином відбулась попередня змова цієї групи осіб та хто був ініціатором її створення.
		Також в обвинувальному акті зазначено, що, реалізуючи злочинні домовленості, спрямовані на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_19 , в період з 02 лютого 2016 року до 11 лютого 2016 року ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , кожен виконуючи свою заздалегідь визначену роль, з використанням наданої їм влади та своїх службових повноважень узгодили спосіб закриття кримінального провадження, відповідно до якого ОСОБА_20 , як керівник органу досудового розслідування, доручив ОСОБА_21 , готувати проект постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_19 від імені прокурора та провести допит ОСОБА_19 та інших осіб, зміст показань яких відповідав би проекту зазначеної постанови, тобто створити докази невинуватості ОСОБА_19 .
		Разом з тим, прокурором не викладено суті обвинувачення щодо зазначення ролі кожного із співучасників у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме щодо узгодженої позиції способу закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_19 .
		Отже, суд першої інстанції уважав, що розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Посилався на ч.3 ст.374 КПК України, відповідно до якої в разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.
		Тому зазначені обставини місцевий суд визнав істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		В апеляційній скарзі прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури просив ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2017 року щодо повернення обвинувального акту прокурору скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Прокурор уважав, що вказана ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що всі фактичні обставини, які прокурор уважав установленими, наведено в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_9 за ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.
		Суд першої інстанції при розгляді обвинувального акту у підготовчому судовому засіданні та вирішуючи питання, пов`язані з підготовкою судового розгляду вдався до оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення, посилаючись при цьому на законодавчі норми, що регулюють порядок судового розгляду, а також рішення Європейського суду з прав людини, положення яких стосуються особливостей судового розгляду та ухвалення кінцевих рішень, таким чином судом допущено істотні порушення вимог Кримінального процесуального закону України.
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10  просив ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2017 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
		На думку захисника, висновок про повернення обвинувального акту у зв`язку із вказаним порушенням є правильним. Проте лише однієї вказаної підстави, а саме те, що прокурором не конкретизовано обвинувачення щодо кожного обвинуваченого, є недостатньо при мотивуванні рішення. Під час проведення підготовчого судового засідання як стороною захисту, так і стороною обвинувачення наводились і інші підстави для повернення обвинувального акту, однак суд їх не лише не врахував при постановленні ухвали, але і не мотивував, чому він їх не взяв до уваги.
		Також зазначав, що під час проведення підготовчого засідання суд залишив без розгляду заявлені клопотання, скарги та заперечення, чим було порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_10 та інших обвинувачених, що є також підставою для скасування ухвали.
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11  просив скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2017 року та призначити новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання у Хмельницькому міськрайонному суді.
		Вказував, що з висновком суду першої інстанції про повернення обвинувального акту сторона захисту цілком погоджується, оскільки він базується на повному, всебічному та неупередженому дослідженні обставин даного кримінального провадження та у свою чергу є свідченням додержання судом першої інстанції закріпленого в ч.2 ст.9 КПК України принципу законності у кримінальному провадженні в ході підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні.
		Водночас, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам, визначеним у п.5 ч.1 ст.291 КПК України та підлягає поверненню прокурору, то місцевий суд зазначив, що необхідність перевірки правильності інших оскаржуваних стороною захисту процесуальних рішень та дій, прийнятих (вчинених) стороною обвинувачення під час досудового розслідування, а також щодо зміни раніше обраних запобіжних заходів немає.
		Захисник зазначав, що це є проявом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в процесі проведення підготовчого судового засідання та постановлення оскаржуваної ухвали.
		Таке рішення суду унеможливило встановлення інших процесуальних підстав для повернення даного обвинувального акту, що у свою чергу ставить під сумнів обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
		З огляду на те, що у ст.ст.314-316 КПК України не передбачено особливого порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у підготовчому провадженні, такий розгляд має відбуватися за загальними правилами, визначеними цими статтями.
		Тому, на думку захисника, прийняття рішення про повернення прокурору обвинувального акту у контексті положень ч.3 ст.315 КПК України не являється правовою підставою для залишення без розгляду поданих стороною захисту клопотань про скасування обраних відносно обвинувачених запобіжних заходів у даному кримінальному провадженні.
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_13  просив скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2017 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.
		Захисник уважав, що суд першої інстанції передчасно надав оцінку обвинуваченню, яке висунув прокурор, оскільки сам факт наявності його формулювання свідчить про відповідність обвинувального акту вимогам КПК України.
		Прийнявши необґрунтоване рішення про повернення обвинувального акту прокурору, що по своїй суті не відповідає фактичним обставинам, суд допустив ще й істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині залишення без розгляду скарг та заперечень сторони захисту, а також відмовивши у задоволенні клопотань обвинувачених про зміну запобіжного заходу.
		Зазначав, що за таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, що в силу вимог ч.1 ст.416 КПК України розпочинається зі стадії підготовчого провадження, під час якого і будуть виконані вимоги ст.315 КПК України стосовно розгляду скарг, заперечень та клопотань сторони захисту.
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12  просив ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2017 року скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
		Уважав таке рішення суду першої інстанції незаконним, таким, що ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Зазначав, що під час підготовчого провадження ним та його захисником було заявлено ряд скарг на рішення (дії) слідчого та прокурора під час досудового розслідування, але ці скарги судом залишені без розгляду.
		Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України суд позбавлений можливості прийняти рішення про залишення скарги без розгляду.
		Також обвинувачений вказував, що поза увагою суду залишилось його клопотання про зміну запобіжного заходу та повернення застави.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг; пояснення учасників апеляційного розгляду на підтримання апеляційних скарг; обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, адвоката ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_12 , колегія суддів приходить до такого висновку.
		Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу. 
		Так, ч.2 ст.291 КПК України містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.
		Однак, зі змісту оскаржуваної ухвали суду слідує, що підставою для повернення обвинувального акту прокурору є порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, а саме те, що обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_9 , за ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, цим вимогам не відповідає, та прокурором не конкретизовано обвинувачення щодо кожного обвинуваченого.
		З таким висновком місцевого суду, колегія суддів погодитись не може. Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Як правильно та обґрунтовано зазначив прокурор у своїй апеляційній скарзі, положення ст.290 КПК України зобов`язують прокурора скласти обвинувальний акт виключно за умови визнання зібраних доказів достатніми.
		Тому з огляду на вимоги ст.290 КПК України, поряд з іншим обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті та формулювання обвинувачення.
		Керуючись вказаною нормою, прокурор усі фактичні обставини, які вважав установленими, навів у обвинувальному акті стосовно ОСОБА_9 за ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.
		Колегія суддів зазначає та погоджується з тим, що суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні не може робити висновків щодо кваліфікації дій обвинувачених, оскільки відповідно до ст.91 КПК України подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції не досліджує фактичні обставини та не дає оцінку доказам, здобутим під час досудового розслідування, а лише вирішує питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду та розглядає окремі клопотання заявлені учасниками судового провадження.
		Так, у постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року (справа 5-328кс-16) зазначено, що під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення)  це правова модель злочину, вказівка на кримінально правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини 3 статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
		Практика Європейського суду з прав людини (далі  Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст.6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
		Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. 
		При цьому Верховний Суд України звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. 
		З огляду на вказане, конкретність викладення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, а отже і обвинувачення, не викликає сумнівів. Вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинувачених у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно. 
		Тому колегія суддів приходить до висновку, що складаючи і затверджуючи обвинувальний акт, прокурор дотримався вимог, визначених п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
		Колегія суддів апеляційного суду уважає, що судом першої інстанції не дотримано норм кримінального процесуального закону, бо завданням підготовчого судового засідання на цій стадії є лише перевірка відповідності форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, як це передбачено у ст.ст.314-317 КПК України, не торкаючись самої суті обвинувачення.
		Колегія суддів приходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні в обвинувальному акті наявне формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій осіб, що дає можливість здійснити належний розгляд провадження.
		Оскільки обвинувальний акт підлягає розгляду та повертається до суду першої інстанції, то необхідність перевірки правильності процесуальних рішень та дій прийнятих під час досудового розслідування, вирішення скарг, клопотань повинно бути вирішено при новому розгляді у суді першої інстанції, оскільки це виходить за межі суті перегляду судом апеляційної інстанції.
		Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів, установивши істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні №52016000000000003 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст.291, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
		п о с т а н о в и л а :
		Апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, адвоката ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_12  задовольнити. 
		Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, повернуто прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури,  скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
		Головуючий            /підпис/
		Судді:            /підписи/
		З оригіналом згідно:
		Суддя Апеляційного суду
		Хмельницької області ОСОБА_2 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...