Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/431/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2017. Зареєстровано: 17.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2017.
Дата набрання законної сили: 28.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		  
		11 липня 2017 р.   Справа № 909/431/17   
		Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовом:  Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Діскавері", вул. Галицька, буд. 124-А, м. Івано-Франківськ, 76008,
		третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, вул. Л. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76018,
		третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76018
		про стягнення збитків у розмірі 4859 грн. 96 коп. 
		 
		 
		за участю: 
		від позивача: ОСОБА_2 - головний спеціаліст відділу представництва Департаменту правової політики Івано-Франківської міської ради, (довіреність № 2316/01-20/14в від 30.12.2016 року)
		від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат, (довіреність вих. № 3 від 22.05.2017 року; посвідчення адвоката № 674)
		від відповідача: ОСОБА_4 - представник, (довіреність вих. № 4 від 22.05.2017 року)
		від третьої особи Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради: ОСОБА_5 - головний спеціаліст відділу контролю комунального майна Управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, (довіреність № 14/34.3-02 від 17.01.2017 року; паспорт серія СЕ 423394 від 04.09.2007 року)
		від третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: представники не з"явилися
		 
		встановив: Івано-Франківська міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Діскавері" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 4859грн.96коп., завданих територіальній громаді м. Івано-Франківська, внаслідок використання без достатніх правових підстав частини нежитлового приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 56, що перебуває у комунальній власності.
		Позовні вимоги обгрунтовані  із посиланням на норми статті 224, 225 Господарського кодексу України, самовільним використанням відповідачем  частини  нежитлових приміщень без достатніх правових підстав, внаслідок чого територіальна громада міста позбавлена матеріальної вигоди у вигляді  орендної плати за використання об"єкту оренди, яку б вона могла одержати, в разі оформлення відповідачем належним чином  договір оренди  спірної частини  приміщення.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву  (вх. № 10701/17 від 06.07.17) та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що спірна частина  нежитлового приміщення є допоміжним приміщенням та є спільною сумісною власністю.
		Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях за вх. № 9465/17 від 13.06.17. Свої твердження грунтує на аналогічних підставах, зазначених позивачем.
		Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 повноваженого представника  в судове засідання не забезпечила. Однак на виконання вимог ухвали суду від 13.06.17 подала суду письмові пояснення по справі за вх. № 10747/17 від 07.07.17, які долучені судом до матеріалів справи.
		Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку,  вислухавши представника позивача, відповідача та третьої особи на стороні позивача, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
		Рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.09.2001 року № 383 "Про дозвіл на будівництво та експлуатацію мережі кабельного телебачення" (далі  Рішення) з метою вдосконалення системи засобів масової інформації в місті, розвитку конкуренції та обмеження монополізму TOB ТРК "Діскавері" було надано дозвіл на створення мережі кабельного телебачення на території міста Івано-Франківська.
		Крім того, на виконання даного Рішення між TOB ТРК "Діскавері" та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради був укладений Договір № 12/05 з впровадження кабельного телебачення у м. Івано-Франківську від 05.06.2002 року.
		За умовами даного договору Місто доручило, а TOB ТРК "Діскавері" взяло на себе обов'язок виконувати роботи по проектуванню, будівництву, експлуатації, технічному та сервісному обслуговуванню мереж кабельного телебачення за рахунок власних та інвестиційних коштів у м. Івано-Франківську (підпункт 1.2 пункту 1 договору).
		Також TOB ТРК "Діскавері" було зобов'язане виділити один частотний канал в кабельній мережі TOB ТРК "Діскавері" для міського телебачення  ТРК "Вежа" (підпункт 2.1.7 пункту 2 договору).
		За умовами даного Договору TOB ТРК "Діскавері" для створення мережі кабельного телебачення має право встановлювати, володіти та експлуатувати необхідне телекомунікаційне обладнання (підпункт 4.3 пункту 4 договору). Місто ж в свою, чергу зобов'язується сприяти TOB ТРК "Діскавері" та забезпечувати доступ при проведенні будівельно-монтажних робіт до підвалів, горищ, ліфтових та інших технічних приміщень в будинках житлового та не житлового фонду (підпункт 2.2.5 пункту 2 договору).
		20 червня 2016 року спеціалістами Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради  проведено обстеження технічного приміщення під дахом будівлі за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців,56, за результатами якого складено акт обстеження.Вказаним обстеження було виявлено, що частина стіни  технічного приміщення  під дахом будівлі використовується відповідачем  для розміщення телекомунікаційного ящика без належних правових підстав.
		Листом №606/34.3-02/18в від 09.08.2016 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією усунути порушення вимог законодавства шляхом демонтажу телекомунікаційного ящика.
		20 грудня 2016 року  позивачем повторно проведено обстеження стіни приміщення  під дахом будівлі,  про що складено акт. Вказаним обстеженням встановлено, що відповідач  продовжував  використовувати частину стіни приміщення під дахом будівлі.
		Претензією №84/01-15/18-в від 20.01.17 позивач звернувся до відповідача про  звільнення  приміщення  під дахом  будівлі за адресою м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 56 та добровільно відшкодувати збитки за неправомірне користування  нежитлових приміщень.
		Актом від 23 лютого 2017 року встановлено, що телекомунікаційний ящик ТОВ ТРК "Діскавері" демонтовано зі стіни нежитлового приміщення під дахом будівлі за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців,56.
		Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
		За правилами  статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.
		Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони: Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Так, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги (наявність збитків) обґрунтовані тим, що у зв'язку з безпідставним користуванням відповідачем  частиною стіни в приміщенні під дахом за адресою  м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 56  в період з 20.06.2016 по 20.12.2016, позивач міг би отримати прибуток (дохід) в розмірі 4 859 грн.96 коп., що і становить суму збитків (втраченої вигоди).
		Приписами статей 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
		Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.
		Тобто в спірному випадку позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток за користування спірною частиною нежитлового приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 56, що перебуває у комунальній власності, а саме  частини стіни під дахом.
		Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 79555015 від 03.02.2017 року, копія якої долучена до матеріалів справи, Територіальна громада міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської ради не є єдиним власником нежитлового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 56, оскільки частина нежитлових приміщень даного будинку належить іншим фізичним та юридичним особам на підставі договорів купівлі-продажу таких приміщень. Отже, даний нежитловий будинок належить на праві власності декільком власникам в певних частинах.
		В спірному нежитловому будинку є допоміжні приміщення, призначені для загального користування всіма власниками та орендарями приміщень багатоповерхового нежитлового будинку, в тому числі власниками (користувачами) приміщень, які замовляють у TOB ТРК "Діскавері" послуги.
		Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, допоміжні приміщення  це приміщення, які виконують функції допоміжного (другорядного) значення в громадських будинках, найбільш характерні з яких  вестибюлі, коридори, холи, гардероби, вбиральні, комори, тощо.
		Чинним законодавством України не врегульовано  правовий режим  конструктивних та допоміжних приміщень в нежитлових будівлях. Однак, тотожність зазаначених приміщень, з технічної точки зору, як в житлових так і нежитлових будівлях є очевидною. Вони призначені для забезпечення експлуатації будинку та задоволення потреб  співвласників.
		За наведеного, суд вважає  за необхідне керуватись відповідно до ст. 8 ЦК України аналогією закону та застосовувати до спірної ситуації положення частини 2 статті 382 Цивільного Кодексу України, статей 1 та 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", рішення Конституційного Суду України № 4- рп/2004 від 02.03.2004 та рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2011 від 09.11.2011 р.
		Згідно пункту 2 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Відповідно до пункту 6 цієї ж статті спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
		Статтею 5 цього ж закону передбачено, що Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Відповідно до пункту 5 статті 1 цього ж Закону, співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
		У своєму рішенні від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
		Згідно з положенням ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
		Частиною 2 ст. 369 цього ж Кодексу встановлено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною 2 статті 382 Цивільного Кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням. При цьому розмір частки в майні будинку кожного співвласника визначається для кожного з них пропорційно розміру квартири чи нежитлового приміщення, які є їхньою власністю. Наявність частки у спільній власності власників квартир та не житлових приміщень не означає, що власники можуть здійснювати відчуження своєї частки окремо від відчуження квартири чи нежитлового приміщення. Зазначені приміщення, що знаходяться у спільній власності, є невід'ємною частиною будинку, а тому переходять до набувача разом з відчуженням самої квартири чи нежитлового приміщення. Крім того, власники квартир не можуть за спільною згодою змінити розмір їхніх часток у майні будинку, а тому можна дійти висновку, що спільна власність власників квартир на допоміжні приміщення та приміщення загального користування не має самостійного юридичного значення і не може бути самостійним предметом договору, за яким може бути здійснене їх відчуження.
		Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		Згідно статті 369 Цивільного кодексу співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Також, згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		З вищевказаного випливає, що не зважаючи на належність позивачу, територіальній громаді міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради нежитлових приміщень в будинку № 56 по вул. Січових Стрільців, у м. Івано-Франківськ на праві приватної власності, сходові клітини, коридори та інші конструктивні елементи такої будівлі (дах, стіни, вентиляційні камери, тощо) також належать іншим особам на праві спільної власності і кожен з них має рівне право поряд з іншими користуватися такими елементами будівлі для забезпечення належного утримання та обслуговування належних їм на праві власності нежитлових приміщень, що знаходяться в будівлі.
		З урахуванням того, що загальне спільне майно будинку є неподільним (в тому числі з метою звернення стягнення на його частку), не можна вважати, що в ньому є частка комунальної форми власності, що підлягає оплаті за "Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська", затвердженою рішенням Івано-Франківської міської ради "Про внесення змін до нормативних актів з питань оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано- Франківська" від 27 квітня 2007 року, на яку посилається позивач, для розрахунку місячного розміру збитків, адже саме рішення про користування таким майном приймається всіма співвласниками, відповідно порядок та розмір оплати чи не оплати також.
		Одночасно судом враховано, що згідно звіту  про незалежну оцінку  вбачається, що спірним об'єктом є  частина стіни технічного нежитлового приміщення площею 3,0м2.
		Проте, відповідно  до змісту ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди  може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуальне визначене майно.
		"Частина стіни технічного приміщення" не є індивідуально визначеним майном. Крім того, як вбачається  із поданої  до матеріалів справи  світлини та згідно  пояснень представника відповідача, телекомунікаційний ящик займає площу менше одного квадратного метра, а розрахунок збитків зроблено за користування 3 кв.м.
		Разом з тим, слід звернути увагу на те, що встановлення телекомунікаційного обладнання, на замовлення співвласників спільного майна в будинку № 56 по вул. Січових Стрільців, у м. Івано-Франківськ (так, наприклад, за публічним договором "Про надання програмних та телекомунікаційних послуг "Діскавері. Телебачення. Інтернет" до якого приєдналась ОСОБА_6 на підставі Заявки-Замовлення про приєднання до Публічного договору № 89346 від 27.07.2015 р. та ОСОБА_1 на підставі здійснення оплат за вказані послуги по даній адресі) у приміщенні загального користування ніяким чином не обмежувало прав інших співвласників даного будинку на користування таким приміщенням. Усі інші співвласники та орендарі вказаного будинку мали вільний доступ до даного приміщення загального користування. А отже, TOB ТРК "Діскавері" не було єдиним користувачем даного приміщення.
		Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, разом з тим і  складу цивільного правопорушення як необхідної умови для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
		З огляду наведеного позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Отже в позові слід відмовити.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий  збір по справі слід залишити за позивачем.
		Керуючись ст.ст.15, 16, 319, 368, , 369, 611 Цивільного кодексу України  ст.ст.33, 34, 49, ст.  ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - 
		 
		                                                                            в и р і ш и в : 
		 
		відмовити в позові Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Діскавері", третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 4859грн.96коп., завданих територіальній громаді м. Івано-Франківська, внаслідок використання без достатніх правових підстав частини нежитлового приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 56, що перебуває у комунальній власності.
		 
		Судовий збір по справі залишити за позивачем.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 17.07.17 
		 
		Суддя               Фанда О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...