Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/1517/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2017. Зареєстровано: 17.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2017.
Дата набрання законної сили: 28.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Кіровоградської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 12 липня 2017 рокуСправа № 912/1517/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1517/17
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно-інформаційна система",  
		до  Товариства з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто",     
		про стягнення 32000,00 грн, 
		 
		за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 77 від 01.01.2017 (в режимі відеоконференції). 
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно-інформаційна система" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто" компенсації в розмірі 32000,00 грн за порушення майнових авторських прав.  
		Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним використанням належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно-інформаційна система" об'єкта права інтелектуальної власності - корисної моделі у вигляді спеціалізованих урн для сортування сміття - "клінбокси" на території міста Кропивницький.
		Ухвалою від 30.05.2017 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, справу призначив до розгляду в судовому засіданні 22.06.2017  та витребував від сторін необхідні для розгляду справи по суті докази.
		Ухвалою від 22.06.2017 розгляд справи відкладався до 12.07.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позову.
		Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 30.05.2017 та 22.06.2017, однак, будь-яких заперечень на позов не подав, вимоги суду в частині надання витребуваних доказів для розгляду справи по суті  не виконав.
		При цьому, господарський суд враховує положення пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Із наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.65-66) вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1. За цією адресою відповідачу було направлено копії ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи від 30.05.2017 та 22.06.2017. Однак, поштові конверти разом з копіями ухвал від 30.05.2017 та 22.06.2017 були повернуті органом поштового зв'язку з довідкою:  "за закінченням терміну зберігання".
		З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення даного судового засідання.
		Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд
		 
		                                                           ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно-інформаційна система" звернулося до господарського суду з позовною заявою в якій зазначає, що йому стало відомо про те, що на центральних вулицях міста Кропивницького встановлено спеціальні  урни для сортування сміття - "клінбокси", які відрізняються від інших урн наявністю соціальної реклами та окремих відділень для сортування відходів. Вказані конструкції за твердженням позивача розміщені Товариством  з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто".
		Обґрунтовуючи факт використання відповідачем інформаційного стенду-урни з кошиками для сміття, позивач посилається на те, що  зазначені обставини  підтверджуються  інформацією, яка є загальнодоступною та  міститься у засобах масової інформації, зокрема на:
		інформаційному порталі "Eko town", режим доступу до ресурсу:http://ecotown.com.ua/news/V-Kropyvnytskomu-vstanovyly-persyi-klinboksi/.
		інформаційному порталі "Гречка", режим доступу до ресурсу: http://gre4ka.info/suspilstvo/298865-u-kropyvnytskomu-nevidomyi-profinansuie-vstanovlennia- 160-smitnykiv-iaki-faktycho-ie-reklamnymy-ronstruktsiiamy-foto ;
		інформаційному порталі "Правдоруб Кіровоградсщина", режим доступу до ресурсу:http://www.pravdorub.kr.ua/society/u-kropivnitskomu-aktivisti-proveli-rozsliduvannya-vskrito-skandalni-fakti/html ;
		інформаційному порталі "Акула media", режим доступу до ресурсу: http://akulamedia.com/u-kirovogradi-roztroshili-klinboks-foto/.
		Крім того, позивач в своїй позовній заяві посилається на обставини, що встановлені Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі №912/3829/16, а саме те, що  між Комунальним підприємством "Кіровоград-Благоустрій" Кіровоградської міської ради (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто" (суборендар) укладений договір суборенди елементів благоустрою з контейнерами для роздільного збору сміття №57 від 15.09.2016, за умовами якого Орендар надає, а Суборендар приймає в тимчасове платне використання (суборенду) елементи благоустрою з контейнерами для роздільного збору сміття (надалі - об'єкти), для облаштування місць, визначених Додатком №1, який є невід'ємною частиною Договору. Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання Суборендарем об'єктів для збору сміття (в.т.ч. роздільного збору сміття) та розміщення інформаційних матеріалів з метою: а) забезпечення вулиць, доріг та тротуарів міста Кіровограда такими об'єктами в необхідній кількості; б) організувати місця для роздільного збору сміття в місцях великого скупчення людей.
		За твердженням позивача матеріалами даної справи та матеріалами справи №912/3829/16  підтверджено факт встановлення на вулицях міста Кропивницький урн з кошиками для сміття саме відповідачем.
		Відтак, з огляду на неправомірне використання Товариством з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто" спеціальних урн для сортування сміття - "клінбоксів", позивач просить стягнути з відповідача 32000,00 грн компенсації за порушення майнових авторських прав, посилаючись на норми статті 52 Закону України "Про  авторське  право і суміжні права".
		Вирішуючи спір у даній справі господарський суд враховує наступне. 
		За частиною 1 статті 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами.
		До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами (частина  2 статті 154 Господарського кодексу України).
		Статтею 418 Цивільного кодексу України унормовано, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
		Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (частина 3 статті 418  Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
		Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого  порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
		Пунктом "г" частини  2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" частини 2 статті 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
		Відповідно до пунктів 51.2, 52.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
		Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		В абзаці 9 частини 2 статті 52 України "Про авторське право і суміжні права"   зазначено, що при  визначенні  компенсації,  яка  має бути виплачена замість відшкодування збитків чи  стягнення  доходу,  суд  зобов'язаний  у встановлених  пунктом  "г"  цієї  частини  межах  визначити розмір компенсації,  враховуючи   обсяг   порушення   та   (або)   наміри відповідача.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що позивачем має бути доведено порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав саме Товариством з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто", а також те, що встановлені урни для сортування сміття - "клінбокси" на центральних вулицях міста Кропивницький  належать позивачу на праві інтелектуальної власності.
		Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 155 Господарського кодексу України об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, промислові зразки.
		Норми частини 1 статті 422 Цивільного кодексу України визначають, що право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
		Правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка врегульовано нормами статті 156 Господарського кодексу України. Так, частиною  1 цієї статті передбачено, що право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом.
		Аналогічні норми про те, що право  власності на промисловий  зразок засвідчується патентом, містяться і в статті 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки".
		Відповідно до положень частини 1 статті  20 цього Закону права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його  видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.
		Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів (частина 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").
		Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із  застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.
		Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.
		Відповідні положення щодо використання промислового зразка містить і частина 3 статті 156 Господарського кодексу України.
		Згідно частини 3 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту.
		Господарський суд враховує, що право власності на інформаційний стенд-урну з кошиками для сміття підтверджується патентом на корисну модель №116129, який зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі  10.05.2017, (а.с.17).
		В той же час, обґрунтовуючи порушення свого права на корисну модель, позивач посилається на те, що відповідач  встановлював таку корисну модель на вулицях міста Кропивницького у  серпні 2016 року.
		Проте, позивач  не довів свого права власності на вищезгадану  корисну модель у 2016 році.
		До того ж, матеріали справи не містять  доказів того, що  саме відповідачем у 2016 році розміщувались інформаційні стенд-урни з кошиками для сміття на вулицях міста Кропивницького.
		Доводи позивача, щодо встановлення Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі №912/3829/16 факту неправомірного використання урн для сортування сміття - "клінбоксів" Товариством з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто" спростовуються самою постановою.      
		Так, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду №912/3829/16 від 10.04.2017 дійсно підтверджено встановлення на вулицях міста Кропивницький в серпні 2016 року урн з кошиками для сміття, які за зовнішнім виглядом є схожими з інформаційним стендом "клінбокс", але ні в постанові, ні в рішенні господарського суду у справі №912/3829/16 не встановлено обставин щодо встановлення таких урн саме Товариством  з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто".
		Посилання позивача  на те, що  його право на інформаційний стенд-урну з кошиками для сміття виникло з моменту його створення відповідно до вимог частини 1 статті  437 Цивільного кодексу України спростовується тим, що  дана стаття передбачає виникнення авторського права з моменту створення твору. 
		Позивач же  отримав патент на корисну модель.
		А відповідно до  частини 1 статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" права,  що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.
		Відповідно до частини 2 цієї статті патент надає його власнику виключне право  використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
		Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Однак, позивачем не доведено наявності порушеного права інтелектуальної власності  з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "РА-Сонячне місто" встановленням у 2016 році спеціальних  урн для сортування сміття - "клінбоксів", відтак господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська рекламно-інформаційна система",  є необґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити.
		Відповідно до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		                                                                    ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Копію рішення направити відповідачу (АДРЕСА_2).
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.                
		  
		 
		Повне рішення складено  17.07.2017. 
		 
		Суддя                        О.Б. Шевчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...