Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/174/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2017. Зареєстровано: 18.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 10 липня 2017 року                               м. Київ                    справа № 800/174/17 
		 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.Суддів          Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А. Приходько І.В. Цвіркуна Ю.І.,за участю секретаря:Калініна О.С.,за участю  позивача:ОСОБА_7,представника відповідача:Карлаша Д.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_7 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою, у якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 березня 2017 року №23/зп-17 в такому обсязі:
		пункти 1-4;
		пункти 10-13 в частині допущення до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на посаду суддів касаційних судів у складі Верховного Суду конкурсантів, які за результатами кваліфікаційного іспиту не набрали мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання (43 особи); сумарно за всі його етапи не набрали 157,50 балів (299 особи).
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення порушує його права та інтереси як громадянина України. А також вказує на те, що таке рішення є частково протиправним, оскільки приписами Закону встановлено, що вважатись такими, що успішно склали кваліфікаційний іспит можуть тільки ті конкурсанти, які набрали не менше 75% максимально можливого балу, який у такому випадку має становити 157,50 балів.
		Натомість, відповідач зазначає, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, а визнання протиправним та скасування спірного рішення призведе до порушення законних прав конкурсантів та не призведе до відновлення прав позивача. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у позовній заяві, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла таких висновків.
		У ході розгляду справи встановлено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 листопада 2016 року №145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
		У межах конкурсу проводилось кваліфікаційне оцінювання конкурсантів за правилами статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі - Закон України «Про судоустрій і статус суддів України»).
		29 березня 2017 року рішенням №23/зп-17 Вищою кваліфікаційною комісією суддів України визначено мінімально допустимий бал та загальні результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» у рамках конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеного 07 листопада 2016 року. 
		Позивач, обґрунтовуючи свої доводи, виходить з того, що вимогами Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» визначено критерій успішного складання кваліфікаційного іспиту, а саме: частиною 7 статті 78 вказаного Закону встановлено, що особа, яка набрала менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.  
		Отже, на думку позивача, щоб стати суддею необхідно набрати суму балів, яка є не меншою 75% максимальної кількості балів за всі етапи іспиту. При цьому позивач наводить розрахунок, відповідно до якого за всі етапи іспиту у конкурсі на посаду судді Верховного Суду конкурсанти могли набрати максимально 210 балів (90 за анонімне письмове тестування та 120 балів за виконання практичного завдання). Таким чином, 75% максимальної кількості балів за всі етапи іспиту становлять 157,50 балів, замість визначених відповідачем для Касаційного адміністративного суду 127 балів, Касаційного господарського суду - 130 балів, Касаційного кримінального суду - 119 балів, Касаційного цивільного суду - 125 балів.
		Крім того, позивач зазначає, що призначення на посаду суддів конкурсантів, які не набрали мінімально допустимої кількості балів за результатами етапу «Іспит», порушить реалізацію права позивача як громадянина України на справедливий суд.
		Так, положення статті 78 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», на які вказує позивач, встановлюють правила проведення кваліфікаційного іспиту при доборі кандидатів на посаду судді вперше, що випливає зі змісту частини першої цієї ж статті, відповідно до якої кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.  
		У той же час, порядок призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду врегульовано приписами статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України».
		Частиною другою статті 81 вказаного Закону встановлено, що на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
		Відповідно до частини першої та п'ятої статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. 
		Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
		За змістом частини першої та другої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
		Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
		Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 затверджено Порядок проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
		Пунктом 14 розділу V Порядку встановлено, що мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання визначається членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного іспиту, за критеріальним методом.
		Загальним результатом складення іспиту є сума балів, отримана учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункт 18 розділу V Порядку).
		В межах наданих Законом України «Про судоустрій і статус суддів» повноважень Вищій кваліфікаційній комісії суддів України рішеннями останньої від 16 лютого 2017 року №9/зп-17 та №10/зп-17 встановлено мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу на посади суддів Касаційних судів у складі Верховного суду та рішеннями від 28 березня 2017 року №17/зп-17, №18/зп-17, №19/зп-17, №20/зп-17 встановлено мінімально допустимий бал виконання практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання у рамках конкурсу до касаційних судів у складі Верховного Суду.
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 березня 2017 року №23/зп-17 визначено загальні результати першого етапу «Іспит» та вирішено питання щодо недопуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до касаційних судів у складі Верховного Суду та припинено участь у відповідному конкурсі кандидатів, які за результатами етапу «Іспит» набрали нижчий за мінімально допустимий бал. Зокрема, зазначеним рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено участь позивача у конкурсі.
		Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач обґрунтовує своє право на звернення із даним позовом необхідністю забезпечення належного складу Верховного Суду. При цьому позивач зазначає, що призначення на посаду судді Верховного Суду конкурсантів, які не набрали певної кількості балів, ставить під сумнів інституційну та функціональну легітимність такого судді та суду в цілому.
		Так, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Наведені положення Конституції України знайшли своє відображення у статтях 2 та 6 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відтак, Кодексом адміністративного судочинства України врегульовано порядок звернення до суду особи на забезпечення захисту суб'єктивних прав та інтересів у конкретних управлінських правовідносинах.
		Під час проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду публічно-правові відносини виникають між компетентним органом в особі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та особами, які претендують на зайняття таких посад. Жодна інша особа не є учасником таких правовідносин, а отже не є належним позивачем у розумінні пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Разом із тим, з встановлених у справі обставин вбачається, що позивач був учасником конкурсу, водночас його участь припинено рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 березня 2017 року №23/зп-17.
		При цьому, вимога позивач про скасування вказаного рішення з підстав необхідності встановлення мінімального балу на рівні 157,50 не буде мати на меті відновлення безпосередньо прав позивача, загальний результат етапу «Іспит» якого становить 119 балів, при необхідному - 127. 
		Відтак, колегія суддів не знайшла обґрунтованих підтверджень порушення прав, свобод та інтересів безпосередньо позивача оскаржуваним рішенням відповідача
		Як і не вбачається управлінських правовідносин, в межах яких можуть бути порушені права позивача як громадянина України, зокрема в частині його права на справедливий суд, передбаченого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Так, на виконання частини п'ятої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року №143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення). 
		Даний документ визначає порядок та методологію індивідуального оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді), яке включає як оцінку їхньої професійної діяльності, так і персональні якості.
		Встановлені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» критерії кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) спрямовані на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей. 
		Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна), професійна етика, доброчесність.
		Вказані критерії знаходяться у відповідності з міжнародними стандартами. При цьому кожен критерії займає пропорційне місце в рамках загальної процедури кваліфікаційного оцінювання (пункт 5 глави 6 Розділу ІІ Положення). Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності (пункт 2 глави 6 Розділу ІІ Положення). Усі статистичні дані є допоміжними показниками у процесі кваліфікаційного оцінювання та мають бути досліджені у сукупності з якісними показниками (пункт 3 глави 6 Розділу ІІ Положення).
		Отже, у Положенні враховані всі аспекти судової ефективності, зокрема, правові знання, уміння та навички, особисті якості.
		Крім того, позивач помилково ототожнює поняття «кваліфікаційний іспит» як атестування особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді та «кваліфікаційне оцінювання», наведене у частині другій статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як однієї з вимог до кандидатів на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду. Кваліфікаційний іспит та кваліфікаційне оцінювання є окремими самостійними юридичними процедурами, кожна з яких має свої особливості правого регулювання.  
		Варто погодитись із доводами позивача, що критерій успішності складання конкурсантом іспиту в межах конкурсу на посаду судді Верховного Суду не може бути меншим, оскільки він повинен бути не менш компетентним ніж суддя першої інстанції. У той же час, таким критерієм є не тільки технічний показник у вигляді процентів вірних відповідей, а й зміст та складність такого іспиту з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
		Отже, відсоткове відношення, наведене частиною 7 статті 78 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», не може бути застосоване як універсальне правило, оскільки не враховує інші критерії, як то - обсяг, види та форма завдань, які визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України при проведенні відповідного кваліфікаційного оцінювання.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		У межах спірних правовідносин судом не виявлено вчинення відповідачем дій або допущення бездіяльності без урахування вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 158 - 163, 171№ Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 березня 2017 року №23/зп-17 відмовити.
		 
		Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		 
		Головуючий О.М.Нечитайло   СуддіІ.О.Бухтіярова  О.А.Веденяпін  І.В.Приходько  Ю.І.Цвіркун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...