Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 297/1222/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 липня 2017  року  м. Київ 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючогоЛуспеника Д.Д., суддів:Журавель В.І.,Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,  розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Берегівського міського голови Бабяка Золтана Адальбертовича до виконавчого комітету Берегівської міської ради, підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база «Закарпаття» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету та державного акта на право постійного користування землею за касаційною скаргою підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база «Закарпаття» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України та Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2016 року, 
		в с т а н о в и л а :
		 
		У травні 2015 року Берегівський міський голова Бабяк З.А. звернувся в суд із указаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Берегівського району                              від 24 квітня 1997 року № 159 надано в постійне користування Центральній  Раді «Колос» для Учбово-спортивної бази «Закарпаття» існуючу земельну ділянку по вул. Корятовича. 05 травня 1997 року на підставі зазначеного рішення виконавчий комітет Берегівської міської ради видав Центральній  Раді «Колос» Учбово-спортивній базі «Закарпаття» державний акт на право постійного користування землею серії II ЗК № 002129.
		Разом з тим, рішення про передачу земельної ділянки у користування Центральній  Раді «Колос» для Учбово-спортивної бази «Закарпаття» прийнято виконавчим комітетом Берегівської міської ради без належних повноважень, оскільки Берегівська міська рада делегувала свої повноваження у галузі земельних відносин виконавчому комітету лише 30 вересня 1998 року. Тобто, на момент прийняття рішення  від 24 квітня 1997 року № 159 питання щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок належало до виключної компетенції Берегівської міської ради, яка на той час ще не передала такі  повноваження виконавчому комітету.
		Крім того,  у порушення вимог ст. 19 ЗК України 1990 року  УСБ «Закарпаття» для одержання спірної земельної ділянки в постійне користування повинно було звернутися до Берегівської міської ради з відповідним клопотанням, до якого мали бути додані копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. УСБ «Закарпаття» не зверталося з таким клопотанням до Берегівської міської ради. Оспорюване рішення від 24 квітня 1997 року № 159 прийнято на підставі клопотання Центральної  Ради «Колос» від 11 квітня 1997 року № 81 щодо закріплення земельної ділянки в м. Берегово, по вул. Корятовича, 1, а не на підставі клопотання про надання постійне користування спірної земельної ділянки. Крім того, Центральна  Рада «Колос» не є юридичною особою, а тому не мала цивільної правоздатності на звернення до органу місцевого самоврядування для одержання у постійне користування земельної ділянки. Згідно з оскаржуваним рішенням спірна земельна ділянка була надана в постійне користування Центральній  Раді «Колос» для УСБ «Закарпаття», тобто земельна ділянка була надана в постійне користування не юридичній особі «ВФЧТ «Колос» АПК Україна, а її органу «Центральній Раді «Колос», до того ж для іншої юридичної особи (УСБ «Закарпаття»), при цьому ні тодішнім, ні чинним законодавством не передбачено можливості набуття права на землю однією юридичною особою для іншої юридичної особи.
		Рішенням Берегівського районного суду від 01 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою  апеляційного суду Закарпатської області                         від 17 листопада 2016 року, позов Берегівського міського голови Бабяка З.А. задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради Берегівського району Закарпатської області                            від 24 квітня 1997 року № 159 «Про надання земель». Визнано незаконним та скасовано державний акт на право постійного користування землею серії II          ЗК № 002129 від 05 травня 1997 року, виданий виконавчим комітетом Берегівської міської ради Берегівського району Закарпатської області.
		У касаційній скарзі підприємство об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база «Закарпаття» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України та Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство «Колос» агропромислового комплексу України, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові Берегівського міського голови Бабяка З.А. 
		Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ  діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга                підлягає частковому задоволенню. 
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.     
		Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Берегівського району від 24 квітня 1997 року № 159 надано в постійне користування Центральній  Раді «Колос» для Учбово-спортивної бази «Закарпаття» існуючу земельну ділянку по вул. Корятовича.                     05 травня 1997 року на підставі зазначеного рішення виконавчий комітет Берегівської міської ради видав Центральній  Раді «Колос» Учбово-спортивній базі «Закарпаття» державний акт на право постійного користування землею площею 8,506 га для розміщення виробничих та учбових споруд серії II ЗК                 № 002129.
		Визнаючи вказані правовстановлюючі документи незаконними та скасовуючи їх, суди виходили із того, що рішення про передачу земельної ділянки у користування Центральній  Раді «Колос» для Учбово-спортивної бази «Закарпаття» прийнято виконавчим комітетом Берегівської міської ради без належних повноважень, із порушенням встановленого порядку за відсутності клопотання Центральної Ради «Колос» про надання земельної ділянки у постійне користування, без розгляду такого клопотання та надання дозволу на складення проекту відведення спірної земельної ділянки, без погодження такого проекту з власником землі або землекористувачем, без подання такого проекту на розгляд та затвердження до Берегівської міської ради. Крім того, земельну ділянку надано в користування не юридичній особі, а її органу і для іншої юридичної особи, що законом не передбачалося. 
		Відхиляючи доводи відповідача про необхідність застосування позовної давності, апеляційний суд зазначав, що рішення про надання земельної ділянки у постійне користування прийнято органом, який не мав на це повноваження, і з моменту такого прийняття має місце довготривале порушення прав територіальної громади, в таких випадках строки позовної давності не застосовуються.
		Разом з тим, із висновками суду про застосування норм про строки давності у справі погодитися не можна. 
		За загальним правилом, триваючим визнається одноразове порушення, що характеризується безперервністю його вчинення протягом певного часу. Таке порушення безперервно зберігається невизначено тривалий час з початку його вчинення.
		Оспорюване рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради Берегівського району від 24 квітня 1997 року № 159 набрало чинності з моменту прийняття (відсутня ознака тривалості у часі), а тому до вимог про його оскарження підлягають застосуванню норми про позовну давність. 
		Згідно п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
		Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення 
		права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.  Винятки  з цього правила, а також  підстави зупинення і перериву  перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу  РСР і ст. ст. 78 і 79 цього Кодексу.
		 Позовна  давність  застосовується  судом,   арбітражем    або 
		третейським судом незалежно від заяви сторін. 
		Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову  є підставою для відмови в позові. Якщо  суд,  арбітраж  або  третейський  суд  визнає  поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
		За змістом ст. ст. 71, 75, 76 ЦК Української РСР позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
		Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.     
		Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
		Задовольняючи позов, суди не перевірили наявність підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог позивача, зокрема не з'ясували, з якого моменту у голови Берегівської міської ради виникло право на звернення до суду в інтересах Берегівської міської ради із позовом про визнання недійсним спірного рішення міської ради, коли Берегівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права, тобто, коли почався перебіг позовної давності.
		Крім того, на підставі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.  При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про обґрунтованість позовних вимог.
		У позовній заяві Берегівський міський голова Бабяк З.А. не зазначив, які права, свободи чи інтереси Берегівської міської ради є порушеними, невизнаними або оспорюваними у зв'язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради Берегівського району від 24 квітня                    1997 року № 159 та видачею на його підставі державного акта на право постійного користування землею; судами такі обставини не встановлено. 
		З наведених підстав оскаржувані судові рішення  підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно                   ст. 338 ЦПК України.
		Керуючись ст. ст. 336, 338  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу  підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база «Закарпаття» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України та Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України задовольнити частково. 
		Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області                           від 01 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області                  від 17 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                           Д.Д. Луспеник      
		 
		          Судді:                                                       В.І. Журавель
		 
		                                                                            О.В. Закропивний                       
		 
		                                                                            С.Ф. Хопта      
		 
		                                                                            С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...