Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/2414/15-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		11 липня 2017 року                                                                                                     м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючого Кривенди О.В.,суддів:Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Прокопенка О.Б., Сімоненко В.М., -
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі - Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
		 
		в с т а н о в и л а: 
		У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління щодо припинення виплати йому щомісячної адресної допомоги як особі, що була переміщена з тимчасово окупованої території України , а також зобов'язати відповідача продовжити виплату зазначеної допомоги.
		На обґрунтування позову послався на те, що він має право отримувати  допомогу, передбачену Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Адресна допомога), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505                       (далі - Порядок № 505).
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини 
		НОМЕР_1, яка передислокована з АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2.
		25 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу, в якій вказав, що не отримує будь-яких видів соціальних виплат.
		На підставі поданої заяви позивачу призначено Адресну допомогу. 
		6 лютого 2015 року відповідач прийняв розпорядження про припинення виплати Адресної допомоги та повернення безпідставно виплачених бюджетних коштів за період з 25 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року включно.
		Таке рішення мотивоване тим, що позивач з 9 липня 2014 року отримує щомісячну компенсацію за піднайом житла як військовослужбовець, у зв'язку з чим, в силу положень частини десятої статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року 
		№ 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) він позбавлений права отримувати одночасно кілька однакових пільг, гарантій чи компенсацій з різних підстав, а тому права на відповідну Адресну допомогу він не має. 
		Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 6 травня 
		2015 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 
		25 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.
		Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої 
		пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить усі ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2015 року (справа № К/800/34022/15) та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 
		1 червня 2016 року (справа № 6-38155св15), у яких, на думку заявника, по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що регулюють питання виплати Адресної допомоги.
		Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 незаконно отримує Адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених Порядком № 505, оскільки він отримує грошову компенсацію за піднайом (найом) житла (далі - Грошова компенсація) відповідно до Порядоку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 (далі - Порядок № 450). Суд виходив із того, що одержання компенсації витрат на проживання з кількох підстав суперечить статті 14 Закону № 2011-XII.
		Натомість у наданих для порівняння рішеннях суди дійшли висновку про те, що Адресна допомога та Грошова компенсація мають різну правову природу, а відтак, військовослужбовець, який є внутрішньо переміщеною особою, має право отримувати одночасно як одну так і іншу компенсаційну виплату.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судами касаційної інстанції, колегія суддів виходить із такого. 
		Відповідно до абзацу першого частини першої статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5464-10> та іншими нормативно-правовими актами <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1036-2012-%D0%BF>.
		За змістом абзацу п'ятого цієї частини зазначеної статті Закону № 2011-XII у разі відсутності службового жилого приміщення для інших військовослужбовців (крім рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі) військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому Грошову компенсацію. 
		Разом із тим у частині десятій статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами. 
		Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1081-2006-%D0%BF>, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям Грошової компенсації  <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/450-2013-%D0%BF/paran11>визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац сьомий частини першої статті 12 Закону № 2011-XII).
		Згідно з пунктом 1 Порядоку № 450 Грошова компенсація виплачується особам офіцерського складу Збройних Сил у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло.
		Водночас Порядком № 505 Кабінет Міністрів України врегулював механізм надання Адресної допомоги усім відповідним (незалежно від наявності певного спеціального статусу, зокрема й статусу військовослужбовця) особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (пункт 1 цього Порядку). 
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України 
		і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Розміри цієї грошової допомоги визначені у пункті 3 цього Порядку.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що певна змістовна неоднаковість визначеної Порядком № 505 Адресної допомоги та Грошової компенсації, передбаченої Порядком № 450, не змінює одного й того ж цільового призначення цих виплат з державного бюджету. 
		В аспекті встановлених судами обставин у справі, що розглядається, слід зазначити, що військовослужбовець, який є також внутрішньо переміщеною особою, не має права отримувати одночасно Грошову компенсацію, передбачену Порядком № 450, та Адресну допомогу відповідно до Порядку № 550. Разом із тим така особа може обрати той вид зазначених компенсаційних виплат, який є для неї більш сприятливим. 
		Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, про які йдеться у заяві ОСОБА_1, та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у задоволенні заяви слід відмовити. 
		Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а: 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                        О.В. КривендаСудді:                                М.І. Гриців В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук О.Б. Прокопенко В.М. Сімоненко О.Б. Прокопе

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...