Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10054/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2017. Зареєстровано: 24.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2017.
Дата набрання законної сили: 01.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.07.2017Справа №910/10054/17
		За позовом             Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до                                 Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної
		      адміністрації 
		про                            стягнення 52  690,50 грн. 
		                                                                                                    Суддя Спичак О.М.  
		Представники сторін:
		від позивача: ОСОБА_2 - за ордером;
		від відповідача: Пупко С.В. - по дов.   
		                                        ОБСТАВИНИ СПРАВИ:    
		Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 52  690, 50 грн.
		Ухвалою від 21.06.2017р. порушено провадження по справі №910/10054/17 та призначено її розгляд на 07.07.2017р.  
		Представником позивача у судовому засіданні подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заявлено усне клопотання про перерозподіл судових витрат.
		Представник відповідача у судове засідання 07.07.2017р. не з'явився, проте, 07.07.2017р. через відділ діловодства суду подав відзив на позов.
		Ухвалою від 07.07.2017р. розгляд справи було відкладено на 17.07.2017р.
		Представником позивача 14.07.2017р.  подано до канцелярії суду додаткові пояснення по справі та у судовому засіданні 17.07.2017р. надано усні пояснення по справі, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі. 
		Представник відповідача  надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд  відмовити у їх задоволенні.
		Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 17.07.2017р. 
		В судовому засіданні 17.07.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України  оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,   Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		18.11.2016р. між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір №89 на закупівлю «Меблі для сидіння, переважно з дерев'яним каркасом» код 31.00.12 (39160000-1) (парти одномісні та стільці),  відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується передати товар код «Меблі для сидіння та їх частини» код 31.00.1 (39160000-1), 31.00.12 «Меблі для сидіння, переважно з дерев'яним каркасом» згідно специфікації, що є його невід'ємною частиною, у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.
		За умовами п.3.1 договору №89 від 18.11.2016р. загальна ціна договору становить - 321  997,50 грн без податку на додану вартість відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №2 до договору).
		Згідно п.4.1 договору №89 від 18.11.2016р. оплата здійснюється на підставі ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України після постачання товару за рахунок коштів бюджету міста Києва.
		Відповідно до п.4.2 договору оплата здійснюється на підставі видаткової накладної протягом 10 банківських днів шляхом перерахування замовником грошових коштів в національній грошовій одиниці на поточний рахунок виконавця.
		Поставка товару здійснюється після підписання договору, протягом 75 робочих днів з моменту підписання договору. Після поставки товару виконавець надає замовнику видаткову накладну. Замовник протягом одного робочого дня з моменту отримання видаткової накладної зобов'язаний надіслати виконавцю підписану видаткову накладну або мотивовану відмову від її підписання. Датою прийняття товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Місцем поставки товару є навчальні заклади Дніпровського району міста Києва (п.п.6.1-6.5 договору №89 від 18.11.2016р.).
		У п.11.1 укладеного між сторонами правочину вказано, що договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків за переданий товар та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
		У додатку №1 до договору №89 від 18.11.2016р. сторонами погоджено специфікацію товару, відповідно до змісту якої предметом поставки є комплекти шкільних меблів (стіл одномісний з регулюванням по висоті, стілець з регулюванням по висоті) у кількості 550 комплектів загальною вартістю 321  997,50 грн. 
		Додатком №2 контрагентами затверджено протокол погодження договірної ціни на закупівлю.
		У додатку №3 до договору №89 від 18.11.2016р. сторонами затверджено дислокацію навчальних закладів на постачання «Меблі для сидіння, переважно з дерев'яним каркасом» код 31.00.12 (39160000-1) (парти одномісні та стільці). У вказаному додатку визначено адреси,  назви навчальних закладів та кількість комплектів меблів, що підлягають поставці до кожного з них.
		З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №89 від 18.11.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
		За твердженнями позивача, на виконання умов договору №89 від 18.11.2016р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 26.12.2016р. було поставлено у відповідності до дислокації, що затверджена у додатку №3 до вказаного правочину, товар на загальну суму 321  997,50 грн, на підтвердження чого представлено до матеріалів справи відповідні видаткові накладні.
		При цьому, судом прийнято до уваги пояснення представника позивача стосовно того, що у накладній №РН-230240 від 26.12.2016р., за якою товар було поставлено до Технічного ліцею міста Києва за адресою: м.Київ, вул.Тампере, 9, було помилково визначено кількість поставленого товару 20 комплектів, з огляду на що контрагентами було складено та підписано відкориговану видаткову накладну №РН-230240 від 26.12.2016р. на суму 17563,50 грн з урахуванням вірного обсягу поставки у кількості 30 комплектів меблів.
		Проте, за твердженнями заявника, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем належним чином свої грошові зобов'язання  за договором №89 від 18.11.2016р. виконано не було, в повному обсязі товар не оплачено, внаслідок чого у Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації утворилась заборгованість в розмірі  52  690, 50 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем наголошено, що представлені заявником видаткові накладні не є належним доказом поставки товару за договором №89 від 18.11.2016р. Управлінню освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки скріплені печатками окремих навчальних закладів, які є самостійними юридичними особами.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд зазначає наступне.
		У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
		У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 
		1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 
		2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. 
		Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. 
		Наразі, суд зазначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).
		За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.     Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.     Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
		Як вказувалось вище,  згідно п.6.5 договору №89 від 18.11.2016р. місцем поставки товару є навчальні заклади Дніпровського району міста Києва.
		У додатку №3 до договору №89 від 18.11.2016р. сторонами затверджено дислокацію навчальних закладів на постачання «Меблі для сидіння, переважно з дерев'яним каркасом» код 31.00.12 (39160000-1) (парти одномісні та стільці). У вказаному додатку визначено адреси,  назви навчальних закладів та кількість комплектів товару, що підлягає поставці до кожного з них.
		Як вбачається зі змісту представлених до матеріалів справи видаткових накладних, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було передано товар, а саме комплекти шкільних меблів (стіл одномісний з регулюванням по висоті, стілець з регулюванням по висоті) до кожного з перелічених у додатку №3 до укладеного між сторонами правочину навчальних закладів та у кількості погодженій у дислокації. 
		Одночасно, судом прийнято до уваги, що відповідачем вчинялись дії, які свідчать про прийняття замовником товару від позивача, зокрема, останнім підписано та скріплено печаткою відкориговану видаткову накладну №РН-230240 від 26.12.2016р. та здійснено часткову оплату товару.
		Наразі, суд зауважує, що погодження сторонами у договорі та додатках до нього дислокації, згідно якої визначено місця поставки товару, а саме окремі навчальні заклади ніяким чином не змінюють та не нівелюють обов'язку саме Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як замовника за договором №89 від 18.11.2016р., оплатити поставлений виконавцем товар. 
		Отже, виходячи з наведеного вище, суд приймає представлені до матеріалів справи видаткові накладні в якості належного доказу виконання позивачем своїх обов'язків за договором №89 від 18.11.2016р., що є підставою для виникнення у відповідача обов'язку з оплати,  строк виконання якого настав.
		Однак, як зазначалось вище, Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в повному обсязі товар оплачено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі  52  690, 50 грн.
		Судом вказувалось, що згідно  1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські     зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання     зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
		За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Умовою виконання зобов'язання -     є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
		Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором №89 від 18.11.2016р. в повному обсязі не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 52  690, 50 грн.
		З приводу розподілення судових витрат суд зазначає наступне.
		Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. 
		Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.
		За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів», вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
		Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
		На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката, позивачем представлено до матеріалів справи договір від 01.06.2017р. про надання правової допомоги, укладений між заявником та Адвокатським об'єднанням «Коновал та Партнери», ордер на надання правової допомоги №184474, свідоцтво серії КВ №5915 про право зайняття адвокатською діяльністю, акт наданих послуг відповідно договору про надання правової допомоги на суму 2500 грн та платіжне доручення №1080 від 04.07.2017р. на суму 2500 грн.
		Суд приймає вказані документи в якості достатніх доказів понесення заявником витрат на послуги адвоката в розмірі 2500 грн.
		З огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, відповідно до присів ст. 49 Господарського процесуального України судові витрати, а саме судовий збір та витрати на послуги адвоката покладаються на відповідача. 
		Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м.Київ, проспект Миру, будинок 6-А, ЄДРПОУ 37397216)  на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01024, АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 52  690,50 грн та судові витрати в сумі 4100 грн.
		3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено
		21.07.2017р. 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Спичак О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...