Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1041/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2017. Зареєстровано: 24.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2017.

Результат оскарження 12.12.2018 Верховний Суд: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"18" липня 2017 р.Справа  № 916/1041/17
		За позовом: Виконуючого обов'язки військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси   
		до відповідачів: 1) Молодіжненської сільської ради
		                         2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Саймон"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Концерну „Військторгсервіс"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21
		про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки
		                                                                                                          Суддя Малярчук І.А.
		                                                                                                      
		Представники сторін: 
		від прокурора: Лапоха В.В., згідно посвідчення №035495; Риженко М.Ю., згідно посвідчення №10087 від 12.03.2015р.;
		від позивача - МОУ: Дідух С.П., згідно довіреності №220/220/д від 10.05.2017р.; Єрмаков А.В., згідно довіреності №220/221/д від 10.05.2017р. 
		від позивача - КМУ: Тригубенко Ю.Г., згідно довіреності № 03-35/1703 від 22.02.2017 р.;
		від позивача -КЕВ м. Одеси: Єрємеєва К.С., згідно довіреності №1 від 03.01.2017р.  
		від відповідача - Молодіжненської сільради: не з`явився 
		від відповідача -ТОВ „Саймон": Олексієнко М.С., згідно довіреності від 18.05.2017р.; Шолар О.Ю., згідно довіреності від 18.05.2017р.
		від третьої особи: ОСОБА_29, згідно довіреності №130 від 30.12.2016р.; ОСОБА_30, згідно довіреності №01-35/3382 від 24.04.2017р. 
		 
		В засіданні 18.07.2017р. приймали участь представники:
		від прокурора: Риженко М.Ю., згідно посвідчення №10087 від 12.03.2015р.; 
		від позивача - МОУ: Добров Ю.І., згідно довіреності №220/435д від 24.12.2016р.; 
		від позивача - КМУ: Тригубенко Ю.Г., згідно довіреності № 03-35/1703 від 22.02.2017 р.;
		від позивача -КЕВ м. Одеси: Єрємеєва К.С., згідно довіреності №1 від 03.01.2017р.  
		від відповідача - Молодіжненської сільради: не з'явився
		від відповідача -ТОВ „Саймон": Шолар О.Ю.  згідно довіреності від 18.05.17 р.
		від третьої особи: ОСОБА_29, згідно довіреності № 130 від 30.12.2017р. 
		 
		Суть спору: про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 20.03.2008р. №1104-V „Про передачу ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в АДРЕСА_26
		про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р., укладеного між Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ „Саймон" щодо земельної ділянки площею 8,5780га, розташованої у АДРЕСА_23; 
		про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 25.05.2007р. №716-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с.Молодіжне)".  
		 
		Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги, подав пояснення від 22.06.2017р. за вх.№13821/17, від 29.06.2017р. за вх.№14276/17, від 29.06.2017р. за вх.№14278/17, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серії Б №032344 КЕЧ Одеського району, правонаступником якої є КЕВ м. Одеси, у 1986 році виконкомом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області було надано у постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8га, розташована на території Молодівжненськогї сільської ради Овідіопольського району Одеської області. На частині вказаної земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_12, розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за ДП МОУ „Оздоровчий комплекс „ІНФОРМАЦІЯ_2", яке в подальшому відповідно до наказу МОУ №454 від 25.07.2006р. було реорганізовано шляхом його приєднання до ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування", правонаступником якого на теперішній час є Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі". Звідси, ґрунтуючись на положеннях ст.ст.78 , 84 ЗК України, ст.14 ЗУ „Про збройні сили України", ст.ст.1, 2 ЗУ „Про використання земель оборони", прокурор робить висновок, що вищевказані землі відносяться за формою власності до державної власності, а за цільовим призначенням - до земель оборони. 
		Також, прокурор зазначає, що за розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації №459 від 11.07.2003р. за ДП МОУ визнано право власності на будівлі та споруди „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", які розташовані за адресою: АДРЕСА_27, згідно до чого 14.07.2003р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2" (37 будівель та споруд). В подальшому, за договором купівлі-продажу від 25.03.2005р.. укладеним між РВ ФДМУ по Одеській області та ТОВ „Саймон", останній придбав 73/5000 частини об'єктів нерухомості (будівель і споруд) „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2". 
		Крім того, прокурор зазначає, що 20.03.2008р. Молодіжненською сільською радою було прийнято рішення №1104-V, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 8,5780га та вилучено у КЕВ м. Одеси вказану земельну ділянку, та на підставі якого між сільрадою та товариством укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.     
		Одночасно у даному позові прокурор зазначає, що 25.05.2007р. Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №716-V „Про вилучення із земель МОУ КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,10га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (у межах с. Молодіжне)". Вказане рішення прокурор вважає незаконним ще й з тих підстав, що на земельній ділянці площею 2,1га дотепер розміщені об'єкти нерухомості, які знаходяться у державній власності в особі МОУ та закріплені на праві господарського відання за Концерном „Військторгсерівс". 20.03.2008р. Молодіжненська сільська рада прийняла рішення №1121-V „Про надання дозволу на підготовку технічної документації по складанню державних актів на право власності безкоштовно громадянам України на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область". В подальшому рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V від 09.09.2008р. затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що передаються громадянам України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у с. Молодіжне, передано земельні ділянки загальною площею 1,53га безкоштовно у власність 18 громадян України, видано їм державні акти на право власності на землю. 
		Прокурор вважає відсутньою згоду МОУ на вилучення спірних земельних ділянок із державної власності, так як у листі МОУ №220/2826 від 23.12.2004р. йшлося про те, що МОУ не заперечує проти вилучення Овідіопольською райдержадміністрацією земельної ділянки площею 12,5 га, до якої входять спірні земельні ділянки, із земель оборони з метою відведення новому власнику майна, що, на думку прокурора, не викликало би зміни форми власності щодо цих земельних ділянок та не потягло би зміну їх цільового призначення. При цьому, Овідіопольська райдержадміністрація не приймала рішення про зміну цільового призначення та передачу згаданих земельних ділянок Молодіжненській сільській раді. А в силу ст.12 ЗК України (в редакції на момент прийняття спірних рішень) Молодіжненська сільська рада не була наділена повноваженнями розпоряджатись спірними земельними ділянками, які належать до земель державної власності, земель оборони.
		Підсумовуючи наведене, прокурор вважає порушеним право МОУ на постійне користування спірними земельними ділянками, ще й за умови того, що на підставі спірного рішення №1104-V, яке є незаконним, укладено договір оренди земельної ділянки від 14.04.2008р., що підлягає також, на думку прокурора, визнанню недійсним, так як сільрада не мала прав орендаря.      
		У поясненнях від 22.06.2017р. прокурор заперечує проти клопотання відповідача - ТОВ „Саймон" про припинення провадження по справі, посилаючись на те, що справа №916/1041/17 відрізняється від справи №916/2154/16 за суб'єктним складом та предметом спору, так як у справі №916/1041/17 оспорюється рішення Молодіжненської сільської ради №1104-V від 20.03.2008р. у взаємозв'язку з оскарженням договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р., укладеного на підставі оспорюваного рішення.          
		Позивач - КМУ подало пояснення від 12.06.2017р. за вх.№12843/17, де відмічає, що вважає спірні рішення сільської ради та договір такими, що суперечать вимогам законодавства, так як в силу положень ст.1 ЗУ „Про Кабінет Міністрів України", п.5 ст.116 Конституції України, ст.13 ЗК України, ст.ст.9, 14 ЗУ „Про Збройні Сили України", ст.9 ЗУ „Про оборону України", ст.2 ЗУ „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" спірні земельні ділянки належать до державної власності, земель оборони, визначення порядку вилучення і передачі яких є компетенцією КМУ, за дорученням якого управління такими земельними ділянками може здійснювати МОУ, тоді як, Молодіжненська сільська рада як орган місцевого самоврядування, незаконно розпорядилась спірними земельними ділянками, всупереч відсутності у неї відповідної компетенції та за відсутності рішень КМУ щодо припинення права постійного користування МОУ цими земельними ділянками. З цих підстав, КМУ просить суд позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.  
		Позивач - КЕВ м.Одеси подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача від 29.06.2017р. за вх.№14222/17, від 11.07.2017р. за вх.№15037/17, де вказує, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника КЕВ м. Одеси. 
		Позивач - МОУ позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, подав додаткові пояснення від 14.07.2017р. за вх.№ 15504/17, пояснення від 18.07.2017р. за вх.13817/17, де зазначає, що  підтримує позовні вимоги прокурора, одночасно, заперечуючи проти твердження відповідача щодо неприпустимості повторного розгляду позовних вимог, які вже були раніше розглянуті судом у справі №916/4329/14, вказує, що з врахуванням Постанови ВСУ №6-2510ц15 від 16.12.2015р., вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду, якщо фактично підгрунттям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Стосовно клопотання відповідача - Молодвіжненської сільської ради про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності позивач зазначає, що йому стало відомо про оспорювані рішення та договір оренди лише у 2016 році із заявленого прокурором позову по справі №916/4329/14. 
		Відповідач - Молодіжненська сільрада проти позовних вимог прокурора заперечує, подала відзив на позов від 14.07.2017р. за вх.№15532/17, в якому вказує на те, що 20.03.2008р. сільрадою було прийнято рішення №1104-V за яким вирішено передати ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду земельну ділянку площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, подалі відповідно до цього рішення між товариством та сільрадою був укладений договір оренди земельної ділянки від 14.04.2008р. та 25.05.2007р. сільрадою було прийнято рішення №716-V щодо вилучення із земель Міністерства оборони України земельну ділянку площею 2,10га, віднесено її до земель запасу сільради яку в подальшому площею 1,53га за рішенням сільради №1266-V від 09.09.2008р. було передано безкоштовно у власність 18 громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків. 
		Як відмічає відповідач, зазначені рішення приймались ним у відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст.77, п.б) ч.3 ст.84 ЗК України та ст.6 ЗУ „Про розмежування земель державної та комунальної власності" (в редакції чинній на момент вилучення ділянок та передачі їх у власність), тобто за умови віднесення спірних земельних ділянок до таких, що перебувають під об'єктами соціально-культурного призначення. Зокрема поняття об'єктів соціально-культурного призначення надано в п.10 розділу ІІ Постанови ВРУ №247/95-ВР від 27.06.1995р. "Про затвердження правил застосування Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (чинної на момент вилучення спірної ділянки та передачі її у власність відповідачу), до об'єктів соціально-культурного призначення належать: об'єкти охорони здоров'я, будинки-інтернати для престарілих та інвалідів, дитячі дошкільні заклади, табори відпочинку та оздоровлення дітей, об'єкти культури і аматорського спорту, заклади освіти, що перебувають на балансі підприємств.  
		З врахуванням викладеного та посилаючись на лист Міноборони України від 23.12.2004р. №220/2826, рішення ГС Одеської області від 12.01.2015р., постанову ОАГС від 26.03.2015р., постанову ВГСУ від 09.06.2015р. у справі №916/4329/14, на земельній ділянці площею 12,5га (до якої входили спірні земельні ділянки площею 8,5780га та 2,10га) були розміщені будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2", а отже, об'єкт соціально-культурного призначення, у зв'язку з чим законодавча заборона на передачу таких земель до комунальної власності станом на момент вилучення, була відсутня.
		Окрім цього, відповідач відмічає, що так як спірні земельні ділянки не належали до категорії земель, визначених у ч.9 ст.149 ЗК України, вилучення яких провадиться КМУ, то прийняття останнім рішення про їх вилучення не вимагалось чинним на той час законодавством, а тому прийняті рішення сільради з врахуванням наявної згоди землекористувача, Міноборони України згідно листа від 23.12.2004р. №220/2826, є правомірними.
		Проаналізувавши приписи ч.1 ст.1, ч.1 ст.4, п.18 ч.1 ст.6 ЗУ „Про управління об'єктами держаної власності", ч.1 ст.3 ЗУ „Про Збройні Сили України", абз.9 ч.2 ст.10 ЗУ „Про оборону України", п.п.44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб ЗСУ та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом МОУ від 22.12.1997р. №483, відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що МОУ листом від 23.12.2004р. №220-/2826 не заперечував проти вилучення 12,5га земель оборони з метою землевідведення новому власнику, дана обставина підтверджується також листом Південного територіального КЕУ МОУ від 23.11.2006р. за №303/22/1/742, листом КЕЧ Одеського району від 23.04.2007р. №661 та судовими рішеннями всіх інстанцій господарської юрисдикції у справі № 916/4329/14.
		Разом з цим, прийняттю рішення від 20.03.2008р. №1104-V відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.124, ч.6 ст.123 ЗК України передувало прийняття радою рішення №1436-ІV від 20.01.2006р. про надання товариству дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду земельної ділянки, який після його розроблення пройшов погодження у відповідних державних установах, Державному агентстві земельних ресурсів України, після усунення встановлених останнім зауважень та недоліків, що підтверджується листом Головного управління земельних ресурсів у Одеській області №2-10-05/609 від 18.03.2008р.
		Окрім зазначеного, відповідач просить врахувати при розгляді даної справи положення п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18, ст.17 ЗУ „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. з врахуванням викладення прокуратурою аналогічних доводів, підстав щодо недійсності рішення від 20.03.2008р. №1104-V, які були предметом дослідження у судовій справі № 916/4329/14, по якій всіма судовими інстанціями господарської юрисдикції прийнято остаточні рішення щодо відмови в задоволенні позову повністю, враховуючи принципи остаточності рішення, юридичної визначеності, відсутні підстави у прокуратури вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання судового рішення у справі № 916/4329/14.        
		Стосовно заявленого прокурором позову щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р. відповідач зазначає, що з огляду на законність рішення ради від 20.03.2008р. №1104-V, що встановлено судовими рішеннями у справі № 916/4329/14 спірний правочин був укладений з дотриманням вимог ст.203 ЦК України за наявності всіх правових підстав у ради на його вчинення, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора в цій частині також не відповідають дійсним обставинам справи.
		Також, у відзиві на позов від 14.07.2017р. відповідач з огляду на прострочення позивачем строків позовної давності на звернення до суду за даним позовом просить суд застосувати наслідки такого прострочення відповідно до ст.ст.256, 257, 261, ч.4 ст.267 ЦК України.  
		Відповідач - ТОВ „Саймон" заявлений прокурором позов також не визнає, про що виклав у клопотанні про припинення провадження в частині позовних вимог від 29.05.2017р. за вх.№2-2882/17, відзиві на позов від 29.05.2017р. за вх.№11855/17, додаткових поясненнях від 11.07.2017 р. за №15129/17.
		Так, в клопотанні про припинення провадження в частині заявлених позовних вимог відповідач зазначає на розгляд судовими інстанціями господарської юрисдикції спору щодо визнання недійсним рішення Молодіжненської сільради №1104-V від 20.03.2008р. за результатом чого прийнято судові рішення у справі №916/4329/14 про відмову прокурору в задоволенні позову повністю. Підстави та доводи  недійсності рішення сільради №1104-V від 20.03.2008р., що були заявлені прокурором та позивачами  при розгляді справи №916/4329/14 є ідентичними із підставами та доводами викладеними прокурором та позивачами при розгляді даної господарської справи №916/1041/17, а отже, згідно п.4.5. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18, п.2 ч.1 ст.80 ГПК України за умови існування вирішеного судом спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, відповідач просить припинити провадження у справі № 916/1041/17 в частині заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним рішення сільради  №1104-V від 20.03.2008р.  
		У відзиві на позов відповідач зазначає про те, що ТОВ „Саймон" є власником нерухомого майна, набутого відповідно до договору купівлі-продажу державного майна об'єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні від 25.03.2005р. та нерухомого майна побудованого за наявності усіх необхідних дозволів на орендованій земельній ділянці, у зв'язку з чим та згідно роз'яснення Держземагентства України, оформленого листом від 01.12.2014р. № 28-28-0.17-14045/2-14, в якому зроблено висновок щодо правомірності передачі в оренду земельної ділянки державної форми власності за умови набуття товариством у власність об'єктів нерухомості, розташованих на ній, вважає відсутніми підстави для визнання договору недійсним.
		Також, з врахуванням чинного, на момент прийняття спірного рішення, законодавства, зокрема ч.ч.1, 3 ст.124, ч.1 ст.123, п.12 Перехідних положень ЗК України, у органів місцевого самоврядування були наявні повноваження по прийняттю рішень щодо розпорядження землями в межах населених пунктів до розмежування земель державної та комунальної власності. При цьому, при розроблені проекту землеустрою щодо віднесення земельної ділянки в довгострокову оренду, відповідні державні установи та організації його узгодили, а недоліки встановлені державною експертизою землевпорядної документації були підприємством усунуті та не встановлено фактів порушення прав держави при винесенні спірної земельної ділянки в оренду ТОВ „Саймон".
		Прийняття сільрадою спірного рішення від 20.03.08р., за позицією відповідача, не потребувало прийняття окремого рішення КМУ, адже згідно чинного на той час законодавства для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки державної власності у зв'язку з добровільною відмовою землекористувача достатньо була наявність згоди МОУ як суб'єкта управління військовим майном, що і мало місце відповідно до листа МОУ від 23.12.04р. №220/2826, де не заперечувалось проти вилучення земельних ділянок із земель наданих в постійне користування КЕЧ Одеської області згідно листа останнього від 23.11.2006р. за №303/22/1/742.   
		В додаткових поясненнях, поданих до матеріалів справи, відповідач відмічає про безпідставність зміни прокурором правових підстав заявленого позову, які полягали у томі, що земельна ділянка належала до земель оборони, а тому на її вилучення необхідна була належна згода МОУ, яка не надавалась, а відповідно до додаткових письмових пояснень прокурора, спірна земельна ділянка належала до земель рекреаційного призначення, тому в силу положень ч.9 ст.149 ЗК України, згода на її вилучення повинна була надаватись КМУ. Згідно п.3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 зміна підстав позову не може відбуватись після початку розгляду справи по суті, а отже судом пояснення прокурора щодо зміни підстав позову не мають враховуватись при розгляді даного спору.  
		Відповідач підтверджує, що спірна земельна ділянка площею 8,5780га належала до земель оброни, проте могла бути передана до комунальної власності, зважаючи на розміщення на ній об'єкту соціально-культурного призначення з врахуванням чинних на момент прийняття спірного рішення приписів ч.ч.1, 2 ст.77, п.б) ч.3 ст.84 ЗК України, ст.1 ЗУ „Про використання земель оборони". При цьому, так як земельна ділянка не належала до категорії земель, визначених у ч.9 ст.149 ЗК України, прийняття рішення КМУ про її вилучення не вимагалось, тому вилучення її сільрадою було проведено правомірно за умови надання добровільної відмови на неї органом який здійснює управління об'єктом державної власності, зокрема МОУ листом від 23.12.2004р. №220/2826, та Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням МОУ від 23.11.2006р. №303/22/1/742.
		Разом з вищевикладеним відповідач наголошує на тому, що при розгляді судами у справі №916/4329/14 всіх вищенаведених обставин  та надання судовими інстанціями оцінки доводів сторін відповідно до чого та з врахуванням п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18, де відмічено, що не потребують доказуванню преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, та при цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо, з рахуванням принципів остаточності рішення, юридичної визначеності, так як господарськими судами вже розглянуто та винесено остаточне рішення щодо законності рішення сільради №1104-V від 20.03.2008р., що має бути судом враховано при розгляді даної справи №916/1041/17.                           
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" у поясненнях від 22.06.2017р. за вх.№13760/17 позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, зазначає, що згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.07.2017 р. нежилі будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовані в АДРЕСА_4 зареєстровані за Державою в особі Міністерства оборони України. 
		Клопотання сторін про залучення документів до справи від 18.07.2017р. за вх.№15816/17,  від 11.07.2017р. за вх.№15147/17, від 29.06.2017р. за вх.№№14281/17, 14279/17, від 22.06.2017р. за вх.№13734/17, від 30.05.2017р. за вх.№12007/17, про відкладення розгляду справи від 30.05.2017р. за №11972/17, від 22.06.2017р. за вх.№13705/17, про ознайомлення з матеріалами справи від 19.06.2017 р. за вх.№13399/17, від 03.07.2017р. за вх.№14486/17, від 30.05.2017р. за вх.№11989/17, про нездійснення технічної фіксації судового процесу від 11.07.2017р. за вх.№15120/17 були судом задоволені.  
		Ухвалою суду від 29.06.2017р., за клопотанням сторін від 29.06.2017р. за вх.№2-3501/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 18.07.2017р.
		Ухвалою від 29.06.2017р. було залучено до участі у розгляді даної справи як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_33,, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21
		Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:
		Відповідно до Державного акту на право користування землею В№032344 від 1986р. за Квартирно-експлуатаційною частиною Одеського району закріплено безстрокове і безоплатне землекористування земельною ділянкою площею 586,5га. 
		11.07.2003р. Овідіопольською районною державною адміністрацією винесено розпорядження №459 „Про визнання права власності на будівлі та споруди „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", відповідно до якого визнано за ДП МОУ право власності на будівлі та споруди „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", які перебувають на балансі вказаного підприємства і знаходяться в АДРЕСА_5, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.07.2003р.   
		Листом №220/2826 від 23.12.2004р., адресованим Овідіопольській райдержадміністрації, МОУ повідомило адміністрацію, що у зв'язку з реалізацією будівель та споруд ДП МОУ „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованих в АДРЕСА_6, Овідіопольського району, не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 12,5 га із земель оброни з метою землевідведення новому власнику майна.      
		25.03.2005р. між РВ ФДМУ (продавець) та ТОВ „Саймон" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна об'єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити за ціну згідно до умов, що визначені в цьому договорі - об'єкт соціальної сфери державної власності - 73/5000 частини нежитлові будівлі та споруди „Оздоровчого комплексу „ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться в АДРЕСА_7 та складається в цілому з: „А" - адмінбудинок, „Б" - лікувально-оздоровчий корпус, „В" - будинок приміщень, „Д" - склад ПММ, „Є" - котельня, „Ж" - туалет, „З, І, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, І, Г І, Д І, Є І, З І, І І, К І, Ж І" - будинки для відпочинку, „Ф" - електрощитові, „Х" - котедж для відпочинку, „Ч" - прохідна, „Ш" - баня, „Щ" - туалет, „Е" - умивальник, „Ю" - кафе, „Я" - медпункт, „Б1" - ангар, „Л І" - ангар для човнів, „1" - спорудження, загальною площею 8384,6кв.м., розташовані на земельній ділянці фактичного користування всіх співвласників площею 125000кв.м. У власність покупця переходить: літ. Ш - баня, Е - умивальник, Ю - кафе, Я - медпункт, В 1 - будинок для відпочинку, К І - будинок для відпочинку, І І - будинок для відпочинку, З І - будинок для відпочинку, Ж І - будинок для відпочинку, Є І - будинок для відпочинку, Д І - будинок для відпочинку, Г І - будинок для відпочинку, Щ - туалет, В - будинок госприміщень, загальною площею 1915,10кв.м., та інше майно, яке згідно інвентаризаційних описів підлягало оцінці, а саме: фекальна насосна станція, внутрішньоплощадна каналізація, асфальтова дорога, що складає 73/5000 частини нежитлової будівлі, будівлі та споруди „Оздоровчого комплексу „ІНФОРМАЦІЯ_2". 
		Право власності ТОВ „Саймон" на придбане за договором купівлі-продажу від 25.03.2005р. майно підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів №821149 від 25.03.2005р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7102933 від 26.04.2005р. 
		Крім того, на 73/5000 будівель та споруд бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" ТОВ „Саймон" в Овідіопольському РБТІ 26.04.2005р. оформлено технічний паспорт.  
		Згідно рішення Молодіжненської сільської ради №1436-ІV від 20.01.2006р. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 9,9101га, в тому числі за складом угідь: 9,9101га - забудовані землі, що використовуються для відпочинку, розташованої на території сільської ради в АДРЕСА_9, для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення  для відпочинку населення, за рахунок земель,, що перебувають у постійному користуванні МОУ в особі Одеської КЕЧ району і використовуються для розміщення та обслуговування ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", за умови письмової згоди землекористувача на вилучення у нього цієї земельної ділянки, та внести зміни до Державного акту. 
		Рішенням виконкому Молодіжненської сільської ради №38 від 31.03.2006р. надано ТОВ „Саймон" дозвіл на будівництво берегоукріплювальних  протизсувних споруд та реконструкцію існуючих об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення на земельній ділянці загальною площею 9,9101 га, що знаходиться на території сільської ради в АДРЕСА_10, відповідно до погоджених та затверджених у встановленому прядку проектів будівництва та реконструкції вказаних об'єктів. 
		14.12.2007р. Молодіжненською сільрадою прийнято рішення №1018-V, яким затверджено містобудівне обґрунтування ТОВ „Саймон" розміщення та будівництво берегоукріплювальних протизсувних споруд на земельній ділянці загальною площею 8,578га, розташованої АДРЕСА_28Відповідно до рішень Молодіжненської сільської ради №1436-ІV від 20.01.2006р., №38 від 31.03.2006р. за результатами проведення будівництва берегоукріплювальних робіт ТОВ „Саймон" замовлено та отримано акти ГУ промисловості та розвитку інфраструктури інженерно-геологічного обстеження території та узгодження її використання №63-06, №92-06 від 14.06.2006р., дозвіл Інспекції ДАБК Овідіопольського району на виконання будівельних робіт №54 від 26.12.2006р., дозвіл Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря на відновлення робіт щодо проведення будівництва гідротехнічних робіт на морському узбережжі комплексу „ІНФОРМАЦІЯ_2" №04/05/1 від 26.04.2007р., акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 29.08.2008р., декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області 21.12.2012р.
		В подальшому ТОВ „Саймон", на підставі рішення Молодіжненської сільської ради №212 від 31.10.2012р., отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012р. на збудовані гідротехнічні споруди, яким за рішенням Молодіжненської сільської ради №266 від 24.12.2012р. присвоєно адресу:  АДРЕСА_11        
		Відповідно до наказу МОУ №454 від 25.07.2006р. „Про реорганізацію ДП МОУ „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2" припинено діяльність ДП МОУ „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", шляхом реорганізації його через приєднання до ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування", визначено ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування" правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДП МОУ „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", основні фонди та оборотні кошти, інші цінності ДП МОУ „Оздоровчий комплекс „ІНФОРМАЦІЯ_2", що реорганізовується, вирішено закріпити за ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування" на праві господарського відання згідно із затвердженим передавальним актом як внески до статутного фонду (п.п.1, 2, 3 наказу).  
		За наказом МОУ №125 від 06.04.2007р. припинено діяльність ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування", шляхом реорганізації його через приєднання до Концерну „Військторгсервіс", визначено останнього правонаступником всіх майнових прав та обов'язків ДП МОУ  „Управління торгівлі Південного оперативного командування", основні фонди та оборотні кошти, інші цінності ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування" закріплено за концерном „Військторгсервіс". 19.01.2009р. МОУ затверджено передавальний акт „Приймання-передачі основних фондів, оборотних активів, власного капіталу та зобов'язань ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування" у зв'язку із його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну „Військторгсервіс", у т.ч. за вказаним актом було передано нежитлові будівлі, будівлі та споруди „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_12.    
		Згідно листа №303/22/1/762 від 03.11.2006р. Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління повідомило ТОВ „Саймон", що не заперечує проти вилучення земельних ділянок рекреаційного призначення загальною площею 8,5780га, які розташовані у АДРЕСА_13   
		Рішенням Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008р. №1104-V затверджено проект відведення ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га, у зв'язку із придбанням ТОВ „Саймон" 73/5000 частин нежитлової будівлі, будівель та споруд „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", на підставі листа-згоди МОУ №220/2826 від 23.12.20104р., та передано ці земельні ділянки ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду.            
		14.04.2008р. між Молодіжненською сільською радою (орендодавець) та ТОВ „Саймон" (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення V скликання ХVІІІ сесії Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008р. №1104-V надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельні ділянки загальною площею 8,5780 га (земельну ділянку №1 - площею 8,4389га; земельну ділянку №2 - площею 0,1391га), яка знаходиться на території Молодіжненської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_14
		Згідно п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р. в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 8,5780га (земельна ділянка №1 площею 8,4389га, кадастровий номер земельної ділянки в державному реєстрі земель - 5123782000020043019; земельна ділянка №2 площею 0,1391га, кадастровий номер земельної ділянки в державному реєстрі земель - 5123782000020043020), в тому числі: 8,5780га - забудовані землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі (57 кемпінгів, будинків для відпочинку або для проведення відпусток) для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення, яка знаходиться на території Молодіжненської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_15 На земельній ділянці, яка передається в оренду за цим договором є об'єкти нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу державного майна об'єкта соціальної інфраструктури шляхом продажу на аукціоні, 73/5000 частин не житлової будівлі, будівель і споруд „ОК „ІНФОРМАЦІЯ_2", укладеного 25.03.2005р. між РВ ФДМУ по Одеській області та ТОВ „Саймон". Межі земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за цим договором, встановлені в натурі (на місцевості) згідно акту встановлення меж земельної ділянки від 04.04.2008р., що додається до договору. 
		За положеннями п.3.1. договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р. договір укладено на 49 років, який починає обчислюватись з дня державної реєстрації договору відповідно до чинного законодавства. Договір за взаємною згодою сторін укладається у простій письмовій формі та не потребує подальшого нотаріального посвідчення у відповідності до приписів Закону України „Про оренду землі".      
		Відповідно до умов  п.п.4.3.1., 4.3.2., 4.3.3., 4.3.4.. 4.4.1. договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р. за користування орендованою земельною ділянкою №1 площею 8,4389га встановлено орендну плату (на нормативний період будівництва) у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що у грошовому еквіваленті становить 147900,15грн. за рік; за користування орендованою земельною ділянкою №2 площею 0,1391га встановлено орендну плату (на нормативний період будівництва) у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що у грошовому виразі становить 2437,86грн. за рік. Після завершення будівництва орендна плата за земельну ділянку №1 площею 8,4389га визначається у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що у грошовому виразі складає 799500,78грн. за рік; після завершення будівництва орендна плата за земельну ділянку №2 площею 0,1391га визначається у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що у грошовому виразі складає 12189,33грн. за рік. Орендна плата, зазначена в п.4.3. договору сплачується орендарем рівними частинами щомісяця в строк до 15 числа кожного місяця за визначеними реквізитами.    
		Крім того, до договору підписано акт від 04.04.2008р. про встановлення в натурі меж земельних ділянок, переданих у довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ „Саймон" для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення за адресою: АДРЕСА_16 
		Право оренди ТОВ „Саймон" зареєстровано 23.11.2015р., про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №49395301 від 09.12.2015р., №49394098 від 09.12.2015р.  
		На виконання умов договору оренди від 14.04.2008р. ТОВ „Саймон" сплачував орендну плату, про що свідчать наявні у справі довідка ПАТ „Банк Восток" №008-05-70 від 27.06.2017р., платіжні доручення за період з 30.01.2013р. по 21.09.2015р. 
		24.12.2015р. Молодіжненська сільська рада прийняла рішення №66-VII „Про розроблення детального плану території земельної ділянки, що знаходиться в довгостроковій оренді у ТОВ „Саймон" за адресою: АДРЕСА_17 
		Як вбачається із листа Овідіопольської райдержадміністрації №2471/02-15/01/ від 02.08.2013р., МОУ не приймалось розпоряджень щодо передачі Овідопольській райдержадміністрації земельної ділянки площею 15,5га із земель оборони, яка розташована за адресою: АДРЕСА_18 зміни цільового призначення та передачі до Молодіжненської сільської ради вищезазначеної земельної ділянки не відбувалось.   
		Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.06.2017р. №№90582486, 90573625,  земельні ділянки площею 8,4389га, кадастровий номер №5123782000:02:004:3019, площею 0,1391га, кадастровий номер №5123782000:02:004:3020, розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, АДРЕСА_18 зареєстровані за територіальною громадою в особі Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району.   
		Листом №661 від 23.04.2007р. КЕВ м. Одеси повідомило Молодіжненську сільську раду про те, що не заперечує проти вилучення земельних ділянок загальною площею 2,1 га із земель наданих у постійне користування КЕЧ Одеського району на території АДРЕСА_19 
		Рішенням Молодіжненської сільської ради №716-V від 25.05.2007р. ухвалено вилучити із земель Міністерства оборони України (КЕЧ Одеського району) земельну ділянку загальною площею 2,1 га, яка використовується КЕЧ Одеського району на підставі Державного акту на право постійного користування землею №Р-6-86 від 1986р. (Б №032344) за згодою Міністерства оборони України (лист КЕВ від 23.04.2007р. №661) та зарахувати її до земель запасу Молодіжненської сільської ради в т.ч.: земельну ділянку №1, площею 1,59га, до категорії земель житлової та громадської забудови, земельну ділянку №2, площею 0,51га, до категорії земель рекреаційного призначення (в межах с. Молодіжне).    
		09.09.2008р. Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №1266-V, яким затверджено технічні документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що передаються громадянам України, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) в с. Молодіжне, передано вказані земельні ділянки безкоштовно у власність громадян України, та видано їм відповідні акти на право приватної власності на землю.  
		Про факт перебування земельних ділянок у власності громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_33,, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 свідчать Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.04.2017р. №№85910956, 85908359, 85908960, від 22.06.2017р. №90351005, а також державні акти на право власності на земельну ділянку №319445 від 09.10.2009р., №319453 від 30.09.2009р., №319449 від 09.09.2009р., №319455 від 17.07.2009р., №319457 від 17.07.2009р., №319454 від 17.07.2009р., №319458 від 17.07.2009р., №319456 від 17.07.2009р., №319460 від 17.07.2009р., №319459 від 15.12.2008р., №319450 від 15.12.2008р., №319448 від 08.12.2008р., №319447 від 08.12.2008р., №319446 від 08.12.2008р., №319452 від 15.12.2008р., №319444 від 15.12.2008р., №319443 від 15.12.2008р., №319454 від 09.09.2009р.  
		Між тим, як вбачається із акту Філії „ОУВТ" Концерну „Військторгсервіс" від 02.09.2016., складеного за результатами обстеження земельної ділянки, будівель та споруд бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2), на земельній ділянці бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2" загальною площею 58849кв.м. розташовані нерухомі об'єкти, частина з яких перебуває у зруйнованому та напівзруйнованому стані.   
		16.07.2015р. КП „БТІ" було складено Технічний паспорт на будівлі та споруди бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015р., постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015р., по справі №916/4329/14 за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Молодіжненської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Саймон", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, Концерну "Військторгсервіс", відмовлено повністю у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення від 20.03.2008р. №1004-V "Про передачу ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в АДРЕСА_20
		          Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. по справі №916/4329/14 встановлено наступне: „...Згода Міністра оборони України на вилучення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_21 площею 12,5 га з земель оборони з метою землевідведення новому власнику майна була надана в формі листа за № 220/2826 від 23.12.2004 р. Враховуючи, що чинним на час прийняття відповідачем спірного рішення законодавством не було встановлено форми, в якій надається згода Міністра оборони України на вилучення земельних ділянок, суд вважає, що лист за  № 220/2826 від 23.12.2004 р. є належним доказом такої згоди, оскільки у ньому викладено волевиявлення щодо вилучення відповідачем спірної земельної ділянки. При цьому, прийняття відповідачем спірного рішення не потребувало прийняття окремого рішення (погодження) Кабінетом Міністрів України, адже згідно чинного на той час законодавства для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки державної власності в зв'язку з добровільною відмовою землекористувача достатньою була наявність згоди Міністерства оборони України як суб'єкта управління військовим майном...". 
		          Також, судом у рішенні від 12.01.2015р. по справі №916/4329/14 встановлено, що „...згідно листа Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 23.11.2006року за №303/22/1/742, Управління не заперечує проти вилучення земельних ділянок загальною площею 8,5780 га  із земель наданих в постійне користування квартирно-експлуатаційній частині Одеського району на території Молодіжненської сільської ради Одеської області в межах АДРЕСА_22 Отже, враховуючи те, що КЕВ м. Одеси є структурним підрозділом Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та підпорядковується начальнику цього управління, лист від 23.11.2006р. за №303/22/1/742 за підписом начальника управління ОСОБА_32, на думку суду є належним доказом наявності згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки...". 
		Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Таким чином, преюдиційним для даної справи є встановлення судом по справі №916/4329/14 фактів надання згоди на вилучення спірних земельних ділянок з боку МОУ у листі №220/2826 від 23.12.2004р., Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України у листі №303/22/1/742 від 23.11.2006р.
		Відповідно до п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
		Відповідно до п.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
		Таким чином, з врахуванням того, що Господарським судом Одеської області по справі №916/4329/14, яке набрало законної сили та скасоване не було, вже розглянуто позовну вимогу прокурора щодо визнання незаконним та скасування рішення від 20.03.2008р. №1004-V "Про передачу ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в АДРЕСА_3, Овідіопольського району, Одеської області" та не віднайдено незаконності цього рішення, суд вважає за необхідне на підставі п.2 ст.80 ГПК України припинити провадження по справі №916/1041/17 в частині позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 20.03.2008р. №1104-V „Про передачу ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в АДРЕСА_18 Одеської області". 
		Розглянувши позовну вимогу прокурора про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р., укладеного між Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ „Саймон" щодо земельної ділянки площею 8,5780га, розташованої у АДРЕСА_23, проаналізувавши чинне законодавство, суд встановив наступне.
		Згідно ст.1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України „Про оренду землі").
		За положеннями ч.4 ст.4 Закону України „Про оренду землі" орендодавцями  земельних  ділянок, що перебувають у державній власності, є органи  виконавчої  влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику  розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9  передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
		Таким чином, так як рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. по справі №916/4329/14 підтверджено законність рішення Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008р. №1004-V "Про передачу ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в АДРЕСА_24, яким, зокрема, ухвалено укласти із ТОВ „Саймон" договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,5780га строком на 49 років. Крім того, рішенням по справі №916/4329/14 встановлено правомірність надання згоди на вилучення спірних земельних ділянок з боку МОУ у листі №220/2826 від 23.12.2004р., Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України у листі №303/22/1/742 від 23.11.2006р. 
		За таких обставин, судом було перевірено всі обставини, на які послався прокурор, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р., укладеного між Молодіжненською сільською радою та ТОВ „Саймон", досліджено чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, за результатами чого не знайшли свого підтвердження обставини, що на них послався прокурор, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме, відсутності у сільради повноважень орендодавця відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства, з огляду на що дана позовна вимога прокурора задоволенню судом не підлягає. 
		Щодо позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 25.05.2007р. №716-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1га, зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с.Молодіжне)", суд вважає за необхідне зазначити про наступне.  
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.78 ЗК України (в редакції станом на 25.05.2007р.) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		За положеннями ч.1 ст.84, п.п.в), г) ч.4 ст.84 ЗК України (в редакції саном на 25.05.2007р.) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі оборони; землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
		Положення ч.1 ст.116 Земельного кодексу України визначають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Приписи ст.51 ЗК України (в редакції станом на 25.05.2007р.) встановлюють, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
		Згідно ч.ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.
		Відповідно до ст.1 Закону України „Про використання земель оборони" (в редакції станом на 25.05.2007р.) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. 
		Згідно ст.14 ЗУ „Про збройні сили України"  (в редакції станом на 25.05.2007р.) Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
		Приписи ч.1 п.8 ч.2 ст.5 ЗУ „Про управління об'єктами державної власності" (в редакції станом на 25.05.2007р.) встановлюють, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема: приймає рішення про передачу відповідно до закону об'єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об'єктів з комунальної в державну власність.
		До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу (п. а) ч.1 ст.13, ч.7 ст.122 ЗК України).
		За приписами статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9 та 14 Закону України "Про збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України. 
		Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та Положення про Міністерство оборони України, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, яке наділено зокрема такими повноваженнями: надавати згоду або відмовляти в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснювати у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснювати в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.
		Згідно з пунктом 3 Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.
		Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч.1, 2 ст.317, ч.ч.1, 2 ст.319, ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України). 
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.20 ЗК України (в редакції станом на 25.05.2007р.) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Відповідно до ст.6 Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності" (в редакції станом на 25.05.2007р.) при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності: землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення; землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів. 
		Положення ч.ч.1, 3, 4 ст.142 ЗК України (в редакції станом на 25.05.2007р.) визначають, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		Згідно ч.ч.1, 2, 3, 4, 9 ст.149  ЗК України (в редакції станом на 25.05.2007р.) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.  Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. 
		Положення ст.12 ЗК України (в редакції станом на 25.05.2007р.) передбачали, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку. Таку ж правову позицію висловлено Верховним судом України в постанові від 10.06.2015р. при розгляді справи №6-162цс15. Про можливість скасування незаконних рішень органу державної влади зазначено також в  постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. №6-319цс15.
		Одночасно, суд дійшов висновку про те, що рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 25.05.2007р. №716-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с.Молодіжне)", хоч і має ненормативний характер одноразового застосування, проте, є не реалізованим з причини того, що державні акти про право власності громадян України оформлені лише на частину цієї земельної ділянки.
		Як встановлено судом вище, право власності на будівлі та споруди, що частково розташовані на земельній ділянці, площею 2,1 га, відповідно до розпорядження Овідопольської РДА №459 від 11.07.2003р., свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.07.2003р., зареєстровані за ДП МОУ, правонаступником якого на даний час є Концерн „Військторгсервіс". 
		Таким чином, до теперішнього часу, на що вказує акт Філії „ОУВТ" Концерну „Військторгсервіс" від 02.09.2016., на земельній ділянці, площею 58849кв.м., розташованій за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, АДРЕСА_18 розташовані нерухомі об'єкти, частина з яких знаходиться у зруйнованому та напівзруйнованому стані, що перебувають у державній власності.
		Отже, як свідчать матеріали справи, КМУ, МОУ не приймались рішення про надання згоди на списання об'єктів нерухомого державного майна бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", ФДМУ відповідного погодження не надавав, об'єкти на земельній ділянці 2,1 га не реалізовані. Звідси, суд вбачає, що прийняття Молодіжненською сільською радою 25.05.2007р. рішення №716-V про вилучення цієї земельної ділянки із земель оборони та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради є передчасним та таким, що порушує права власника вище названих будівель, як користувача земельної ділянки, на якій ця нерухомість розташована.  
		Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним рішення від 25.05.2007р. №716-V є обґрунтованими, тому є підстави для розгляду заяви відповідача - Молодіжненської сільської ради, викладеної у відзиві від 14.07.2017р., про застосування позовної давності у цій частині вимог прокурора.
		Згідно положень ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
		Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14. 
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. 
		У відзиві на позов прокурора Молодіжненська сільська рада не вказує конкретної дати та не надає конкретних доказів, які б свідчили про те, коли саме прокурору, позивачам стало відомо про винесені спірні рішення та укладення спірного договору оренди землі.   
		Так, позивач МОУ у поясненнях від 18.07.2017р. за вх.№15817/17 проти застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора заперечує, вказує, що у відповідності до п.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу строку позовної давності за позовом прокурора, який не є позивачем, позовна давність має обчислюватись від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався саме позивач, а не прокурор. МОУ зазначає, що йому про спірні рішення та договір стало відомо у 2015, 2016р.р. із позову прокурора по справі №916/4329/14.
		Отже, суд вважає, що по даній справі  початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли позивачі дізнались про факт відсутності у Молодіжненської сільської ради повноважень на розпорядження землями оборони, а оскільки, відповідачем не доведено суду коли позивачі  дізнались  про  порушення  своїх прав та коли про таке порушення дізнались органи прокуратури,  у суду відсутні підстави для  застосування строку позовної давності у даному спорі. 
		Звідси, підлягає судом задоволенню позовна вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 25.05.2007р. №716-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с.Молодіжне)".
		Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
		Отже, суд припиняє провадження по розгляду позовної вимоги Виконуючого обов'язки Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 20.03.2008р. №1104-V „Про передачу ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в АДРЕСА_25. Також, суд частково задовольняє позовну вимогу Виконуючого обов'язки Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, у зв'язку з чим визнає незаконним та скасовує рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 25.05.2007р. №716-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с.Молодіжне)". В решті частині заявлені прокурором позовні вимоги задоволенню судом не підлягають. 
		Згідно ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд судом даного позову, сплачений прокурором, підлягає відшкодуванню платнику пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме, в сумі 1600 грн. за рахунок Молодіжненської сільської ради. Судовий збір в сумі 1600грн., яким оплачена позовна вимога, провадження по розгляду якої припинено, підлягає поверненню прокуратурі з Державного бюджету України.  
		     Керуючись п.2 ст.80, ст.ст.49, 82- 85 ГПК  України суд, -
		                 ВИРІШИВ:
		1. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги Виконуючого обов'язки Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 20.03.2008р. №1104-V „Про передачу ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в АДРЕСА_25".
		2. Задовольнити частково позов Виконуючого обов'язки Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси. 
		3. Визнати незаконним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 25.05.2007р. №716-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с. Молодіжне)".
		4. Відмовити Виконуючому обов'язки Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.
		5. Стягнути з Молодіжненської сільської ради (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Жовтнева,2 а, код 04527253) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська,11, код 38296363) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.
		6. Повернути Військовій прокуратурі Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул.Пироговська,11, код 38296363) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області (м.Одеса, вул.Черняховського, 6, код 38016923) сплачений згідно платіжного доручення №265 від 26.04.2017р. судовий збір в сумі 1600 (одну тисячу шістсот) грн.    
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		Накази видати згідно ст.116 ГПК України.
		Повний текст рішення складено 24 липня 2017 р. 
		 
		 
		            Суддя                                                                                       І.А. Малярчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...