Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/1586/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 21.07.2017. Зареєстровано: 26.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2017.
Дата набрання законної сили: 20.07.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 444/1586/16-к            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  
		Провадження № 11-кп/783/430/17     Доповідач: ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   20 липня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 секретаря судового засідання  ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 12016140240000950 від 14 червня 2016 року про обвинувачення
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рава-Руська Жовківського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта середньо-спеціальна, раніше не судимого, паспорт НОМЕР_1 , інваліда І групи, 
		за ч. 2 ст. 121 КК України, 
		за участю учасників судового провадження:
		 прокурора ОСОБА_7 , 
		 захисника ОСОБА_8 
		 потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 
		 представника потерпілого ОСОБА_13 ,
		 обвинуваченого ОСОБА_6 
		за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року,
		встановила:
		вироком Жовківського районного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
		   Цивільний позов задоволено частково.
		   Стягнуто з ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер судом не встановлено) на користь ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 15517,53 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень 53 копійки) грн. та моральну шкоду в розмірі 100000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) грн.
		   Стягнуто з ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер судом не встановлено) на користь ОСОБА_12 (Львівська область, Жовківський район, с. Рата, паспорт НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 100000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) грн.
		   Стягнуто з ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер судом не встановлено) на користь ОСОБА_10 (Львівська область, Жовківський район, с. Рата, паспорт КС НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 100000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) грн.
		   Стягнуто з ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер судом не встановлено) на користь ОСОБА_11 (Львівська область, Жовківський район, с. Рата, паспорт НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 100000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) грн.
		   В задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.
		   Вирішено питання з речовими доказами.
		   Документи залишено у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		   Арешт майна, накладений слідчим суддею Жовківського районного суду Львівської області ухвалами від 14.06.2016 року та від 15.06.2016 року  не скасовано.
		    ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		    ОСОБА_6 взято під варту в залі суду негайно.
		   Згідно вироку, ОСОБА_6 14 червня 2016 року близько 00 годин 30 хвилин, знаходячись на сільській дорозі по вул. Йонич у с. Йоничі Жовківського району Львівської області, навпроти господарства №25, під час раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, умисно, витягнувши правою рукою із зовнішньої кишені куртки ніж, наніс ОСОБА_14 один удар ножем в ділянку черевної порожнини зліва, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травми черевної порожнини аорти, гостре знекровлення організму, від яких останній помер під час транспортування в Рава-Руську районну лікарню.
		   На вирок суду захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вирок суду повинен бути скасованим, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Стверджує, що ОСОБА_6 не заперечує ту обставину, що він дійсно у вказаний час заподіяв ножове поранення ОСОБА_14 , що стало наслідком його смерті. Однак причиною і підставою цього було вчинення ОСОБА_14 по відношенню до нього як інваліда першої групи, що у зв*язку з відсутністю лівої ноги пересувається на двох милицях, протиправного суспільно небезпечного діяння, що,посягало на його життя і здоров`я, і обороняючись від нанесення побоїв ОСОБА_14 вимушено діяв у межах необхідної оборони без перевищення її меж, так як реально сприймав загрозу для свого життя і здоровая з боку ОСОБА_14 який активно наносив йому побої, причинивши тілесні ушкодження, що були наслідком кровотечі з носа, та погрожував вбивством. Тому ОСОБА_6 свою причетність до умисного заподіяння ОСОБА_14 тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило його смерть, категорично і послідовно на усіх стадіях процесу заперечив і винуватість у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України не визнав.
		Наголошує, що стороною обвинувачення жодними доказами не доведено того, що дії ОСОБА_6 були умисними і безпосередньо спрямованими на спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, які стали наслідком його смерті.
		Наполягає, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд не взяв до уваги в повному обсязі показань обвинуваченого ОСОБА_6 та не оцінив такі як правдиві або неправдиві, а лише, як це вбачається із змісту вироку, прийняв до уваги те, що в нього поламаний ніс, тому достатньо легкого удару, щоб текла кров, що є прямим припущенням суду, тому що для з*ясування таких питань необхідні спеціальні знання в галузі судової медицини, тобто проведення судово- медичної експертизи за ухвалою суду.
		Підкреслює, що висновок судово-медичної експертизи № 178/2016. від 14.06.2016 р. є неповним, не всебічним необ*єктивним і неправильним з тих підстав, що при проведенні судово-медичної експертизи судово-медичним експертом як це прямо вбачається із описової частини висновку не було оглянуто і недосліджено у ОСОБА_6 голови, обличчя, ротової та носової порожнини при тому, що ОСОБА_6 як про це зазначено в описової частині висновку прямо вказав судово-медичному експертові про те, що знайомий « ОСОБА_15 » вдарив його кулаком по голові справа та зліва, вдарив ногою в ділянку сідниці та культі лівого стегна від чого впав на землю. Також при цьому експертом не було оглянуто його верхнього одягу, зокрема куртки, що був вилучений при огляді місця події. Тому даний висновок судово-медичного експерта № 178/2016. від 14.06.2016 р. повністю заперечується висновком експерта № 800/2016-ім, судово-імунологічної експертизи від 07 липня 2016 р., проведеної експертом імунологом комунального закладу Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_16 / т.1,а.с.181-186/, з якого вбачається, що кров від трупа ОСОБА_14 , 1951 р.н. відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО.Кров гр-на ОСОБА_6 , 1968 р.н., відноситься до групи АВ з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО.В слідах на куртці, вилученій у гр. ОСОБА_6 (об`єкт № 8), виявлена кров людини групи АВ з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО, яка може походити від будь-якої особи з такою ж характеристикою крові за ізосерологічною системою АВО, в тому числі і від гр. ОСОБА_6 .В описовій частині даного висновку експерта зазначено про те, що на зовнішній лівій половині куртки спереду, на 15,0 см. вниз від лівого плечового шва і на 12.0 см. вправо від шва пришиву лівого рукава знаходиться помарка розміром 0,3 х 0,3 см. світло-бурого кольору, слабо насичена, з нечіткими межами, не просочує і не ущільнює тканину,(об*єкт № 8).
		Апелянт звертає увагу, що виявлена на передній частині куртки вилученої у ОСОБА_6 кров людини, яка без будь якого сумніву належить йому ОСОБА_6 є наслідком нанесенних ОСОБА_14 підзахисному ОСОБА_6 ударів в голову, обличчя, ротову та носову порожнину, або інші частини тіла, та свідчить про заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень які спричинили кровотечу з частин його тіла, зокрема голови, обличчя, в тому числі із носової або ротової порожнини, або інших частин тіла, що прямо заперечує висновок судово-медичної експертизи № 178/2016. від 14.06.2016 р. Для визначення локалізації, механізму причинения та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень які були причинені ОСОБА_14 вналсідок нанесення ударів і побоїв ОСОБА_6 ,що були наслідком виявленої експертним шляхом на куртці плями крові, у відповідності із ст.332 КПК України, виникла необхідність у проведенні комісійної комплексної судово-медичної, імунологічної експертизи за ухвалою суду.
		Зазначає, що в судових засіданнях 17.01.2017 р. та 02.02.2017 р. стороною захисту були заявлені письмові клопотання про залучення експертів для проведення у даному кримінальному провадженнікомісійної комплексної судово-медичної, імунологічної експертизи за ухвалою суду, висновок якої матиме суттєве істотне значення для повноти і всебічності судового розгляду та ухвалення судом справедливого, законного і неупередженого процесуального рішення, однак у задоволенні заявлених клопотань суд своїми ухвалами від 18.01.2017 р. та 02.02.2017 р. відмовив. Також своєю усною ухвалою від 02.02.2017 р. суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит судового експерта ОСОБА_16 в суді. 
		Сторона захисту вважає такі дії суду упередженими, та такими, що без всякого сумніву були спрямовані на незаконне притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності по ч.2 ст. 121 КК України, що також вказує про однобічність ї неповноту судового розгляду, які істотно вплинули на ухвалення судом несправедливого і незаконного обвинувального вироку відносно ОСОБА_6 . Тому зазначені ухвали судового засідання Жовківського районного суду від 18.01.2017 р. та 02.02.2017 р. підлягають перегляду та повинні бути скасовані Апеляційним судом.
		Вказує, що мотивувальна частина вироку, не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, не містить належного аналізу та оцінки всіх зібраних у справі доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Висновки суду щодо оцінки доказів не викладено у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття доказів, на яких грунтуються ці висновки і відхилення інших судом не є мотивованим. Тому на думку і переконання захисту ці вимоги кримінального процесуального закону суд не виконав, що також є причиною ухвалення судом несправедливого і незаконного рішення.
		Наголошує, що своїми показами свідок ОСОБА_17 повністю підтверджує показання обвинуваченого ОСОБА_6 в частині того, що ОСОБА_14 першим наносив удари руками по обличчі ОСОБА_6 та обороняючись від ОСОБА_14 . ОСОБА_6 наніс йому удар ножем, який витяг з кишені куртки.
		На переконання апелянта, суд мотивуючи наявність вини в діянні ОСОБА_6 у вироку послався як на докази на показання обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які мають суттєві суперечності між собою, і в подальшому оцінюючи ці докази, суперечності між ними не усунув, та не мотивував чому одним доказам надана перевага над іншими, при цьому суд у вироку не зазначив про те, чому взяв до уваги одні докази і відхилив інші.
		Підкреслює, що представлені стороною обвинувачення докази, які були предметом розгляду судом, не містять даних про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Вказані докази по справі прямо вказують про те, що попередня агресивна поведінка потерпілого ОСОБА_14 , який був ініціатором зустрічі з обвинуваченим, та викликав його у нічний час на місце події, де раптово став наносити йому удари по обличчі та інших частинах тіла, викликали в ОСОБА_6 який є інвалідом першої групи почуття реальної небезпеки та дії по припиненню посягання на його честь, здоровая і життя.
		Стосовно заявленого цивільного позову, вказує, що потерпілі обгрунтовують заподіяння їм матеріальної і моральної шкоди саме смертю ОСОБА_14 , та наслідками які цим спричинені, і з цих підстав просять задовільнити їх цивільний позов, однак, ОСОБА_14 вчинив по відношенню до ОСОБА_6 протиправні дії, що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 діяв умежах необхідної оборони, та в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 121 КК України, а тому відсутні правові підстави для стягнення із ОСОБА_6 заподіяної потерпілим смертю ОСОБА_14 моральної та матеріальної шкоди.
		Заслухавши доповідь судді, думку захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, потерпілих, представника потерпілих, які заперечили апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що пішов на зустріч з потерпілим, ніж був в кишені, поклав його ввечері, щоб підрізати сажанці. ОСОБА_14 перший почав наносити йому удари, він коли падав, то почув, що в кишені ніж, захищаючись вдарив потерпілого ножем.
		В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілі апеляційну скаргу заперечили, пояснили, що ОСОБА_14 був неконфліктною особою, потерпілий пішов переставити машину, бо ОСОБА_6 погрожував спалити її, крім цього, неодноразово погрожував ОСОБА_14 .
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
		   На переконання колегії суддів, висновки суду щодо вини ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України відповідають фактичним обставинам справи, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів. 
		 Так, що стосується покликань апелянта, про те, що  ОСОБА_6 не заперечує ту обставину, що він дійсно у вказаний час заподіяв ножове поранення ОСОБА_14 , що стало наслідком його смерті. Однак причиною і підставою цього було вчинення ОСОБА_14 по відношенню до нього як інваліда першої групи, протиправного суспільно небезпечного діяння, що, посягало на його життя і здоров`я, і обороняючись від нанесення побоїв ОСОБА_14 вимушено діяв у межах необхідної оборони без перевищення її меж, так як реально сприймав загрозу для свого життя і здоров`я з боку ОСОБА_14 який активно наносив йому побої, причинивши тілесні ушкодження, що були наслідком кровотечі з носа, та погрожував вбивством. Дані твердження сторони захисту спростовуються наступним.
		   Вина обвинуваченого ОСОБА_6 доводиться, зокрема, показами потерпілих, наданими ними в судовому засіданні в суді першої інстанції, так, потерпілий ОСОБА_9 , зокрема вказав, що 13 червня близько 01 години 30 хвилин йому подзвонила ОСОБА_23 і сказала, що помер батько. Він поїхав в Рава-Руську лікарню і побачив батька на передньому сидінні автомобіля ОСОБА_24 . Поліція відбирала покази, судмедексперт проводив експертизу. Потім він, ОСОБА_25 і ОСОБА_26 повезли тіло в морг. Кочан і ОСОБА_23 розказали йому, що ОСОБА_27 погрожував батькові і ОСОБА_28 . З їхніх слів йому стало відомо, що ОСОБА_27 погрожував спалити автомобіль, тому батько загнав машину на подвір`я, потім пішли до ОСОБА_27 . Батько поклав руку на лице ОСОБА_27 і сказав, щоб той заспокоївся. На що ОСОБА_27 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи наперед заготовлений ніж, вдарив батька. Батько пробіг кілька метрів і впав. потерпіла ОСОБА_11 , зокрема, вказала, що приблизно о 01 годині 30 хвилин вона молилась, подзвонив син і сказав, що тато помер у с. Йоничі у ОСОБА_25 , тата вбив Когут.; потерпіла ОСОБА_10 зокрема вказала, що їй стало відомо, що вбили батька; потерпілий ОСОБА_12 , зокрема вказав, що до нього подзвонила сестра близько другої години ночі і сказала, що батько загинув. Вказав, що батько часто їздив до Польщі, і в них бував по різному. 
		   Дослідженими та перевіреними в суді першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку, зокрема висновком судово-психіатричного експерта № 97 від 13.07.2016 року, згідно якого в період інкримінованих йому дій, ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладам психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій ОСОБА_6 не перебував у стані фізіологічного афекту, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання. Він здатний розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їхні наслідки. Він не має відхилень у психічному розвитку. Його властивості не вплинули на адекватність сприйняття ним особливостей і змісту ситуації, на їх відтворення. Йому притаманна підвищена дратівливість, що впливає на його поведінку (т.1 а.п.139-142);
		Висновком експерта № 178/2016 від 14.06.2016 року, згідно якого у ОСОБА_6 будь-яких зовнішніх ушкоджень, які б могли утворитися 13 червня 2016 року, не виявлено (т.1 а.п.143);
		Висновоком експерта № 224/2016 від 22.07.2016 року, згідно якого при судово-медичній експертизі ножа, вилученого 14.06.2016 року за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 , встановлено наступне: в накладеннях речовини жовтого кольору на ножі виявлено клітини зроговілого плоского епітелію. Крові, білка та клітинних елементів крові на ножі не виявлено (т.1 а.п.144-145);
		Висновком експерта № 75/2016 від 18.07.2016 року, згідно якого причиною смерті гр. ОСОБА_14 стало сліпе колото-різане поранення живота, яке проникало в очерев`я з ушкодженням черевного відділу аорти, викликало гостре знекровлення організму, що обумовило зупинку серцевої діяльності та дихання. 
		Допитаний в судовому засіданні, в суді першої інстанції, очевидець події, свідок ОСОБА_17 ствердив, що коли вони зустрілись з ОСОБА_6 , останній в руках тримав ніж, ОСОБА_14 не мав в руках нічого, ОСОБА_14 вдарив ОСОБА_29 долонею по обличчю один раз, ОСОБА_6 при цьому, стояв рівно, потім ОСОБА_6 вдарив потерпілого, який заточився і впав. 
		При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що потерпілий ОСОБА_14 наніс обвинуваченому ОСОБА_6 один удар по обличчю, доказів, які б стверджували про нанесення інших ударів і спричинення обвинуваченому тілесних ушкоджень колегії суддів надано не було. 
		Стосовно доводів апелянта про те, що обвинувачений ОСОБА_6 витягнув ніж після того, як потерпілий ОСОБА_14 почав наносити йому удари, то такі нічим не підтверджені, спростовуються вони показами допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції очевидця події свідка ОСОБА_17 , висновками експертиз та іншими доказами в сукупності, яким суд дав належну оцінку.
		Крім цього, колегія суддів, критично оцінює пояснення ОСОБА_6 в частині того, що останній не мав наміру наносити удару ножем, а згадав про наявність такого, коли впав після удару потерпілого ОСОБА_14 , так, як той був в нього в кишені, це заперечується показами свідка очевидця події, крім цього довжина леза була 130 см, і тримати його в кишені куртки забувши про це є сумнівним. 
		З приводу наведених апелянтом підстав про визнання неналежним доказом допит свідка ОСОБА_17 , оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції було задоволено клопотання про допит свідка ОСОБА_17 в присутності лікаря-психіатра, то такі нічим не підтверджені, а як встановлено колегією суддів, 03.11.2016 р. судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_17 , будь-яких підтверджень про задоволення вказаного клопотання немає.
		При тому, нормами КПК України допит свідка з обов`язковою участю лікаря  психіатра не передбачено, допитаний в судовому засіданні в суді лікар психіатр ОСОБА_30 вказав, що ОСОБА_17 при наявності в нього захворювання міг реально та правильно обставини події.сприймати 
		Щодо покликань апелянта на наявність в даному випадку ознак необхідної оборони в діях ОСОБА_6 , то як вірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_6 та ОСОБА_14 були хороші стосунки, поведінку ОСОБА_14 , який був у тверезому стані, інтенсивність і характер його дій, відсутність у ОСОБА_14 будь-яких знарядь нападу, беручи до уваги, що ОСОБА_14 хоч і вчинив неправомірну дію по відношенню до ОСОБА_6 , однак це не призвело до сильного душевного хвилювання ОСОБА_6 , що підтверджується, зокрема, висновком судово-психіатричного експерта № 97 від 13.07.2016 року відповідно до якого під час інкримінованих йому дій ОСОБА_6 не перебував у стані фізіологічного афекту, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання, підстав вважати, що ОСОБА_6 сприймав дії ОСОБА_14 як реальну загрозу суспільно небезпечного посягання немає. Відтак, колегія суддів, вважає дані доводи безпідставними, оскільки ознаки необхідної оборони чи перевищення меж необхідної оборони в діях ОСОБА_6 відсутні.
		Стосовно зауважень апелянта на відсутність правових підстав для стягнення із ОСОБА_6 заподіяної потерпілим смертю ОСОБА_14 моральної та матеріальної шкоди, оскільки останній кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не вчиняв є безпідставними, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються вищенаведеним.
		 Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку суду першої інстанції є необґрунтованими.  
		 При перевірці справи та прийнятого рішення, колегія суддів, не виявила допущених істотних порушень КПК України чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку суду.
		 На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому відмовляє захиснику в задоволенні його апеляційної скарги. 
		   Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів 
		постановила:
		   Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
		   Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін. 
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбуття покарання, строк попереднього ув`язнення з 13.02.2017 р. до 20.06.2017 р. включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		   Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з часу отримання копії рішення суду.
		   
		Судді:
		   
		 ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...