Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9883/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2017. Зареєстровано: 26.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2017.
Дата набрання законної сили: 26.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		 
		26.07.2017 р.Справа №  910/9883/17
		За позовом          Публічного  акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-
		          промислова нафтова компанія  "Укртатнафта" 
		до           Антимонопольного комітету України 
		про           визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України 
		          №126-р,
		 
		Суддя Зеленіна Н.І.
		 
		При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
		за участю представників сторін:
		від позивача:          Шершун С.М. за довіреністю №14/03-135 від 25.07.2017 р.;
		          Міловідов Р.М. за довіреністю №14/03-25 від 27.12.2016 р.;
		          Козачук О.А. за довіреністю №14/03-15 від 27.12.2016 р.;
		          Грунська М.О. за довіреністю №14/03-137 від 25.07.2017 р.;
		          Случ О.В. за довіреністю №14/03-139 від 25.07.2017 р.;
		від відповідача:          Савчук І.В. за довіреністю №300-122/02-32 від 02.03.2017 р.;
		          Перелигіна О.О. за довіреністю №300-122/02-82 від 26.07.2017 р.
		 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України №126-р.
		Ухвалою суду від 21.06.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.07.2017 р.
		26.06.2017 р. від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову.
		25.07.2015 р. від позивача повторно надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.
		26.07.2017 р. від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні; про об'єднання справ та відзив на позовну заяву.
		У судовому засіданні 26.07.2017 р. представники позивача підтримали подані заяви про забезпечення позову.
		Представники відповідача заперечили проти задоволення вказаних заяв.
		 
		Дослідивши наявні в справі матеріали з огляду на подані заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються вимоги вказаних заяв, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, суд встановив наступне.
		 
		Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		Згідно зі ст. 67 Кодексу, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 судам роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2017 р. Антимонопольним комітетом України (відповідач) прийнято рішення №126-р у справі №20-26.13/170-15/105-15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (позивач), Публічним акціонерним товариством "Нафтопереробний комплекс - Галичина", Товариством з обмеженою відповідальністю "Галнафта", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Прикарпаттянафтотрейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлас", Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-УТН", Споживчим товариством "Полігональ".
		Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (позивач) вважає рішення Комітету необґрунтованим, безпідставним, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим звернулось до господарського суду міста Києва із даним позовом.
		Так, у поданій позовній заяві заявлено вимоги про визнання недійсним рішення Комітету в частині, що стосується ПАТ "Укртатнафта", а саме:
		- п. п. 316, 317, якими ПАТ "Укртатнафта" визнано таким, що вчинило антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціону № 197, проведеного 18 березня 2015 року; за вказане порушення накладено штраф у розмірі 273,2 млн. грн.;
		- п. п. 320, 321, якими ПАТ "Укртатнафта" визнано таким, що вчинило антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціону № 197Д, проведеного 31 березня 2015 року, та накладено штраф у розмірі 149,2 млн. грн.;
		- п. п. 324, 325, якими ПАТ "Укртатнафта" визнано таким, що вчинило антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціону № 198, проведеного 20 травня 2015 року, та накладено штраф у розмірі 287,4 млн. грн.;
		- п. п. 328, 329, якими ПАТ "Укртатнафта" визнано таким, що вчинило антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціону № 199, проведеного 17 червня 2015 року, та накладено штраф у розмірі 150,9 млн. грн.;
		- п. п. 332, 333, якими ПАТ "Укртатнафта" визнано таким, що вчинило антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціону № 200, проведеного 15 липня 2015 року, та накладено штраф у розмірі 141,8 млн. грн.
		Обґрунтовуючи вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначає наступне.
		Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Комітету не зупиняє його виконання.
		Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
		-  визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; 
		-  зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; 
		- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; 
		-  примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; 
		-  накладення штрафу; 
		- блокування цінних паперів; 
		- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; 
		- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; 
		- закриття провадження у справі.
		Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: 
		- порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; 
		- переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. 
		Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.
		Таким чином, позивач вказує, що незалежно від порушення судом провадження у справі про оскарження рішення відповідача, він з власної ініціативи може визнати своє ж оскаржене до суду рішення таким, дія якого не зупиняється, у випадку невжиття судом заявлених заходів до забезпечення позову.
		Пунктом 20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
		Тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
		При цьому, з огляду на визначену Комітетом в оскаржуваному рішенні суму штрафу (1 002 595 612,00 грн.), та можливість нарахування пені на вказану суму, позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі призведе до неможливості оплати нафтової сировини за зовнішньоекономічними контрактами позивача, укладеними на виконання домовленостей між президентами України та Азербайджану щодо відновлення постачання азербайджанської нафти на українські нафтопереробні заводи, та застосування до позивача штрафних санкцій, що ймовірно призведе до банкрутства підприємства та, відповідно, призведе до неможливості виконання рішення Комітету, у випадку залишення його в силі судами.
		Також, позивач зазначає, що Кременчуцький НПЗ ПАТ "Укртатнафта" включений до Переліку особливо важливих об'єктів нафтогазової галузі, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2009 року № 578-р, і на даний момент являється єдиним промисловим нафтопереробним заводом на території України, який виготовляє бензини та дизельне паливо для потреб сільгоспвиробників, збройних сил України, бюджетних установ, тощо.
		З метою термінового зменшення енергетичної залежності України від російської нафти, на виконання наказу Міненерговугілля від 7 липня 2015 року № 453 було проведено декілька нарад з питання створення вертикально-інтегральної нафтової компанії на базі ПАТ "Укрнафта", ПАТ "Укртатнафта" та ПАТ "Укртранснафта".
		Позивач вказує, що зупинка Кременчуцького НПЗ (ПАТ "Укртатнафта") зачіпає не лише економічні інтереси Держави, а й стосується енергетичної незалежності та обороноздатності країни. Результатом можливих дій відповідача може стати не лише зникнення вітчизняної нафтопереробної галузі та неможливість створення вертикально-інтегральної нафтової компанії, а й повна залежність України від імпорту нафтопродуктів з російської сировини, що в умовах загроз зі сходу та півдня України ставить під загрозу обороноздатність країни.
		Таким чином, за твердженнями позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів не лише позивача, а й громадян, сільгоспвиробників, держави, та до утворення великої заборгованості перед працівниками позивача.
		Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше. 
		Частиною 5 вказаної статті передбачено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України. 
		Суд, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, встановивши обставини справи та доводи, що являються підставами для подання даної заяви, погоджується з позицією позивача щодо пов'язаності заявлених до вжиття заходів забезпечення позову з предметом і підставами позовних вимог та наявності достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів, у разі задоволення позову, значно утруднить або зробить неможливим виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог, та може призвести до неможливості відновлення попереднього стану позивача у справі.
		При цьому, заявлений позивачем спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, тож такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити належне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
		Крім того, застосування заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
		Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення, а також відновлення попереднього стану позивача, невжиття таких заходів та у випадку задоволення позовних вимог, господарський суд вважає за доцільне заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.
		Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Задовольнити заяви Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про вжиття заходів до забезпечення позову від 23.06.2017 р. та від 25.06.2017 р.
		2. З метою забезпечення позову зупинити дію рішення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767) від 23 березня 2017 року № 126-р в частині щодо Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (код ЄДРПОУ 00152307) та заборонити Антимонопольному комітету України (код ЄДРПОУ 00032767) вчиняти дії щодо Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (код ЄДРПОУ 00152307), пов'язані з виконанням рішення Антимонопольного комітету України від 23 березня 2017 року № 126-р у справі №20- 26.13/170-15/105-15, в тому числі щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (код ЄДРПОУ 00152307) штрафу в розмірі 273 241 533,00 грн. (згідно пункту 317 вказаного рішення), 149 247 578,00 грн. (згідно пункту 321 вказаного рішення), 287 397 416,00 грн. (згідно пункту 325 вказаного рішення), 150 861 797,00 грн. (згідно пункту 329 вказаного рішення) та 141 847 288,00 грн. (згідно пункту 333 вказаного рішення), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
		3. Дана ухвала являється виконавчим  документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 26.07.2017 р., та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Дана ухвала підлягає  обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення.
		4. Стягувачем за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; код ЄДРПОУ 00152307).
		5. Боржником за даною ухвалою є Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767).
		6. Строк пред'явлення ухвали господарського суду м. Києва від 26.07.2017 р. у справі № 910/9883/17 про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить три роки, тобто до 26.07.2020 р.
		 
		На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                            Н.І. Зеленіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...