Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/103/15-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		11 липня 2017 року                                                                      м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В.,  при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., 
		за участю представників:
		Генеральної прокуратури України - Насадчук Ж.Д.,
		Немирівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату імені                         М.О. Некрасова Вінницької обласної ради (далі - Школа-інтернат) - Кондратюка В.Я., -
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокуратури Вінницької області (далі - Прокуратура) в інтересах дитини-сироти ОСОБА_7 до Школи-інтернату, треті особи - орган опіки та піклування Вінницької міської ради, Вище професійне училище № 11 м. Вінниці (далі - Училище), про стягнення коштів, 
		в с т а н о в и л а: 
		Прокуратура звернулася до суду з адміністративним позовом в інтересах дитини-сироти ОСОБА_7 до Школи-інтернату, треті               особи - орган опіки та піклування Вінницької міської ради, Училище, в якому просила: визнати бездіяльність Школи-інтернату щодо недонарахування та невиплати випускнику з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_7 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 13 січня 2005 року              № 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-ІV) у розмірі 6916 грн неправомірною; зобов'язати Школу-інтернат в особі директора забезпечити нарахування за рахунок навчального закладу та виплатити в установленому законом порядку випускнику з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,                  ОСОБА_7 одноразову грошову допомогу в розмірі 6916 гривень.
		Суди встановили, що до 27 травня 2014 року ОСОБА_7 навчалась та виховувалась в Школі-інтернаті, де перебувала на повному державному утриманні. З вересня 2014 року вона навчається в Училищі.
		Школа-інтернат виплатила ОСОБА_7 грошову допомогу в розмірі 800 грн (23 вересня 2013 року - 615 грн, 30 вересня 2014 року -              185 грн). 
		Прокуратура вважає неправильним розрахунок грошової допомоги та звернулася до суду як представник інтересів ОСОБА_7 
		Немирівський районний суд Вінницької області постановою від                       23 березня 2015 року позов задовольнив і визнав: бездіяльність Школи-інтернату щодо недонарахування та невиплати випускнику з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_7 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2342-ІV у розмірі 6916 грн неправомірною; зобов'язав Школу-інтернат забезпечити нарахування за рахунок навчального закладу та виплату в установленому законом порядку випускнику з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_7 одноразової грошової допомоги в розмірі 6916 грн.
		Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, а позов залишив без розгляду з підстави непідтримання ОСОБА_7 адміністративного позову [частина третя статті 61 Кодексу адміністративного судочинства               (далі - КАС)]. 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 лютого 2016 року касаційну скаргу Прокуратури задовольнив частково: постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 23 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від                           16 червня 2015 року скасував, провадження у справі закрив. 
		Вищий адміністративний суд України своє рішення обґрунтував тим, що спір у справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а випливає із захисту фізичною особою права на отримання коштів, а отже, є приватноправовим і не підпадає під визначення адміністративної справи. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 КАС, на цей спір не поширюється.
		Не погодившись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, заступник Генерального прокурора України подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, у якій просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду касаційної інстанції.
		На обґрунтування заяви додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року (К/800/9323/15), 3 вересня 2015 року (К/800/6658/15), 12 квітня 2016 року (К/800/30893/15), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 3 та 17 КАС. 
		У наданих на порівняння ухвалах Вищий адміністративний суд України у подібних відносинах не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, що спори випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із навчальними закладами про визнання протиправними дій, зобов'язання донарахувати та виплатити грошову допомогу, виплата якої гарантована державою та покладена на навчальний заклад, належать до юрисдикції адміністративних судів.
		Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права. 
		Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче. 
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.        
		Згідно зі статтею 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		У частинах першій та другій статті 17 КАС встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Законом № 2342-ІV передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа (частина перша статті 8).
		Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття (частина сьома статті 8).
		Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина друга статті 9 Закону № 2342-ІV).                             
		Як передбачено у статті 39-9 Закону № 2342-ІV, порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України. 
		Матеріальне забезпечення та виплата грошової допомоги передбачена підпунктом 1 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня    1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування».
		Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
		Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються конкретні діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування. 
		Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що Школа-інтернат здійснює делеговані їй чинним законодавством владні управлінські функції щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, виплата якої гарантована державою, тому має статус суб'єкта владних повноважень.                      
		На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що спори випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із цими навчальними закладами з приводу визнання протиправними дій, зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу, виплата якої гарантована державою та покладена на навчальний заклад, належать до юрисдикції адміністративних судів. 
		Отже, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, дійшов помилкового висновку про те, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта, який виконує делеговані законодавством повноваження щодо виплати грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, закрив провадження у справі.
		За таких обставин ухвалене у справі рішення суду касаційної інстанції слід скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого адміністративного суду України.
		Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а: 
		Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити. 
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року скасувати, а справу передати на розгляд до цього ж суду.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Головуючий  О.Б. Прокопенко Судді:                               М.І. Гриців                               О.В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...