Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/17370/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ухвала
		іменем україни
		                                                                         
		19 липня 2017 року                                                                                 м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		   Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Ступак О.В.,розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Вінницького торговельно-економічного інституту про визнання трудового договору та наказу недійсними, визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2016 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що з 2007 року він працював у Вінницькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету.
		01 вересня 2011 року між ним та відповідачем було укладено трудовий договір № 606 зі строком його дії до 14 жовтня 2011 року.
		13 жовтня 2011 року він пройшов конкурс на посаду доцента, але керівництво запропонувало йому роботу лише на 0,5 ставки, на що він не погодився та продовжував працювати і 16 листопада 2011 року його було відсторонено від роботи за відмову укласти контракт на 0,5 ставки.
		Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2011 року відсторонення ОСОБА_4 від роботи визнано незаконним і в грудні 2011 року йому було запропоновано укласти трудовий договір на повну ставку, проте дату у трудовий договір № 760 та наказ про призначення № 404к відповідач вніс жовтнем 2011 року.
		Так, відповідно до наказу № 404к і трудового договору його призначено на посаду доцента кафедри психології, соціології та права строком до 14 жовтня 2012 року.
		Позивач вважає, що наказ від 14 жовтня 2011 року № 404к та трудовий договір від 15 жовтня 2011 року № 760 є недійсними в частині строку їх дії, оскільки за закінченням строку попереднього трудового договору № 606, укладеного по 14 жовтня 2011 року, його не було звільнено і він продовжив роботу, а тому трудовий договір вважається продовженим на невизначений строк, однак з ним був переоформлений строковий трудовий договір, що суперечить Указу Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 311-09.
		Також, в обґрунтування недійсності зазначеного трудового договору, позивач також посилається на ст. 231 ЦК України, якою встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. 
		Наказом від 15 жовтня 2012 року № 340к позивача було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору від 15 жовтня 2011 року № 760, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив поновити строк звернення до суду, визнати трудовий договір від 15 жовтня 2011 року № 760 та наказ від 14 жовтня 2011 року № 404к недійсними в частині строку; визнати незаконним наказ від 15 жовтня 2012 року № 340к про звільнення з роботи та поновити його на роботі на посаді доцента Вінницького торговельно-економічного інституту з 15 жовтня 2012 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 644 200,20 грн, 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу. 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено. 
		Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2016 року скасовано.
		В задоволенні позову ОСОБА_4 до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Вінницького торговельно-економічного інституту про визнання трудового договору та наказу недійсними, визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суд, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), врахувавши ст. ст. 228, 233 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права без поважних причин.
		Доводи касаційної скарги щодо застосування позовної давності лише за заявою сторони є необґрунтованими, оскільки статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
		Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. 
		Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16.
		Апеляційним судом встановлено, що позивачу було достовірно відомо про існуючі між ним та відповідачем правовідносини і укладені договори, в тому числі і укладення строкового трудового договору від 15 жовтня 2011 року № 760, дія якого закінчилась 14 жовтня 2012 року, у зв'язку з чим було видано наказ від 15 жовтня 2012 року № 340к про звільнення з роботи, однак із позовною заявою ОСОБА_4 звернувся в суд лише у липні 2015 року, чим було порушено вимоги ст. 233 КЗпП України щодо строку звернення.
		З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
		Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:  Ю.Г. Іваненко     О.М. Ситнік     О.В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...