Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10464/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2017. Зареєстровано: 02.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2017.
Дата набрання законної сили: 06.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                 
		Справа № 640/10464/17
		                                                  н/п 2-а/640/341/17
		ПОСТАНОВА
		         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		    
		    01.08.2017 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
		    головуючого-судді     -             Сенаторова В.М.,
		    при секретарі -                       Явнюк К.Р.,
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шмагальського Юрія Петровича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
		                                                            
		ВСТАНОВИВ:
		    07.07.2017 року до суду поштою надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача, інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шмагальського Ю.П., у якому позивач просить скасувати постанову серії БР № 692394 від 02.07.2017 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП, складену відповідачем. 
		В обґрунтовання своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що 02.07.2017 року близько 17 год. вона керуючи автомобілем «Мерседес Бенс» д.н. НОМЕР_1, рухалася по автошляху «Київ-Харків-Довжанський» в напрямку від м. Харкова до м. Богодухів. На 437 кілометрі даного автошляху, близько 17 год. 30 хв., позивача зупинили працівники поліції, а саме відповідач Шмагальський Ю.П., який повідомив про порушення ОСОБА_1 вимоги ПДР України, а саме: допущення перетинання дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна смуга), у зв'язку з чим, відповідача необхідно притягнути до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовувати покарання у вигляді штрафу. Позивач заперечила проти правопорушення, та заявила інспектору клопотання про надання доказів її вини та просила дослідити докази в її присутності до винесення постанови, на що позивачу було відмовлено. Інспектор повідомив, що він особисто все бачив, та йому цього достатньо. В подальшому, через декілька хвилин, інспектор виніс постанову відносно позивача в справі про адміністративне правопорушення серії БР № 692394 від 02.07.2017 року. Позивач заперечує проти правопорушення, зазначаючи, що жодного правопорушення нею вчинено не було, постанова, що винесена відносно неї за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 238 КУпАП, є незаконною та підлягає скасуванню. Крім того, позивач звертає увагу, що постанова винесена за відсутності будь-яких доказів її вини, в порушення процесуального порядку притягнення особи до відповідальності, права передбачені ст. 268 КУпАП позивачу не роз'яснювалися. 
		В судове засідання позивач не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, натомість подала заяву, в якій просила суд розглядати справи за відсутності ї сторони позивача, позов повністю підтримала та просила задовольнити.
		    Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.
		       Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
		    У відповідності до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		      Вирішуючи питання стосовно законності постанови суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		       Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
		       Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		    Як вбачається з постанови інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шмагальського Ю.П. серії БР № 692394 від 02.07.2017 року о 17:40 год. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Mercedes Benz ML 350, д/н НОМЕР_1, на автошляху М03 «Київ-Харків-Довжанський», перетнула дорожню розмітку 1.1 (вузька суцільна смуга), чим порушила п. 8.5.1 ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
		    Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		       Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
		     Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.
		      Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
		      Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 Кодексу). Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 КУпАП). У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (частина третя статті 256 КУпАП). Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 КУпАП). Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 КУпАП.
		         У частині першій статті 277 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
		          З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
		        Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
		Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 р. у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
		          В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
		      За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
		Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена ст. 122 Кодексу, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.
		Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
		У пункті 2.4 Рішення Конституційний Суд констатує, що аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
		Судом встановлено, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідачем була винесена відразу ж безпосередньо на місці, тобто, з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, користуватися кваліфікованою юридичною допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню в судовому порядку.
		    Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і  обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами,  показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки,  відеозапису  чи  засобів  фото-  і  кінозйомки, відеозапису,  які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.
		Між тим, на підтвердження встановленого у постанові вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, доказів щодо порушення ОСОБА_1 п. 8.5.1 ПДР України, передбачених ст. 251 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, відповідачем не надано.
		При цьому надана до матеріалів справи постанова про адміністративне правопорушення, незважаючи на не згоду позивача з вчиненням нею адміністративного правопорушення, не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують порушення вимог п. 8.5.1 ПДР України, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП.
		Відповідно до ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
		Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
		Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем до суду не надано ні заперечень до позову, ні жодного доказу в обґрунтування законності винесеної їм постанови та накладення штрафу.
		    Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
		          
		    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163, 171-2 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		     Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шмагальського Юрія Петровича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити у повному обсязі.
		    Скасувати постанову серії БР № 692394 від 02.07.2017 року про накладення адміністративного стягнення, складену інспектором роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шмагальським Юрієм Петровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255 грн., провадження по справі - закрити.
		Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
		 
		    Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...