Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4474/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2017. Зареєстровано: 03.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27.07.2017Справа №910/4474/17За позовом Національного антикорупційного бюро України 
		до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"                           
		    Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ"     
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство інфраструктури України
		про визнання правочину недійсним           
		 
		                                                                                                                    Суддя Борисенко І.І.
		Представники сторін:
		від позивача - Семенчук М.А. за довіреністю;
		від відповідача-1 - Пегза К.К., за довіреністю; Гайдаєнко Т.В., за довіреністю;
		від відповідача-2 - Стецик Н.В. за довіреністю;
		від третя особа - Ігнатенко Т.В., за довіреністю.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"; Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" про визнання правочину недійсним, а саме визнати недійсною додаткову угоду від 29.03.2016 №3 до Договору поставки від 18.03.2016 №ЦЗВ-14-00816-01, укладеною між Філією "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ".     
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана додаткова угода суперечить п.2 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», а тому така додаткова угода має бути визнана недійсною на підставі ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України. Також, позивачем стверджується, що спірна додаткова угода №3 від 29.03.2016 не відповідає/суперечить інтересам держави, а тому така додаткова угода окрім викладеного вище, має бути визнана судом недійсною на підставі ст. 228 ЦК України та ст. 207 ГК України.
		Ухвалою суду від 16.05.2017 залучено до участі у справі №910/4474/17 Міністерство інфраструктури України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1.
		Відповідач-1 проти позову заперечив повністю з наступних підстав:
		- позивач є неналежним позивачем у справі про визнання додаткової угоди №3 до договору поставки недійсною в інтересах держави;
		- додаткова угода №3 до Договору поставки укладена у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», тобто підвищення ціни на дизельне паливо, оформлене у вигляді додаткової угоди №3 до договору поставки, було здійснено без перевищення 10-ти відсоткового ліміту (ціна збільшилась на 9,85%) та в межах загальної суми договору, яка складала 1 395 899 984,31 грн., при цьому факт коливання цін на дизельне паливо був обґрунтованим та документально підтверджений;
		- підстави для визнання недійсною додаткової угоди від 29.03.2016 №3 до Договору поставки від 18.03.2016 №ЦЗВ-14-00816-01, згідно ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України позивачем не доведені належними засобами доказування.
		Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що спірна додаткова угода була укладена у повній відповідності до вимог п.2 ч.5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», оскільки на дату укладення вищевказаної додаткової угоди мало місце коливання (збільшення) ціни дизельного палива на ринку; збільшення не перевищувало 10 відсотків ціни дизельного палива / з урахуванням попередніх змін, укладення вищевказаної додаткової угоди не призвело до збільшення загальної суми, на яку сторони узгодили поставити дизельне паливо по Договору поставки №ЦЗВ- 14-00816-01 від 18 березня 2016 року.
		Третя особа, у поданих суду письмових поясненнях, позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві. 
		Відповідачем-2 подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки позов по даній справі не підвідомчий господарським судам, а ні  відповідно до загальних правил підсудності справ господарським судам, а ні в силу положень пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".
		Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання про припинення провадження у справі та зазначив, що Вищий господарський суд України в інформаційному листі "Про деякі питання застосування положень пункту 13 части першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" зазначив, що Національне бюро як орган, створений для захисту інтересів держави, має право звернення до суду із позовом про визнання недійсними угод з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та обов'язків. 
		Представник відповідача-1 просить суд розглянути дане клопотання на свій розсуд.
		Представник третьої особи заперечив проти заявленого відповідачем-2 клопотання про припинення провадження у справі.
		Суд розглянувши клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі, заслухавши представників сторін, прийшов до висновку, що Національне антикорупційне бюро України має право на звернення до суду із позовами про визнання недійсними угод  з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов'язків.
		Тому, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі з підстав, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.
		Відповідачем-2 подано клопотання про призначення по справі судової експертизи, на вирішення якої відповідач-2 просив поставити наступні питання:
		- яка була середня ринкова ціна дизельного палива ДТ-3-К5 сорт F, палива дизельного ULSD 10 PPM EN590 (ДП-Л- Євро5-ВО), палива дизельного STANDART DIESEL (ДП-Л-Євро5-ВО), палива дизельного ДТ-3-К4 сорт F, палива дизельного експертного ТДЕ EN590, при його постачанні на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення в межах України, з урахуванням ПДВ зі строком оплати - 5 банківських днів станом на: 19.02.2016 року, 23.03.2016 року, 25.03.2016 року та 29.03.2016 року відповідно?
		- який період/проміжок часу необхідно враховувати з метою визначення рівня коливання ціни нафтопродуктів на ринку, виходячи з умов п. 2 ч. 5 ст. 40 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» про те, що «істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі»?
		- чи відповідає ціна дизельного палива у розмірі 16 849,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн., 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ за 1 тонну, що встановлена згідно укладеної між ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» та Філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» (філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця») додаткової угоди № 3 від 29.03.2016 року до Договору поставки рівню ринкової ціни дизельного палива на ринку України (визначеної на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення в межах України, з урахуванням ПДВ зі строком оплати - 5 банківських днів) у період укладення даної угоди?
		- чи завдано збитків державі/стороні Договору поставки внаслідок укладення між ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» та філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» (філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця») додаткової угоди № 3 від 29.03.2016 року згідно якої встановлено ціну дизельного палива на рівні 16 849, 00 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн., 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ за 1 тонну?
		Проведення судової експертизи просив доручити Державному підприємству «Укрпромзовнішекспертиза».
		Позивач проти призначення експертизи заперечив.
		Розглянувши подане клопотання суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, виходячи з такого. 
		Відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
		Як зазначено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. 
		Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. (абз. 2, 3 п. 2 вказаної постанови).
		Згідно з п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		Також, пленумом Вищого господарського суду України звернуто увагу на те, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Таким чином, за змістом процесуального законодавства судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування та у випадку наявності суперечностей у доказах, які містяться в матеріалах справи.
		Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до положень ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Національним антикорупційним бюро України на підтвердження викладених в позові обставин щодо відсутності підвищення ринкових цін на одиницю продукції дизельного палива в період з 21.03.2016 по 28.03.2016, та, відповідно - відсутності правових підстав для укладення додаткової угоди № 3 надані суду листи ДП «Держзовнішінформ» від 23.03.2016 №116/139-2 та від 29.03.2016 № 116/195, які були наявні у Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» в момент укладення додаткової угоди № 3.
		Також, на підтвердження відсутності підвищення середньоринкових цін на дизельне паливо за період з 21.03.2016 по 28.03.2016 позивачем долучений до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 15.08.2016 №11704/16-53.
		В подальшому позивачем долучено до матеріалів справи висновок експертів за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 30.09.2016 №14051/14052/16-45.
		Вказані судові експертизи проведені в межах кримінального провадження №52016000000000001. 
		Відповідач-2 не надав суду доказів на спростування вищенаведених доказів, які наявні в матеріалах справи або суперечливості даних зазначених у них, що могло б бути підставою для призначення судової експертизи, а відтак необхідність у призначенні судової експертизи в межах даної справи відсутня.
		При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» не передбачено необхідності врахування умов контракту задля визначення рівня коливання ринкових цін на такий товар, а тому твердження відповідача в цій частині визнаються судом необґрунтованими.
		Окрім цього, посилання ТОВ «Вог Аеро Джет» на необхідність врахування ситуації на зовнішньому ринку палива з метою аналізу коливання цін на внутрішньому ринку є недоречним, оскільки постачання дизельного палива ТОВ «Вог Аеро Джет» здійснювалось саме на внутрішньому ринку України.
		Посилання Відповідача-2 на те, що матеріали судової справи (висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.03.2016, відомості з офіційних баз даних про ціни дизельного палива з веб-сайту          Міністерства          фінансів України, довідки ДП «Держзовнішінформ») містять відомості, що суперечать один одному є також необґрунтованим.
		Так у висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.03.2016 № 1722-16 визначено середню ринкову вартість дизельного палива за тонну лише станом на 29.03.2016.
		А, листом від 04.05.2017 № 116/567 ДП «Держзовнішінформ» повідомило Філію про розрахунковий рівень цін на дизельне паливо у літрах за пропозиціями на постачання у роздрібній торгівлі на ринку України (без врахування АР Крим), з урахування ПДВ, на умовах передоплати 100% за період з 21.03.2016 по 28.03.2016. Натомість поставка дизельного палива ТОВ «Вог Аеро Джет» на адресу Філії відбувалась в опті, оскільки зазначений товар спрямований на використання Філією у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
		Посилання ТОВ «Вог Аеро Джет» на веб-сайт Міністерства фінансів України minfm.com.ua також є необґрунтованим, оскільки офіційним сайтом Міністерства фінансів України є сайт minfm.gov.ua.
		З огляду на зазначене, в матеріалах справи відсутні відомості, які суперечать один одному, тому дійсна потреба у призначенні експертизи відсутня.
		З урахуванням викладеного, клопотання відповідача-2 про призначення експертизи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню судом. 
		У судовому засіданні призначеному на 27.07.2017 позивач підтримав заявлені позовні вимоги, відповідачі проти позову заперечили.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		30.12.2015 на виконання Річного плану закупівель на 2016 рік Філія «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця») здійснила оприлюднення оголошення про проведення державної закупівлі палива рідинного та газу; олив мастильних (дизельне паливо) код ДК 19.20.2 (далі - дизельне паливо), розмістивши його на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за №263542, та опублікувало його у Віснику державних закупівель за №411/1/1 (30.12.2015) від 30.12.2015.
		Проведення вказаної державної закупівлі дизельного палива проводилося на підставі Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції станом на 20.01.2016), метою якого є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, у тому числі на основі принципів добросовісної конкуренції учасників, максимальної економії та ефективності, запобігання корупційним діям і зловживанням.
		23.02.2016 комітетом з конкурсних торгів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» проведено оцінку пропозицій конкурсних торгів та визнано найбільш економічно вигідною пропозицію ТОВ «Вог Аеро Джет» на закупівлю дизельного палива по лотах № 1-5, про що було складено протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів від 23.02.2016 № 1/64 та акцептовано вказану пропозицію.
		У подальшому, 18.03.2016 між Філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», що діє від імені та в інтересах публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця»), як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (далі - ТОВ «Вог Аеро Джет»), як постачальником, укладено договір поставки № ЦЗВ-14-00816-01 (далі - Договір поставки).
		Відповідно до п. 1.1 Договору поставки ТОВ «Вог Аеро Джет» зобов'язується поставити, а Філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні (дизельне паливо), назване в подальшому «товар», найменування, марка та кількість якого вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у Договорі поставки.
		Пунктом 2.1 Договору поставки передбачено, що ціна на товар, який продається за Договором поставки, встановлюється у національній валюті України - гривні на умовах FCA (франко-перевізник), станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» (відповідно до вимог «Інкотермс» у редакції 2010 року), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказується у специфікаціях до Договору поставки.
		Згідно з п. 2.3 Договору поставки сторони планують за Договором поставки поставити товар на суму 1 163 250 000, 00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 232 650 000, 00 грн., на загальну суму 1 395 900 000, 00 грн.
		Відповідно до п. 4.1 Договору поставки кількість товару, який планується до поставки за Договором поставки, вказується у специфікаціях до Договору поставки.
		Згідно з п. 12.2 Договору поставки термін дії Договору поставки встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2016, а в разі наявності потреби Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу ТОВ «Вог Аеро Джет» та в частині оплати, - до повного виконання.
		Згідно зі специфікацією № 1 запропоновано до постачання дизельне паливо у кількості 100 000 тон, вартістю 13 959, 00 грн. за тонну (у тому числі ПДВ - 2 326, 5 грн.), на загальну суму - 1 395 900 000, 00 грн.
		Пунктом 2.4 Договору поставки визначено, що ціна товару, зазначена у специфікаціях, не є твердою та може бути змінена сторонами шляхом підписання додаткової угоди виключно у випадках, передбачених ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
		З огляду на вказане та керуючись пунктом 2.4 Договору поставки та пунктом 2 частини 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», відповідачами протягом березня 2016 року укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну дизельного палива, а саме: 
		- додатковою угодою від 23.03.2016 № 1 (далі - Додаткова угода № 1) підвищено вартість 3 000 тонн дизельного палива з 13 959, 00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 556, 6 грн.) до 15 339, 00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 556, 6 грн.) за тонну. 
		- додатковою угодою від 25.03.2016 № 2 (далі - Додаткова угода № 2) підвищено вартість ще 85 292, 153 тонн дизельного палива з 13 959, 00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 556, 6 грн.) до 15 339, 00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 556, 6 грн.) за тонну; 
		- додатковою угодою від 29.03.2016 № 3 (далі - Додаткова угода № 3) підвищено вартість 75 843, 116 тонн дизельного палива з 15 339, 00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 556, 6 грн.) до 16 849, 00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 808, 33 грн.) за тонну.
		Національне антикорупційне бюро України вказує на те, що Додаткова угода №3 укладена відповідачами всупереч приписам пункту 2 частині 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
		Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти на момент вчинення спірного правочину визначені Законом України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції від 20.01.2016).
		Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
		У абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Отже, Законом України «Про здійснення державних закупівель» встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
		Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у роз'ясненнях від 07.04.2015 №3302-05/11398-07 зазначено, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
		Так, ціна одиниці продукції дизельного палива за Додатковою угодою № 2 (згідно зі специфікацією № 3) складала 15 339, 6 грн. (у тому числі ПДВ 2 556, 6 грн.), а за Додатковою угодою № 3 (згідно зі специфікацією № 4) - 16 849, 98 грн. (у тому числі ПДВ - 2 808, 33 грн.). Тобто, ціна за одиницю продукції дизельного палива в результаті укладення Додаткової угоди №3 збільшилася на 9, 85 %.
		Матеріали справи свідчать про те, що листом від 21.03.2016 № 21313-20/1127 Філія звернулась до ДП «Держзовнішінформ» щодо проведення цінової експертизи на дизельне паливо, умови поставки FCA (франко-перевізник) Україна - станція відвантаження, з урахуванням ПДВ, за умов 100 % попередньої оплати, з відтермінуванням платежу 5 календарних днів, станом на 19.02.2016 та 21.03.2016.
		Листом від 23.03.2016 № 116/139-1 ДП «Держзовнішінформ» повідомило Філію про те, що станом на 19.02.2016 розрахунковий рівень цін на внутрішньому ринку України при постачанні дизельного палива Євро в опті на умовах постачання FCA з урахуванням ПДВ, відтермінуванням платежу 5 календарних днів з моменту постачання складає 15450 - 18380 грн. за тонну.
		Листом від 23.03.2016           №116/139-2 ДП «Держзовнішінформ» повідомило Філію «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» про те, що станом на 21.03.2016 розрахунковий рівень цін на внутрішньому ринку України при постачанні дизельного палива Євро в опті на умовах постачання FCA з урахуванням ПДВ, відтермінуванням платежу 5 календарних днів з моменту постачання складає 17200 -19580 грн. за тонну.
		Листом від 28.03.2016          №21313-20/1305 Філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» звернулася до ДП «Держзовнішінформ» щодо проведення цінової експертизи на дизельне паливо, умови поставки FCA (франко-перевізник) Україна - станція відвантаження, з урахуванням ПДВ, за умов 100 % попередньої оплати, з відтермінуванням платежу 5 календарних днів, у тому числі, станом на 28.03.2016.
		Листом від 29.03.2016 № 116/195 ДП «Держзовнішінформ» повідомило Філію «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» про те, що станом на 28.03.2016 розрахунковий рівень цін на внутрішньому ринку України при постачанні дизельного палива Євро в опті на умовах постачання FCA з урахуванням ПДВ, відтермінуванням платежу 5 календарних днів з моменту постачання складає 17200 - 19580 грн. за тонну.
		Отже, ціна на ринку на одиницю продукції дизельного палива в період з 21.03.2016 по 28.03.2016 не підвищувалась, що підтверджується вищезазначеними листами ДП «Держзовнішінформ» від 23.03.2016 № 116/139-2, від 29.03.2016 № 116/195.
		Посилання відповідача-1 на те, що рівень цін на дизельне паливо на внутрішньому ринку підвищувався в період з 23.03.2016-29.06.2016, на підтвердження чого відповідач-2 посилається на листи №116/139-1 від 23.03.2017 та №116/195 від 29.03.2016, судом визнається необґрунтованим, в силу того, що згідно листа на який посилається відповідач-1 від 23.03.2016 №116/139-1 ДП «Держзовнішінформ» повідомляло про рівень цін, який визначався станом на 19.02.2016, а не станом на 23.03.2016 як вказує відповідач-1.
		Отже, ціна на ринку на одиницю продукції дизельного палива в період з 21.03.2016 по 28.03.2016 не підвищувалась, а відтак після підписання додаткової угоди №2 від 25.03.2016 коливання цін на ринку в бік збільшення не було.
		Відсутність підвищення середньоринкових цін на дизельне паливо за період з 21.03.2016 по 28.03.2016 також підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 15.08.2016 № 11704/16-53 та документами, на підставі яких вона проведена.
		Відповідно до п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.
		Аналогічною є позиція Вищого господарського суду України, викладена у постановах від 05.04.2017 по справі № 910/9297/15, від 30.11.2016 по справі №911/711/16.
		Так, на вирішення судової експертизи від 15.08.2016 №11704/16-53 були поставлені питання, пов'язані:
		- з визначенням середньої ринкової ціни палива дизельного, яке за своїми технічними та якісними характеристиками відповідає технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, у тому числі: паливо дизельне ДТ-ЗК5, сорт F; паливо дизельне ULSD 10 PPM EN 590 (ДП-Л-ЄВР05 -В 0); паливо дизельне STAND ART DIESEL (ДП-Л-Євро5-В0); паливо дизельне ДТ-3-К4, сорт F, паливо дизельне експортне ТДЕ EN 590, при його постачанні залізничними цистернами на товарному ринку України станом на 19.02.2016, 18.03.2016, 23.03.2016, 29.03.2016, 20.04.2016 та 12.05.2016;
		- із з'ясуванням факту збільшення середньої ринкової ціни дизельного палива станом на 18.03.2016, 23.03.2016, 25.03.2016, 29.03.2016, 20.04.2016, у порівнянні із середньою ринковою ціною, яка була станом на 19.02.2016.
		Отже, питання, поставлені перед експертом були спрямовані на з'ясування загального рівня коливання цін дизельного палива на ринку на відповідні дати оскільки пунктом 2 частини 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.
		Таким товаром є паливо дизельне, що було предметом Договору поставки, а саме: паливо дизельне ДТ-ЗК5, сорт F; паливо дизельне ULSD 10 PPM EN 590 (ДП-Л-ЄВРО5-В0); паливо дизельне STAND ART DIESEL (ДП-Л- Євро5-В0); паливо дизельне ДТ-3-К4, сорт F, паливо дизельне експортне ТДЕ EN 590.
		При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» не передбачено необхідності врахування умов контракту задля визначення рівня коливання ринкових цін на такий товар, а тому твердження відповідачів в цій частині визнаються судом необґрунтованими.
		Отже, Висновок експерта містить відповіді на питання, що мають значення для вирішення даного спору, оскільки Додаткова угода №3 була укладена за відсутності реального підвищення (коливання) цін за одиницю товару дизельного палива на ринку.
		При цьому, Національним антикорупційним бюро України доведено суду, що  постановою прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Олефіра Ю.О. від 20.09.2016 з матеріалів досудового розслідування № 52016000000000001 від 11.01.2016 виділено матеріали досудового розслідування в окреме провадження, та зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 52016000000000330.
		З огляду на вищенаведене, висновок експерта від 15.08.2016 №11704/16-53 є належним доказом у даній справі, який підтверджує відсутність реального підвищення на ринку цін за одиницю товару дизельного палива, що був предметом Договору поставки, в період з 21.03.2016 по 28.03.2016.
		Окрім цього, посилання ТОВ «Вог Аеро Джет» на необхідність врахування ситуації на зовнішньому ринку палива з метою аналізу коливання цін на внутрішньому ринку є недоречним, оскільки постачання дизельного палива ТОВ «Вог Аеро Джет» здійснювалось саме на внутрішньому ринку України.
		Посилання Філії на висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.03.2016 № 1722-16 є необґрунтованим, адже у ньому визначено середню ринкову вартість дизельного палива за тонну лише станом на 29.03.2016, що не визначає коливання ціни на ринку. Натомість джерелом визначення середньої ринкової вартості дизельного палива за тонну станом на 21.03.2016 є лист ДП «Держзовнішінформ» від 23.03.2016 № 116/139-2.
		Посилання відповідача-1 на експертно-правовий висновок Інституту держави і права НАН України ім. В.М. Корецького від 28.03.2016 №12/127 судом не береться до уваги, так як  такий висновок не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки не містить фактичних даних на підтвердження чи спростування обставин по справі, а є по своїй суті думкою фахівців в певній галузі.   
		Також, 30.05.2017 представником ПАТ «Укрзалізниця» було подано до суду клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме: запиту Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» від 28.04.2017 № ЦЗВ-20/1750 та листа-відповіді ДП «Держзовнішінформ» від 04.05.2017 № 116/567, які на думку відповідача-1 свідчать про коливання ціни товару дизельного палива, що є предметом договору поставки № ЦЗВ-14-00816-01, на ринку за період з 21.03.2016 по 28.03.2016.
		Суд вважає вказані доводи безпідставними.
		Так, листом від 04.05.2017 № 116/567 ДП «Держзовнішінформ» повідомило Філію про розрахунковий рівень цін на дизельне паливо у літрах за пропозиціями на постачання у роздрібній торгівлі на ринку України (без врахування АР Крим), з урахування ПДВ, на умовах передоплати 100% за період з 21.03.2016 по 28.03.2016.
		Натомість поставка дизельного палива ТОВ «Вог Аеро Джет» для Філії за договором поставки № ЦЗВ-14-00816-01 відбувалась в опті, що підтверджується наступним.
		Відповідно до п. 4.4 Національного стандарту України ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.
		Так відповідно до ст. 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
		Згідно з п. 4.5 Національного стандарту України ДСТУ 4303:2004 оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.
		Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Таким чином, поставка дизельного палива ТОВ «Вог Аеро Джет» на користь Філії у рамках договору поставки № ЦЗВ-14-00816-01 відбувалась саме в опті, оскільки зазначений товар спрямований на використання Філією у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
		При цьому, як зазначено вище, у листі ДП «Держзовнішінформ» від 04.05.2017 №116/567 йде мова про розрахунковий рівень цін на дизельне паливо у літрах, а не тоннах, як це визначено у договорі поставки № ЦЗВ-14-00816-01.
		Враховуючи вищезазначене, лист ДП «Держзовнішінформ» від 04.05.2017 № 116/567 не є належним доказом, що може свідчити про рівень цін дизельного пального на оптовому ринку за період з 21.03.2016 по 28.03.2016.
		Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		У відповідності до пункту 2 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
		Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
		У відповідності до постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		В пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Отже, за встановлених обставин справи, судом встановлено, що додаткова угода №3 була укладена за відсутності реального коливання (збільшення) ринкових цін на дизельне паливо, оскільки за період з 21.03.2016 по 29.03.2016 ціна дизельного палива на ринку не підвищувалась.
		З огляду на зазначене у Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Вог Аеро Джет» були відсутні правові підстави, що передбачені Законом України «Про здійснення державних закупівель» для укладення Додаткової угоди №3.
		Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що додаткова угода від 29.03.2016 №3 до договору поставки від 18.03.2016 №ЦЗВ-14-00816-01, укладена між Філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» та ТОВ «Вог Аеро Джет», суперечать приписам п.2 ч.5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
		Згідно пункту 2 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним" № 9 від 06.11.2009, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
		Отже, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання додаткової угоди від 29.03.2016 №3 до договору поставки від 18.03.2016 №ЦЗВ-14-00816-01, укладеною між Філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» та ТОВ «Вог Аеро Джет» недійсною, саме з підстав її невідповідності положенням п.2 ч.5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
		Щодо підстав в обґрунтування позовних вимог стосовного того, що спірна додаткова угода укладена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, суд вказує наступне.
		Статтею 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
		Отже, для визнання недійсним спірного договору на підставі ст. 228 ЦК України позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства, наявність умислу сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
		Обґрунтовуючи свої вимоги щодо невідповідності договору вимогам ст. 228 ЦК України, позивач зазначає, що з огляду на те, що підвищення ціни на дизельне паливо згідно з додатковими угодами № 1 та № 2 відбувалось відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», оскільки мало місце реальне підвищення (коливання) ринкової ціни на дизельне паливо, Додаткова угода №3 була укладена завідомо, що суперечить інтересам держави, оскільки в попередніх випадках внесення аналогічних змін такі обставини мали місце.
		У додаткових поясненнях позивач зазначив, що завідомо суперечна інтересам держави мета вчинення даного правочину щодо зміни ціни за одиницю товару дизельного палива полягає у тому, щоб:  
		- необґрунтовано, без відповідної правової підстави збільшити ціну 75           843, 116 тонн дизельного палива з 15 339, 00 грн. (у тому числі          ПДВ - 2 556,           6 грн.) до 16 849, 00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 808, 33 грн.) за тонну;
		-          що фактично призвело до не забезпечення потреб держави в особі ПАТ «Укрзалізниці», від імені та в інтересах якої виступає Філія, у обсязі, визначеному Договором поставки (з урахуванням змін, внесених додатковими у угодами від 23.03.2016 № 1, від 25.03.2016 № 2).
		Частина перша ст. 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Проте, суд зазначає, що позивачем не доведено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.
		Окрім того, позивачем не доведено наявності та розміру заподіяних державі внаслідок укладення оспорюваного правочину збитків.
		Лише факт укладення спірної додаткової угоди №3 не є безумовним доказом того, що укладена між відповідачами оспорювана додаткова угода суперечить інтересам держави.
		Позивачем також не обґрунтовано спрямованість та відповідність спірної додаткової угоди переліченим вище ознакам, які би свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.
		Щодо обґрунтування позивача на наявність наміру сторін на укладення завідомо суперечного інтересам держави договору в частині здійснення Національним антикорупційним бюро України досудового розслідування у кримінальному провадженні №№52016000000000330, а внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок досудового розслідування за ознаками вчинення кримінального право порушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України свідчить про виявлення ознак вчинення кримінального правопорушення та підтверджує наявність умислу в їх діяннях та, відповідно, недійсність оспорюваного правочину на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України.
		Господарський суд відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. за № 9).
		Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відсутній вирок суду, що був би доказом наявності умислу сторін оспорюваного правочину на вчинення цього правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. 
		Наразі, вищезазначене кримінальне провадження перебуває лише на стадії досудового розслідування, а враховуючи, що закінчення досудового розслідування не має безумовним наслідком встановлення вини особи, щодо якої воно провадилось, посилання позивача в цьому випадку на здійснення досудового розслідування не може бути підтвердженням умислу вказаних осіб в укладенні правочину, що не відповідає ч. 3 ст. 228 ЦК України.
		Судом також не беруться до уваги доводи відповідача-1 та відповідача-2, що Національним  антикорупційним бюро України  не доведено порушення його цивільних прав та інтересів, а тому в нього відсутні підстави для звернення з даним позовом. А також доводи, що нормами Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" не передбачено права НАБУ на звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними в інтересах держави, оскільки повноваженнями для захисту інтересів держави наділений виключно прокурор, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
		Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
		Статтею 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначено, що Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
		Пунктом 13 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" встановлено, що за наявності підстав, передбачених законом, Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надано право подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
		Статтею 16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро" визначені обов'язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо:
		- здійснення оперативно - розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно - розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних  органів;
		- здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
		Отже, зважаючи на обов'язки Національного антикорупційного бюро України, передбачені ст. 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" вказаний орган в силу покладених на нього обов'язків та визначеної законом компетенції вживає заходів (в тому числі, шляхом подання відповідного позову до суду) у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення.
		За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 №251-V), зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (ч.1 ст.5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (ч.2 ст.6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (п.d ч.2 ст.12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а відтак наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.
		Таким чином, з аналізу наведених положень Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" та зазначеної вище Конвенції, завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі, внаслідок подання позову про визнання угод недійсними за наявності підстав, передбачених законом, у порядку, встановленому законодавством України.
		Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у Інформаційному листі №01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", зокрема абзаці 4 п. 1 зазначено, що у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 ГПК України, такі спори підлягають розгляду господарськими судами.
		Враховуючи викладене вище, приписи статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", Конвенції ООН проти корупції та Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/680/17 від 27.03.2017р., господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для звернення позивача з даним позовом до суду.
		Отже, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог та визнання недійсною додаткову угоду від 29.03.2016 №3 до договору поставки від 18.03.2016 №ЦЗВ-14-00816-01, укладеною між Філією «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (ідентифікаційний код 38092255) з підстав невідповідності умовам п.2 ч.5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
		Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів порівну на користь позивача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги  Національного антикорупційного бюро України задовольнити повністю.
		Визнати недійсною додаткову угоду від 29.03.2016 №3 до договору поставки від 18.03.2016 № ЦЗВ-14-00816-01, укладеною між Філією «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (ідентифікаційний код 38092255).
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 39751280) 800 (вісімсот) грн. витрат по сплаті судового збору.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код ЄДРПОУ 38092255) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 39751280) 800 (вісімсот) грн.  витрат зі сплати судового збору.
		Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
		Повне рішення складено 01.08.2017
		 
		Суддя                                                                                                              І.І. Борисенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...