Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/21759/16 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2017.
Дата набрання законної сили: 26.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		                    
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		26 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
		 
		головуючого: Поливач Л.Д.
		суддів: Білич І.М., Вербової І.М.
		 
		при секретарях: Гоін В.С., Горак Ю.М.
		за участю осіб: 
		представника позивача ОСОБА_1
		представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
		представника ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» - Жукович Л.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, головного редактора інтернет - видання «Цензор.НЕТ» ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» про захист честі, гідності та ділової репутації, - 
		 
		за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 
		на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, головного редактора інтернет - видання «Цензор.НЕТ» ОСОБА_6, ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ», ТОВ «Золота середина» про захист честі, гідності та ділової репутації залишено без задоволення.
		Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
		Справа №753/21759/16 № апеляційного провадження:22-ц/796/6634/2017Головуючий у суді першої інстанції:Л.В. КомарцеваДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачВ обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення припустився процесуальних порушень, безпідставно та всупереч нормам закону розглянув справу у відсутність представників двох відповідачів, незважаючи на відсутність доказів про належне їх повідомлення про час та місце судового розгляду, не розглянув клопотання від 27.04.2017 року всупереч вимогам ст. 27 ЦПК України про долучення до матеріалів справи письмових доказів і залучення до справи спеціаліста. Вважає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги належні та допустимі докази сторони позивача на підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог, зокрема висновок спеціаліста з приводу лінгвістичного дослідження наданого матеріалу по наведеним висловлюванням. Вказав на те, що матеріали справи містять достатньо доказів про наявність порушення честі, гідності, ділової репутації позивача. Висновки суду вважає суперечливими, адже в тексті рішення вказується та те, що саме ОСОБА_2 було поширено інформацію про позивача, яка є предметом позову. Вважає, що поширення відповідачами стосовно позивача інформації «українофобську тварину», «пропагандиста», «агента Кремля» не є оціночним судженням,  така інформація володіє усіма чотирма елементами юридичного складу правопорушення та дає суду підстави для задоволення позову.
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.
		Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як законне та обґрунтоване.
		Представник ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» - Жукович Л.В. у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін як законне та обґрунтоване.
		Інші відповідачі (їхні представники) у судове засідання повторно не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону, причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції від них не надходило. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_6 та представника ТОВ «Золота середина», їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених вимог, зокрема дійшов висновку що зазначене є оціночним судженням автора публікації та є вираженням права відповідача-1 на свободу поглядів.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, на сайті YouТube.com ОСОБА_5 опублікував відеозапис його розмови (інтерв'ю) з Народним депутатом України ОСОБА_9, який назвав «ІНФОРМАЦІЯ_2». Цього ж дня о 04 год. 40 хв. ОСОБА_2 опублікував в соціальній мережі «Твіттер» на своїй власній сторінці статус, в який помістив зображення фрагменту відеозапису вказаного інтерв'ю, яке позивач брав у ОСОБА_9, а саме: зображення (фотографії) ОСОБА_9 та позивача, який (свій власний «твіт») підписав текстом наступного змісту (мовою оригіналу): «ОСОБА_9, как можно общаться с этим украинофобским животным»? Это уже слишком...». 
		Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному сайті Цензор.Нет головним редактором цього інформаційного порталу ОСОБА_10 була опублікована стаття з посиланням на публікацію ОСОБА_2, в якій було вказано: «российский адвокат ОСОБА_11 прокомментировал видео на котором народный депутат от фракции «Батькивщины» ОСОБА_9 дает интервью по Skape пропагандисту-украинофобу ОСОБА_5, который скрывается от украинского суда в Литве. Его (ОСОБА_5) называют агентом Кремля, кроме того, блогер известный своей украинофобской позицией». На думку позивача, такі дії ОСОБА_10 являють собою перепублікацію образи та недостовірної інформації, поширеними ОСОБА_2 з додаванням своєї власною образи та недостовірної інформації, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача, а саме: «дает интервью пропагандисту-украинофобу», «его называют агентом Кремля, кроме того блогер известный своей украинофобской позицией».
		ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 год. 25 хв. інтернет-ресурс Ліга, власником якого є TOB «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» на своєму власному сайті розмістив аналогічну статтю з перепублікацією образи (на думку позивача) позивача ОСОБА_2 також з додаванням своєї власної образи та недостовірної інформації. У цій статті TOB «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» вказало: «Адвокат осудил ОСОБА_9 из-за ее интервью пропагандисту ОСОБА_5». У тексті цієї статті слово «пропагандист ОСОБА_5» згадується тричі, а також вказано наступне: «ОСОБА_5 известен своей украинофобской позицией, ведет видеоблог на YouTube, который пользуется популярностью в РФ».
		Інформаційний сайт «Обозреватель», власником якого є TOB «Золота середина» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год. 15 хв. розмістило статтю, в якій також опублікував образи (на думку позивача) ОСОБА_2 відносно позивача та додав, як і інші відповідачі, свої власні образливі вигадки: «В сети появилось видео, на котором нардеп от «Батькивщины» ОСОБА_9 дает интервью по Skype пропагандисту ОСОБА_5».
		ІНФОРМАЦІЯ_3 о 05 год. 01 хв. ОСОБА_2 у в соціальній мережі «Твіттер» облікував статус («твіт») наступного змісту: «Украинские патриоты! Не забывайте, что по Европе ходит существо - фамилия ОСОБА_5. Он может сменить пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться!». Вказаний статус («твіт») ОСОБА_2, на думку позивача, окрім прямої образи, містить також ознаки публічного заклику людей до прояву насильства по відношенню до нього, обмеження його свободи, прав і законних інтересів.
		Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що зазначені слова ОСОБА_2, розміщенні в його публікації «Twitter» від ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: «ОСОБА_9, как можно общаться с этим украинофобским животным? Это уже слишком...» та вживані ним в його повідомленні в соціальній мережі «Twitter» від ІНФОРМАЦІЯ_3 слова «Украинские патриоты! Не забывайте, что по Европе ходит существо - фамилия ОСОБА_5. Он может сменить пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться» є оціночними судженнями автора, не містять жодних фактичних даних та є вираженням права на свободу слова та поглядів. А повідомлення ОСОБА_2 у соціальній мережі «Twitter» від ІНФОРМАЦІЯ_3 не містить жодних закликів до прояву насильства, а є лише метафоричним виразом оціночного характеру та висловленням особистих поглядів ОСОБА_2 та не може бути підставою для його спростування.
		Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що статтю під назвою «Адвокат осудил ОСОБА_9 из-за ее интервью пропагандисту ОСОБА_5», ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» опубліковано на інформаційному порталі «Liga.net» з посиланням на публічну заяву, що розміщена на публічній сторінці у соціальній мережі адвоката ОСОБА_2 А тому вважав, що інформація не є авторськими матеріалами, а є перепублікованим матеріалом, крім того, будь-яка особа мала і має вільний доступ до такої інформації (матеріалів), а тому і до «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ», та одночасно до інших відповідачів - головного редактора інтернет - видання «Цензор.НЕТ» ОСОБА_6 та ТОВ «Золота середина».  За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що пред'явлені вимоги до вказаних відповідачів, щодо визнання такої інформації недостовірною та її спростування не підлягають задоволенню є вірним.
		Так, відповідно до вимог ч.1 ст.270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Разом з цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
		Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановила, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. 
		Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до ст. 14 вказаного Закону поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації.
		Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. 
		У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Із роз'яснень викладених у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» слідує, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Як зазначено в п.18 Постанови відповідач повинен довести, що поширена інформація є достовірною, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Так, в рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму,  толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19. 
		Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Згідно ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, у якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, учинення будь-яких інших протиправних дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до ділової репутації.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано вірну оцінку обставинам справи, оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили, що поширена відносно позивача вищевикладена інформація подана в формі фактичних тверджень, та не є оціночним судженням, оскільки, відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову суду у визнанні висновку спеціаліста з приводу лінгвістичного дослідження наданого матеріалу по наведеним висловлюванням належним доказом у справі не ґрунтуються на вимогах закону, а тому відхиляються колегіє судів з огляду на наступне.
		Так, частиною 3 ст. 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює не тільки належність, допустимість доказів, але й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їхній сукупності.
		Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію цифрового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст. 64 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Отже, суд першої інстанції дав вірну оцінку висновку з приводу дослідження наданого матеріалу (скрін-шоти сторінки ОСОБА_2 в соціальній сітці FaceBook від ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4) по наведеним висловлюванням, та вірно не взяв його до уваги, оскільки даний висновок не містить фактичних даних, а стосується лише правової кваліфікації вже встановлених судом обставин, а відтак дійшов законного висновку про те, що такий висновок не може вважатися належним в розумінні ст. 58 ЦПК України.
		Твердження про те, що суд першої інстанції безпідставно та всупереч нормам закону розглянув справу за відсутності представників двох відповідачів, незважаючи на відсутність доказів про належне їх повідомлення про час та місце судового розгляду, зазначивши, що їх неявка є повторною, колегією суддів  бере до уваги, але зазначені обставини  не впливають на висновки суду першої інстанції по суті спору. 
		Так, із журналу судового засідання (а.с. 155-158) вбачається, що до початку розгляду справи по суті судом з'ясовувалася думка осіб, які були присутні у судовому засіданні, зокрема представника позивача ОСОБА_1, про можливість розгляду справи за відсутності відповідача -2 та відповідача -4. Представник позивача ОСОБА_1 (а.с. 156) вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
		Не заслуговують на увагу суду і твердження апеляційної скарги щодо процесуальних порушень, а саме нерозгляд судом клопотання від 27.04.2017 року про долучення письмових доказів і залучення до справи спеціаліста, оскільки  дані обставини також спростовуються матеріалами справи.
		Як вбачається із журналу судового засідання від 28.04.2017 року (а.с.156-157), суд довів до відома представників сторін про надходження даного клопотання та поставив його на обговорення. Суд, у відповідності до вимог положень статтей 208, 209 ЦПК України, розглянувши клопотання на місці, ухвалив судове рішення про долучення до матеріалів справи поданих представником позивача доказів. Питання про виклик спеціаліста було знято представником позивача.
		Отже, із наведеного чітко вбачається, що суд  при вирішенні клопотань представника позивача діяв відповідно до вимог закону,  а доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються лише на власних переконаннях представника позивача.
		Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
		Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх законність не впливають.
		З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність порушень особистих немайнових прав позивача з боку відповідачів, а відтак й законно ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає безпідставними твердження ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом була допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. 
		Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та ухвалив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
		Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
		Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
		 
		Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 відхилити.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...