Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/7169/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2017. Зареєстровано: 03.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2017.
Дата набрання законної сили: 04.09.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   Справа №521/7169/17
		                       Повадження по справі № 1-кп/521/693/17
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		     02 серпня 2017 року                          м. Одеса
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,             
		за участю секретаря - ОСОБА_2 , 
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		потерпілого                - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 21.11.2016 року за № 42016161010000377, за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Монастирище Черкаської області, має вищу освіту, не працює, не судимий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , 
		-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України,-
		У С Т А Н О В И В:    
		24.07.2009 року ОСОБА_4 призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Того ж дня його призначено на посаду курсанта ІНФОРМАЦІЯ_3 « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
		Відповідно до Указу виконувача обов`язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VII, на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
		   Наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 140 від 10.09.2014 року лейтенанта ОСОБА_4 призначено на посаду командира 1 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою АДРЕСА_3 . В силу займаної посади ОСОБА_4 є військовою службовою особою.
		Матрос ОСОБА_5 проходить строкову військову службу на посаді снайпера 1 відділення охорони 1 взводу охорони, для якого лейтенант ОСОБА_4 відповідно до положень ст.ст. 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є начальником за посадою та військовим званням, тобто вони перебувають у відносинах підлеглості.
		ОСОБА_4 , являючись військовою службовою особою - військовослужбовцем за контрактом та обіймаючи посаду командира 1-го взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , в умовах особливого періоду 20 листопада 2016 року близько 23 години 40 хвилин, знаходячись в кімнаті № 5 казарми роти охорони військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 , діючи умисно, всупереч інтересам служби та у порушення встановленого порядку здійснення військовими командирами (начальниками) своїх функцій та вимог ст.ст. 9, 11, 16, 28-34, 49, 50, 58, 59, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перевищуючи свої службові повноваження, будучи обурений тим, що його підлеглий матрос ОСОБА_5 відбув у звільнення без його дозволу, з метою провчити потерпілого застосував до нього нестатутні заходи впливу та насильство, що виявилось у примушуванні віджиматись від полу на одній руці та завданні не менше 6 ударів кулаками вдягнених в боксерські рукавиці рук, з яких по 2 удари  в ліве плече і в область грудної клітини, та по 1 удару по обличчю, в щелепу з лівого боку, в ліве вухо, спричинивши фізичний біль, страждання та легкі тілесні ушкодження.
		Вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		Так, повністю визнавши себе винним у скоєнні злочину, ОСОБА_4 пояснив суду, що потерпілий ОСОБА_5 проходить строкову військову службу на посаді матроса з вересня 2016 року та є його підлеглим. 19.11.2016 року ОСОБА_5 звернувся до нього як до командира за дозволом убути у звільнення, однак він не дозволив, оскільки 20.11.2016 року той повинен перебувати в добовому наряді днювальним роти охорони військової частини і замінити його можливості не було. 20.11.2016 року пізно ввечері, перебуваючи вдома на відпочинку, він дізнався від днювального про відсутність матроса ОСОБА_6 у військовій частині, після чого приблизно о 23 годині 30 хвилин прибув до частини, а через нетривалий час до частини повернувся потерпілий. Як з`ясувалося наступного дня, дозвіл на звільнення ОСОБА_6 за його (обвинуваченого) відсутності було надано іншим командиром. Однак, на той час він не знав про такі обставини і вважав, що потерпілий самовільно залишив військову частину, а ОСОБА_6 йому про ці обставини не повідомив, побоявшись «підвести» командира, що його відпустив. Вимагаючи від потерпілого розповісти, яким чином той залишив частину, він застосовував нестатутні заходи впливу та насильство  примусив його віджиматися від полу на одній руці та завдав близько 6 ударів кулаками обох рук в боксерських рукавицях. У скоєному розкаюється, вибачився перед потерпілим і помирився з ним.
		Потерпілий     ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_4 дав правдиві покази. Вважає, що в деякій мірі спровокував дії обвинуваченого. Когут відшкодував йому спричинену шкоду, помирився з ним, тому він не має претензій до обвинуваченого, просив не застосовувати до нього суворе покарання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші докази на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину та інших обставин, які ніким не оспорювались.
		Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини підтверджуються доказами, що маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місця, способу скоєння злочину, форми умислу.
		При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, та роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 винен у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 426-1 КК України  застосуванні військовою службовою особою нестатутних заходів впливу та насильства щодо підлеглого, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. 
		Обвинувачений вважається не судимим в силу ст. 89 КК України, за місцем проходження служби характеризується позитивно, брав участь в антитерористичній операції в період з 18.03.2015 року по 19.06.2015 року, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2015 року народження. Відповідно до витягу з наказу № 146 від 31.07.2017 року командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 звільнено наказом командувача МВС ЗСУ у запас, вислуга у Збройних Силах становить 8 років.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є: щире каяття, оскільки він повністю визнав вину у вчиненні злочину та дав правдиві покази про його обставини; активне сприяння розкриттю злочину; добровільне усунення заподіяної шкоди, оскільки він, вибачився перед потерпілим і помирився з ним, тобто усунув заподіяну потерпілому моральну шкоду.
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , його участь у антитерористичній операції і статус учасника бойових дій. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_4  суд враховує, що вчинений ним злочин відноситься до категорії тяжких. 
		Разом з тим суд враховує особу винного, його молодий вік (на момент вчинення злочину виповнилось 25 років), позитивну службову характеристику і поведінку після вчинення злочину, що виразилась у сумлінному ставленні до своїх службових обов`язків (як зазначено в характеристиці), наявність на утриманні малолітньої дитини віком 1 рік 8 місяців та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і не отримує грошове забезпечення (відповідно до довідки № 102 від 12.06.2017 року).
		Суд зважає на визнання ОСОБА_4 своєї вини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне усунення заподіяної шкоди, учать в АТО). Також враховуються фактичні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_4 вчинив злочин на ґрунті особистих стосунків, потерпілий наголошував, що сам спровокував дії ОСОБА_7 , та надав письмову заяву про відсутність претензій до обвинуваченого, просив не обирати щодо нього суворе покарання. Крім того, суд зважає і на те, що ОСОБА_4 вже звільнився зі Збройних Сил України, у зв`язку з чим виключена можливість вчинення ним тотожного або однорідного військового злочину, тобто фактично обстановка змінилася так, що він перестав бути суспільно небезпечним.
		Виходячи з вказаних обставин, суд вважає за можливе пом`якшити покарання та призначити його із застосуванням ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України. При обранні виду покарання суд враховує, що ОСОБА_4 є єдиним годувальником в сім`ї, має намір влаштуватись на роботу, щоб забезпечувати сім`ю, і покарання, пов`язане з обмеженням чи позбавленням його волі, потягне негативні наслідки для членів його сім`ї. З огляду на всі зазначені обставини, виходячи з того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникав, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в межах, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувати.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його оголошення.
		Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України. 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...