Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 188/1470/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2017. Зареєстровано: 03.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2017.
Дата набрання законної сили: 01.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/5063/17  Справа № 188/1470/16-ц                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач - Свистунова О.В.       
		Категорія 24                                                                                                   
		   
		У Х В А Л А 
		                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		01 серпня 2017 року                                               м. Дніпро
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
		          головуючого                    Свистунової О.В.
		       суддів                                Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
		       за участю секретаря        Гулієва М.І.о
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу 
		      за апеляційною скаргою ОСОБА_2
		      на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року
		     по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача фінансових послуг та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-
		                                                            В С Т А Н О В И Л А:
		У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживачів та стягнення збитків за розірваним договором, в якому просив у порядку захисту прав споживача стягнути з відповідача на його користь збитки в розмірі 75663,66 грн., сплачені за розірваною угодою № 344599 від 09 лютого 2011 року (а.с.1-8). 
		 В ході розглялу справи, 08.02.2017 року, позивачем було подано змінену позовну заяву про захист прав споживача фінансових послуг та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В обґрунтування позову позивач зазначав, що 09 лютого 2011 року між відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» та позивачем було укладено угоду № 344599 з додатками № 1 і № 2. 
		         Крім того, 30.07.2014 року між сторонами додатково було укладено додаткові угоди, оформлені, як додаток № 3 та додаток № 4. 
		 Позивач зазначав, що за умовами додатку №1 до угоди відповідач гарантував йому надання права на придбання автомобіля марки ЗАЗ, модель Ланос, за ціною 71680,00 грн. На виконання умов угоди з додатками позивачем були сплачені на рахунок відповідача 75663,66 грн. Позивачем виконано умови угоди щодо сплати усіх видів внесків та плати за послуги, пов'язані з видачею автомобіля за системою. Однак, відповідач, не затвердив оформлення документів на отримання позивачем автомобіля та не передав його позивачу. Відповідач не повідомив позивача про номер групи, в яку він об'єднав дану угоду з іншими угодами системи, порядковий номер позивача в групі, дату та час проведення асигнаційних актів у групі. Посилаючись на ці обставини, позивач вважав, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за умовами угоди, зокрема зобов'язання за ст.2 угоди, п.1.4 ст.1 та п.4.2 ст.4 додатку № 2 до угоди.
		 Позивач у вересні 2014 року та жовтні 2016 року звертався до відповідача із заявами про розірвання угоди. У листопаді 2014 року позивач отримав від відповідача лист від 12.11.2014 року про розірвання угоди, в якому повідомлялось, що відповідач розірвав угоду і сума коштів, яка підлягає поверненню за угодою, становить 68184,52 грн., а плата за послуги, пов'язані із видачею автомобіля за системою «АвтоТак», не повертається. 
		 До цього часу відповідач так і не повернув грошові кошти позивачу, які були сплачені ним відповідно до умов угоди. На неодноразові звернення позивача, відповідач надав відповідь від 18.03.2016 року, у якій посилався на те, що повернення коштів здійснюється відповідно до положень ст.13 додатку № 2 до угоди та після накопичення необхідної суми коштів у фонді для повернення коштів. 
		 Позивач зазначав, що відповідач здійснює нечесну підприємницьку діяльність, а укладена між ним та відповідачем угода № 344599 від 09.02.2011 року є нікчемною, посилаючись на те, що зазначена угода не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, та є односторонньою, оскільки передбачає лише права відповідача без будь-яких обовязків, а відповідальність за невиконання договору несе виключно учасник програми, права якого носять декларативний характер. 
		 Тому, просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 75663 грн. 66 коп., сплачені за угодою № 344599 від 09.02.2011 року.
		          Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. 
		      У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
		Судом встановлено, що 11.12.2015 року між позивачем та відповідачем укладено угоду № 344599 (а.с.10) з додатком №1 (а.с.12) і додатком №2 (Правила функціонування системи придбання в групах «АвтоТак») (а.с.13-14) до даної угоди.
		Предметом угоди є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля марки «ЗАЗ» модель «Ланос». Вартість автомобіля згідно додатку № 1 становить 41680 гривень. Угода укладена шляхом підписання сторонами самої угоди, додатку № 1 та додатку № 2, які є невідємними частинами угоди. Терміни, що використовуються в угоді та системі «АвтоТак», визначаються в додатку № 2 до угоди. У відповідності до положень додатку № 2 позивач сплатив на користь відповідача платежі на загальну суму 75663 гривень 66 копійок, що підтверджується копіями квитанцій, доданих до матеріалів справи (а.с. 15-29).
		 30.07.2014 року сторонами підписано додаток № 3 та додаток № 4 до Угоди № 344599 від 09.02.2011 року (а.с. 30-31). Пунктом 1 додатку № 3 визначено, що загальна сума грошових зобовязань позивача на день підписання додатку становить 128295 грн. 74 коп. Пунктом 2 сторони погодили, що на день підписання додатку № 3 позивач сплатив 67589 грн. 27 коп., а пунктом 3 передбачено, що його заборгованість перед відповідачем складає 60706 грн. 47 коп. Термін дії угоди до 28.02.2021 року. 
		Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно з ч. 1, 2ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		У відповідності до ч.3 ст. 215 ЦК України,якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		У відповідності з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
		З матеріалів справи вбачається, що під час укладення Угоди позивач отримав примірник Угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ "АВТО ПРОСТО" та підписав всі примірники Угоди та додатків до неї.
		Відповідно до ст. 10 Угоди, підписання цієї угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї.
		Згідно з п. 13.8 ст. 13 додатка №2 до Угоди учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з Угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі "АвтоТак". При цьому в разі розірвання угоди протягом семи днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених ним на рахунок ТОВ "Авто Просто". Для цього необхідно письмово повідомити ТОВ "Авто Просто" про розірвання угоди.
		Судом першої інстанції було встановлено, що позивач із заявою про розірвання угоди у семиденний термін до ТОВ "Авто Просто"не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами угоди. 
		Аналізуючи норму ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак:по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України);по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін;по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Відповідно до ч.6 ст. 19Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики і в цій статті наведено перелік випадків, в яких підприємницька діяльність може бути визнана нечесною.Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		За ч.2,3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару ; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.
		Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
		У той самий час, предметом угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "АвтоТак", є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.
		Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ "Авто Просто" гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою.
		Статтею 3 Угоди передбачено, що ТОВ "Авто Просто" зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатка N 2 до Угоди поняття "право на отримання автомобіля" означає право учасника одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ТОВ "Авто Просто" зобов'язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.
		Відповідно до Угоди між ТОВ "Авто Просто" та виробником (дистриб'ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов'язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 додатка N 2).
		Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді "Чисті внески" або "Внесок в оплату товару".
		Відповідно до розд. 1 Визначення термінів додатка N 2 до Угоди "Цілий Чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля. Половинний Чистий внесок - це половина цілого чистого внеску".
		Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатка N 2 до Угоди чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.
		Тобто, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100 % від ціни автомобіля.
		Отже, Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.
		Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ "АВТО ПРОСТО" виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.
		За системою придбання автомобілів у групах "АвтоТак" кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатка N 2 до Угоди).
		Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, щодо безпідставності вимог та посилань апелянта щодо несправедливості умов укладення угоди та додатків до неї та договорів страхування, які у підтвердження своїх вимог та обґрунтувань позивачкою не було надано суду ні першої, ні апеляційної інстанції.
		Відповідно до вимогст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Посилання апеляційної скарги щодо незаконністі та нечесністі ведення підприємницької діяльності суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги, як необґрунтовані.
		Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», поняття «фінансова послуга» - це операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 2 червня 2011 року № 3462-ІV (введено в дію з 9 січня 2012 року), внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
		На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі  Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі  Ліцензійні умови).
		Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.
		З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.
		Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі  це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.
		Відповідно до додатку № 2 Угоди система "АвтоТак"  це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг ОСОБА_3 з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою (ст. ст. 5, 6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.
		Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.
		Враховуючи те, що ТОВ "Авто Просто" отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, то можна зробити висновок, що дане товариство діє цілком легітимно.
		Вищевказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду України №6-40 цс 13 від 11.09.2013 року. Відповідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
		Колегія суддів з урахуванням положень ч.2 ст.214 ЦПК України враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду України №6-40 цс 13 від 11.09.2013 року.
		Отже, судова колегія не вбачає наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін угоди № 305614 від 03.10.2009 року, оскільки умови цієї угоди визначені з урахуванням вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і позивачка мала можливість на власний розсуд приймати чи не приймати ці умови, виходячи із принципу свободи договору, закріпленого вст. 627 ЦК України.
		    Посилання апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав оцінку доводам позовної заяви щодо введенням відповідачем ОСОБА_2 в оману при укладенні оспорюваного договору не можна взяти уваги, зважаючи на наступне.
		    Такі доводи апелянта суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг".
		Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		З матеріалів справи вбачається, що під час укладення Угоди позивач отримав примірник Угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ "Авто Просто".
		Відповідно до ст. 10 Угоди підписання цієї Угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди й додатків до неї.
		Згідно з п. 13.8 ст. 13 додатка N 2 до Угоди учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з Угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі "АвтоТак". При цьому в разі розірвання Угоди протягом семи днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених ним на рахунок ТОВ "Авто Просто". Для цього необхідно письмово повідомити ТОВ "Авто Просто" про розірвання Угоди.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявою про розірвання Угоди в семиденний термін до ТОВ "Авто Просто" не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами. Крім того, протягом дії вказаної Угоди виконував свої обов»язки, не заперечував проти розмірів сплачуваних ним внесків.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність обману у діях ТОВ "Авто Просто" під час укладення Угоди є помилковим і не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з нормами Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг".
		            Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.
		        Судом першої інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обовязки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
		        Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, встановлено, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не вбачає, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, 
		   У Х В А Л И Л А:
		         Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.
		        Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року  залишити без змін.
		           Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку.
		        
		    Головуючий                                                     О.В. Свистунова
		   Судді                                              Т.П.Красвітна
		                                                  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...