Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3816/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2017. Зареєстровано: 04.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2017.
Дата набрання законної сили: 14.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02.08.2017Справа №910/3816/16
		За позовом Публічного акціонерного товариства  «Державний ощадний банк України» 
		до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»                
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача                    Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»                                         
		про                   стягнення 382 387 764,28 грн. 
		 
		суддя Пукшин Л.Г.
		Представники: 
		від позивача:     Новік В.М. - представник за довіреністю № 19/03-02/197 від 14.11.16
		від відповідача: Іващенко С.І. - представник за довіреністю б/н від 29.05.17
		від третьої особи: не з'явився 
		 
		В судовому засіданні 02.08.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства  "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"   про стягнення заборгованості за облігаціями в сумі 382   387 764 грн. 28 коп. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.04.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 2807-ДД/2013, на підставі якого АТ "Ощпабанк" придбало облігації ТОВ «ЕСУ» у кількості 2000000 шт. загальною номінально. Вартістю 2000000000,00 грн. Станом на момент звернення позивача з даним позовом у власності АТ «Ощадбанк» перебувало 1839110 шт. іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій. Позивач стверджує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за проспектом емісії в частині виплати позивачу відсоткового доходу за 9-11 відсоткові періоди, заборгованість відповідача перед позивачем становить 330 157    027,20 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 38 686 294 грн. 03 коп. - пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу, 10 047 778 грн. 86 коп. - інфляційних втрат та 3 496 664 грн. 16 коп. - 3 % річних.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3816/16 за вказаною позовною заявою, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України", розгляд справи призначено на 30.03.2016.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/3816/16 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
		08.06.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/3816/16 разом з повідомленням про залишення ухвали суду від 20.04.2016 без виконання у зв'язку з тим, що поставлені на вирішення питання не відповідають вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/3, а також в інституті відсутні фахівці, які б могли надати відповідь на поставлені питання.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 суд поновив провадження у справі № 910/3816/16 та призначив до розгляду в судовому засіданні на 03.08.2016.
		27.07.2016 загальним відділом діловодства господарського суду зареєстрована заява  позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що відповідачем, у встановленому п. 3.8 Проспекту емісії порядку, не був виплачений позивачу відсотковий дохід за облігаціями за 9/13 відсоткові періоди, а тому станом на 26.07.2016 у відповідача існує обов'язок щодо розрахунку та виплати позивачу відсоткового доходу зі ставкою 24 % річних, який наразі складає 550   261 712,00 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивач здійснив перерахунок пені, яка складає 118    405    083,70 грн., інфляційних втрат - 37 021607,98 грн. та 3 % річних - 8   313 709,34 грн.
		У судовому засіданні 03.08.2016 суд в порядку ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану 27.08.2016 та за усним клопотання відповідача оголосив перерву до 10.08.2016.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 суд повторно призначив у справі № 910/3816/16 судову економічну експертизу, проведення якої просив доручив атестованому судовому експерту Зверєвій Юлії Миколаївні та зупинив провадження у справі до одержання результатів експертизи.
		06.06.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" надійшли матеріали справи № 910/3816/16 разом з висновком судово-економічної експертизи №8818 від 31.05.2017 року.
		Ухвалою суду від 19.06.2017 поновлено провадження у справі № 910/3816/16 та призначено  розгляд справи на 26.07.2017.
		19.06.2017 позивач подав через загальний відділ діловодства суду заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої зазначив про настання оплати за 14-16 відсоткові періоди, а тому просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 1   226   365,60 грн, з яких: 802   370   052,20 грн - прострочена заборгованість за відсотковим доходом за 9-16 відсоткові  періоди; 274   123   157,82 грн - пеня; 24   774   446,05 грн - 3% річних та 125   097   583,53 грн -  втрати від інфляції.
		24.07.2017 відповідач через загальний  відділ діловодства суду подав заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, заперечення щодо нарахування пені а також заяву про відстрочку виконання рішення суду.
		У судовому засіданні 26.07.2017 за клопотанням представників сторін оголошувалася перерва до 02.08.2017.
		02.08.2017 позивач подав через загальний відділ діловодства суду заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої зазначив, що станом на 01.08.2017 загальна сума заборгованості за період з 27.07.2015 по 31.07.2017 включно змінилася за облігаціями серії «С» за 9-16 відсоткові періоди, включаючи сплату пені, 3 % річних та втрат банку від інфляції всього складу 1   144   718   490,77 грн., з яких: 802   370   052,20 грн. - прострочена заборгованість за відсотковим доходом за 9-16 відсоткові періоди; 132   142   312,55 грн. - пеня; 29   738   554,74 грн. - 3% річних та 180   467   571,27 грн. -  втрати від інфляції.
		У судовому засіданні, призначене на 02.08.2017, з'явились представники сторін.
		Представник позивача підтримав подані через канцелярію суду заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимоги та просив прийняти їх до розгляду.
		Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням  розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Під зменшенням  розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
		Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.
		Дослідивши вказані заяви суд встановив, що позивачем дотримано вимоги ст. 22 ГПК України, а тому заява про збільшення розміру позовних вимог, подана 19.06.2017 та заява про зменшення розміру позовних вимог, подана 02.08.2017 приймається до розгляду судом.
		Відтак, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
		Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
		Представник  відповідача, заперечував проти вимог в частині пені, зазначивши при цьому, що  чинне законодавство України не передбачає право власника на стягнення пені в разі порушення емітентом зобов'язання за проспектом емісії облігацій щодо виплати відсоткового доходу по відсотковим облігаціям. Проспектом емісії відповідача також не передбачено пеню за порушення строків виконання зобов'язань з виплати відсоткового доходу за облігаціями та не містить жодних  зобов'язань емітента щодо сплати пені у разі порушення виконання таких строків. Крім цього, відповідач зазначив, що в останнього відсутні грошові кошти у кількості для негайного виконання рішення а тому, просить суд відстрочити виконання рішення до 30.07.2022 року.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
		29.03.2013 року Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю  «ЕСУ» (емітент) прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігації Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ».
		Відповідно до Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»,  зареєстрованого 12.04.2013 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, здійснено випуск іменних, відсоткових  простих (незабезпечених) облігацій серії С у бездокументарній формі у кількості 4 610   644 штук номінальною вартістю 1   000 грн., на загальну суму 4 610 644    000,00 грн. (п. 3.2. Проспекту емісій).
		Як вбачається із матеріалів справи 25.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (далі - продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 2807-ДД/2013 (надалі - договір) відповідно до умов якого позивач придбав у відповідача 2   000   000 штук іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій серії С, загальною номінальною вартістю 2   000  000,00 грн. 
		Позивач, у відповідності до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 27.07.2017 є власником   відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 839 110 штук.
		Пунктом 3.4. Проспекту емісії облігацій, з урахуванням змін до нього, визначені права, що надаються власникам облігацій: право отримувати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення; отримувати відсотковий дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігації в кінці кожного відсоткового періоду.
		Порядок виплати відсоткового доходу за облігаціями встановлений пунктом 3.8. Проспекту емісії облігацій (зі змінами).
		Так, виплати відсоткового доходу за облігаціями здійснюється у національній валюті України (гривні) самостійно емітентом на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті виплати відсоткового доходу по облігаціям, та наданого на день виплати відсоткового доходу за адресою: Україна, 02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4.
		З урахуванням внесених змін до  Проспекту емісії облігацій (п3.8.) встановлені дати виплати відсоткового доходу облігацій, а саме:
		- 9 відсотковий період: дати виплати: з 22.07.2015 по 24.07.2015; кількість днів у процентному періоді - 91; 
		- 10 відсотковий період: дати виплати: з 21.10.2015 по 23.10.2015; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 11 відсотковий період: дати виплати: з 20.01.2016 по 22.01.2016; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 12 відсотковий період: дати виплати: з 20.04.2016 по 22.04.2016; кількість днів у процентному періоді - 91; 
		- 13 відсотковий період: дати виплати: з 20.07.2016 по 21.10.2016; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 14 відсотковий період: дати виплати: з 19.10.07.2016 по 21.10.2016; кількість днів у процентному періоді - 91.
		- 15 відсотковий період: дати виплати: з 18.01.2017 по 20.01.2017; кількість днів у процентному періоді - 91.
		- 16 відсотковий період: дати виплати: з 17.03.2017 по 19.03.2017; кількість днів у процентному періоді - 58.
		Відсотки по облігаціях нараховуються відповідно до відсоткових періодів.
		Відсотковий дохід обчислюється за формулою: I=(N*r*T)/(365*100), де 
		I - сума відсоткового доходу;
		N - номінальна вартість одної облігації в гривнях;
		r - відсоткова ставка за відповідний відсотковий період;
		T - кількість днів у відповідному відсоткову періоді;
		365 - кількість днів у році.
		Проспектом емісії облігацій передбачено, що відсоткова ставка за 6-8 відсотковий період оприлюднюється емітентом до 23.06.2014, за 9-13 відсотковий період - до 22.04.2015.
		За твердженням позивача, листом № 137 від 16.04.2014 відповідач повідомив позивача, що відсоткова ставка на 9-13 відсоткові періоди становить 24% річних у разі реєстрації змін до проспекту емісії.
		Як вбачається із матеріалів справи 28.04.2015 НК ЦПФР було зареєстровано зміни до проспекту емісії, що підтверджується розпорядженням № 02-КФ-ВО-О від 28.04.2015.
		Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями за 1-8 відсоткові періоди. Однак, відсотковий дохід за 9-16 відсоткові періоди взагалі не було сплачено відповідачем. З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово направлялися листи з вимогою оплатити відсотковий дохід, які залишні без реагування з боку відповідача. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача відсоткові доходи за 9-16 відсоткові періоди, а також 3% річних, інфляційні втрати та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За приписами   ст. 193 Господарського кодексу України   суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 1   статті 509 Цивільного кодексу України   передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Положеннями ст. 194 Цивільного кодексу України визначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
		До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються (ч. 1 ст. 197 Цивільного кодексу України).
		Статтею 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"   встановлено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). 
		Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.
		Положеннями частини 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
		Пунктом 2 Розділу І Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2998 від 27.12.2013 року визначено, що власники облігацій - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на облігації відповідно до законодавства; емітент облігацій - юридична особа - резидент, яка від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками / міжнародна фінансова організація, яка отримала дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на здійснення емісії облігацій, яка від свого імені розміщує облігації та бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками.
		У відповідності з підпунктом 2 пункту 5 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2998 від 27.12.2013 року, емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.
		В частині 10 статті 30 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вказано, що за невиконання умов проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого у встановленому порядку, емітент таких цінних паперів несе відповідальність, передбачену законом.
		Як встановлено судом, позивач є власником відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 839 110 штук, що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах позивача, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Крім того, зазначений факт не заперечується відповідачем.
		Так, з матеріалів справи та Проспекту емісії облігацій вбачається, що відсотковий дохід за 9-16 відсоткові періоди у розмірі 802 370 052,20 грн. відповідачем взагалі оплачено не було.
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог та заявляючи клопотання про призначення експертизи, відповідач зазначає, що позивачем невірно здійснені розрахунки відсоткових доходів.
		Судом з метою дослідження та встановлення всіх фактичних обставин справи  за клопотанням відповідача призначено судову економічну експертизу. На вирішення експерта поставлено  наступні питання: Чи відповідає наявний у матеріалах справи № 910/3816/16 розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" по сплаті відсоткового доходу за облігаціями серії С, у кількості 1 839 110 штук, умовам Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", зареєстрованого 12.04.2013 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (з внесеними до нього змінами) за 9-13 відсоткові періоди?
		Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 8818 від 31.05.2017 розрахунки заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" по сплаті відсоткового доходу за облігаціями серії С, у кількості 1 839 110 штук, умовам Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", зареєстрованого 12.04.2013 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (з внесеними до нього змінами) за 9-13 відсоткові періоди відповідають  умовам проспекту емісії облігацій та складають суму зазначену позивачем.  
		Відповідно до ст.ст. 33,       34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
		Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). 
		Таким чином, зважаючи на наведені обставини, судом встановлено, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив виплату відсоткового доходу за 9-16 відсоткові періоди, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить  802 370   052,20 грн.
		Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги  частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 802   370   052,20 грн.
		Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 180 467   571,27 грн. - інфляційних втрат та 29 738   554,74 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
		Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
		Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що він є більшим, ніж заявлений позивачем. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача  підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 29   738   554,74 грн.
		Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним.
		За розрахунком суду, здійсненим за визначений позивачем період, розмір інфляційних втрат становить 122   733   061,63 грн. а саме:
		 
		Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.08.2015 - 23.10.2015110052342.401.002178658.09110231000.4924.10.2015 - 22.01.2016220104684.801.0368008346.08228113030.8823.01.2016 - 22.04.2016330157027.201.04113592102.59343749129.7923.04.2016 - 22.07.2016440209369.600.998-880858.07439328511.5323.07.2016 - 21.10.2016550261712.001.04323861817.41574123529.4122.10.2016 - 20.01.2017660314054.401.03825396194.90685710249.3021.01.2017 - 19.03.2017770366396.801.02821708925.06792075321.8620.03.2017 - 30.06.2017802370052.201.03830867875.57833237927.77
		Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 122   733   061,63 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
		Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 132   142   312,55 грн. пені.
		Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України). 
		Згідно з    ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Так, заявляючи вимоги про стягнення пені, позивач посилається на ст. 230,232 ГК України, ст.ст. 546, 549 ЦК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
		Відповідач, заперечуючи проти вимог про стягнення пені зазначає, що  Проспект емісії  не передбачає пеню за порушення строків виконання зобов'язань з виплати відсоткового доходу за облігаціями та не містить жодних зобов'язань емітента щодо сплати пені в разі порушення виконання таких строків. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з останнього пені. 
		Стосовно вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно зі   ст. 547 Цивільного кодексу України    правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
		Оскільки, сторонами не було визначено у договорі про встановлення штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо невчасності виплати відсоткового доходу, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 132   142   312,55 грн задоволенню не підлягає.   
		Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 954   841   668,57 грн., з яких: 802   370   052,20 грн. - заборгованість зі сплати відсоткового доходу за облігаціями за 9-16 відсоткові періоди; 29   738   554,74 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу; 122   733   061,63 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу.
		Щодо поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/3816/16 на 5 років, тобто до 30 липня 2022 року, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України    господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
		Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
		Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
		Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).
		В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що порушенням строків виплати відсоткового доходу позивачу з середини 2015 року відбулося через неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»  в умовах спаду економіки та інфляційних процесів, що відбуваються у ній, виконати економічні прогнози щодо свого розвитку. За твердженням відповідача, негайне виконання рішення суду є критичним для відповідача та може призвести до непоправних наслідків, а саме банкрутство ТОВ «ЕСУ», як мажоритарного акціонера ПАТ «Укртелеком», призведе до порушення стабільності роботи останнього, який в свою чергу є надає стратегічно важливі послуги для безпеки держави та соціально значущі для усіх верст населення. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що існують об'єктивні обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення суду.
		Також відповідач просить суд врахувати, що надання відстрочки у виконанні рішення суду буде сприяти не тільки забезпеченню захисту майнових інтересів позивача щодо реального отримання грошових коштів, а й збереження найбільшого оператора телекомунікації та десятки тисяч робочих місць.
		Представник позивача щодо поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
		Отже, розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення, прийнявши до уваги доводи відповідача та врахувавши можливі негативні наслідки, які послідують при негайному виконанню рішення суду, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяви відповідача, а саме про відстрочення виконання рішення суду на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
		Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,
		ВИРІШИВ:
		 
		           1. Позов задовольнити частково.
		2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд 5А, код 33940565) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк  України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 г, ідентифікаційний код 00032129) 802   370 052 (вісімсот два мільйони триста сімдесят тисяч п'ятдесят дві) грн. 20 коп. - основного боргу, 29   738   554 (двадцять дев'ять мільйонів сімсот тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 74 коп. - 3% річних,  122   733   061 (сто двадцять два мільйони сімсот тридцять три тисячі шістдесят одну) грн. 63 коп. - інфляційних втрат та 172   414 (сто сімдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 24 коп. витрат зі сплати судового збору.
		Відстрочити виконання рішення по справі № 910/3816/16 на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
		3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 Повне рішення складено 03.08.2017
		        
		 
		          
		Суддя                                                                                          Пукшин Л.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...