Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/1998/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2017. Зареєстровано: 04.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2017.
Дата набрання законної сили: 03.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 22-ц/793/1659/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 54 ОСОБА_1  Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2   
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    03 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
		головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи: Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області, Профспілковий комітет Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області, ОСОБА_7 про поновлення на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
		Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -
		в с т а н о в и л а :
		16 лютого 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи: Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області, Профспілковий комітет Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області про поновлення на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2017 року в якості третьої особи по справі залучено ОСОБА_8
		В обгрунтування позовних вимог, ОСОБА_6 вказувала на те, що 30 серпня 2000 року була призначена на посаду учителя англійської мови ЗОШ №17 І-ІІІ ступенів, яку розпорядженням Черкаської обласної ради №332 06 серпня 2001 року було перейменовано на спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №17 м. Черкаси. 
		Наказом Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради № 56-к від 25 січня 2017 року позивачка звільнена з посади вчителя англійської мови спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 м. Черкаси за вчинення працівником, який здійснює виховні функції аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи відповідно до п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України. 
		Вважаючи звільнення незаконним та безпідставним, просила визнати наказ про звільнення незаконним та поновити роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату постановлення рішення, також стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
		В судовому засіданні ОСОБА_6 та її представники ОСОБА_9, ОСОБА_10 позовні вимоги збільшили та просили визнати наказ про звільнення незаконним, поновити позивачку на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 01 червня 2017 року в сумі 31 400,29 грн., а в разі постановлення рішення пізнішою датою, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на момент ухвалення рішення. Крім того, збільшили позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, яку просили стягнути в розмірі 15 000 грн. 
		В обгрунтування збільшених позовних вимог вказували, що моральна шкода позивачки полягає у емоційному потрясінні від незаконного звільнення, яке негативно відобразилось на стані здоровя, в звязку з чим остання перебувала на стаціонарному лікуванні. Незаконне звільнення з підстав, які принизили її честь, гідність і ділову репутацію суттєво порушили нормальні життєві звязки і це перешкоджає здійсненню професійної діяльності. 
		ОСОБА_6 вказала, що негативна інформація поширена стосовно неї ОСОБА_8 з надуманих підстав, яка мета цього вона не розуміє, інші батьки його не підтримують, протиправності чи аморальності у своїх вчинках не вбачає, вказала, що іноді в звязку з порушеннями учнями дисципліни підвищувала голос та реагувала емоційно, за що на батьківських зборах попросила вибачення у батьків. 
		Крім того, посилалася на порушення встановленої законом процедури звільнення, оскільки профкомом не було надано згоди на звільнення, також ознак приниження гідності у її висловлюваннях , які стали підставою для звільнення, не було, отже нею не було вчинено аморального вчинку.
		Вказувала, що відповідачем у акті перевірки проаналізовані фрагменти здійснених третьої особою аудіозаписів, висвітлені у телевізійному сюжеті ТК «Антена», що свідчить про те, що предметом перевірки не були аудіо записи у повному вигляді, крім того аудіозаписи здійснювались донькою ОСОБА_8 приховано від позивачки без її згоди. 
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
		В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме:
		- визнати наказ Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради № 56-к від 25 січня 2017 року незаконним та поновити ОСОБА_6 на посаді учителя англійської мови Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області;
		- стягнути з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу вимушеного прогулу з 25 січня 2017 року по 01 червня 2017 року 31 400,29 грн., а в разі постановлення рішення пізнішою датою, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату постановлення рішення;
		- стягнути з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_6 компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. та судовий збір в розмірі 640 грн.. 
		Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. 
		Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
		Судом встановлено, що 30 серпня 2000 року ОСОБА_6 наказом № 297 від 29 серпня 2000 року управління освіти міськвиконкому була призначена на посаду учителя англійської мови ЗОШ №17 І-ІІІ ступенів м. Черкаси. Дана обставина підтверджується відомостями копії трудової книжки, що мається в матеріалах справи (а.с. 10 Т. 1).
		Розпорядженням Черкаської обласної ради № 332 школу було перейменовано на спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №17 м. Черкаси. Сукупний стаж роботи ОСОБА_6 на педагогічних посадах з 1989 року. 
		За період роботи ОСОБА_6 було встановлено кваліфікацію в 2002 році «спеціаліста першої категорії» (а.с. 10 Т. 1), в 2007 році «спеціаліста вищої категорії» (а.с. 10 Т. 1), в 2012 році за підсумками атестації було присвоєно педагогічне звання «старший учитель» (а.с. 13 Т. 1), про що в трудову книжку позивачки внесено відповідні записи.
		До дисциплінарної відповідальності позивачка за період роботи не притягувалась, неодноразово заохочувалась грамотами за заслуги в реалізації державної політики в галузі освіти від 18 жовтня 2007 року (а.с. 22 Т. 1), за активну участь у підготовці Всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2009» від 28 квітня 2009 року (а.с. 25 Т. 1), за якісну підготовку учнів до олімпіад від 19 квітня 2012 року (а.с. 28 Т. 1), 07 травня 2013 року (а.с. 29 Т. 1), 27 квітня 2015 року (а.с. 31 Т. 1), подяками за педагогічну майстерність та високі досягнення в роботі від 14 квітня 2009 року (а.с. 23 Т. 1), дипломом за участь у благодійній акції за 2012 рік (а.с. 27 Т. 1), систематично підвищувала кваліфікацію (сертифікати від 21 січня 2010 року (а.с. 26 Т. 1), 11 березня 2015 року (а.с. 33 Т. 1), 15 квітня 2014 року (а.с. 30 Т. 1), 26 червня 2015 року (а.с. 34 Т. 1)). 
		Сторони не заперечили той факт, що 07 грудня 2016 року на телеканалі «Антена» був показаний сюжет під назвою «Учні Черкаської школи шоковані емоційною поведінкою вчительки» за участю батька учениці 5-Б класу ОСОБА_8 з оприлюдненням фрагментів зроблених за його ініціативою аудіозаписів висловлювань позивачки на адресу учнів. 
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви ОСОБА_8 (а.с. 62 Т. 1), він 08 грудня 2016 року звернувся до Департаменту освіти і гуманітарної політики щодо вжиття заходів для недопущення принизливого і зверхнього поводження з дітьми під час навчально-виховного процесу з боку вчителя ОСОБА_6 ( вх. № 387-12-3 від 08 грудня 2016 року). Вказуючи, що постійний крик, образи та залякування дітей є неприпустимі, тим більше до дітей 10-річного віку, оскільки травмують дитячу психіку та це наносить непоправної шкоди їх здоровю та психоемоційного стану, формує негативні стереотипи поведінки, просив відсторонити вчителя від навчального процесу заради захисту дітей. 
		Наказом директора департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 08 грудня 2016 року № 673 (а.с. 152 Т. 1) для проведення службового розслідування за зверненням батька учениці ІНФОРМАЦІЯ_1, колективного звернення батьків учнів 5-Б класу щодо ситуації, що склалась в учнівському та батьківському колективах, інформації, висвітленої у ЗМІ створена комісія у складі посадових осіб управління освіти, Департаменту освіти та гуманітарної політики, Центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського міського методичного кабінету установ освіти. 
		08 грудня 2016 року голова комісії ОСОБА_11 спілкувався з представниками батьківського колективу учнів 5-Б класу СШ № 17, які від імені батьківського колективу подали відповідне звернення, в якому міститься підтримка вчителя ОСОБА_6 
		09 грудня 2016 року начальник управління освіти ОСОБА_11 був присутній на зустрічі адміністрації СШ № 17 з представниками батьків учнів, громадських організацій, де висвітлювалась негативна позиція адміністрації закладу щодо поведінки вчителя ОСОБА_6
		12 грудня 2016 року відбулася зустріч комісії із батьком учениці ІНФОРМАЦІЯ_2, який надав зафіксований на диктофоні аудіозапис висловлювань вчителя ОСОБА_6 під час навчального процесу його доньки.
		У поясненні від 12 грудня 2016 року (а.с. 155 Т. 1) вчитель ОСОБА_6 вказала, що з 01 вересня 2016 року є класним керівником 5-Б класу, в якому навчається ОСОБА_12, вказана учениця навчалась на достатньому рівні, проблем з поведінкою у неї не було.
		12 грудня 2016 року комісією було проведено зустріч з директором СШ № 17 ОСОБА_13 та вчителем ОСОБА_6 
		Вчитель не заперечила, що у вищезгаданому сюжеті її голос, але зазначила, що сюжет змонтований з декількох частин. 
		Відповідно до пояснювальної записки директора СШ № 17 ОСОБА_13 встановлено наступне:
		17 жовтня 2016 року заступник директора департаменту освіти та гуманітарної політики ОСОБА_14 разом з директором TOB «ТК «Антена» ОСОБА_15 повідомив директора СШ № 17 ОСОБА_13 про емоційну поведінку під час уроків вчителя ОСОБА_6, що підтверджується аудіозаписом на диктофоні. 
		Сторонами по справі не заперечувалися ті обставини, що за підсумками даної розмови директором були проведені такі управлінські рішення: 
		1). На виробничій нараді педагогічного колективу 24 жовтня 2016 року була доведена вимога неухильного дотримання та обовязкового виконання листа МОН України № 1/9-542 від 07 жовтня 2016 року «Щодо застосування державної мови»; 
		2). На виробничій нараді педагогічного колективу 24 жовтня 2016 року наголошено на систематичному та послідовному дотриманні педагогічного такту та характеру спілкування»
		3). На виробничій нараді 07 листопада 2016 року при підготовці плану проведення Дня української писемності було акцентовано увагу на систематичності застосування державної мови; 
		4). На виробничій нараді 05 грудня 2016 року вчителям школи ще раз було наголошено питання про дотримання педагогічного такту, етики.
		Згідно акту перевірки від 13 грудня 2016 року (а.с. 156-158 Т. 1) встановлено, що вчитель англійської мови Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області ОСОБА_6 висловлюється під час навчально-виховного процесу підвищеним голосом емоційно, зневажливо ставиться до учнів. 
		Комісія встановила, що заходи здійснені директором носили поверхневий, формальний характер, без конкретного вивчення ситуації, із залученням фахівців, що виникла у 5-Б класі, без необхідної розмови з вчителькою ОСОБА_6 
		06 грудня 2016 року директором СШ № 17 була проведена розмова з вчителем ОСОБА_6 по факту аудіо запису її емоційних звернень до дітей, де було вказано на неприпустимість ситуативно невмотивованих висловів та підвищеного тону в спілкуванні, дотриманні такту та поваги до особистості, а також на необхідність застосування виключно державної мови під час навчально-виховного процесу. На пропозицію відмовитись від класного керівництва 5-Б класу в звязку з неоднозначністю в оцінках ситуації батьками класу вчитель відмовилась. 
		Тільки після сюжету «Учні Черкаської школи шоковані емоційні поведінкою вчительки» на ТК «Антена» 07 грудня 2016 року, відбулась зустріч директора з батьківським комітетом 5-Б класу ЗОШ № 17, під час якої було наголошено на тому, що адміністрація займає позицію недопущення будь-якого тиску на кожну дитину. 
		В результаті перевірки, комісія прийшла до наступних висновків - за порушення п. 3 ст. 41 КЗпП України «вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи», ч.1 ст.54 Закону України «Про освіту» «педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями ...», ст. 56 Закону України «Про освіту» «педагогічні працівники зобовязані: забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями навчальних програм на рівні обовязкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства ...», ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальну середню освіту» «педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями ...», «Положення про загальноосвітній навчальний заклад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778 п. 86 «дотримуватись педагогічної етики, моралі, поважати особисту гідність учнів та їх батьків», п. 3.21 Посадової інструкція вчителя № 5 (наказ директора ЗОШ № 17 від 02 вересня 2013 року № 02/395), п. 3.3 Посадової інструкції класного керівника № 8 (наказ директора ЗОШ № 17 від 02 вересня 2013 року № 02/395), п. З.2 Інструкції з охорони праці № 25 для вчителів під час проведення уроків (наказ директора ЗОШ № 17 від 14 лютого 2014 року № 02/56), звільнити з посади вчителя англійської мови Черкаської спеціалізованої школи І-ПІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області ОСОБА_6 
		Як вбачається з подання № 2196-12-4/1 від 16 грудня 2016 року (а.с. 161 Т. 1) голові первинної профспілкової організації Черкаської спеціалізованої школи І-III ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області, відповідач звернувся до профкому щодо надання згоди на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_6 за вчинення аморальних проступків, не сумісних з продовженням педагогічної діяльності відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України. 
		В свою чергу, петицією від 20 січня 2017 року (а.с. 35-37 Т. 1) на адресу Міністерства освіти України за підписами учнів школи та їх батьків було висловлено підтримку вчительці ОСОБА_6 як високопрофесійного педагога, яка з теплом і любовю ставиться до кожного учня. 
		Відповідно до протоколу № 1 від 23 січня 2017 року Профспілкового комітету Черкаської спеціалізованої школи І-III ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області (а.с. 162 Т. 1) було вирішено одноголосно не давати згоду на звільнення ОСОБА_6, що підтверджується витягом з протоколу. 
		У відповідності до характеристики Черкаської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області від 01 лютого 2017 року позивачка характеризується як відповідальний, добросовісний, толерантний та ввічливий працівник, користується повагою серед педагогів, учнів та їх батьків. 
		За час роботи ОСОБА_6 у школі до адміністрації школи (директора, заступників директора) жодних заяв, скарг, зауважень щодо емоційного характеру, тактовності, образ, не толерантного ставлення від батьків та учнів не надходило.
		19 грудня 2016 року до Департаменту освіти і гуманітарної політики Черкаської міської ради надійшло звернення координатора громадської приймальні Української Гельсинської спілки з прав людини у Черкаській області (а.с. 165 Т. 1) щодо ознак психічного насильства над дітьми вчителькою ОСОБА_6, якою постійно принижується гідність дітей, лунають образи та здійснюється недбале поводження з дітьми. 
		Наказом Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради № 56-к від 25 січня 2017 року (а.с. 166 Т. 1) ОСОБА_6 звільнена з посади вчителя англійської мови спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 м. Черкаси за вчинення працівником, який здійснює виховні функції аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи відповідно до п. 3 ст. 41 Кодексу Законів про працю України на підставі подання директора школи від 24 січня 2017 року про звільнення, враховуючи статті 54, 56 Закону України «Про освіту» статтю 24 Закону України «Про загальну середню освіту», статтю 10 Закону України «Про охорону дитинства», підстава:
		1. Акт перевірки від 13 грудня 2016 року; 
		2. Посадова інструкція вчителя (наказ № 02/395 від 02 вересня 2013 року); 
		3.Посадова інструкція для класного керівника № 8 (наказ № 02/395 від 02 вересня 2013 року);
		4.Сюжет на телеканалі «Антена» «Учні Черкаської школи шоковані емоційною поведінкою вчительки»; 
		5.Пояснення ОСОБА_6
		Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 1-6 Т. 1) ОСОБА_6 в обгрунтування її вимог вказала, що її звільнення з займаної посади є незаконним та безпідставним, оскільки згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. З наказу про звільнення вбачається, що відповідач не повязує звільнення з конкретними випадками і в наказі відсутнє посилання на те, за які конкретно аморальні проступки, несумісні з продовженням педагогічної діяльності її було звільнено. Отже, на думку позивачки, загальне посилання відповідача в п. 1 наказу № 56-к від 25 січня 2017 року на п. 4 ст. 40 та п. 3 ст. 41 КЗпП України свідчить про незаконність звільнення ОСОБА_6
		Вважає, що звільнення з підстав п. 3 ст. 41 КЗпП України не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. При звільненні з вищенаведених підстав, відповідачем не було враховано попередню роботу ОСОБА_6 як вчителя, її бездоганну характеристику, наявність безлічі грамот та сертифікатів, які підтверджують її професійну характеристику, відсутність будь-яких скарг чи зауважень до її роботи протягом всього часу здійснення нею своїх посадових обовязків.
		Тому, на підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Позивачка також зазначила, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.  
		Крім того, ОСОБА_6 в своїй позовній заяві зазначила, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виявилася в моральних стражданнях, втрати нормальних життєвих звязків, тому просила стягнути на свою користь в рахунок відшкодування моральних страждань моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
		В заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 133-135 Т. 1) представник позивача ОСОБА_6  ОСОБА_9 збільшила розмір позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди до 15 000 грн., просила визнати наказ про звільнення незаконним та поновити її на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, стягнути з відповідача судовий збір в сумі 640 грн.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, (а.с. 47-56 Т. 2) суд першої інстанції мотивував свої висновки тими обставинами, що позивачка не довела обґрунтованість своїх позовних вимог. Навпаки, в своєму рішенні суд вказував, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що звільнення позивачки з посади вчителя ґрунтується на достатньо перевірених фактах та законних підставах, тому відповідач враховуючи не поодинокі випадки приниження гідності дітей дійшов правильного висновку про те, що поведінка позивачки є аморальною і несумісною з продовженням роботи вчителя.
		Звертаючись до суду з апеляційною скаргою (а.с. 60-66 Т. 2) ОСОБА_6 вказала, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлене судом без зясування всіх обставин справи, тому підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Мотиви незаконності свого звільнення та обгрунтування своїх доводів ОСОБА_6 привела аналогічні тим, що були надані нею в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Вважає, що суд, упереджено поставився до її доводів, безпідставно не взяв їх до уваги, тому судове рішення не може залишатися в силі через свою незаконність.
		Перевіряючи обгрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та вмотивованість судового рішення районного суду, враховуючи наявні матеріали справи та доводи, що були надані сторонами під час розгляду справу в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими обставинами справи та наявними матеріалами справи і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду. 
		Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про освіту» призначення та звільнення педагогічних працівників державного та комунального навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою. Призначення на посаду та звільнення з посади інших працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює його керівник. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про освіту» учасниками навчально-виховного процесу є, зокрема, керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти. Серед обов'язків, яким повинні відповідати педагогічні та науково - педагогічні працівники, що визначені ст. 56 Закону України «Про освіту», зокрема, є те, що вони зобов'язані додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня. 
		Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері. Зокрема у статті 10 цього Закону зазначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сімї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості, і виключають приниження честі та гідності дитини.
		Із спірних правовідносин, що виникли між сторонами по справі вбачається, що підставою для звільнення позивачки ОСОБА_6 на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України стало вчинення працівником, а саме учителем англійської мови ОСОБА_6, яка здійснює виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.
		Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
		Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і субєктів господарювання.
		Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
		До субєктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.
		Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
		Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обовязків, так і не повязаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
		Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.
		Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обовязки. 
		 За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобовязані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.
		Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію,  вчитель, педагог, вихователь  зобовязані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
		З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обовязків, так і не повязаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
		Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП України та Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобовязані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
		20 листопада 1989 року ухвалена Конвенція ООН про права дитини, яка проголошує право на рівень життя, достатній для забезпечення розвитку дитини, ліквідації насильства по відношенню до дітей. Низка її положень прямо спрямована на протидію жорстокому поводженню з дитиною та їх захист від всіх форм насильства, а саме: ст. 28 Конвенції, в якій вказується, що держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, які ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини; ст. 37 Конвенції, яка вказує на обовязок всіх держав-учасниць забезпечити, щоб жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання. 
		Зміст категорій, що досліджується, конкретизується Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), а також усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, яка Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права України (ст. 17 Закону).
		Ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод прямо передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. У своїй практиці суд відмежовує катування від нелюдського чи принижуючого гідність поводження, розрізняючи три основні градації жорстокості поводження чи покарання (Ірландія проти Сполученого Королівства, 1978 р.): таке, що принижує гідність, поводження  знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання, меншовартості і почуття власної неповноцінності. Суд зазначає, що для того, щоб поводження чи покарання підпало під сферу застосування статті 3 Конвенції погане поводження має досягти певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімального рівня має відносний характер; вона залежить від усіх обставин конкретної справи, таких як тривалість даного поводження, його фізичні та психічні наслідки, а в деяких випадках стать, вік і стан здоровя потерпілого (А проти Сполученого Королівства, 1998 р.).
		Гідність та честь дитини є недоторканними (ст. 297 ЦК України). Недоторканість гідності дитини  це проблема забезпечення поваги до неї, до її людських прагнень і прав з боку інших людей, передусім, її батьків та суспільства загалом. Отже, забезпечення поваги до дитини саме по собі є повагою до її честі та гідності. Будь-які прояви неповаги до дитини є приниженням її людської честі та гідності, що справляє істотний негативний вплив на розвиток повноцінної особистості.  
		У наказі Міністерства освіти і науки України «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» від 25 грудня 2006 року № 844 наголошується на тому, що жорстоке поводження з дітьми в школі, виховній установі з боку вчителів, вихователів щодо дітей виявляється у наступному: приниженнях, нагадуванні при класному колективі про недоліки дитини, підвищеному тоні, крику, необґрунтованих, неадекватних оцінках; суворій дисципліні, яка тримається на страху, а не на інтересі до навчання; авторитаризмі. Жорстоке поводження дітей щодо дітей виявляється в образливих прізвиськах; насміханні над виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей. Дослідники зазначають, що діти, які пережили різні види насильства, мають проблеми з навчанням, невпевнені, мають почуття тривоги,  гніву, депресії, почуття неповноцінності, порушення контакту з дорослими; часто мають психопатії та неврастенічний розвиток особистості, стійкі поведінкові порушення, соматичні порушення, розлади сну, апетиту.
		Таким чином, на основі аналізу міжнародних та державних нормативно-правових актів колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про те, що виховання є процесом впливу на дітей, що має здійснюватися з урахуванням досягнень сучасної педагогіки та психології, при цьому не може супроводжуватися приниженням людської гідності дітей. Застосування заходів виховного впливу не повинно мати характер психічного насильства, приниження гідності. 
		Факти вчинення позивачкою дій, які можуть бути кваліфіковані як приниження гідності учнів, зокрема принизливі звертання, словесні образи, прилюдне відчитування та висміювання недоліків дитини, насміханні над поведінкою, крик, авторитаризм, погрози, залякування, ненормативна (поза нормальним стилем спілкування) лексика (сленг, просторіччя) у підвищеному тоні, крику були визнані судом першої інстанції як такі, що мали місце у педагогічній практиці позивачки.
		      Факт здійснення вказаних висловлювань позивачка в ході судового розгляду справи не спростувала та навіть не оспорювала. 
		Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що навіть з урахуванням доводів позивачки про спрямованість такої поведінки на досягнення мети навчального процесу, подібні висловлювання на адресу учнів у формі сумнівів у їх нормальності та висловлювання абстрактних негативних характеристик з приводу розумових здібностей учнів не можна назвати прийнятним та виправданим педагогічним засобом взаємодії вчителя з учнями, оскільки ігнорують право дитини на повагу до її гідності, мають ознаки такого, що принижує гідність, поводження, оскільки викликають у учнів почуття меншовартості і неповноцінності, що не відповідає нормам професійної етики педагога та моральним засадам суспільства і тому за своєю суттю та формою мають ознаки аморального проступку, вчиненого працівником, який виконує виховні функції.
		З цих підстав районний суд обгрунтовано погодився з доводами відповідача про те, що звільнення позивачки з посади вчителя ґрунтується на достатньо перевірених фактах та законних підставах. 
		Врахувавши непоодинокі випадки приниження гідності дітей вчителем, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку про те, що поведінка позивачки є аморальною і несумісною з продовженням роботи вчителя. Такий висновок зроблений на підставі конкретних фактів, а не загальної оцінки поведінки працівника, оскільки аудіо записи висловлювань, що стали підставою для звільнення, містять технічну фіксацію дати та часу їх здійснення, а також в ході перевірки та прийняття на її підставі оспорюваного наказу про звільнення відповідачем залучались спеціалісти у галузі психології. 
		Завідувачем Центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського міського методичного кабінету установ освіти ОСОБА_16, членом комісії з перевірки, була надана довідка до акту перевірки від 13 грудня 2016 року, згідно з якою з урахуванням повного контексту, прослухавши аудіо записи, в яких зафіксована поведінка вчителя ОСОБА_6 під час проведення уроків з учнями можна зазначити, що спілкування ОСОБА_6 з учнями носить прояви психологічного насильства, а саме - у спілкуванні з учнями в учителя переважає невдоволений тон, підвищення голосу, ображання та приниження гідності учнів у присутності інших дітей, учитель постійно дає негативні характеристики певним учням, використовуючи недопустимі для педагога вислови, демонструючи негативне ставлення до них, систематична необґрунтована критика, залякування учнів, постійне згадування батьків учнів та негативне оцінювання їх методів виховання, невідповідність зауважень до здійсненого учнями вчинку. 
		Отже, аналізуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що зазначені ознаки свідчать про порушення вчителем ОСОБА_6 професійної етики, не володіння педагогом знаннями про вікові особливості учнів 5-го класу та перебіг їхньої адаптації до нових умов навчання, недостатнє володіння комунікативними навичками, невміння педагога налагодити стосунки та конструктивне спілкування з молодшими підлітками, з повагою ставитись до особистості дитини, недостатній рівень самоконтролю та психолого-педагогічної культури вчителя. 
		Крім того, наданий експертний висновок завідувачем кафедри психології, доктором психологічних наук Національного університету імені ОСОБА_17 ОСОБА_18, відповідно до якого психологічний аналіз поведінки вчителя ОСОБА_6 за матеріалами аудіо запису дає підґрунтя стверджувати про психопатичні напади вчителя. 
		У висновку вбачається, що з проаналізованих аудіо записів чітко прослідковується некерована імпульсивність, абсолютна холодність до учнів. Вчитель не відчуває за собою найменшої провини перед учнями та батьками навіть під час звинувачення у соціопатичній поведінці. З метою запобігання факту морального чи фізичного насилля з боку психопатичного вчителя не рекомендується подальше виконання вчителем обовязків, адже вони мають аморальний характер з усіма негативними наслідками для дітей. Рекомендовано психіатричне обстеження з обовязковим курсом психотерапевтичних заходів з усунення агресії та психопатії. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначила, що судом необґрунтовано визнано наявність фактів вчинення позивачкою дій, які можуть бути кваліфіковані як приниження гідності учнів, а відтак вони не можуть бути кваліфіковані як аморальний поступок.
		З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та проаналізованими вищеприведеними обставинами та отриманими фактами, яким судом дана належна оцінка.
		Крім того, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що правовою позицією Верховного Суду України від 22 березня 2017 року, висловленої під час розгляду справи 6-3135цс16 усунуто розбіжності у застосуванні судами норм матеріального права при вирішенні таких спорів та зазначено, що, статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
		Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і субєктів господарювання.
		Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
		До субєктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.
		Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
		Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обовязків, так і не повязаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
		Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію  вчитель, педагог, вихователь  зобовязані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
		Тому, аналізуючи доводи позивача, щодо незаконності її звільнення та доводи інших сторін щодо правомірності чи неправомірності поведінки ОСОБА_6, колегія суддів в першу чергу враховує, що ОСОБА_6 являється вчителем, який здійснює педагогічну діяльність з учнями в школі, в тому числі і з дітьми, що мають вікові особливості учнів 5-го класу, тому її авторитет і високоморальна поведінка має дуже виключне значення у свідомості учнів.
		Позивачкою не спростовано неправдивість інформації аудіо записів, крім того дані аудіо записи були предметом дослідження комісії у складі посадових осіб управління освіти, Департаменту освіти та гуманітарної політики, Центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського міського методичного кабінету установ освіти, створеної наказом директора департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 08 грудня 2016 року № 673 для проведення службового розслідування за зверненням батька учениці ІНФОРМАЦІЯ_1, колективного звернення батьків учнів 5-Б класу щодо ситуації, що склалась в учнівському та батьківському колективах, інформації, висвітленої у ЗМІ. 
		Висновком комісії, який був підтверджений експертним висновком завідувача кафедри психології, доктором психологічних наук Національного університету імені ОСОБА_17 ОСОБА_18 та завідувачем Центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського міського методичного кабінету установ освіти ОСОБА_16, членом комісії з перевірки, який надав довідку до акту перевірки від 13 грудня 2016 року встановлено наявність у ОСОБА_6 порушення нею професійної етики, не володіння педагогом знаннями про вікові особливості учнів та перебіг їхньої адаптації до нових умов навчання, недостатнє володіння комунікативними навичками, невміння педагога налагодити стосунки та конструктивне спілкування з молодшими підлітками, з повагою ставитись до особистості дитини, недостатній рівень самоконтролю та психолого-педагогічної культури вчителя.
		З метою запобігання факту морального чи фізичного насилля з боку психопатичного вчителя не рекомендується подальше виконання вчителем обовязків, адже вони мають аморальний характер з усіма негативними наслідками для дітей. Рекомендовано психіатричне обстеження з обовязковим курсом психотерапевтичних заходів з усунення агресії та психопатії. 
		Дані докази є підтвердженням факту аморального поступку ОСОБА_6, оскільки жоден висновок про неправомірність її дій не був оскаржений позивачкою та не був визнаний судом недійсним. 
		Тому, враховуючи вищезазначені факти, те що ОСОБА_6 перебувала на посаді з підвищеною відповідальністю працівників, в особливому правовому стані та виконувала специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; її дії чи бездіяльність могли призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і субєктів господарювання, колегія суддів вважає обгрунтованими та доведеними заперечення відповідача щодо безпідставності заявлених позовних вимог та вважає, що районний суд, врахувавши всю специфіку спірних правовідносин, в першу чергу покладену на забезпечення захисту дітей дійшов до вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем, не доведено в судовому засіданні обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, та вважає, що суд правильно проаналізував поступки позивача, які виразилися у повторюваності застосування педагогом поведінки, що принижує гідність поводження по відношенню до малолітніх учнів, поведінку ОСОБА_6 після вчинення нею таких дій та заперечення вчинення нею аморального поступку, що свідчить про її критичний підхід до оцінки змісту своїх висловлювань та їх недопустимість з точки зору педагогічної етики. 
		Звертаючись до суду з письмовими поясненнями до апеляційної скарги, представник ОСОБА_6  ОСОБА_19 зазначила, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2017 року у якості третьої особи у справі залучено фізичну особу ОСОБА_8
		Підставою залучення ОСОБА_8 в якості третьої особи, районним судом було вказано те, що висновки суду можуть вплинути на права і обовязки ОСОБА_8
		Представник ОСОБА_6  ОСОБА_19 зазначила, що предметом даного позову є поновлення на роботі ОСОБА_6, тому висновки суду першої інстанції про те, що рішення може вплинути на права і обовязки ОСОБА_8 обставинам справи не відповідають, а тому підстави для його залучення в якості третьої особи є безпідставні.
		Колегія суддів перевіряючи вказані обставини, виходить з наступного.
		Ч. 1 ст. 35 ЦПК України передбачає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї із сторін.
		Крім того, ч. 2 ст. 35 ЦПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
		Із системного аналізу вказаної норми вбачається, що суд може залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення. 
		Тобто, залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог належить виключно до компетенції суду першої інстанції і до ухвалення по справі судового рішення. Розділом V главою І «Апеляційне провадження» Цивільно процесуального кодексу України не передбачено можливість на стадії апеляційного провадження залучати до участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, оскільки апеляційний суд переглядає ухвалені судові рішення судом першої інстанції за апеляційними скаргами.
		Тому, в даному випадку, з урахуванням розяснень коментованого висновку ЦПК України, суд апеляційної інстанції позбавлений права вирішувати правомірність висновку суду про залучення тієї чи іншої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та усувати її, в разі неправомірності такого залучення, своїм процесуальним рішенням встановлені порушення.
		Також, в своїх доводах, представник ОСОБА_6  ОСОБА_19 та сама апелянт ОСОБА_6 як в апеляційній скарзі так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції зазначили, що під час її звільнення не було витримано процедури, необхідної для правильного застосування норм, що застосовуються під час звільнення працівника.
		Вважають, що районний суд не дослідив дану обставину та незаконно визнав звільнення позивача таким, що проведено до встановленого порядку.
		Колегія суддів дослідивши такі доводи, приходить до наступних висновків. 
		Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в судовому засіданні, 16 грудня 2016 року Департамент освіти та гуманітарної політики звернувся до Профспілкового комітету Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області з поданням (а.с. 161 Т. 1) про надання згоди на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_6 
		Вищезазначене подання мотивовано тим, що директор Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 17 Черкаської міської ради ОСОБА_13 звернувся до департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради з поданням № 424 від 12 грудня 2016 року (а.с. 129 Т. 2) про звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_6, яке було в послідучому відкликано, про що сторони не заперечили. 
		Витягом з рішення профспілкового комітету Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 від 23 січня 2017 року (а.с. 162 Т. 1) підтверджено, що профспілковий комітет не надав згоду на звільнення ОСОБА_6
		На підставі вищезазначеної відмови у наданні згоди на звільнення, директор Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 17 Черкаської міської ради ОСОБА_13 знову звернувся до департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради з поданням № 41 від 24 січня 2017 року (а.с. 130 Т. 2) про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_6 з посади вчителя англійської мови згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України.
		Наказом департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради № 56-К від 25 січня 2017 року звільнено з посади вчителя англійської мови Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради ОСОБА_6 за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України.
		Ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про загальну середню освіту» визначено, виключно до повноважень керівника навчального закладу віднесено ініціювання звільнення педагогічного працівника очолюваного ним загальноосвітнього закладу.
		Подання яким ініційовано питання про звільнення педагогічного працівника, повинно по-перше: передувати будь-яким процедурам та по друге: являтись підставою для прийняття такого рішення.
		Тому, з огляду на вищевикладене, судом було встановлено, що при звільненні вчителя ОСОБА_6 була дотримана процедура такої юридичної дії як звільнення і підстави звільнення були мотивовані вищезазначеними: актом перевірки, інструкціями вчителя та класного керівника, поясненням ОСОБА_6М, що дає підстави вважати правомірність висновків районного суду в частині безпідставності вимог про недотримання процедури звільнення.  
		Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що профспілковий комітет школи не надав згоди на її звільнення, а тому звільнення з підстав п. 3 ст. 41 КЗпП України є неправомірним.
		Представник ОСОБА_6  ОСОБА_19 вказала, що згідно ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного профспілкової організації (профспілкового представника).
		ОСОБА_6 та її представник в судовому засіданні наголошували на тій обставині, що профспілковий комітет школи у своєму рішенні від 23 січня 2017 року з посиланням на п. 3 ст. 41 КЗпП України обґрунтував свій висновок тим, що дії ОСОБА_6 не вважає аморальним проступком у розумінні цієї норми, а тому суд першої інстанції фактично здійснив переоцінку доводів профспілкової організації, не взявши до уваги, що висновок про відмову у звільненні є обгрунтований.
		Перевіряючи доводи ОСОБА_6 та її представника щодо даної обставини, колегія суддів вважає їх невмотиваваними із слідуючих підстав.
		Так, дійсно, у відповідності до частини 7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		У відмові в наданні згоди на звільнення позивача, профспілковий комітет Черкаської спеціалізованої загальноосвітньої школи № 17 послався на те, що факти звинувачення позивача в аморальному проступку не враховують достовірно доведених обставин, носять загальний характер та є некоректні і недостатньо доведені. Тобто, профспілковий комітет виходив з того, що обставини вчинення позивачем аморального проступку є недостатньо доведеними.
		Однак, перевіривши відмову профспілкового комітету в дачі згоди на звільнення, суд першої інстанції визнав її необґрунтованою, і колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції у вищезазначеній частині, з огляду на наступне.
		Колегія суддів вважає, що висновок профспілкового комітету «про недостатню доведеність звинувачень позивача в аморальному проступку» дійсно є необгрунтованим, оскільки обґрунтовуючи підстави відмови на звільнення ОСОБА_6, профспілковий комітет проаналізував тільки її професійну діяльність в розрізі навчальної діяльності, не давши оцінки іншим наявним матеріалам та експертним висновкам поведінки ОСОБА_6 
		Суд першої інстанції правильно врахував, що для звільнення працівника за п. 3 ст. 41 КЗпП України достатньо здійснити один аморальний проступок.
		Членами профспілкового комітету в своєму висновку не було надано аналізу жодному висловлюванню вчителя ОСОБА_6, які не були поодинокими та здійснювалися нею неодноразово на протязі певного часу.
		Тому, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт вчинення позивачем аморального проступку був достатньо аргументований відповідачем переконливими доказами, що містяться в матеріалах справи, а тому висновок районного суду про визнання відмови профспілкового комітету на звільнення позивачки необґрунтованим є правомірним та підтверджується наявними матеріалами справи та встановленими обставинами, що були надані сторонами в підтвердження своїх доводів. 
		Таким чином, колегія суддів також вважає, що висновок профспілкового комітету про відмову у дачі згоди на звільнення позивача не відповідає фактичним обставинам справи, якими переконливо доведено факт вчинення позивачем аморального проступку не сумісного з продовженням роботи, повязаної із здійсненням виховних та навчальних функцій. 
		Відтак, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог, встановлених ч. 7 ст. 43 КЗпП України, оскільки внаслідок проведення роботодавцем звільнення позивача з роботи без одержання попередньої згоди профспілкового комітету та наступної необґрунтованої відмови профспілкового комітету в наданні згоди на звільнення позивача з підстави, передбаченої п. 3 ст. 41 КЗпП України, порушення прав позивача на працю на посаді вчителя роботодавцем не було допущено.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.
		Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються були предметом дослідження колегії суддів і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - 
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи: Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області, Профспілковий комітет Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області, ОСОБА_7 про поновлення на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.
		 
		Головуючий :
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...