Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1408/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2017. Зареєстровано: 06.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2017.
Дата набрання законної сили: 24.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"24" липня 2017 р.           Справа№ 910/1408/15-г
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Скрипки І.М.
		суддів:            Тищенко  А.І. 
		          Гончарова С.А. 
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача :            Батюсь Т.В. - дов. б/н від 28.12.2016р.
		від відповідача :       Матійко Д.В. - дов. №10/00-17 від 03.05.2017р.
		від третьої особи-1: не з'явились
		від третьої особи-2: Штогріна С.В. - дов. №27-10073/17 від 15.05.2017р.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016р.
		 
		у справі     № 910/1408/15-г (суддя Андреїшина І.О.)
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина"
		до                 Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:    Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (третя особа-1)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-2)
		про               визнання поруки припиненою
		 
		       В судовому засіданні 24.07.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.     
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання припиненою поруки за договором поруки від 29.03.2013р. № 1-0100/13/38-р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013р. № 1, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"  зобов'язань за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р. Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор".
		Позов обґрунтовано наявністю підстав для припинення поруки, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 559 ЦК України, пропуском кредитором строку для звернення до поручителя з вимогою про виконання зобов'язання, а також її припинення через зміну зобов'язання за відсутності згоди поручителя. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/1408/15-г у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. у справі № 910/1408/15-г вказане рішення було скасовано, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" задоволено. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. та рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р. у справі                                № 910/1408/15-г скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.
		У ході розгляду справи на новому розгляді по суті спору представник позивача підтримував заявлені вимоги, мотивуючи їх посиланнями на ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу і стверджуючи, що позичальником порушено строки сплати відсотків за листопад 2013 року, наслідком чого стало ненастання відкладальної обставини-1 за умовами додаткової угоди № 4 до кредитного договору, а тому строк виконання зобов'язань позичальника та, відповідно, і поручителя настав 31.12.2013, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" було праві звернутися до Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" задля отримання виконання поручителем грошових обов'язків позичальника у строк до 01.07.2014, оскільки з цієї дати порука припинилася. Проте такий строк банком було пропущено.  
		Обґрунтування позовних вимог вказівками на збільшення обсягів відповідальності поручителя внаслідок укладення кредитором з позичальником додаткової угоди № 4 до кредитного договору позивач та його представник не наводили.
		Представник відповідача проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що відкладальна обставина-1 за умовами додаткової угоди № 4 до кредитного договору настала і позичальник повинен був повернути кредит до 31.12.2014, проте порушив прийняті на себе зобов'язання, допустивши прострочення чергової суми погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим банк направив поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту і сплати прострочених відсотків за користування кредитом. Направлення вимоги 19.11.2014 відповідач вважає своєчасним, а поруку - такою, що діяла до 01.07.2015.
		Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення позовних вимог заперечував та подав письмові пояснення, згідно з якими строк дії поруки за договором поруки від 29.03.2013 № 1-0100/13/38-Р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013 слід визначати від дати порушення позичальником обов'язку зі сплати чергового платежу за кредитом. На думку третьої особи-2 таке прострочення мало місце з 30.06.2014, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідач своєчасно звернувся до поручителя з вимогою дострокового повернення кредиту і сплати відсотків 19.11.2014.     
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2016р. у справі №910/1408/15-г позов задоволено повністю.
		Визнано припиненою поруку за договором поруки від 29.03.2013                                 № 1-0100/13/38-Р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013, укладеним  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0020/13/30-KL. 
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина"  1 218,00 грн. судового збору.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
		Апелянт зазначає, що судом не було враховано правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові №6-53цс14 від 17.09.2014р. щодо припинення фінансової поруки між сторонами у грошовому зобов'язанні, зокрема про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом з цим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
		Враховуючи вказаний правовий висновок ВСУ, апелянт вважає, що судом не було встановлено дати, з якої підлягає обрахуванню шестимісячний строк, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України, в частині вимог за другим, третім платежами та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
		При цьому, на думку апелянта, суд безпідставно ототожнив дату виникнення права у відповідача на застосування вимоги про дострокове погашення кредитних коштів із датою, встановленою кредитором для повного погашення кредитних коштів, у зв'язку з застосуванням кредитором свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України.
		Крім цього, апелянт вважає, що судом не було враховано, що погашення позичальником першого платежу в розмірі 957 831,47 доларів США до 31.03.2014р. було виконано 15.07.2014р. хоч і з порушенням строку, але ще до спливу шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України, а тому відповідач не застосував своє право, передбачене ч.2 ст. 1050 ЦК України, оскільки не було підстав для пред'явлення вимоги  про стягнення такого платежу  як з позичальника, так і з поручителя через відсутність предмету спору.
		Разом з цим, апелянт зазначає, що відповідачем було пред'явлено вимогу до поручителя в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України, як щодо погашення другого та третього чергових платежів згідно графіку погашення кредиту-2 в редакції додаткового договору №4 від 27.12.2013р. в розмірі 957 831,47 доларів США, так і щодо нового дострокового строку погашення заборгованості, у зв'язку з застосуванням такого права на підставі  ч.2 ст. 1050 ЦК України.
		В суді апеляційної інстанції розгляд справи відбувався різними колегіями суддів.
		Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/250/17 від 30.03.2017р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Яковлєва М.Л., відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1408/15-г.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 30.03.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Тищенко А.І.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 24.07.2017р.
		24.07.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява Громадської організації «Асоціація потерпілих вкладників «ФОРУМ СОС» про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. 
		Заява обґрунтована тим, що стороною у даній справі є банк, кредиторами якого є члени громадської організації, які мають права вимоги виконання зобов'язань до банку. У зв'язку з цим, на думку ГО «Асоціація потерпілих вкладників «ФОРУМ СОС», вирішення питання що є предметом даного спору про припинення поруки може вплинути на права членів організації щодо задоволення їх вимог до банку. 
		Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
		Наведені ГО «Асоціація потерпілих вкладників «ФОРУМ СОС» обставини в обґрунтування необхідності залучення її до участі у справі в якості третьої особи не доводять, що рішення з даного спору може вплинути на права або обов'язки ГО «Асоціація потерпілих вкладників «ФОРУМ СОС», а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вказаної заяви.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.07.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та додаткових поясненнях, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
		Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.07.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.
		Представник третьої особи-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.07.2017р. підтримав апеляційну скаргу  відповідача, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові, враховуючи його додаткові письмові пояснення.
		Представник третьої особи-1 в судове засідання апеляційної інстанції 24.07.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи-1 за наявними у справі матеріалами.
		Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
		Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у  розділі ХІІ ГПК України.
		Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 29.03.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (відповідач), як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (третя особа-1), як позичальником, укладено кредитний договір № 1-0020/13/30-KL (далі - кредитний договір, кредитний договір № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013), за умовами якого кредитор, на умовах, визначених договором, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти (далі - кредит) окремими частинами (далі - вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах визначеної договором суми коштів (далі - кредитний ліміт), а позичальник зобов'язався вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором. 
		Пунктом 1.2 кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013 сторонами узгоджено, що максимальна заборгованість позичальника за цим договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 7 185 457,34 доларів  США.
		Пунктом 1.4 кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013 визначено, що кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.05.2013. 
		Згідно пункту 1.5 кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013, надання кредиту/вибірок буде здійснюватися виключно в межах суми вільного (невикористаного) залишку кредитного ліміту відповідно до умов цього договору з наступним графіком зменшення кредитного ліміту:
		 
		Сума кредитного ліміту, доларів  СШАПеріод дії кредитного лімітуДата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США7 185 457,3429.03.2013 - 30.04.201330.04.2013 (включно) 3 000 000,00 доларів  США4 185 457,3401.05.2013 - 31.05.201331.05.2013 (включно) 4 185 457,34 доларів  СШАале, в будь-якому випадку, заборгованість за кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, встановленого згідно з п. 1.4 цього договору. 
		Пунктом 1.5.1 кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013 визначено, що строк користування кожною окремою вибіркою не встановлюється, проте, заборгованість за кредитом повинна погашатися у відповідності до графіку, встановленого згідно з п. 1.5 цього договору, та в будь-якому випадку, повинна бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, встановленого п. 1.4 цього договору. 
		Згідно п. 1.5.1.1. кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013, дострокове погашення заборгованості за кредитом, у тому числі, протягом періоду доступності, має наслідком позачергове зменшення суми кредитного ліміту та відповідне коригування належної до погашення суми заборгованості за кредитом згідно графіком, встановленим в п. 1.5 договору, без укладення будь-якого договору про внесення змін до цього договору. 
		Відповідно до п. 1.6  кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013, в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором кредитор укладає/приймає зокрема, договір поруки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" (п.п. 1.6.1.1). 
		29.03.2013 між відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Банк Форум", як кредитором, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" як поручителем, укладено договір поруки № 1-0100/13/38-Р (далі - договір поруки, договір поруки № 1-0100/13/38-Р від 29.03.2013), за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за належне та своєчасне виконання зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" зобов'язань за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013, включаючи всі дійсні та/або можливі зміни та/або доповнення, внесені та/або такі, що можуть бути внесені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів та користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1.1, п.п.1.1.1.), порука за цим договором забезпечує в повному обсязі виконання всіх платіжних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013, а саме: повернення кредиту в сумі 7 815 457,34 доларів  США. з графіком погашення (зниження ліміту заборгованості) відповідно до умов кредитного договору та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 31.05.2013, або протягом іншого строку \в інший термін дострокового погашення кредиту у випадках, передбачених кредитним договором; сплату процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % процентів річних з можливим збільшенням їх розміру без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених кредитним договором; сплату комісій у строки (терміни) та в порядку, визначених кредитним договором; сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної кредитним договором; відшкодування витрат кредитора, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором (п.2.1 п.п. 2.1.1). 
		23.05.2013 між відповідачем, як кредитором, та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", як позичальником, укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL (далі - додатковий договір, додатковий договір № 1 від 23.05.2013), за умовами якого сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до статей кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013, шляхом викладення його в новій редакції, а саме: 
		-          пункт 1.2 викладено в редакції, згідно якої максимальна заборгованість позичальника за цим договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 50 285 457,34 доларів США 34 центів, з урахуванням наступних сублімітів: субліміт-1 - 7 185 457,34 доларів  США - для вибірок, наданих до 23.05.2013 (п.п. 1.2.1); субліміт-2 - 43 100 000,00 доларів  США, для вибірок, наданих починаючи з 23.05.2013 (п.п. 1.2.2); 
		-          пункт 1.4: кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється: для вибірок, наданих в рамках субліміту-1 - не пізніше 31.05.2013 (п.п. 1.4.1); для вибірок, наданих в рамках субліміту-2 - не пізніше 31.12.2013 (п.п. 1.4.2). 
		Крім того, п. 1.4.2.1 - 1.4.2.6 Додаткового договору № 1 від 23.05.2013 сторонами було узгоджено відкладальні обставини, настання яких пов'язано з датою повернення кредитних коштів, а саме: 
		-          п. 1.4.2.1 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.1.1.-1.5.2.1.1.3. та/або п. 1.5.2.2.1.1.-1.5.2.2.1.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2014; 
		-          п. 1.4.2.2 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.2.1.-1.5.2.1.2.3. та/або п. 1.5.2.2.2.1.-1.5.2.2.2.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2015;
		-          п. 1.4.2.3 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.3.1.-1.5.2.1.3.3. та/або п. 1.5.2.2.3.1.-1.5.2.2.3.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2016;
		-          п. 1.4.2.4 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.4.1.-1.5.2.1.4.3. та/або п. 1.5.2.2.4.1.-1.5.2.2.4.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2017;
		-          п. 1.4.2.5 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.5.1.-1.5.2.1.5.3. та/або п. 1.5.2.2.5.1.-1.5.2.2.5.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2018;
		-          п. 1.4.2.6 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.6.1.-1.5.2.1.6.3. та/або п. 1.5.2.2.6.1.-1.5.2.2.6.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2019. 
		Пунктом 1.5 додаткового договору № 1 від 23.05.2013 визначено, що надання кредиту /вибірок буде здійснюватися виключно в межах суми вільного (невикористаного) залишку кредитного ліміту відповідно до умов цього договору з встановленням графіку погашення кредиту, але, в будь-якому випадку, заборгованість за кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, як він визначений згідно п. 1.4 договору. 
		Пунктом 1.5.1 додаткового договору № 1 від 23.05.2013 встановлено наступний графік погашення кредиту, наданого в межах субліміту-1: 
		Сума кредитного ліміту, доларів  СШАПеріод дії кредитного лімітуДата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США7 185 457,3429.03.2013 - 30.04.201330.04.2013 (включно) 3 000 000,00 доларів  США4 185 457,3401.05.2013 - 31.05.201331.05.2013 (включно) 4 185 457,34 доларів  СШАПунктом 1.5.2 додаткового договору № 1 від 23.05.2013 встановлено умови погашення кредиту за сублімітом-2, а саме: 
		Підпункт 1.5.2.1.1: протягом період з 23.05.2013 по 31.12.2013 встановлюється графік погашення кредиту-1: 
		Сума субліміту-2, доларів  СШАПеріод дії субліміту -2Дата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США43 100 000,0023.05.2013 - 30.06.201330.06.2013 -20 000 000,00 доларів  США23 100 000,0001.07.2013 - 31.12.201331.12.2013 -23 100 000,00 доларів  СШАПідпункт 1.5.2.1.1.1: відкладальна обставина-1. Сторони дійшли згоди, що за умови належного погашення позичальником заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту-1  та належної сплати ним процентів і комісій згідно з умовами цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути погашена заборгованість за кредитом, переноситься на 31.12.2014, а залишок заборгованості за кредитом підлягає погашенню згідно з графіком погашення кредиту-2 (п.п. 1.5.2.1.2 цього договору). 
		Підпункт 1.5.2.1.1.3: у разі порушення позичальником своїх обов'язків щодо належного погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-1, належної сплати нарахованих процентів, комісій відповідно до умов цього договору, відкладальна обставина-1 вважається такою, що не настала. Наслідком ненастання відкладальної обставини-1 є зобов'язання позичальника погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також сплатити можливу неустойку у термін не пізніше 31.12.2013.
		Пункт 1.5.2.2: у випадку, якщо позичальник не здійснив погашення наданого в рамках субліміту -2 кредиту в строк до 30.06.2013 (включно) в сумі, не меншій 20 000 000,00 доларів  США (п. 1.5.2.1 цього договору), що не вважається сторонами порушенням зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту згідно з наступним графіком погашення кредиту, наданого в межах субліміту-2 (при цьому, графік погашення кредиту, наданого в межах субліміту-2, встановлений в п. 1.5.2.1 (з підпунктами) цього договору - не діє): 
		Підпункт 1.5.2.2.1: протягом періоду з 23.05.2013 по 31.12.2013 встановлюється  графік погашення кредиту-8: 
		Сума субліміту-2, доларів  СШАПеріод дії субліміту -2Дата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США43 100 000,0023.05.2013 - 30.08.201330.08.2013 - 250 000,00 доларів  США42 850 000,0031.08.2013 - 31.12.201331.12.2013 -42 850 000,00 доларів  СШАВ свою чергу, п.1.5.2.2.1.1 додаткового договору № 1 від 23.05.2013 визначено відкладальну обставину-8: сторони дійшли згоди, що за умови належного погашення позичальником заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту-8 та належної сплати ним процентів і комісій згідно з умовами цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути погашена заборгованість за кредитом, переноситься на 31.12.2014, а залишок заборгованості за кредитом підлягає погашенню згідно з графіком погашення кредиту -9 :
		Сума субліміту-2, доларів  СШАПеріод дії субліміту -2Дата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США42 850 000,0031.12.2013 - 31.03.201431.03.2014 - 1 250 000,00 доларів  США41 600 000,0001.04.2014 - 30.06.201430.06.2014 - 1 250 000,00 доларів  США40 350 000,0001.07.2014 - 30.09.201430.09.2014 - 1 250 000,00 доларів  США39 100 000,0001.10.2014 - 31.12.201431.12.2014 - 39 100 000,00 доларів  СШАЗгідно з п. 10.7 додаткового договору № 1 від 23.05.2013 він набирає чинності з моменту його укладення та діє до повного остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. 
		Наявними у  матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що  29.08.2013 позичальником було перераховано відповідачу 250 000,00 доларів  США в якості погашення заборгованості за сублімітом-2 в межах суми субліміту 43 100 000,00 доларів  США, а 30.10.2013 сплачено 10 000 000,00 доларів  США в якості погашення заборгованості за сублімітом-2 в межах суми субліміту 42 850 000,00 доларів  США.
		Крім того, пунктом 1.5.3 додаткового договору № 1 від 23.05.2013 сторонами узгоджено, що строк користування кожною окремою вибіркою не встановлюється, проте, заборгованість за кредитом повинна погашатися у відповідності до графіку, встановленого згідно з п. 1.5 цього договору, та в будь-якому випадку, повинна бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, встановленого п. 1.4 цього договору.
		Пунктом 1.5.3.1 додаткового договору № 1 від 23.05.2013 встановлено, що  дострокове погашення заборгованості за кредитом, у тому числі, протягом періоду доступності, має наслідком позачергове зменшення суми кредитного ліміту та відповідне коригування належної до погашення суми заборгованості за кредитом згідно графіком, встановленим в п. 1.5 договору, без укладення будь-якого договору про внесення змін до цього договору.
		Згідно п. 1.6 додаткового договору №1 від 23.05.2013, в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором кредитор укладає/приймає, зокрема, договір поруки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" (п.п. 1.6.1.1).
		23.05.2013 між відповідачем та позивачем укладено договір №1 про внесення змін до договору поруки № 1-0100/13/38-Р (далі - договір № 1 від 23.05.2013 до договору поруки № 1-0100/13/38-Р від 29.03.2013), яким внесено зміни в п.п. 2.1.1 п. 2.1 договору поруки № 1-0100/13/38-Р від 29.03.2013, а саме встановлено, що порука за цим договором забезпечує в повному обсязі виконання всіх платіжних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013, а саме: повернення кредиту в сумі 50 285 457,34 доларів  США, з графіком погашення (зниження ліміту заборгованості) відповідно до умов кредитного договору та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 31.12.2019, або протягом іншого строку \в інший термін дострокового погашення кредиту у випадках, передбачених кредитним договором; сплату процентів за користування кредитом в розмірі 10,5 % процентів річних з можливим збільшенням їх розміру до 13% без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених кредитним договором, зокрема внаслідок порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором; сплату комісій у строки (терміни) та в порядку, визначених кредитним договором; сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної кредитним договором; відшкодування витрат кредитора, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором. 
		Крім того, пунктом 2 договору № 1 від 23.05.2013 до договору поруки № 1-0100/13/38-Р від 29.03.2013 визначено, що всі інші положення договору поруки № 1-0100/13/38-Р від 29.03.2013, що не змінені цим договором про внесення змін, залишаються чинними. 
		29.08.2013 між відповідачем та третьою особою-1 укладено договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL (далі - додатковий договір № 2, додатковий договір № 2 від 29.08.2013), за умовами якого сторони дійшли згоди викласти п. 5.2.12 Кредитного договору № 1-0020/13/30-KL в новій редакції, а саме - щодо суми обов'язкової купівлі - продажу іноземної валюти через установу відповідача. 
		30.09.2013 між відповідачем та третьою особою-1 укладено договір про внесення змін № 3 до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL (далі - додатковий договір № 3 від 30.09.2013), за умовами якого сторони дійшли згоди викласти п. 5.2.12 кредитного договору № 1-0020/13/30-KL в новій редакції, а саме щодо суми обов'язкової купівлі - продажу іноземної валюти через установу відповідача. 
		Як встановлено судом вище, згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок, 29.08.2013 позичальником було перераховано відповідачу 250 000,00 доларів  США в якості погашення заборгованості за сублімітом-2 в межах суми субліміту 43 100 000,00 доларів  США, а 30.10.2013 сплачено 10 000 000,00 доларів  США в якості погашення заборгованості за сублімітом-2 в межах суми субліміту 42 850 000,00 доларів  США, тобто позичальником повернуто кредитні кошти в більшому розмірі, ніж було передбачено умовами Додаткового договору № 1 від 23.05.2013 (згідно з графіком погашення кредиту -9, який застосовувався внаслідок настання відкладальної обставини-8), у зв'язку з чим заборгованість позичальника після здійснення наведених сплат, склала 32 783 526,01 доларів  США, що відповідачем по справі не заперечувалось, і що, за твердженням відповідача, стало підставою укладення Додаткового договору № 4 від 27.12.2013. 
		При цьому, позичальник не сплатив 20 000 000,00 доларів США до 30.06.2013 на погашення кредиту в рамках субліміту-2, у зв'язку з чим застосуванню підлягали графіки погашення заборгованості 8- 14, визначені додатковим договором № 1, а не графіки 1- 7, адже невнесення 20  000  000,00 доларів США за умовами п.п. 1.5.2.2- 1.5.2.2.6.3 додаткового договору № 1 не вважалося сторонами кредитного договору порушенням прийнятих зобов'язань.     
		27.12.2013 між відповідачем та третьою особою-2 укладено договір про внесення змін № 4 до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL (далі - додатковий договір № 4 від 27.12.2013), за умовами якого сторони дійшли згоди внести зміни до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL, зокрема, пункт 1.4 викладено в наступній редакції: кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється: для вибірок, наданих в рамках субліміту-1 - не пізніше 31.05.2013 (п.п. 1.4.1); для вибірок, наданих в рамках субліміту-2 - не пізніше 31.12.2013 (п.п. 1.4.2). 
		Крім того, пункти 1.4.2.1 - 1.4.2.6  кредитного договору № 1-0020/13/30-KL викладено в наступних редакціях:   
		-          п. 1.4.2.1 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.1.-1.5.2.1.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2014; 
		-          п. 1.4.2.2 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.2.1.-1.5.2.2.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2015;
		-          п. 1.4.2.3 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.3.1.-1.5.2.3.3. цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2016;
		-          п. 1.4.2.4 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.4.1.-1.5.2.4.3. цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2017;
		-          п. 1.4.2.5 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.5.1.-1.5.2.5.3. цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2018;
		-          п. 1.4.2.6 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.6.1.-1.5.2.6.3. цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2019. 
		Пунктом 2 додаткового договору № 4 від 27.12.2013 сторони також підтвердили, що в рамках Кредитного договору, протягом періоду з дати укладення кредитного договору до дати укладення наведеного договору про внесення змін, позичальник: отримав від кредитора кредит в рамках субліміту-1 в сумі 7 185 457,34 доларів  США та здійснив погашення такого кредиту в рамках субліміту-1 в сумі 7 185 457,34 доларів  США;           отримав від кредитора кредит в рамках субліміту-2 в сумі 43 033 526,01 доларів  США та здійснив погашення частини такого кредиту в рамках субліміту -2 в сумі 10 250 000,00 доларів  США, внаслідок чого фактична заборгованість позичальника за кредитом по кредитному договору № 1-0020/13/30-KL на дату укладення договору про внесення змін становить 32 783 526,01 доларів США в рамках субліміту-2 та 0,00 доларів США в рамках субліміту-1, у зв'язку з чим сторони домовились встановити графік погашення фактичної заборгованості позичальника за кредитом, що існує станом на дату укладення договору, і викласти пункти 1.5.2-1.5.3 в новій редакції. 
		Так, пункт 1.5.2 кредитного договору № 1-0020/13/30-KL викладено в наступній редакції: 
		Протягом періоду з 27.12.2013 по 31.12.2013 встановлюється графік погашення кредиту-1: 
		Сума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашеннюЗалишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період, долар США31.12.2013 - 32 783 526,01 доларів  США0,00Підпункт 1.5.2.1.1 відкладальна обставина-1. Умова щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-2, що передбачений п. п.1.5.2.2 цього договору, є відкладальною, і зобов'язання позичальника щодо погашення заборгованості згідно з п.п. 1.5.2.2 цього договору виникає виключно за умови належного (в повному обсязі і у встановлені строки/терміни, в порядку, встановленому цим договором) виконання позичальником своїх платіжних зобов'язань за цим договором (відкладальна обставина-1), а саме: належної сплати позичальником нарахованих процентів в сумі 286 855,85 доларів  США згідно з умовами цього договору,  нарахованих за період з 26.11.2013 - 25.12.2013 включно.
		Підпункт 1.5.2.1.2 наслідком настання відкладальної обставини-1 є встановлення строків погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-2 та встановлення календарної дати 31.12.2014 як кінцевого терміну, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, нарахованим процентам, комісіями та можлива неустойка.
		Пунктом 1.5.2.2 кредитного договору № 1-0020/13/30-KL (в редакції додаткового договору від 27.12.2013 № 4) визначено, що у разі настання відкладальної обставини-1, як вона визначена п. п. 1.5.2.1.1-1.5.2.1.3 цього договору, позичальнику на період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (включно) встановлюється графік погашення кредиту-2: 
		сума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашеннюЗалишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період, долар США31.03.2014 - 957 831,47 доларів  США31 825 694,5430.06.2014 - 957 831,47 доларів  США30 867 863,0730.09.2014 - 957    831,47 доларів  США29    910    031,6131.12.2014 - 29  910 031,61 доларів  США0,00У п.п 1.5.2.2.1 було визначено, що умова щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-3, що передбачений п.п.1.5.2.3 цього договору, є відкладальною, і зобов'язання позичальника щодо погашення заборгованості згідно з п.п. 1.5.2.3 цього договору виникає виключно за умови належного (в повному обсязі і у встановлені строки/терміни, в порядку, встановленому цим договором) виконання позичальником своїх платіжних зобов'язань за цим договором (відкладальна обставина-1), а саме: належного погашення позичальником заборгованості за кредитом відповідно до п. 1, 2, 3 графіку погашення кредиту-2; погашення позичальником протягом періоду 01.10.2014 - 31.12.2014 заборгованості у сумі 957    831,47 доларів США, наслідком чого є зменшення залишку заборгованості за кредитом до суми 28    952    200,14 доларів США станом на кінець операційного дня 31.12.2014; належної сплати позичальником нарахованих процентів і комісій згідно з умовами цього договору протягом січня - грудня 2014 року включно.        
		Відповідно до п.п 1.5.2.2.2 наслідком настання відкладальної обставини-2 є встановлення строків погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-3 та встановлення календарної дати 31.12.2015 як кінцевого терміну, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, нарахованим процентам, комісіями та можлива неустойка.
		19.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Соловйова Н.А. звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" з письмовою вимогою № 14568/31 про дострокове (з посиланням на п.п. 7.1.1 та п.п. 7.2.1) виконання порушених зобов'язань за кредитним договором і договором поруки шляхом перерахування на користь банку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL в сумі 32 409 607,63 доларів  США, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 29 910 031,60 доларів  США, прострочена заборгованість за кредитом - 1 915 662,94 доларів  США, строкова заборгованість за процентами - 183 881,79 доларів  США, прострочена заборгованість за процентами - 400 031,30 доларів  США протягом семи робочих днів від дати отримання вимоги.
		Згідно п.п. 7.1.1 кредитного договору порушенням зобов'язань вважається подія, коди позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував документально підтверджені збитки тощо) та/або за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також будь-яка юридична особа, що виступає поручителем/майновим поручителем позичальника згідно з п. 1.6 цього договору, порушила будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за будь-яким договором фінансування, що укладений або буде нею укладений з кредитором. 
		Відповідно до п.п. 7.2.1 кредитного договору при настанні випадку порушення зобов'язань кредитор, на свій розсуд, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування документально підтверджених збитків тощо протягом 7 (семи) робочих днів від дати отримання позичальником відповідного письмового повідомлення.                            
		У грудні 2014 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з позичальника та його іншого поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" 33  163  984,29 доларів США заборгованості за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL, з яких: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 31  852  694,54 доларів  США, прострочена заборгованість з нарахованих відсотків - 974  661,90 доларів  США, пеня - 363    627,85 доларів США.
		Провадження у справі за такими вимогами було порушено ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.12.2014 № 918/1390/14. 
		Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.10.2015 у справі № 918/1390/14 такі позовні вимоги було задоволено частково, а саме: стягнуто з позичальника 31 825694,54 долари США боргу з повернення кредитних коштів, що еквівалентно 500  003  971,04 грн., 974  661,90 доларів США, що еквівалентно 15  312  621,69 грн. процентів. Провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" було припинено з посиланням на п. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" через визнання грошових вимог банку до поручителя в межах провадження у справі про його банкрутство.
		Крім того, у грудні 2014 року банк звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" з позовом про стягнення 33 163 984,29 доларів США заборгованості за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., в тому числі, 31 825 694, 54 доларів США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 974 661, 90 доларів США простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 363 627, 85 доларів США пені за простроченим кредитом та процентами.         
		Провадження у справі за такими вимогами було порушено ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.12.2014 № 6/903/1291/14. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у даній справі стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор".
		Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.03.2016 провадження у справі №6/903/1291/14 було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1408/15-г.
		Звертаючись до суду з позовом у справі № 910/1408/15-г, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" посилалося на припинення поруки за договором поруки від 29.03.2013 № 1-0100/13/38-Р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013 у зв'язку з тим, що наслідком укладення додаткової угоди № 4 до кредитного договору стало збільшення суми основного боргу та розміру відсотків за користування кредитом, а оскільки таке збільшення відбулося без повідомлення і згоди поручителя, порука є припиненою відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. З огляду на неправомірність укладення додаткової угоди № 4 до кредитного договору, необхідним до застосування у правовідносинах кредитора і позичальника є кредитний договір в редакції додаткової угоди № 1 від 23.05.2013, прострочення позичальника за яким настало 31.12.2013, у зв'язку з чим, порука повністю припинилася 01.07.2014, а тому кредитор безпідставно звернувся до поручителя з вимогою про виконання грошових зобов'язань свого позичальника від 19.11.2014.
		Хибність тверджень позивача про збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення додаткової угоди № 4 від 27.12.2013 до кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0020/13/30-KL вбачається з матеріалів справи, банківських виписок та наведених вище умов кредитного договору з наступними змінами і доповненнями.  
		Крім того, у ході касаційного перегляду судових рішень у справі №910/1408/15-г Вищий господарський суд України встановив безпідставність висновку суду апеляційної інстанції щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення додаткової угоди №4 від 27.12.2013 до кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0020/13/30-KL.  
		Так, у постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2015 №910/1408-15-г зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 111-28 висновок щодо застосування норми права, викладений у його постанові Верхового Суду України, має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права та вказав, що як вбачається з постанови Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №910/1407/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання припиненою поруки за договором поруки, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" за кредитним договором від 29.03.2013, суди допустили помилку у порівнянні графіків погашення заборгованості за додатковими договорами до кредитного договору і враховуючи те, що суми чергових платежів і залишки за кредитом за договором про внесення змін № 4 є меншими за суми чергових платежів і залишки за кредитом, встановлені за додатковим договором № 1, збільшення обсягу відповідальності поручителя не відбулося. Зазначені зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.
		При цьому, Вищий господарський суд України у постанові від 22.12.2015 № 910/1408-15-г зауважив, що позовні вимоги про припинення поруки заявлено позивачем також із підстави, передбаченої ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, однак, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили обставин щодо дотримання відповідачем як кредитором шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, з урахуванням висновків Верховного Суду України щодо застосування положень 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, а також не перевірили належним чином порядок здійснення чергових сум платежів і залишки за кредитом, встановлені відповідними графіками, за умовами додаткових договорів змін до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013, в забезпечення виконання якого був укладений договір поруки №1-0100/13/38-Р від 29.03.2013.
		Частиною 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. 
		У ході нового розгляду справи позивач, посилаючись на висновок судової експертизи, що була проведена у даній справі, стверджував, що строк виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором настав 31.12.2013, адже він не дотримався умов п.п. 1.5.2.1.1-1.5.2.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 4, зокрема, не сплатив своєчасно 286  855,85 доларів США відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 26.11.2013 по 25.12.2013, а тому порука за договором поруки від 29.03.2013 № 1-0100/13/38-Р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013 припинилася 01.07.2013 і вимога банку від 19.11.2014 до поручителя є безпідставною в силу ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.         
		Вирішуючи спір, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
		Пунктом 5.9 договору поруки сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором та цим договором. 
		Матеріалами справи підтверджується і кредитором, позичальником та поручителем не  заперечується, що на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 50    218    983,25 доларів США (01.04.2013 - 7    185    457,34 доларів США та 14.06.2016 - 43    033    526,01 долари США).
		У зв'язку з неналежним виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у 2014 році (прострочення оплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом з 01.04.2016) банк вимагав від поручителя виконання грошових зобов'язань позичальника, направивши вимогу від 19.11.2014, якою вимагав дострокового повернення кредиту і погашення існуючого боргу з повернення тіла кредиту і перерахування відсотків).
		На думку позивача, строк виконання грошових зобов'язань позичальника перед банком настав 31.12.2013 у зв'язку з недотриманням п.п. 1.5.2.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 4 та, відповідно, у зв'язку з ненастанням відкладальної обставини-1.
		Натомість відповідач вказує на настання цієї відкладальної обставини-1, прострочення позичальника у 2014 році та, відповідно, просить у позові відмовити, вважаючи, що вимога від 19.11.2014 була надіслана своєчасно і в межах строку дії поруки (до 01.07.2015).           
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 на вирішення експерту, серед іншого, було поставлено питання: "Чи підтверджується документально вчасно та в повному обсязі сплата нарахованих процентів у сумі 286 855,85 доларів США, нарахованих за період 26.11.2013 до 25.12.2013 визначеної відповідно до п.п. 1.5.2.1.1. договору про внесення змін № 4 від 27.12.2013 до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013?". 
		Відповідь на таке питання у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.07.2016 № 6490/16-45 була негативною. Також, негативною була відповідь експерта і на похідне питання "Чи підтверджується документально настання відкладальної обставини-1, визначеної відповідно до п.п. 1.5.2.1.1 договору про внесення змін № 4 від 27.12.2013 до кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013?".
		Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
		При цьому, жодний доказ у справі не може мати для суду наперед встановленої сили, адже на суд покладено обов'язок оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.  
		Перевіривши розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором, що був приєднаний банком до матеріалів справи та досконально вивчивши всі наявні в матеріалах справи платіжні документи і банківські виписки, суд встановив, що відкладальна обставина-1 (за умовами кредитного договору в редакції додаткової угоди № 4) настала, адже у період з 27.12.2013 по 30.12.2013 позичальник виконав умови, за яких відкладальна обставина вважається такою, що настала і не допускав порушення строків виконання грошових зобов'язань. Так, перерахування 286  855,85 доларів США відсотків мало місце 27.12.2013. При цьому, у призначенні платежу цієї суми позичальник вказав сплату відсотків з 14.06.2013 по 31.12.2013, проте, це не є суттєвим у розрізі спірних правовідносин, оскільки прострочених відсотків, які б свідчили про наявність невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором в цій частині з 14.06.2013 станом на 31.12.2013, позичальник не мав.
		Матеріалами справи підтверджується, що у строк до 30.06.2013 позичальник повинен був сплатити кредиторові відсотки за користування кредитом за період з 14.06.2013 по 25.06.2013 у розмірі 150  617,34 грн. і ця сума була сплачена 27.06.2013.
		Крім того, наданим банком розрахунком суми боргу позичальника і наявними в матеріалах справи платіжними документами та банківськими виписками про перерахування сум у валюті кредиту підтверджується, що оплата відсотків за користування кредитом у 2013 році відбувалася своєчасно і без прострочень. Одночасно у призначенні платежу при сплаті 38,22 доларів США відсотків, перерахованих 30.05.2013, позичальник вказав період "24.05.2013-31.12.2019", а сплачуючи 30.07.2013 -376    543,35 доларів США, 29.10.2013- 374    355,85 доларів США, 27.11.2013 - 308    084,38 доларів США відсотків вказав "14.06.2013-31.12.2013". 
		Враховуючи встановлений судом факт відсутності порушення сплати позичальником відсотків у 2013 році (по сумі та за строками), описані призначення платежу колегія суддів вважає помилковими, у зв'язку з чим не приймає до уваги висновок судової експертизи у цій частині.
		Здійснивши аналіз дотримання позичальником строків і порядку сплати відсотків у 2014 році, за наслідками дослідження доказів суд встановив, що порушення строків сплати відсотків мало місце на 4 дні у березні 2014 року, адже 296    417,71 доларів США відсотків за період з 26.01.2014 по 25.02.2014, які підлягали сплаті до 28.02.2014, фактично було перераховано 04.03.2014, а 14.07.2014 позичальник перерахував банку 851    005,69 доларів США відсотків, які підлягали сплаті 31.03.2014 в сумі 267    732,163 доларів США за період з 26.02.2014 по 25.03.2014, 30.04.2014 в сумі 296    417,71 доларів США за період з 26.03.2014 по 25.04.2014, 31.05.2014 в сумі 286    855,85 доларів США. В подальшому, в 2014 році позичальник допускав систематичне порушення строків сплати відсотків, а з жовтня 2014 перестав їх сплачувати взагалі.            
		Прострочення сплати чергового платежу за умовами кредитного договору в редакції додаткової угоди № 4 (графік погашення кредиту-2) відбулося 01.04.2014, адже платіж № 1 за цим графіком в сумі 957    831,47 доларів США позичальник перерахував лише 15.07.2014, а не у строк до 31.03.2014.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.     
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
		Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України. 
		Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).
		Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,  визначених  змістом зобов'язання (неналежне виконання (ст. 610 Цивільного кодексу України).
		Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
		У кредитному договорі сторони встановили строк дії договору - до повного остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.7), кінцевий строк повернення кредиту за графіком погашення кредиту-2 до 31.12.2014), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів за відсотками - з 26-го числа наступного календарного місяця по останній календарний день наступного місяця включно (абз. 2 п. 3.3 кредитного договору), а також строки нарахування відсотків  (абз. 1 п. 3.3). 
		Наслідки  прострочення  позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). 
		Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 ст. 220 Господарського кодексу  України, які передбачають відповідальність боржника.
		Як зазначалося вище, сторони встановили строк дії договору - до моменту  виконання  сторонами  в  повному  обсязі  взятих  на  себе  зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.
		Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями (4-ма за рік згідно з останнім чинними графіком погашення боргу).
		Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
		Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. 
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).
		Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
		За змістом ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч. 1). Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (ч. 2). Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (ч. 3).  Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4).
		Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
		Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
		Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України). 
		Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559, ст. 1050 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-190цс14, від 24.06.2015 у справі № 3-42гс15.
		Розглядаючи даний спір, слід відзначити, що у тексті ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову" як умови чинності поруки. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
		Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, в тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
		Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін  кредитного договору.
		Як встановлено судом, позичальник, а відтак і поручитель, взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами за умовами, визначеними у графіку погашення кредиту-2, сплачуючи її частинами до 30.03.2014, до 30.06.2014, 30.09.2014 і 31.12.2014. Отже, як вже зазначалося, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення певних платежів, прив'язаних до сплаті до конкретного календарного місяця), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
		Строк виконання боржником кожного місячного зобов'язання (з повернення кредиту) за березень, червень, вересень і грудень 2014 року згідно ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
		Таким чином, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16. 
		Виходячи з того, що відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України) повинні застосовуватись і до поручителя.
		Як вбачається з графіку погашення кредиту-2, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом у чітко визначений строк у певних, обумовлених сторонами сумах, а також сплачувати відсотки за користування кредитом, розраховані відповідно до ст. 3 кредитного договору.  
		Отже, оскільки кредитним договором (графіком погашення кредиту-2) передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше останнього дня березня, червня, вересня і грудня 2014 року, з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України починається перебіг як позовної давності для вимог до поручителя та обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. 
		У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних місячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. 
		Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
		Таким чином, аналізуючи ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
		Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
		При цьому, у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14 зазначено, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (ст. ст. 61, 64 Господарського процесуального кодексу України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
		Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). 
		Аналогічна позиція також викладена у постанові Верхового Суду України від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14.
		Як вбачається з матеріалів справи, вищевикладені висновки Верхового Суду України та положення чинного законодавства були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому посилання апелянта на протилежне не узгоджується з матеріалами справи.
		Як зазначалось вище, прострочення позичальника за черговим платежем мало місце з 01.04.2014, що неодноразово підтверджувалося під час розгляду справи відповідачем, тоді як з претензією про неналежне виконання умов договору банк звернувся до поручителя лише 19.11.2014, з позовною заявою - наприкінці грудня 2014 (точну дату встановити з матеріалів справи не вдається за можливе),  тобто з порушенням 6-ти місячного строку, встановленого цивільним законодавством України.
		При цьому, згідно п.п. 7.1.1 кредитного договору порушенням зобов'язань вважається подія, коли позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував документально підтверджені збитки тощо) та/або за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також будь-яка юридична особа, що виступає поручителем/майновим поручителем позичальника згідно п. 1.6 цього договору, порушила будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за будь-яким договором фінансування, що укладений або буде нею укладений з кредитором. 
		Відповідно до пункту 7.2.1 кредитного договору при настанні випадку порушення зобов'язань кредитор, на свій розсуд, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування документально підтверджених збитків тощо протягом 7 (семи) робочих днів від дати отримання позичальником відповідного письмового повідомлення.
		Враховуючи викладене, з 01.04.2014 р. у відповідача виникло право вимагати дострокового виконання порушених зобов'язань за кредитним договором і договором поруки.
		Саме посилаючись на зазначене право, 19.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Соловйова Н.А. звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" з письмовою вимогою № 14568/31 про дострокове (з посиланням на п.п. 7.1.1 та п.п. 7.2.1) виконання порушених зобов'язань за кредитним договором і договором поруки шляхом перерахування на користь банку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL в сумі 32 409 607,63 доларів  США, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 29 910 031,60 доларів  США, прострочена заборгованість за кредитом - 1 915 662,94 доларів  США, строкова заборгованість за процентами - 183 881,79 доларів  США, прострочена заборгованість за процентами - 400 031,30 доларів  США протягом семи робочих днів від дати отримання вимоги.
		Проте, з урахуванням усіх викладених вище обставин, зазначена письмова вимога від 19.11.2014р. про дострокове виконання порушених зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а також пред'явлення позову до позивача відбулося після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною 4 ст. 559 ЦК України.  Отже, відповідач не скористався правом, наданим ст.ст. 554 та 559 Цивільного кодексу України, та не пред'явив своєчасно вимогу (позов) про погашення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.
		Доводи апелянта про неврахування судом п.п. 7.1.1 та п.п. 7.2.1 кредитного договору та безпідставне ототожнення дати виникнення права у відповідача на застосування вимоги про дострокове погашення кредитних коштів із датою, встановленою кредитором для повного погашення кредитних коштів, у зв'язку з застосуванням кредитором свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України є необґрунтованими.
		У письмових поясненнях від 28.10.2016 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наголошував на необхідність визначення строку для звернення кредитора до поручителя в порядку ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, виходячи з дати прострочення позичальника щодо сплати чергового платежу. Тобто, правова позиція третьої особи збігається з правовою позицією суду, проте Фонд гарантування вкладів фізичних осіб помилково вказує на прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" з 30.06.2014, адже за розрахунками банку, поясненнями його представника та наявними у справі платіжними документами прострочення сплати чергового платежу відбулося з 01.04.2014, адже за графіком погашення кредиту-2 платіж "1" був сплачений лише 15.07.2014, а не до 31.03.2014.    
		Доводи апелянта та третьої особи-2 щодо відсутності у даному разі прострочення позичальника, оскільки платіж "1" внесено у строк, що не перевищує шести місяців від визначеного строку (оплата не до 31.03.2014, а 15.07.2014), судом відхиляються як недоречні, адже вони жодним чином не узгоджуються з наведеними вище положеннями законодавства про зобов'язання, про порушення зобов'язання, про строки.   
		Таким чином судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту відсутності порушень термінів та строків повернення кредиту за кредитним договором по графіку погашення кредиту-2 та продовження терміну погашення кредиту. 
		Відтак, згідно з вимогами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України банк повинен був звернутися до поручителя в 6 місячний строк з 01.04.2014, тобто до 01.10.2014. 
		За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо припинення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" за договором поруки від 29.03.2013 № 1-0100/13/38-Р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013 з 01.10.2014.
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, серед іншого, вірно зазначив, що при розгляді Господарським судом Рівненської області справи № 918/1390/14 про стягнення боргу за кредитним договором з позичальника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод  Галичина" не було учасником провадження, тобто, не могло визнати чи заперечити обставини правомірності звернення банку до нього як до поручителя 19.11.2014, що виключає застосування у цьому випадку правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06.07.2016 у справі № 6-1199цс16).
		При цьому, апеляційною інстанцією не може бути покладено в основу даної постанови висновок Вищого господарського суду України від 13.04.2017р., викладений у справі №910/1407/15-г, яким встановлено інші обставини щодо дати з якої слід обчислювати шість місяців для пред'явлення вимоги до поручителя в розумінні ч.4 ст.559 ЦК України у зв'язку з порушенням ТОВ «Золотий екватор» зобов'язань за кредитним договором №1-0020/13/30-КL від 29.03.2013р., оскільки ТОВ «Завод «Галичина» не було стороною, третьою особою вказаного процесу, відповідно висновки у справі №910/1407/15-г не мають преюдиційного значення для даної справи в розумінні ст. 35 ГПК України.
		Слід зауважити, що і докази у вказаних справах є різними, зокрема у даній справі наявний висновок судово-економічної експертизи №6490/16-45 від 15.07.2016р., за висновками якого, з урахуванням наявних доказів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
		Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі  є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
		Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016р. у справі №910/1408/15-г залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016р. у справі №910/1408/15-г залишити без змін.
		3. Матеріали справи №910/1408/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття. 
		Головуючий суддя                                                             І.М. Скрипка 
		 
		Судді                                                                                А.І. Тищенко
		 
		                                                                                С.А. Гончаров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...