Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/2385/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2017. Зареєстровано: 09.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                
		 
		Справа № 752/2385/17 
		Провадження №: 1-кп/752/461/17 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 серпня 2017 року м. Київ 
		Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді -             ОСОБА_1 ,
		при секретарі -                 ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора -              ОСОБА_3 ,
		потерпілого -                     ОСОБА_4 ,
		захисника -                        ОСОБА_5 ,
		обвинувачених -                    ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100010011713 по обвинуваченню
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської обл., українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Білоцерківський міськрайонний суд Київської областівід 29.07.2015 року, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 104,75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, на іспитовий строк 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Фурси, Білоцерківського району, Київської обл., українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 15.05.2001 року Фастівським районним судом Київської області за ст. 81 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, засуджений вдруге 16.11.2001 року апеляційним судом Київської області за ст. 93 п. п. «а» «в» 86 ч. 2, 81 ч. 3, 42, 42 ч. 1 КК України до 14 років позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 06.06.2002 року вирок апеляційного суду Київської області від 16.11.2001 року змінено: виключено з вироку п. «в» ст. 93 КК України, в решті залишено без змін. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 29.07.2010 року згідно ст. 82 КК України замінено покарання на 4 роки 7 місяців 1 день обмеження волі. Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської областівід 21.07.2011 року замінено не відбуту частину покарання на 6 місяців арешту, звільненого 03.02.2012 року по відбуттю покарання,
		обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -
		встановив:
		09.12.2016 року, близько 02:00, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , помітили раніше незнайомого хлопця, яким виявився потерпілий ОСОБА_4 . В той самий момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на напад з метою викрадення чужого майна, з метою реалізації якого останній вступив в злочинну змову зі ОСОБА_7 .
		В подальшому, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів підійшли з заду до ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_6 , згідно відведеної йому ролі, наніс декілька ударів кулаком в область голови ОСОБА_4 , який в цей час відкривав вхідні двері парадного входу до будинку, в результаті чого останній втратив рівновагу та його затягнули в середину, після чого ОСОБА_6 продовжив наносити потерпілому удари руками в область голови та, одночасно, потерпілому було висунуто вимогу передачі грошових коштів та цінних речей. В подальшому, ОСОБА_6 продовжив наносити потерпілому удари руками в область голови, таким чином, застосувавши фізичне насильство, яке було небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, спричинивши тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		В той же час, ОСОБА_7 , користуючись безпорадним станом потерпілого, воля до опору якого була подолана, із внутрішньої кишені куртки ОСОБА_4 , витягнув гаманець, в середині якого знаходились грошові кошти в розмірі 600 грн. 00 коп. та 2600 доларів США, які за курсом НБУ станом на 09.12.2016 року, становили 67 002 грн. 00 коп., а з правої зовнішньої кишені куртки ОСОБА_4 витягнув мобільний телефон марки «Леново КР+» сірого кольору, вартістю 5 000 грн. 00 коп., після чого з місця вчинення злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 72 002 грн. 00 коп.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України визнав частково та пояснив, що він 09.12.2016 року, разом із ОСОБА_7 гуляли по Києву, та вони запізнились на маршрутне таксі і вирішили залишитись у Києві. Коли в ніч прогулювались по вул. Л. Толстого, зазначив, що ОСОБА_7 пішов вперед по вулиці за чаєм чи пивом, а ОСОБА_6 зупинився, для того, щоб справити свої природні потреби. Коли біля підземного переходу побачив потерпілого ОСОБА_4 , який проходячи повз, зачепив ОСОБА_6 плечем, після чого у них на цьому фоні виник конфлікт, від чого ОСОБА_6 2-3 рази вдарив потерпілого кулаком по обличчю, від чого той впав на землю. Після цього, ОСОБА_6 забрав у потерпілого портмоне та телефон, щоб той не міг викликати поліцію. Коли забрав речі, ОСОБА_4 почав кричати, а ОСОБА_6 побачивши працівників Державної служби охорони, почав бігти, викинувши по дорозі мобільний телефон потерпілого і наздогнавши ОСОБА_7 , закликав його бігти та вони побігли із ним в арку одного з будинків, де одразу розказав ОСОБА_7 що відбулось, після чого, їх обох одразу було затримано. Одночасно зазначив, що з ОСОБА_7 ні про, що не домовлявся, і той взагалі ні про що не знав і що гроші, вилучені у ОСОБА_7 він йому не давав, оскільки їх насильно йому передали працівники поліції.
		Допитаний в судовому засідання ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України заперечив та пояснив, що він разом із ОСОБА_6 09.12.2016 року взяли чаю та прогулювались по вул. Л. Толстого та ОСОБА_6 захотів у туалет та зупинився біля підземного переходу, а ОСОБА_7 пішов далі та сказав ОСОБА_6 , щоб наздоганяв. Через декілька хвилин ОСОБА_6 його наздогнав та закликав його бігти із ним, від чого ОСОБА_7 побіг за ОСОБА_6 в арку, де ОСОБА_6 розповів, що сталось. В подальшому їх було затримано та працівники поліції в цей час підкинули йому гроші до його кишень. Одночасно повідомив, що ні про що не домовлявся з ОСОБА_6 та у потерпілого нічого не забирав і взагалі його не бачив.
		Незважаючи на часткове визнання своєї вини ОСОБА_6 та її повним запереченням ОСОБА_7 їх винуватість підтверджується показами потерпілого та зібраними під час досудового розслідування доказами, які судом визнаються належними, допустимими та беруться до уваги, а саме:
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 повідомив, що 09.12.2016 року повертався по вул. Л. Толстого додому, коли відчинив двері парадного отримав 6-7 ударів кулаками по голові, проте не розгледів хто їх наносив оскільки був у капюшоні, після чого його потягли до парадного, він впав на підлогу та закривався руками, оскільки його продовжили бити руками по голові. При цьому, ОСОБА_4 запитали де гроші. В подальшому, як повідомив потерпілий, одна особа продовжила його бити а інша в цей час обшукала його та забрала портмоне з коштами у сумі 600 грн. купюрами по 100 грн., та 2600 доларів США купюрами по 20,50 та 100 доларів та мобільний телефон «Леново». Після того, як у ОСОБА_4 забрали гроші та телефон ті особи почали тікати. Одночасно вказав, що через те, що він був у капюшоні та закривався від ударів, він не може вказати хто саме його бив, а хто обшукував, проте одразу після того, як його припинили бити та ті особи почали тікати, він не пізніше ніж через 5-10 секунд вибіг із парадного за ними, побачив на відстані 10-12 метрів двох тікаючих чоловіків та почав кричати про допомогу, а коли вони озирались, він ретельно роздивився їх обличчя та запам`ятав і впізнав їх у подальшому під час проведення процесуальних дій пред`явлення осіб для впізнання та впізнав у судовому засідання і із впевненістю стверджує, що це саме вони здійснили на нього напад. Звернув увагу суду, що гроші йому на цей час повернуті, а мобільний телефон ні.
		На переконання суду, покази надані потерпілим в судовому засіданні в повному обсязі доводять вину обвинувачених при обставинах встановлених судом.
		Покази обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 які різняться з показами потерпілого суд сприймає виключно як такі, що надані з метою зменшення ступеня відповідальності ОСОБА_6 та намаганням ухилення від неї ОСОБА_7 . Так, покази потерпілого в повному обсязі спростовують версію обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , щодо непричетності останніх до вчиненого, за обставин встановлених судом, оскільки потерпілий прямо вказує, що саме обвинувачені є тими особами, які, діючи спільно та узгоджено, напали на нього, застосували насильство та заволоділи його майном 09.12.2016 року. 
		Крім того, показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з тими, що на підтвердження вини обвинувачених надано стороною обвинувачення. Так, серед іншого судом беруться до уваги такі документи:
		-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.12.2016 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 звернувся до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві з повідомленням про вчинення щодо нього близько 02 год. 10 хв., 09.12.2016 року пограбування двома невідомими чоловіками з переліком викраденого майна. Вивченням вказаної заяви встановлено, що у ній зазначено, що в потерпілого було викрадено 2600 доларів США та 5000 грн., проте в судовому засіданні допитом потерпілого та дослідженням кола інших доказів встановлено, що така сума потерпілим вказана помилково, а в дійсності потерпілий підтвердив в судовому засіданні, що у нього викрали 2600 доларів США та 600 грн.;
		-протокол огляду місця події від 09.12.2016 року, яким являється кімната № НОМЕР_1 , яка знаходиться на першому поверсі Голосіївського УП ГУНП в м. Києві за адресою м. Київ, вул. Голосіївська, 15, де при поверхневому огляді особи №1, яка представилась ОСОБА_6 , серед іншого, було виявлено та вилучено купюри номіналом 100 доларів США у кількості 11 шт., та поверхневому огляді особи №2, яка представилась ОСОБА_7 в якого, серед іншого, було виявлено та вилучено купюри номіналом 100 долів США у кількості 19 шт., купюру номіналом 50 долів США у кількості 1 шт., купюри номіналом 20 долів США у кількості 3 шт., купюру номіналом 10 долів США у кількості 2 шт. та купюри номіналом 100 грн. у кількості 5 шт., купюра номіналом 5 грн. у кількості 1 шт., купюри номіналом 2 грн. у кількості 1 шт, купюри номіналом 1 грн. у кількості 2 шт. Крім того, було вилучено гаманець чорного кольору, всередині якого знаходились 13 карток із знижками, 1 банківська картка, картка киянина на ім`я ОСОБА_4 , пенсійне посвідчення, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та перепустка на те саме ім`я;
		-протокол огляду від 26.12.2016 року, яким здійснено огляд грошових коштів виявлених та вилучених у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 
		-даними постанови про визнання предметів речовими доказами та прилучення їх до матеріалів кримінального провадження від 26.12.2016 року та розпискою потерпілого ОСОБА_4 від 27.12.2016 року, відповідно до яких грошові кошти в купюрах у сумі 2530 доларів США та 509 гривень визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 ;
		-висновком експерта № 47/Е від 18.01.2017р., згідно якого було проведено судово-медичну експертизу відносно ОСОБА_4 у якого були виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 09.12.2016 р. із фото таблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_4 упізнав обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, яка 09.12.2016 року близько 02:00 год. по вул. Л. Толстого, застосувала фізичне насильство та заволоділа майном;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання з фото-таблицею до нього від 09.12.2016р., згідно якого потерпілий ОСОБА_4 вказує саме на особу під № 1, яким є ОСОБА_7 , та який застосував щодо нього фізичне насильство та заволодів майном;
		Всі перелічені документи суд визнає допустимими та належними доказами і бере до уваги. 
		Інші надані прокурором та захисником процесуальні документи, супровідні листи, суд визнає неналежними доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Одночасно суд не бере до уваги доводи сторони за хисту про неналежність та недопустимість окремих доказів з огляду на таке.
		Так, відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання, в протоколі впізнання ОСОБА_6 не зазначено номер під яким перебував ОСОБА_6 , проте в додатку до цього протоколу міститься фото таблиця, із якої вбачається, як потерпілий вказує на особу під № 1, яка є ОСОБА_6 . Вказане потерпілий підтвердив у судовому засіданні, що він справді впізнав серед інших ОСОБА_6 , а тому суд надходить висновку, що ця обставина не тягне за собою визнання цього протоколу недопустимим.
		Крім того, відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання, в протоколі впізнання ОСОБА_7 зазначено особу, яку впізнав потерпілий під номером 2, в той час як додаток до цього протоколу містить фото таблицю, із якої вбачається, як потерпілий вказує на особу під № 1, яка є ОСОБА_7 . Вказане потерпілий підтвердив у судовому засіданні, що він справді впізнав серед інших ОСОБА_7 , який перебував під номером 1, а тому суд надходить висновку, що ця обставина не тягне за собою визнання цього протоколу недопустимим. 
		Одночасно, не вважє суд порушенням, яке б тягнуло за собою визнання вказаних протоколів недопустимими доказами те, що фото таблиці до протоколів виготовлені іншим слідчим, ніж складено самі протоколи.
		Не вбачає суд підстав для визнання недопустимим й протоколу огляду місця події, через те, що згідно рапорту працівників поліції, які проводили затримання обвинувачених, під час поверхневої перевірки обвинувачених, було виявлено 2500 доларів США. Так, на переконання суду, працівники поліції провели поверхневу перевірку із дотриманням вимог ст. 34 Закону України «Про національну поліцію», відповідно до якої, таку перевірку було проведено поліцейським відповідної статі та за існування достатніх підстав вважати, що річ є знаряддям вчинення правопорушення. Одночасно, відповідно до рапорту, поверхневу перевірка речей здійснено шляхом візуального огляду. Більше того, до суду не надано жодних доказів, та обвинуваченими не зазначалось, ні в ході проведення досудового розслідування, а ні в ході судового розгляду, що під час поверхневої перевірки речі, вони не самостійно показали поліцейським вміст особистих речей.
		Одночасно, судом враховується, що при виявленні в ході поверхневої перевірки слідів правопорушення поліцейський забезпечив їх схоронність та подальший огляд відповідно до вимогстатті 237КПК України, на підставі якої та інших статей і було проведено огляд місця події із подальшим складанням відповідного протоколу.
		Більше того, не є підставою для визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом через відсутність у ньому підписів обвинувачених, оскільки виходячи з положеньст. 26 КПК Українивідповідно до якої сторони кримінального провадження, в тому числі обвинувачені є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, суд прийшов до висновку, що обвинуваченими самостійно не реалізовано право на підпис цього документа та вважає відсутніми в цій частині процесуальні порушення, оскільки захисником та обвинуваченими не доведено існування інших обставин, за яких обвинувачені не підписали протокол.
		Крім того, захисник посилалась на недопустимість висновку експерта, через те, що у кримінальному провадженні відсутня документація на підставі якої проведено дослідження, а та документація, яка використана не містить інформації про дату та хто її видав.
		Так, судом враховується, що обставини, на які посилається захисник не є обставинами які б тягнули за собою визнання цього висновку недопустимим доказом. Так, судом надано в повному обсязі право стороні захисту щодо реалізації права на захист обвинуваченого в ході судового розгляду, після завершення якого не встановлено порушень при складанні висновку, оскільки експерт попереджений про права та обов`язки, передбачені приписами КПК України та про відповідальність, передбачену статтями КК України, та самостійно на власний розсуд використав ті джерела, що були необхідні для постановлення висновку. 
		Крім того, не бере до уваги суд посилання захисника в частині того, що покази потерпілого надані в судовому засіданні різняться із його письмовими показами наданими під час досудового розслідування. 
		Так, відповідно до приписів ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Одночасно не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. А тому, судом беруться до уваги покази потерпілого, виключно, які він надав у судовому засіданні.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, потерпілого, дослідивши докази та документи які характеризують особи обвинувачених та матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інкримінованому злочині за обставин встановлених судом.
		Потерпілий в судовому засіданні вказав на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як на осіб, які вчинили розбій відносно нього. Показання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд сприймає такими, що є неправдивими, оскільки вони досить різняться між собою та з показами наданими потерпілим. Суд прийшов до даного висновку, виходячи з принципу безпосередності дослідження в судовому засіданні показань, з`ясувавши під час допиту потерпілого в суді, фактичні обставини справи в межах пред`явленого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення, встановивши, що покази потерпілого в цій частині є послідовними, логічними, узгодженими між собою, такими, що не містять істотних суперечностей і які доводять вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7  у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за обставин, встановлених судом.
		Дії  ОСОБА_6 за ч. 2ст. 187КК Українияк напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб кваліфіковані вірно.
		При призначенні ОСОБА_6 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимогст. 12 КК Українидо тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації, є судимим та таким, що вчинив новий злочин під час перебування на іспитовому строку і відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, позицію потерпілого, який наполягав на найвищій мірі покарання, а тому суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання.
		Враховуючи, що злочин обвинувачений, вчинив під час перебігу іспитового строку, встановленого вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 29.07.2015 року, згідно із ч. 1ст. 71 КК Українидо покарання, призначеного за новим вироком, суд частково приєднує не відбуте покарання за попереднім вироком.
		Дії  ОСОБА_7 за ч. 2ст. 187КК Українияк напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб кваліфіковані вірно.
		При призначенні ОСОБА_7 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимогст. 12 КК Українидо тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога не перебуває, не має постійне місце реєстрації і відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, позицію потерпілого, який наполягав на найвищій мірі покарання, а тому суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особи винних та те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинувачених, про що просив обвинувачений, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, характер вчинення злочину, його спосіб, які вказують в своїй сукупності, у даному конкретному випадку, на те, що тяжкість вчиненого ними злочину разом із іншими вищезазначеними обставинами встановленими у цьому провадженні не свідчать про можливість виправлення останніх без відбування покарання чи за допомогою призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, враховуючи відсутність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII, передбачала зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи була застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Зазначена редакція діяла до 20.06.2017 року включно та в порівнянні із ч. 5 ст. 72 КК України у чинній редакції, яка передбачає зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день поліпшувала становище ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		У зв`язку з чим, на підставі ст. 4, 5 КК України, суд вважає за необхідне застосувати ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) та зарахувати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у строк відбуття покарання час попереднього ув`язнення починаючи з 09.12.2016 року (день фактичного затримання) по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Час попереднього ув`язнення починаючи з 21.06.2017 року включно зарахувати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у строк відбуття покарання за правилами ч. 2 ст. 72 КК України.
		Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_6 та ОСОБА_7  та запобігання вчинення ним нових злочинів.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		ухвалив:
		визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 29.07.2015 року, визначити остаточне покарання  ОСОБА_6  у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) зарахувати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в строк відбування покарання термін їх попереднього ув`язнення, а саме з 09.12.2016 року по 20.06.2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Час попереднього ув`язнення починаючи з 21.06.2017 року включно зарахувати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у строк відбуття покарання за правилами ч. 2 ст. 72 КК України.
		Строк покарання  ОСОБА_6 та ОСОБА_7  рахувати з 07.08.2017 року.
		Речові докази у кримінальному провадженні № 12016100010011713, а саме 2530 доларів США та 509 грн., які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 - залишити останньому за належністю.
		Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
		 
		 
		Суддя                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...