Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 647/920/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2017. Зареєстровано: 09.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №647/920/17
		Провадження № 2/647/408/2017
		  РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		      
		03.08.2017 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі: 
		 головуючого судді Волошина Р.Р.,
		 за участю секретаря Татаровської І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_3 - начальник відділу представництва Каховського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку зареєстрована ОСОБА_2, яка у будинку не проживає більше двох років. На підставі ст.ст. 71, 107 ЖК України просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1. 
		В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 просили позов задовольнити на виклених у ньому підставах. Позивач пояснила, що у 2005 році вона продала будинок АДРЕСА_1 батькові відповідача, однак право власності не переоформлювали, по документам вона є власником будинку. В будинку зареєстрована відповідач, яка там фактично не проживає понад два роки. За будинком ніхто не доглядає, будинок руйнується, на подвір'ї ростуть бур'яни. Їй шкода батьківської хати, вона хоче переїхати туди проживати, згодна повернути отримані за будинок кошти. 
		Відповідач та її представник - адвокат ОСОБА_5 позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову. Позивач пояснила, що у березні 2005 року позивач продала будинок АДРЕСА_1 батькові відповідача - ОСОБА_6, право власності не переоформили. У будинку вона проживала разом із співмешканцем та дітьми, діти ходили до школи. Вона зареєструвалася за вказаною адресою у 2009 році. Знайти роботу в селі тяжко, тому останні вона їздить на роботу у місто Каховка, де й проживає, однак постійно навідується до будинку, слідкує за ним, у будинку знаходяться її речі. В будинку проживає її племінник ОСОБА_7, який доглядає за будинком. 
		Вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
		Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
		Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
		Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71,72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).
		Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.
		Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
		Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
		У ст. 71 ЖК України зазначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
		Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
		Відповідно до ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
		Згідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року (з наступними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України) необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
		Будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10.08.2000 року, посвідченого Бериславською державною нотаріальною конторою за реєстром №1807 (а.с. 4).
		Згідно розписки від 04.03.2005 року, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_6 грошові кошти за продаж будинку та земельної ділянки (а.с. 51).
		До теперішнього часу угода купівлі-продажу будинку не оформлена належним чином, нотаріально не посвідчена.
		Судом встановлено, що після отримання грошових коштів за продаж будинку у ноьму стала проживати сім'я доньки ОСОБА_6 - ОСОБА_2 разом із співмешканцем та дітьми. У 2009 році ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою. 
		ОСОБА_2 зареєструвалася у будинку як член сім'ї покупця - ОСОБА_6 та фактично з мовчазної згоди власника будинку по документах - ОСОБА_1, яка після отримання коштів за будинок передала ОСОБА_6 ключі від будинку та надала будинок йому у користування. 
		Згідно довідки від 07.04.2017 року, ОСОБА_2 зареєстрована у будинку АДРЕСА_1, але не проживає за даною адресою з 2015 року(а.с. 7). 
		Згідно довідки від 30.06.2017 року, ОСОБА_2 дійсно тимчасово не проживала у будинку АДРЕСА_1 тому, що знаходилася на заробітках, але за будинком доглядав її племінник ОСОБА_7.(а.с. 55).     
		Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 постійно у будинку не проживає. За будинком приглядає племінник ОСОБА_7. Будинок на даний момент не доглянутий, висока трава на подвір'ї і городі, хлопці вечорами приїздять, вживають алкогольні напої.
		Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснили, що відповідач з співмешканцем ОСОБА_13 заселилася в будинок в 2005 році, проживає там. На даний момент в зв'язку з тим, що у селі роботи не має вона працює і проживає у місті Каховка, проте кожного тижня вона навідується до будинку. У будинку проживає племінник - ОСОБА_7 
		Судом встановлено, що в спірному будинку відповідач проживає періодично, оскільки працює у місті Каховка. В будинку постійно проживає її племінник - ОСОБА_7
		Зважаючи на викладене, позивачем не доведено відсутність відповідача за місцем реєстраціїї понад шість місяців. 
		Окрім цього, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ЖК України, які регулюють відносини користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, при цьому, спірний будинок відноситься до приватного житлового фонду. Суд неодноразово звертав на це увагу представника позивача, який є фахівцем у галузі права, однак будь-яких заяв про зміну предмету або підстав позову до суду не надходило. З заявлених позивачем підстав позов не може бути задоволено.     
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Таким чином, враховуючи викладені обставини справи та вимоги Закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, - 
		У Х В А Л И В:
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		           Суддя                                        Р.Р. Волошин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...