Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7749/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2017. Зареєстровано: 09.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2017.
Дата набрання законної сили: 18.09.2017
Результат оскарження 19.09.2017 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31.07.2017Справа №910/7749/17За позовом  Житлово-будівельного кооперативу «Річковик - 2»
		до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
		про стягнення грошових коштів, надмірно сплачених за спожиту теплову енергію в розмірі 357231,56 грн.
		                                                                                              Суддя           Грєхова О.А.
		Представники сторін:
		від позивача: Джус О.Я., Блащук В.Ю., за довіреностями 
		від відповідача: Гаркавенко С.В., за довіреністю.
		 
		                                            ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Річковик - 2» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів, надмірно сплачених за спожиту теплову енергію в розмірі 357231,56 грн.          
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з квітня 2015 року по квітень 2016 року, проводив нарахування за теплопостачання позивачу, застосовуючи тариф встановлений постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», яка була скасована з моменту її прийняття, в зв'язку з чим позивачем було надмірно сплачено грошові кошти у сумі 357231,56 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7749/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017.
		Представники сторін у судове засідання 06.06.2017 з'явились.
		У судовому засіданні 06.06.2017 судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 17.07.2017.
		13.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 357 231,56 грн., а отже звернення до суду саме щодо стягнення цієї суми є передчасним. Відповідач також зазначає, що є судове рішення, яке набрало законної сили у справі № 910/19461/15, предметом якого було стягнення відповідачем заборгованості з позивача за спожиту теплову енергію по Договору за період з 01.01.2013 до 01.06.2015, позовні вимоги у якому було задоволено повністю. Крім того відповідач зазначає, що  позивач вказує, що за період з квітня 2015 року по квітень 2016 здійснював оплату використаної теплової енергії на підставі відповідних платіжних доручень, проте з призначення платежу у платіжному дорученні № 10 від 29.10.2016 вбачається, що позивач сплачував за опалення за грудень 2016 року, який не є розглядом даної справи. Також, відповідач зазначає, що позивач на власний розсуд визначаючи ціну позову та розмір надмірно сплачених коштів, здійснює перерахунок спожитої ним теплової енергії за період з 01.04.2015 по 01.04.2016 за тарифом затвердженим Постановою НКРЕКП від 23.04.2015 № 465, яка втратила чинність з 01.04.2015.
		У судове засідання 17.07.2017 представники сторін з'явились та подали спільне клопотання про продовження строків розгляду справи.
		Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору у справі №910/7749/17 на п'ятнадцять днів.
		У судовому засіданні 17.07.2017 судом було оголошено перерву до 31.07.2017.
		У судове засідання 31.07.2017 представники позивача з'явились, надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали.
		Представник відповідача у судове засідання 31.07.2017 з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
		На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
		Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 31.07.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін,  з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,            
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		01.05.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (далі- енергопостачальна організація, відповідач) та Житлово-будівельним кооперативом "Річковик-2" (далі - абонент, позивач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630516 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
		Згідно з пунктом 2.1. Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
		У відповідності до положень пункту 2.2. Договору енергопостачальна організація, зокрема, зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору;  підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток № 2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору; при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) повідомляти Абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення; своєчасно письмово сповіщати Абонента про зміни власних юридичних реквізитів (найменування організації, розрахункового рахунку тощо), та при необхідності переукладати Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді. 
		Положеннями пункту 2.3. Договору сторони погодили, що споживач зобов'язався, зокрема, додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
		Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку. 
		Згідно з пунктами 8.1. та 8.4. Договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін.
		Відповідно до пункту 8.2. Договору останній припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п. 6.4.1 Договору; ліквідації сторін. 
		Пунктом 1 додатку № 3 до Договору визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.11.2000 № 1956: для опалення - 44,60 грн.; для гарячого водопостачання - 44,60 грн.
		Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.
		Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: у Районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. №11, розрахункова група, тел. 512-47-56 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період,  акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. 
		Згідно з п. 3 Додатку № 4 до Договору сплату за вказану в п. 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
		Відповідно до п. 3.2. Додатку № 4 до Договору абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
		У період з квітня по грудень 2015 року та з січня по квітень 2016 року загальний обсяг споживання позивачем теплової енергії склав 1960,63 Гкал, за який, як зазначає позивач, ним було сплачено 1 249 542,33 грн. на підставі виставлених відповідачем рахунків, розрахованих виходячи із тарифу, встановленого постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал.
		В подальшому, ЖБК «Річковик-2» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про  визнання незаконною та нечинною постанови від 03.03.2015 № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго» та визнання протиправними дій щодо прийняття вказаної постанови.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 в задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасовано, постановивши в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення, в решті постанову суду - залишено без змін.
		У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 22/11-КЕ від 22.11.2016, у якому зазначив про наявність переплати у розмірі 333 049,69 грн. за опалювальний період 2015-2016 років, оскільки було визнано нечинною постанову НКРЕКП № 613, в зв'язку з чим просив провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року згідно тарифу в розмірі 293,50 грн. за Гкал, оскільки тариф 531,1 грн. за Гкал нечинний та незаконний.
		У відповідь на вказаний лист, відповідач зазначив, що на цей час у ПАТ «Київенерго» відсутні правові підстави для задоволення звернення щодо здійснення перерахунку вартості теплової енергії.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.
		Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
		У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
		Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
		На виконання умов договору відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію у період з квітня по грудень 2015 та з січня по квітень 2016 за наступними актами приймання-передавання товарної продукції, а саме: за квітень 2015 року на суму 175756,67 грн., за травень 2015 року на суму 22801,39 грн., за жовтень 2015 року на суму 24365,81 грн., за листопад 2015 року на суму 51775,88 грн., за грудень 2015 року на суму 54471,21 грн., за січень 2016 року на суму 79687,84 грн., за лютий 2016 року на суму 57057,14 грн., за березень 2016 року на суму 57571,24 грн., за квітень 2016 року на суму 22828,80 грн.
		При цьому, з наявних у матеріалах справи актів приймання-передавання товарної продукції та облікових карток, вбачається, що позивачем було спожито теплової енергії у квітні 2015 року в розмірі 318,915 Гкал, у  травні 2015 року в розмірі 35,777 Гкал, у жовтні 2015 року в розмірі 114,367 Гкал, у листопаді 2015 року в розмірі 254,37 Гкал, у грудні 2015 року в розмірі 260,223 Гкал, у січні 2016 року в розмірі 403,819 Гкал, у лютому 2016 року в розмірі 293,68 Гкал, у березні 2016 року в розмірі 293,387 Гкал, у квітні 2016 року в розмірі 116,297 Гкал.
		З даних актів вбачається, що нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал.
		У відповідності до ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать: 
		розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; 
		забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання; 
		ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); 
		затвердження в установленому порядку ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування і постачання теплової енергії та порядку контролю за їх додержанням; 
		розроблення методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією"; 
		встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією; 
		здійснення загального контролю за додержанням ліцензійних умов; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і за результатами розгляду прийняття рішень у межах своїх повноважень; 
		захист прав споживачів; 
		інформування громадськості про свою роботу, здійснення у встановленому законодавством порядку видавничої діяльності у сфері теплопостачання.
		Згідно з ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. 
		Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. 
		Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. 
		Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. 
		Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. 
		У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. 
		Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги. 
		Органи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій зобов'язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі: 
		використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку та/або інвестиційною програмою; 
		використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.
		Постановою від 03 березня 2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ   «Київенерго» відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -  НКРЕКП) постановила:
		« 1. Установити ПАТ «Київенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:
		- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12   грн./Гкал (без ПДВ);
		2. Установити ПАТ «Київенерго» структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4
		3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 № 465 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго».
		Втім, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго».
		Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
		Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляд інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Разом з тим, судом також встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/19461/15 було стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" суму основного боргу в розмірі 317 688 грн. 66 коп.,  інфляційну складову боргу в сумі 257 271 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 28 544 грн. 17 коп., судового збору 12  070 грн. 09 коп. 
		З зазначеного судового рішення від 05.10.2015 у справі № 910/19461/15, вбачається, що предметом розгляду була заборгованість ЖБК "Річковик-2" за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з 01.01.13 по 01.06.15 на загальну суму 317  688,66 грн.
		Враховуючи те, що для встановлення наявності у позивача переплати за отримані у квітні - травні  2015 року послуги з постачання теплової енергії, судом має бути встановлено вартість спожитої теплової енергії у квітні-травні 2015 року, яка вже встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/19461/15, виходячи із чинного на той час тарифу, затвердженого постановою НКРЕКП, яка, як вже встановлено судом втратила чинність у зв'язку з визнанням її нечинною, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
		Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
		Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
		Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
		Таким чином, факт визнання судом нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 03.03.2015 № 613 може бути кваліфікована судом як нововиявлена обставина для перегляду судового рішення в порядку, встановленому розділом XIII Господарського процесуального кодексу України. 
		Згідно п. 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
		Враховуючи наявність судового рішення, яким встановлено наявність заборгованості у позивача у період з квітня 2015 по травень 2015 року за Договором, розрахунок за яким ґрунтувався на постанові НКРЕКП від 03.03.2015 року № 613, факт визнання якої нечинною з моменту її прийняття, є підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/19461/15 за нововиявленими обставинами та не може бути предметом розгляду в окремому спорі, оскільки встановлення обставин взаємовідносин сторін у період з квітня 2015 по травень 2015 року які виникли за Договором, призведе до фактичної переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи № 910/19461/15.
		Як вбачається з облікових карток за жовтень - грудень 2015 та січень 2016 - квітень  2016 року, нарахування вартості спожитої теплової енергії здійснювалось позивачем на підставі тарифу, встановленого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 (531,10 грн/Гкал).
		Однак, зважаючи на те, що вказана постанова НКРЕ визнана судом нечинною з моменту її прийняття, відсутні підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за жовтень - грудень 2015 та січень - квітень  2016 року з урахуванням тарифу 531,10 грн/Гкал.
		При цьому, судом встановлено, що 23.04.2014 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ «Київенерго» на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал,; постанова набирає чинності з 01 липня 2014 року.
		Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, не встановлено.
		Відтак, для визначення вартості спожитої відповідачем теплової енергії за жовтень - грудень 2015 року та січень - квітень 2016 буде вірним застосування вищезазначеного тарифу, а тому враховуючи обсяги спожитої теплової енергії, згідно облікових карток, суд дійшов висновку, що вартість спожитої теплової енергії у жовтні 2015 року в розмірі 114,367 Гкал становить 33757,71 грн., у листопаді 2015 року в розмірі 254,37 Гкал становить 75082,39 грн., у грудні 2015 року в розмірі 260,223 Гкал становить 76810,02 грн., у січні 2016 року в розмірі 403,819 Гкал становить 119195,25 грн., у лютому 2016 року в розмірі 293,68 Гкал становить 86685,52 грн., у березні 2016 року в розмірі 293,387 Гкал становить 86599,04 грн., у квітні 2016 року в розмірі 116,297 Гкал становить 34327,38 грн. Всього на загальну суму 512 457,33 грн., що з урахуванням 20% ПДВ становить 614 948,80 грн.
		З наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 297 від 28.12.2015 на суму 165 845,50 грн., № 10 від 29.01.2016 на суму 165 845,50 грн., № 253 від 29.02.2016 на суму 200 000 грн., № 268 від 24.03.2016 на суму 150 000 грн., № 270 від 29.03.2016 на суму 20 000 грн., № 284 від 25.04.2016 на суму 150 000 грн. вбачається, що позивачем було оплачено вартість отриманої теплової енергії у період з жовтня по грудень 2015 року та з січня по квітень 2016 року, виходячи із тарифу, встановленого постановою  НКРЕКП № 613 від 03.03.2015.
		Таким чином, позивачем було сплачено за отриману теплову енергію у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року  суму у розмірі 851 691,00 грн.
		В свою чергу, надане позивачем, як доказ оплати суми у розмірі 165 845,50 грн. за отриману теплову енергію у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, платіжне доручення № 10 від 29.01.2016, з призначенням платежу «Оплата за опалення за грудень 2016 р. згідно договору № 1630516 від 01.05.2001р.» приймається судом як доказ здійсненої оплати за січень саме 2016 року, оскільки, по-перше оплата передує майже на рік, місяцю за який здійснюється оплата, а по-друге, як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, зазначена оплата у розмірі 165 845,50 грн., зарахована ним, як оплата саме за січень 2016 року.
		Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене та враховуючи те, що суду не надано доказів погодження між сторонами в письмовому вигляді (зміна умов договору) змінення тарифів, вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом жовтня-грудня 2015 року та січня-квітня 2016 року за тарифами згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465, що складає у вказаному періоді суму 236 742,20 грн. виходячи з кількості спожитої теплової енергії. 
		У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		В свою чергу, доводи відповідача щодо того, що позивач на власний розсуд визначаючи ціну позову та розмір надмірно сплачених коштів, здійснює перерахунок спожитої ним теплової енергії за період з 01.10.2015 по 01.04.2016 за тарифом затвердженим Постановою НКРЕКП від 23.04.2015 № 465, яка втратила чинність з 01.04.2015, спростовується вищевикладеним, оскільки постанова НКРЕКП від 23.04.2014 № 465 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго» була визнана такою, що втратила чинність постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 03 березня 2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», яка була визнана в судовому порядку нечинною, а відтак постанова НКРЕКП від 23.04.2015 № 465 була чинною у спірний період.
		Відповідно до ст. 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 
		Позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 22/11-КЕ від 22.11.2016, у якому зазначив про наявність переплати у розмірі 333 049,69 грн. за опалювальний період 2015-2016 років, оскільки було визнано нечинною постанову НКРЕКП № 613, в зв'язку з чим просив провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року згідно тарифу в розмірі 293,50 грн. за Гкал, оскільки тариф 531,1 грн. за Гкал нечинний та незаконний.
		У відповідь на вказаний лист, відповідач зазначив, що на цей час у ПАТ «Київенерго» відсутні правові підстави для задоволення звернення щодо здійснення перерахунку вартості теплової енергії.
		Таким чином, заперечення відповідача проти позову, з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених грошових коштів спростовуються вищевикладеним.
		За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково. 
		2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Річковик - 2» (02232, м. Київ, вулиця Закревського, будинок 85; ідентифікаційний код: 23697417) суму надмірно сплачених коштів в розмірі 236 742 (двісті тридцять шість тисяч сімсот сорок дві) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 552 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 67 коп.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		          
		Повне рішення складено: 07.08.2017
		 
		 
		         Суддя                                                                                                         О.А. Грєхова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...