Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/783/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2017. Зареєстровано: 09.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2017.
Дата набрання законної сили: 01.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"01" серпня 2017 р.Справа №   926/783/17
		 
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
		головуючого суддіГалушко Н.А.
		суддівДанко Л.С.
		ОСОБА_1
		розглянув апеляційну скаргу Національного природного парку Вижницькийб/н б/д ( вх.. № 01-05/2599/17 від 06.06.2017) 
		на  рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2017
		у справі № 926/783/17
		за позовом заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Вижницької міської ради Вижницької об'єднаної територіальної громади
		до Національного природного парку Вижницький
		про відшкодування завданої шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі  334  875,50 грн.
		 
		за участю представників:
		від прокуратури: ОСОБА_2  прокурор;
		від позивача: не зявився;
		від  відповідача: ОСОБА_3  представник;
		 
		Права та обовязки прокурору та сторонам в судовому засіданні  відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено.
		Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ ГПК України, учасниками судового процесу  не заявлено.
		 
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2017 у справі № 926/783/17 (суддя Миронюк С.О.) позов задоволено; вирішено стягнути з Національного природного парку Вижницький на користь держави в особі Вижницької міської ради Вижницької обєднаної територіальної громади  шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 334 875,50 грн., які перерахувати одержувачам коштів:
		- 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Вижницької міської ради  Винницької обєднаної територіальної громади в сумі 167 437,75 грн.;
		- 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 66 975,10 грн.;
		- 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 100 462,65 грн.
		Також  стягнуто з Національного природного парку Вижницький на користь Прокуратури Чернівецької області  судовий збір у сумі 5 023,13 грн.
		Оскаржуваним рішенням встановлено факт заподіяння державі шкоди у розмірі 334 845,50грн. внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала в незабезпеченні охорони і захисту лісів від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду. 
		Національним природним парком Вижницький подано апеляційну скаргу б/н б/д (вх.. № 01-05/2599/17 від 06.06.2017), в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те,  що за фактом бездіяльності та службової недбалості 21.04.2015 виділено окреме кримінальне провадження за № 1215260060000222 де НПП Вижницький є потерпілим і досудове розслідування триває.
		Скаржник вважає, що питання відшкодування шкоди повинно вирішуватися в межах кримінального провадження № 1215260060000222.
		Також, на думку скаржника, саме НПП Вижницький, як постійний лісокористувач, є субєктом, якому повинна відшкодовуватися шкода, завдана навколишньому природному середовищу. 
		Окрім того, скаржник вважає, що позов у даній справі прокурор подав в інтересах органу місцевого самоврядування без належного обґрунтування порушення інтересів держави.
		 
		Прокуратурою Чернівецької області подано заперечення № 05/1318-17 від 03.07.2017, в якому просить залишити рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2017 без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та грунтується на фактичних обставинах справи.
		 
		Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника скаржника та прокурора, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
		як вбачається із матеріалів справи, посадовими особами НПП Вижницький 18.04.2015 було проведено раптовий рейд обхід території національного парку на предмет попередження, недопущення та виявлення порушень дотримання природоохоронного законодавства.
		Вищезазначеною перевіркою було встановлено факт незаконної порубки 56 дерев породи граб, дуб червоний, бук у кварталі 4 виділ 14 та кварталі 9 виділ 3 Вижницького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП Вижницький. 
		Діаметри пнів замірялись працівниками НПП Вижницький повіреною рулеткою та зазначались як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим значеннями діаметрів. Замір пнів проводився за фактичним зрізом. На підставі проведеної перевірки складено Акт проведення рейдів із зазначенням вказаних порушень.
		Акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок, та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства.
		Судовим слідством у кримінальному провадженні №12015260060000227 стосовно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 367 КК України встановлено, що останній, працюючи на посаді майстра охорони природи Вижницького ПНДВ НІШ Вижницький неналежно виконував свої службові обовязки. 
		Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 15.07.2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
		Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
		Таким чином, внаслідок бездіяльності та службової недбалості майстра з охорони природи Вижницького ПНДВ НПП Винницький ОСОБА_4 охоронюваним законом державним інтересам завдано матеріальних збитків. Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 15449/15-48 від 28.04.2016, проведеного Київським НДІСЕ у відповідності до постанови КМУ № 521 від 21.04.1998 Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах території та обєктів природно-заповідного фонду України, розмір шкоди внаслідок незаконної рубки 56 дерев породи граб, дуб червоний, бук становить 334 875,50  грн.
		У звязку з наведеним заступник прокурора Чернівецької області звернувся з позовом до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Вижницької міської ради Вижницької об'єднаної територіальної громади  до НПП Вижницький про відшкодування останнім 334 875,50грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
		 
		Згідно з правовою позицією, викладеною в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена без відповідного дозволу, за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства, до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків, не на призначених ділянках чи понад установлену кількість та ін.
		В свою чергу, Вищий арбітражний суд України в пункті 6.1.2 роз'яснення № 02-5/744 від 27.06.2001р. зазначив, що у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки зазначені в ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
		Відповідно до ст.64 Закону України Про природно-заповідний фонд України відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у порушенні вимог щодо використання територій та обєктів ПЗФ.
		В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що Національний природний парк «Вижницький» є постійним лісокористувачем вищезазначених земельних ділянок..
		З врахуванням наведеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що Національний природний парк «Вижницький», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив з вини свого працівника самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок,  не запобігав порушенню законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
		 
		У відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
		Відповідно до частин 3, 4 статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
		За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.
		Як зазначалось вище, земельні ділянки на яких здійснено порубку лісів і які належать до Солонецького ПНДВ НПП Вижницький, знаходяться у користуванні Національного природного парку «Вижницький», який є її постійним лісокористувачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
		Згідно із п.5 ст. 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
		Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 86 Лісового кодексу України).
		Стаття 89 Лісового кодексу України визначає, що охорону і захист лісів на території України здійснює державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. До таких підприємств належить і відповідач, який є державним підприємством.
		Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.
		В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено факт незаконної порубки 56 дерев породи граб, дуб червоний, бук у кварталі 4 виділ 14 та кварталі 9 виділ 3 Вижницького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП Вижницький. 
		Згідно із п.п.1, 5 ч.2 ст. 105 цього Кодексу відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
		Відповідно до п. 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
		 
		Відповідно до ст.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. 
		Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. 
		Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. 
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. 
		Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обовязків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
		Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обовязків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
		Відповідно до п. 4 "Положення про державну лісову охорону", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009 року, що кореспондується із ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями держлісохорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства власниками лісів, всіма лісокористувачами та користувачами мисливських угідь, іншими юридичними і фізичними особами, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановив порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 334 875,50грн..
		Таким чином, місцевий суд відповідно до вимог статей 19, 63, 64, 67, 69,105, 107 Лісового кодексу України, статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, правомірно дійшов висновку, що незабезпечення службовою особою відповідача охорони лісу і є тою незаконною, неправомірною дією, яка призвела до незаконної рубки лісу, внаслідок чого державі завдано збитків, відтак контролюючим органом правомірно здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми збитків, на підставі такс обчислення шкоди, заподіяної порушення законодавства про природно-заповідний фонд, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 521 від 21.04.1998 Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах території та обєктів природно-заповідного фонду України.
		Відтак, наведеними обставинами справи, встановленими судом першої інстанції та доказами, наявними в матеріалах справи спростовуються доводи скаржника щодо недослідження судом розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев та відсутності відповідальності відповідача за заподіяну шкоду лісовому господарству.
		Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм, саме Національний природний парк Вижницький, як постійний лісокористувач, зобовязаний відшкодувати заподіяну шкоду  розмірі  334   875,50 грн.
		Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позов у даній справі прокурор подав в інтересах органу місцевого самоврядування без належного обґрунтування порушення інтересів держави, судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру на прокурора покладено здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Статтею 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідних бюджетів та місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.
		Майнові стягнення, відповідно до вимог чинного законодавства, надходять до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.
		При визначенні отримувачів коштів за завдану державі шкоду прокурор виходив з того, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
		При поданні позову прокурором було встановлено, що Вижницька міська рада Вижницької об»єднаної територіальної громади, яка є отримувачем коштів за шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону довкілля, що вчинене в її адміністративних межах, не вживає заходів щодо відшкодування завданої державі шкоди (ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні), у звязку з чим було визнано наявність підстав для захисту прокурором інтересів держави шляхом здійснення представництва зазначеної селищної ради у суді.
		Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України №3-рп від 08.04.1999 зазначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. В основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
		Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає, що прокурором подано позов в інтересах держави в особі належного позивача, а також належно обґрунтовано порушення інтересів держави.
		 
		Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. 
		Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. 
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв»язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду.. 
		Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2017 у справі № 926/783/17залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
		3.Справу направити у Господарський суд Чернівецької області.
		 
		 
		Головуючий суддяГалушко Н.А.
		 
		суддяДанко Л.С.
		 
		суддяОрищин Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...