Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/6965/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2017. Зареєстровано: 09.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2017.
Дата набрання законної сили: 02.10.2017
Результат оскарження 18.09.2018 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: скасовано судове рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		08.08.2017        Справа № 367/6965/15-к
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 серпня 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 
		суддів:                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі                             ОСОБА_4 
		за участю:
		прокурора                                         ОСОБА_5 
		потерпілих                                     ОСОБА_6 
		                                                ОСОБА_7 
		представників потерпілих                         ОСОБА_8 
		                                    ОСОБА_9 
		Захисника                                         ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		Обвинуваченого                                 ОСОБА_12 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпінь кримінальне провадження за обвинуваченням 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ворзель Київської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, в останнє вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років обмеження волі, з іспитовим строком на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		04.07.2015 року близько 04 годині 00 хвилин ОСОБА_12 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння перебуваючи на четвертому поверсі недобудованої будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, які виникли в результаті образи, підійшов ззаду до ОСОБА_13 та ривком правої руки штовхнув останню внаслідок чого ОСОБА_13 впала на бетонну підлогу, вдарившись при цьому головою та втратила свідомість. В подальшому ОСОБА_12 , розуміючи, що ОСОБА_13 подає, ознаки життя, усвідомлюючи свої злочинні дії, переслідуючи злочинний умисел направлений на особливо жорстоке вбивство та заподіяння особливо фізичних страждань ОСОБА_13 , та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, а саме смерті ОСОБА_13 дістав з правої кишені спортивних штанів розкладний ніж та тримаючи його у правій руці, діючи з мотивів помсти, реалізуючи злочинний умисел направлений на особливо жорстоке вбивство, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, з метою завдання ОСОБА_13 особливих фізичних страждань, умисно наніс не менше 40 ударів в область грудної клітини та передньої частини шиї завдавши потерпілій ОСОБА_13 особливих страждань, чим спричинив смерть останній. Після цього переконавшись, що ОСОБА_13 не подає ознак життя, з метою приховання вчинення ним особливо тяжкого злочину та слідів умисного вбивства, відтягнув тіло ОСОБА_13 приблизно на 2 метри та залишив місце вчинення злочину. В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_12 потерпілій ОСОБА_13 , були нанесені наступні тілесні ушкодження: а) численні, переважно проникаючі, поранення передньої поверхні шиї, підщелепної і надключичних ділянок (близько 20) та передньої поверхні грудної клітки справа (9) і зліва (7) з ушкодженням по ходу ранових каналів м`яких тканин, хрящової і кісткової частин ребер, грудини, судин, в тому числі, внутрішньої яремної вени справи, щитоподібної залози, гортані, трахеї, стравоходу і легенів, крововиливи в плевральні порожнини; б) лінійний перелом склепіння і основи черепа (ліва скронева кістка), перелом суглобового відростку нижньої щелепи зліва, крововиливи під оболонки і забій головного мозку, розповсюджені синці на шкірі і крововиливи у м`які тканини обличчя, волосистої частини голови та вушних раковин, крововиливи в слизову оболонку порожнини рота, забиті рани лівої внутрішньої раковини і верхівки підборіддя; в) рани з ознаками різаних і численні подряпини вушної раковини і завушної ділянки справа, садна і подряпини передньої поверхні шиї; г) дрібні синці і садна правої верхньої та обох нижніх кінцівок. Подряпини на тілі та численні ранки в ділянці правої вушної раковини утворились від дії гострих предметів (предмету), що діяли як ріжучі (ріжучий). Множинні поранення шиї і грудної клітки спричинені колюче-ріжучим предметом (предметами) типу клинка ножа, що мав п-подібний обух товщиною близько 0,1 см та лезо, найбільша ширина клинка травмую чого предмету на рівні занурення в шкіру до 1,2-1,4 см.. Інші ушкодження утворились від дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразились. Смерть потерпілої знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Причиною смерті ОСОБА_13 явились множинні проникаючі колото-різані поранення шиї та грудної клітки з ушкодженням кровоносних судин і внутрішніх органів, що супроводжувалось гострою крововтратою. Ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломом склепіння і основи черепа, забоєм головного мозку, явились сприяючим настанню смерті. Таким чином, ОСОБА_12 , вчинив кримінальний злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.
		Крім того, ОСОБА_12 , 04.07.2015 року близько 04 годині 00 хвилин, діючи повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у недобудованій будівлі, що по АДРЕСА_2 , після умисного вбивства ОСОБА_13 вчиненого з особливою жорстокістю, переконавшись в тому, що остання не подає ознак життя, у нього виник умисел направлений на таємне викрадення її майна. Так, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_12 перебуваючи в тому ж місці в той же час, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав з місця вчинення злочину фотоапарат марки «Nicon» COOLPIX L830 вартістю 5000 грн., планшет марки «Lenovo» IDEA TAB вартістю 4 000 грн.. З викраденим майном ОСОБА_12 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 9000 грн.. Таким чином, ОСОБА_12 вчинив кримінальний злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
		17.07.2017р. прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , за погодженням з керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_14 , у порядку ст. 338 КПК України, було змінено обвинувачення та складено новий обвинувальний акт. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою винуватість у скоєнні інкримінованих йому зміненим обвинуваченням злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, зазначив, що розкаюється у вчиненому. Крім того обвинувачений суду показав, що потерпілу ОСОБА_13 він знає протягом декількох років, ще зі школи, перебував із нею в дружніх відносинах. 03.07.2015 року, приблизно о 20.00 годині, точного часу не пам`ятає, йому подзвонила ОСОБА_15 , яка була засмучена, та повідомила, що її хлопця ОСОБА_16 побили, попросила його прийти до них. Після цього вони зустрілися на вул. Леніна в смт. Ворзель біля дитячого майданчика близько 21.00 години вечора, точного часу не пам`ятає. Вони пояснили йому, що сталася бійка, між ОСОБА_17 та колишнім хлопцем ОСОБА_18 - ОСОБА_19 . Після чого ОСОБА_17 подзвонив своєму брату, який попросив їх підійшли до озера біля ресторану «Шкіпер» у м. Ворзель, щоб зустрітися. Коли вони направлялись до озера, вони зустріли його знайомого ОСОБА_20 , який приєднався до їх компанії. Через деякий час вони прийшли до будинку брата ОСОБА_17 . Після цього ОСОБА_17 поїхав зі своїм братом до лікарні, а вони залишились втрьох, а саме він, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 . Деякий час вони пили з ОСОБА_21 пиво та фотографувались з ОСОБА_18 на її фотоапарат. Після цього вони вирішили піти на АЗС, назви якої він не пам,ятає, розташованої при виїзді з смт. Ворзель. На АЗС вони із ОСОБА_21 купили напій «Рево», цигарки, а ОСОБА_22 воду. Також, пояснив, що протягом того дня він вживав вино, пиво та напій «Рево», на його думку, він був в стані легкого алкогольного сп`яніння. Також пояснив, що із ним алкогольні напої вживав ОСОБА_21 , який був на підпитку, ще коли вони зустрілися, а ОСОБА_18 при ньому не вживала алкогольних напоїв. На АЗС вони прийшли приблизно о 01.00 годинні ночі, точного часу не пам`ятає, та перебували там приблизно 30-40 хвилин, в цей час ОСОБА_18 хтось телефонував, але він не чув, про що вона розмовляла. Після цього на АЗС прийшов ОСОБА_23 , як він пояснив, йому зателефонувала ОСОБА_18 і попросила прийти. Вони всі разом поспілкувались та вирішили піти з АЗС ближче до дому. По дорозі ОСОБА_18 йшла з ОСОБА_24 , а вони з ОСОБА_21 окремо та слухали на планшеті ОСОБА_18 через соціальну мережу «Вконтакте» музику. Вони прийшли до дитячого майданчику розташованого по вул. Леніна в смт. Ворзель та перебували там близько 25 - 30 хвилин, спілкувались, слухали музику. Ірина сказала їм, що вона розірвала відносини із ОСОБА_17 . Перебуваючи на дитячому майданчику він помітив в руках ОСОБА_24 розкладний ніж, та попросив його у нього погратися на один день, на що той погодився, та віддав йому ніж. Після цього вони вчотирьох направились по вул. Леніна по домівкам. Першим до дому пішов ОСОБА_21 , після цього ОСОБА_24 , а він пішов дали з ОСОБА_18 , яка попросила його її провести. Під час того, як вони йшли, ОСОБА_18 запропонувала сфотографуватись у недобудованому будинку по АДРЕСА_2 , на що він погодився. Він знав цю будівлю, оскільки неодноразово там був раніш. Вони піднялися з ОСОБА_18 на 4й поверх будівлі, приблизно о 04.00 годині ранку, точного часу не пам,ятає, вже світало. Піднявшись, вони фотографувались, а після цього за взаємною згодою вирішили вступити в статеві зносини, але в нього через фізіологічну неспроможність не вийшло. Через що ОСОБА_18 почала сміятися з нього і словесно ображати, та одягнувшись почала йти у бік виходу. В цей час на грунті раптової образи, він підійшов до неї ззаду, та ривком правої руки штовхнув її назад, від чого ОСОБА_18 впала на бетонну підлогу та вдарилась головою. Він зрозумів, що вона втратила свідомість, але була жива, так як дихала. Після цього, він знов спробував вступити з ОСОБА_18 в статеві відносини, для чого доставши ніж, який йому дав на передодні ОСОБА_25 , почав розрізати одежу ОСОБА_18 , але через фізіологічну неспроможність зрозумів, що у нього не вийде. Розлютившись, ще більше він, перебуваючи біля ОСОБА_18 в сидячому положенні, тримаючи ніж в правій руці, почав хаотично наносити удари ножем в горло ОСОБА_18 та в грудну клітину. Скільки саме ударів та куди саме, він наніс, не пам,ятає, але багато. Після того, як зрозумів, що ОСОБА_18 мертва, він відтягнув її тіло ближче до стіни, щоб її не було видно з проходу. Також після цього він взяв її рюкзак Ірини, з якого витягнув фотоапарат, планшет та ігрову приставку. Сам рюкзак ОСОБА_18 він викинув з вікна недобудованої будівлі в дерева, куди саме не бачив. Після цього з викраденими речами він залишив місце скоєння злочину, та направився додому. Вдома він зняв свої речі, а саме штани чорного кольору, чорну футболку та кросівки яки були заплямані кров`ю та сховав у шафу. Також він вимив ніж та поклав його вдома. Далі він з фотоапарату та планшету видалив всю інформацію та почистив карти пам,яті та направився приблизно о 07.30 ранку на ОСОБА_26 на радіо ринок у м. Києві, щоб продати їх. На радіоринку він продав викрадені фотоапарат, планшет та ігрову приставку та отримав 2000 гривень. Повернувшись в смт. Ворзель, приблизно о 15.00 він зустрівся з ОСОБА_19 та віддав йому ніж, про те, що сталося не розказував. ОСОБА_25 розповів йому, що ОСОБА_18 пропала та її всі шукають, та запитав його чи не знає він де вона може бути. Крім того, того дня йому телефонував ОСОБА_27 та також спитав де ОСОБА_18 і хто її проводжав. На всі запитання, він відповідав, що проводжав її він, але вони розійшлися біля банку «Київська Русь», та йому не відомо куди вона далі пішла. Також, того дня він бачив батьків ОСОБА_18 , яким розповів теж саме, щоб відвести від себе підозру. Вночі 05.07.2015р. він був затриманий працівниками поліції у себе вдома. Видав їм речі, в які був одягнутий в день вбивства. Пояснив суду, що повністю визнає цивільний позов потерпілих в частині матеріальної шкоди, а саме витрат на поховання ОСОБА_18 . Моральну шкоду просив суд стягнути відповідно до вимог закону. 
		Крім показань обвинуваченого ОСОБА_12 , якими останній повністю визнав себе винним у скоєнні злочинів викладених у даному вироку суду та не оспорював фактичні обставини скоєння цих злочинів, його провина у скоєнні злочинів, викладених у даному вироку суду також підтверджується й сукупністю досліджених судом доказів. 
		Допитаний потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що 04.07.2015р. він приблизно о 09.30 годині прийшов до дому з роботи та від своєї дружини ОСОБА_6 дізнався, що їх дочка ОСОБА_28 , напередодні в вечорі, пішла гуляти, але не повернулась до дому та в неї вимкнений телефон. Він розпочав її пошуки, та намагався через її друзів дізнатись де знаходиться його дочка. ОСОБА_17 з яким зустрічалась останнім часом його дочка, вдома не було. ОСОБА_29 , колишнього хлопця ОСОБА_18 теж не було вдома, але його мати повідомила його, що ОСОБА_18 у них немає. Хтось з друзів сказав його дружині, що ОСОБА_30 може знати де ОСОБА_18 , після цього приблизно о 15.00 вони із ним зустрілись в смт. Ворзель біля кафе «Десант». ОСОБА_31 ОСОБА_32 сказав їм, що приблизно о 04.00 ранку вони розійшлися з Іриною біля банку в смт. Ворзель, та де вона зараз перебуває йому не відомо. Пошуки ОСОБА_18 тривали до пізньої ночі та їм с дружиною допомагали однокласники ОСОБА_18 . Під час пошуку ОСОБА_33 запропонувала перевірити недобудований будинок по АДРЕСА_2 . Приблизно о 23.00 годині він із однокласниками ОСОБА_18 та братом дружини  ОСОБА_34 приїхали до недобудованої будівлі по АДРЕСА_2 ,та на четвертому поверсі знайшли мертву ОСОБА_18 . Коли він побачив ОСОБА_18 , у неї був розірваний одяг, джинси та плаття, та на груді і шиї було багато колотих ран, кров була запекла. Неподалік на підлозі, у виїмці, він бачив калюжу крові. Біля неї стояла якась пуста скляна пляшка. Інших речей поряд він не бачив. Після цього, хтось викликав поліцію, та по їх приїзду він спустився вниз. Зазначив, що злочинними діями обвинуваченого які він скоїв з особливою жорстокістю, він позбавлений єдиної дитини та просив призначити йому довічне позбавлення волі, оскільки на його думку обвинувачений не розкаявся у вчиненому, та жодне з більш м,яких покарань не зможе виправити його. Просив також задовольнити цивільний позов та стягнути на його користь моральну шкоду, яку він оцінює у 12 мільйонів гривень. 
		Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що її донька ОСОБА_13 03.07.2015р. ввечері приблизно о 19.00 годині пішла гуляти з її хлопцем ОСОБА_35 . З собою вона взяла телефон марки «Самсунг» білого кольору, планшет «Леново» чорного кольору, фотоапарат «Нікон», також з нею, був рюкзак коричневого кольору, в якому знаходився учнівський квіток та 60 гривень. Дочка була одягнута у синє плаття, сині черевики. Їй відомо, що з собою вона брала джинси та кофту переодягтись. Також на ній було 2 срібних кільця, сережки та кулон у вигляді сови. ОСОБА_18 повідомила їй, що вони йдуть гуляти та фотографуватись на озеро біля ресторану «Шкіпер» в смт. Ворзель. Близько 23.00 вечора, того ж дня, вона зателефонувала їй та спитала коли вона повернеться до дому, на що ОСОБА_18 повідомила, що все добре й вона скоро прийде до дому. Після цього вона заснула, а прокинувшись 04.07.2015р. о 06.00 ранку побачила, що дочки вдома немає. Вона почала дзвонити на її телефон, але він був вимкнений. Вона дзвонила на два номери ОСОБА_18 , оскільки телефон був на дві сім картки. Після того, як з роботи прийшов її чоловік, вона розповіла йому, що ОСОБА_18 немає вдома, та їй не відомо де вона. Тоді вони розпочали пошуки ОСОБА_18 . Чоловік пішов обходити усіх знайомих ОСОБА_18 та місцевість, а вона намагалась через друзів ОСОБА_18 дізнатись де вона може бути. Приблизно о 12.30 год. до них прийшов ОСОБА_17 з братом та принесли речі ОСОБА_18 , шорти і щось ще, та останній повідомив, що вчора у нього був конфлікт із ОСОБА_19 , вони побилися та він поїхав в травматологію. Куди далі пішла ОСОБА_18 йому не відомо. Також повідомив, що ОСОБА_18 розірвала із ним відносини та повернулась до ОСОБА_24 . Після цього вона зателефонувала ОСОБА_36 , та останній повідомив, що ОСОБА_18 проводжав ОСОБА_30 і де вона йому не відомо. Приблизно о 15.00 годині в смт. Ворзель, під час пошуків ОСОБА_18 , вони зустрілись із ОСОБА_37 , який сказав, що дійсно близько о 04.00 годині ранку вони з ОСОБА_18 розійшлися біля банку в смт. Ворзель, де вона зараз перебуває йому не відомо. Вони з чоловіком, її братом ОСОБА_34 та іншими однокласниками ОСОБА_18 , продовжувала шукати її по різних місцях, телефонували усім хто міг знати місцезнаходження ОСОБА_18 . З ними були також ОСОБА_33 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 . Приблизно о 23.00 хтось з них запропонував оглянути недобудований будинок по вул. Леніна та вони усі туди поїхали. Після огляду даного будинку її брат ОСОБА_40 повідомив їй, що вони знайшли ОСОБА_18 , та її більше немає. Після цього на це місце приїхала поліція та швидка. Лікарі швидкої надавали їй медичну допомогу, оскільки вона перебувала в стані шоку. Пізніше в поліції їй пред`явили речі дочки, які того дня були із нею, а саме рюкзак, в якому знаходились телефон без карти пам`яті, учнівській квиток, гаманець, дзеркало, зв`язка ключів, банківська картка, сонцезахисні окуляри, пакет з кофтою. Також, пізніше працівники поліції повернули планшет та фотоапарат ОСОБА_18 , які того вечора вона брала з собою. Щодо ігрової приставки, пояснила, що їй не відомо кому належить ця приставка та у ОСОБА_18 вона її не бачила. Також потерпіла зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задоволити. Також зазначила, що обвинуваченим вчинено вбивство її єдиної дитини, якій ще не виповнилось 18 років, з особливою жорстокістю. На її думку поведінка обвинуваченого як після вчинення злочину, так і під час розгляду справи судом, не свідчить про те, що він розкаявся у вчиненому. Просила призначити максимально можливе покарання у вигляді довічного позбавлення волі, оскільки більш м,яке покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, просила суд постановити справедливе рішення, оскільки обвинуваченим спричинено її родині шкоду, яку не можна відшкодувати у повному обсязі ніколи. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_41 суду пояснив, що 03.07.2015р. він впродовж дня, в смт. Ворзель, відпочивав з друзями біля озеру, розташованому поблизу ресторана «Шкіпер», вживав алкогольні напої. Приблизно о 20.00 годині він зустрівся із знайомими ОСОБА_37 та ОСОБА_42 та вирішив провести із ними час. Під час спілкування, вони з ОСОБА_43 пили пиво. Коли вже стемніло,точного часу він не пам,ятає, ОСОБА_31 запропонував піти на АЗС, розташованої на виїзді з смт. Ворзель, купити напої. Вони втрьох з ОСОБА_43 та ОСОБА_44 пішли на АЗС, там вони купили «Рево» та залишись там, сиділи на невеликому парканчику, і спілкуватись. Ірина при ньому алкоголь в той день не вживала. Через деякий час ОСОБА_18 подзвонила своєму знайомому ОСОБА_29 та попросила його прийти. Після того, як через деякий час, до них прийшов ОСОБА_23 , та вони вирішили піти в напрямку озера біля ресторану «Шкіпер». По дорозі вони з ОСОБА_43 слухали музику на планшеті ОСОБА_18 , а вона спілкувалась із ОСОБА_24 . Коли вони дійшли до дитячого майданчику по вул. Леніна, вони вирішили там ще посидіти. Під час перебування на дитячому майданчику ОСОБА_25 достав розкладний ніж, та різав ним пластикову пляшку. Крицькому сподобався ніж, та він попросив його у ОСОБА_24 , на що останній, йому передав його. Близько 03.00 годин ночі вони вирішили всі йти до дому. Вони йшли по вул. Леніна та він перший із ними простився, і пішов до дому, а вони втрьох пішли далі. Він чув, що ОСОБА_18 просила ОСОБА_45 її провести до дому. Про те, що ОСОБА_18 вбили йому стало відомо від слідчого під час його допиту. Того дня він бачив, що у ОСОБА_18 з собою був рюкзак, фотоапарат на який вони фотографувались та планшет. 
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_46 суду пояснив, що з ОСОБА_42 мав дружні відносини, біля одного місяця влітку 2015р. вони із нею зустрічалися, але за тиждень до смерті ОСОБА_18 припинили відносини. 03.07.2015р. ввечері, точного часу не пригадує, він перебував у знайомого ОСОБА_47 вдома по вул. Декабристів в смт. Ворзель із ОСОБА_48 , туди прийшла ОСОБА_18 із ОСОБА_17 і попросила його з нею поговорити. Коли він вийшов з квартири між ним та ОСОБА_17 стався конфлікт, вони поштовхалися, після чого ОСОБА_18 з ОСОБА_17 пішли. Близько о першій годині ночі 04.07.2015р. йому подзвонила ОСОБА_18 на телефон та попросила прийти до неї на АЗС, яка знаходиться на виїзді з смт. Ворзель, сказала, що вона там знаходиться із ОСОБА_43 та ОСОБА_49 , які перебувають в стані алкогольного сп,яніння. Він прийшов на вказану АЗС, та зустрів ОСОБА_18 із ОСОБА_43 і ОСОБА_49 . Вони пробули там приблизно 20 хвилин, він випив з ними «Рево». ОСОБА_18 намагалась із ним примиритися, на що він сказав, що подумає. Також йому відомо, що на заправці у ОСОБА_18 розрядився телефон. Після цього, вони втрьох пішли в напрямку озера, розташованого біля ресторану «Шкіпер» та дійшли до дитячого майданчику на вул. Леніна в смт. Ворзель, де перебували всі разом біля 30 хвилин. По дорозі ОСОБА_18 телефонувала з телефону ОСОБА_50 , як він зрозумів ОСОБА_17 та повідомила, що припиняє з ним відносини. На майданчику він достав розкладний ніж, який був у нього, для чого не пам,ятає, та ОСОБА_31 попросив його дати ніж йому на деякий час погратися, на що він погодився. Біля 04.00 години вони пішли всі до дому по вул. Леніна. Спочатку довели ОСОБА_51 до його вулиці, потім дійшли до його будинку, та ОСОБА_31 запропонував далі ОСОБА_18 провести самостійно, на що вона погодилась. Після цього він пішов до дому, а ОСОБА_31 пішов проводити ОСОБА_18 . Вранці йому зателефонувала мати ОСОБА_18 , та спитала чи невідомо йому де вона, на що він відповів їй, що не знає. Після цього йому зателефонував ОСОБА_52 та вони пішли на озеро, біля ресторану «Шкіпер». Перебуваючи з ним на озері ОСОБА_27 подзвонив ОСОБА_53 , та спитав у нього де знаходиться ОСОБА_18 , але той відповів, що не знає. Того ж дня, в районі обіду, точного часу не пригадує, ОСОБА_31 прийшов на озеро та повернув йому ніж, він був чистий та нічого не викликало у нього якихось підозр. У вечорі йому подзвонив його знайомий ОСОБА_54 та повідомив, що ОСОБА_18 знайшли вбитою в недобудованому будинку по АДРЕСА_2 та попросив приїхати туди. Під час його допиту слідчий пояснив йому, що ОСОБА_18 було нанесено багато різаних ран, тому він одразу побоявся розповісти, що давав ОСОБА_53 ніж тієї ночі. Того дня в його присутності ОСОБА_18 не вживала, алкогольні напої. Крім того, він бачив, що у ОСОБА_18 з собою, був того вечора фотоапарат та планшет. 
		Свідок ОСОБА_55 в судовому засіданні показав, що він є рідним братом потерпілої ОСОБА_6 , а вбита ОСОБА_28 є його племінницею. 04.07.2015р. в першій половині дня, точного часу не пам`ятає, йому подзвонила сестра та повідомила, що ОСОБА_18 пішла гуляти із сусідським хлопцем та не повернулась до дому, і не відповідає на дзвінки. Впродовж дня вони разом із сестрою, її чоловіком, однокласниками ОСОБА_18 шукали її по всьому ОСОБА_56 . Між 22.00 та 23.00 годиною ночі вони оглядали недобудовану будівлю по вул. Леніна та на останньому верхньому поверсі, діти знайшли тіло ОСОБА_18 , та почали кричати. Після цього, туди одразу підійшли вони з батьком ОСОБА_18 . Вони побачили, що ОСОБА_18 мертва, та лежить на спині, так що з проходу її не видно, голова її була вдарена, шия та грудь були порізані, речі на ній були розірвані. На ній було одягнуто синє плаття, штани, один кед був одягнутий і один поряд лежав. Також поряд з тілом стояла якась пуста пляшка, та лежав недопалок від сигарети. В приміщенні де вона знаходилась освітлення немає, вони світили ліхтариками від телефонів. Після цього вони викликали поліцію. Під час пошуків племінниці він телефонував ОСОБА_29 , колишньому хлопцю ОСОБА_18 та той повідомляв йому, що останній хто бачив ОСОБА_18 це був ОСОБА_30 , який її проводив до дому. 
		Неповнолітній свідок ОСОБА_57 будучи допитаний у судовому засіданні у присутності законного представника та педагога суду пояснив, що з ОСОБА_42 перебував в дружніх відносинах, зустрічались як хлопець і дівчина півтора тижні до її вбивства. 03.07.2015р. ввечері, точного часу не пам`ятає, вони з ОСОБА_18 пішли гуляти на озеро біля ресторану «Шкіпер» в смт. Ворзель, проводили там час, після чого ОСОБА_18 вирішила піти до будинку неподалік озера, де як їй було відомо, в квартирі друга, знаходився її колишній хлопець ОСОБА_23 . Прийшовши до квартири, вона подзвонила в двері, та попросила позвати ОСОБА_24 , але хлопець на ім,я ОСОБА_58 став виганяти її, та на цьому ґрунті між ними виник конфлікт. Після цього вийшов ОСОБА_25 та вони з ним посварилися і вдарили один одного. Конфлікт між ними був зупинений сусідом який вийшов на площадку. Після цього вони пішли звідти та ОСОБА_18 подзвонила своєму знайомому ОСОБА_59 , та попросила його прийти до них. До них прийшов ОСОБА_31 із яким він разом пив пиво біля озера та спілкувався з приводу конфлікту. Через деякий час, вони всі разом пішли до його двоюрідного брата ОСОБА_60 . По дорозі вони зустріли ОСОБА_21 на прізвисько « ОСОБА_61 », як пізніше дізнався ОСОБА_51 . Через деякий час після того, він з рідним братом ОСОБА_62 поїхав в лікарню, оскільки після бійки з ОСОБА_25 у нього боліла рука. Ірина залишилась із ОСОБА_43 та ОСОБА_21 . Коли він повернувся до будинку ОСОБА_63 приблизно о 23.00 годині, точного часу не пам`ятає, ОСОБА_18 там вже не було. Як йому стало відомо пізніше, ОСОБА_18 із ОСОБА_43 та ОСОБА_21 пішли на заправку. Близько о 01.00 годині ночі, точного часу він не пам,ятає, ОСОБА_18 подзвонила йому з телефону ОСОБА_50 та повідомила, що вона з ним припиняє відносини, оскільки повертається до ОСОБА_25 , після чого він пішов спати. Вранці 04.07.2015р., він пригадав, що у нього залишились деякі речі ОСОБА_18 та пішов віддати їх, до неї до дому. Коли прийшов її мати повідомила, що ОСОБА_18 пропала, та її місцезнаходження невідомо. Він розказав її матері все, що знав. Ввечері, того ж дня, приблизно о 23.00 годині, його знайомий ОСОБА_64 повідомив йому, що ОСОБА_18 знайшли вбитою. Також пояснив суду, що 03.07.2015р. він бачив, що ОСОБА_18 з собою брала планшет, фотоапарат, телефон та приставку ігрову, яку він дав їй пограти, та яка належала його другу ОСОБА_65 . Крім того, пояснив, що коли в той вечір він бачив ОСОБА_18 востаннє, вона була одягнута в синю сукню та штани. 
		Неповнолітній свідок ОСОБА_66 будучи допитаний у судовому засіданні у присутності законного представника та педагога суду пояснив, що з ОСОБА_42 перебував в дружніх відносинах. 04.07.2015р. він та ОСОБА_64 допомагали батькам ОСОБА_67 у її пошуках. Під час пошуків вирішили оглянути недобудовану будівлю в АДРЕСА_2 . Вони з ОСОБА_68 піднялись на верхній поверх та виявили труп ОСОБА_18 і одразу покликали її батька та дядька, які були поверхами нижче. Напередодні 03.07.2015р. ввечері, точного часу не пам,ятає, він бачив ОСОБА_69 , біля будинку ОСОБА_60 , який проживає недалеко від газової заправки «Тримбіта», розташованої в смт. Ворзель. Разом із нею, також були ОСОБА_70 , ОСОБА_30 , ОСОБА_71 . ОСОБА_31 та ОСОБА_72 були на підпитку. Мирослав того вечора пошкодив руку, та приблизно о 00.00 годин, точного часу він не пам,ятає ,він із ним та його рідним братом ОСОБА_73 поїхав до травмпункту. З лікарні вони повернулись до будинку ОСОБА_63 біля 01.00 ночі, але ОСОБА_18 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 вже там не було. Він чув, що ОСОБА_17 дзвонив ОСОБА_18 та питав де вона, на що вона йому повідомила, що вона з ОСОБА_43 та ОСОБА_49 на АЗС «Убінвест» (на той момент, вона мала таку назву), розташовану неподалік від в`їзду до смт. Ворзель. Також, як йому відомо ОСОБА_18 повідомила ОСОБА_17 , що припиняє із ним відносини. Більше того дня він ОСОБА_28 не бачив.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_74 суду пояснив, що з ОСОБА_28 перебував у дружніх відносинах. 03.07.2015р. у вечорі, точного часу не пам`ятає, йому зателефонував ОСОБА_75 , який попросив допомогти його брату ОСОБА_76 вирішити виниклий у нього конфлікт з ОСОБА_29 . Він прийшов на перехрестя біля будинку ОСОБА_60 , розташованого біля СТО «Тримбіта» по вул. Ватутіна смт. Ворзель. Там він зустрів ОСОБА_50 , ОСОБА_69 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 . Пізніше підійшли ОСОБА_75 та ОСОБА_79 . Після цього вони поїхали вирішувати конфлікт, а ОСОБА_18 , ОСОБА_31 та ОСОБА_72 залишились там. Після з`ясування обставин та вирішення конфлікту вони повернулись до будинку ОСОБА_63 близько о 23.00 годині. ОСОБА_17 попросив ОСОБА_18 поїхати з ним до лікарні, але вона не погодилась та пішла в сторону заправки із ОСОБА_43 та ОСОБА_49 , а ОСОБА_17 повезли до лікарні. Це був останній раз коли він бачив ОСОБА_18 . 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_80 суду пояснив, що 04.07.2015р. він на прохання потерпілої ОСОБА_6 приймав участь у пошуках її дочки ОСОБА_67 . Близько 23.00 години вечора він та ОСОБА_81 із родичами ОСОБА_18 приїхали до недобудованої будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 . Піднявшись із ОСОБА_82 на 4 поверх, вони повернули праворуч та пройшовши побачили тіло дівчини із слідами ран та крові в ділянці грудної клітини та шиї. Одяг на ній, був розірваний. Те, що це ОСОБА_18 зрозумів ОСОБА_39 , оскільки він її не впізнав. Після цього вони покликали її батька та дядька, які оглядали поверхи нижче, після цього приїхала поліція. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_83 суду пояснив, що 03.07.2015р. близько 23 годині, точного часу він не пам`ятає, біля будинку його батька ОСОБА_60 по АДРЕСА_1 , він побачив ОСОБА_78 , який є братом батька, та ОСОБА_84 , ОСОБА_77 та ОСОБА_69 , які йому малознайомі. На скільки йому відомо ОСОБА_17 просив його батька допомогти вирішити конфлікт із ОСОБА_29 . Деталі цього він не пам`ятає, але йому відомо, що батько з ОСОБА_62 повезли ОСОБА_85 в лікарню, а ОСОБА_18 з ОСОБА_43 та ОСОБА_49 пішли на АЗС на в,їзді до ОСОБА_86 . Це був останній раз коли він бачив ОСОБА_18 .
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_87 суду пояснив, що 03.07.2015р. приблизно о 19.00 годині він разом із своїми знайомими ОСОБА_88 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 прийшли до нього в квартиру, що розташована в АДРЕСА_3 , де вони спілкувались та пили пиво. Приблизно через 30-40 хвилин до нього в квартиру прийшла ОСОБА_28 із хлопцем ОСОБА_17 , та просила ОСОБА_25 з нею поговорити. Як йому стало відомо коли до них на сходовий майданчик вийшов ОСОБА_25 між ним та ОСОБА_17 відбувся конфлікт і вони побилися. Після цього, сусід вийшов та розігнав їх усіх, а йому зателефонували батьки та сказали, що сусіди скаржаться на шум. Того ж дня близько о 20 год. вони всі розійшлися. Більше того дня він не бачив ні ОСОБА_18 , ні ОСОБА_25 . 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_89 , суду пояснив, що 03.07.2015р.. приблизно у вечорі, точного часу не пам,ятає, він був в гостях у знайомого ОСОБА_90 в АДРЕСА_3 , де вони разом із ОСОБА_27 , ОСОБА_25 відпочивали, пили пиво. Про обставини за яких він бачив того дня ОСОБА_69 надав показання аналогічні наданим свідком ОСОБА_91 .. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_92 суду пояснив, що перебував із ОСОБА_28 у дружніх стосунках, 03.07.2015р. у вечорі, точного часу не пам,ятає, він із знайомими ОСОБА_25 і ОСОБА_88 прийшли до ОСОБА_90 додому, де спілкувались, пили пиво та грали в карти. Через деякий час прийшла ОСОБА_28 , яка намагалась поговорити із ОСОБА_29 . Але оскільки він був вже в нетверезому стані, він не пам`ятає чи виходив до неї ОСОБА_25 чи ні, а також не бачив конфлікт який відбувся із ОСОБА_35 та ОСОБА_25 . Близько о 20.00 годині хлопці відвели його, оскільки він був дуже випивши, до місця його роботи на будівництво, у вагончик де він і спав. Більше того дня нікого не бачив. Наступного дня, 04.07.2015р. в обід він з ОСОБА_25 перебував на озері, розташованому біля ресторану «Шкіпер» та до них підійшов ОСОБА_30 , який був йому знайомий. Він бачив, що ОСОБА_31 віддав ОСОБА_25 ніж розкладний, який, як він пояснив, останній віддав йому напередодні. Пізніше йому стало відомо від когось із знайомих, що ОСОБА_69 вбили. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_93 суду пояснив, що 03.07.2015р. приблизно о 22.00-23.00 годині ночі він біля газової заправки «Тримбіта» в смт Ворзель, бачив ОСОБА_69 , ОСОБА_84 та ОСОБА_77 . Пізніше він відпочивав своєю компанією у родичів ОСОБА_94 . У період з 01.00 до 02.00 ночі він двічі їздив на велосипеді до АЗС, яка раніш називалась «Убінвест», розташовану неподалік від в,їзду до смт. Ворзель за цигарками та водою. Перший раз бачив там ОСОБА_18 із ОСОБА_43 та ОСОБА_49 , вони там щось пили, а коли в другий раз приїхав, бачив ОСОБА_50 та ОСОБА_51 , та коли повертався з заправки бачив як туди йшов ОСОБА_29 . В той вечір ОСОБА_31 та ОСОБА_72 були в стані алкогольного сп,яніння. На наступний день у вечорі від знайомих дізнався, що ОСОБА_18 знайшли вбитою. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_95 суду пояснив, що потерпіла ОСОБА_28 зустрічалась із його братом ОСОБА_96 , перебували із нею в дружніх стосунках. Обвинувачений ОСОБА_12 йому теж знайомий, оскільки він навчався із його старшим братом. 03.07.2015р. ввечері, точний час не пам,ятає йому зателефонував ОСОБА_70 та повідомив, що між ним та колишнім хлопцем ОСОБА_18 відбувся конфлікт і що потрібно розібратися. Вони зустрілися біля будинку їх брата ОСОБА_60 . При зустрічі ОСОБА_17 розповів про конфлікт із ОСОБА_25 . Коли вони зустрілись із ОСОБА_17 також була ОСОБА_18 , ОСОБА_31 , ОСОБА_72 . Після того, як вони вирішили конфлікт, він повіз ОСОБА_17 до травмпункту, оскільки в нього боліла рука. Ірина при цьому залишилась із ОСОБА_43 та ОСОБА_49 , і з ними не поїхала. Коли вони повертались з лікарні приблизно було вже близько 01.00 ночі. ОСОБА_17 неодноразово набирав ОСОБА_18 , але її телефон був вимкнений. Після цього вони додзвонились ОСОБА_53 та ОСОБА_18 взяла трубку і повідомила ОСОБА_17 , що припиняє їх відносини та повертається до ОСОБА_25 . Далі вони перебували у ОСОБА_97 вдома та ОСОБА_98 з їх компанії їздив на заправку, яка розташована біля в,їзду у смт. Ворзель, де бачив ОСОБА_18 із ОСОБА_43 та ОСОБА_49 . Про те ,що сталося з ОСОБА_18 дізнався на наступний день ввечері. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_99 , розповіла про обставини проведення огляду місця події, де вона була присутня у якості понятої, що проводився за місцем проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_1 , де було виявлено та вилучено одяг та взуття обвинуваченого із слідами бурого кольору. Під час обшуку ОСОБА_12 був спокійний не заперечував, що це його речі та щодо їх вилучення.
		Крім особистого визнання своєї вини обвинуваченим, показів потерпілих, свідків, в судовому засіданні судом досліджені інші докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_12 у скоєнні кримінальних злочинів, викладених у даному вироку. 
		Так, згідно із витягом з кримінального провадження відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення внесені 05 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110040001502, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ( т. 4 а.с. 1).
		З протоколу огляду місця події проведеного слідчим Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_100 від 05 липня 2015 року, який проводився з 03 години 00 хвилин до 06 годин 00 хвилин та ілюстративної таблиці до нього, вбачається, що місцем події є чотирьохповерхова недобудована будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Також, земельна ділянка на якій розташована дана будівля не огороджена, вхід в будівлю вільний, через відсутність дверей, будівля знаходилась на стадії незавершеного будівництва. Під час проведення огляду у присутності понятих у приміщенні 4 поверху недобудованої будівлі було виявлено труп ОСОБА_13 , та вилучено сліди вчинення злочину, а саме: скляна пляшка, недопалок від цигарки, кросівок, плями бурого кольору, кулончик у формі сови, фрагменти слідів взуття. (т. 4 а.с. 10-33)
		Згідно Акту серії ЖЄО № 8623 про застосування службового собаки від 05.07.2015 року, за результатами роботи було знайдено відбитки взуття. (т. 4 а.с. 34)
		Згідно із картою виїзду екстреної медичної допомоги № 9466 від 05.07.2015р. лікарем швидкої допомоги, який був викликаний за адресою: АДРЕСА_2 констатовано насильницьку смерть дівчини, яка знаходилась за даною адресою без ознак життя. (т. 4 а.с. 35)
		Відповідно до копії Лікарського свідоцтва про смерть № 268 від 06.07.2015 року, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причиною смерті було колото-різані травми шиї і грудної клітки, гостра крововтрата, вбивство із застосуванням гострих предметів, смерть настала внаслідок нападу з метою убивства чи нанесення ушкодження. (т.4 а.с. 36-37)
		З протоколу огляду місця події, проведеного слідчим СВ Ірпінського МВ ОСОБА_101 від 05.07.2015 року, який проводився з 08 год. 00 хв. до 08 год. 20 хв., вбачається, що даний огляд проводився в приміщенні-кабінеті Ірпінського КОБ СМЕ, що за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Польова 19. Під час огляду було виявлено речі потерпілої ОСОБА_13 та вилучено один тапочок, штани салатового кольору, светр сірого кольору з вставками, труси, бюзгалтер, светр синього кольору, які були в поліетиленовому експертному пакеті № 1686511. (т. 4 а.с. 50-52)
		Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.07.2015 року, ОСОБА_12 було затримано 05.07.2015 року о 09 год. 15 хв. за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна 7-А в присутності захисника ОСОБА_102 (т. 4 а.с. 115-119). 05.07.2015 року ОСОБА_12 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. (т. 4 а.с. 127-128)
		В судовому засіданні було досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 05.07.2015 року, який проходив з 13 год. 30 хв. до 14 год. 00 хв., відповідно до якого учасники слідчої дії: обвинувачений ОСОБА_12 , захисник ОСОБА_103 , слідчий ОСОБА_100 разом із понятими ОСОБА_104 та ОСОБА_105 прибули за адресою: АДРЕСА_2 . Де обвинувачений ОСОБА_12 надав згоду на проведення слідчого експерименту. Після чого було розпочато відеозапис. CD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту, також був досліджений в судовому засіданні, з даного відеозапису слідчого експерименту вбачається, що покази про місце, спосіб та механізм нанесення ОСОБА_12 , потерпілій ОСОБА_13 тілесних ушкоджень 04.07.2015р., місце їх розташування по відношенню один до одного, під час слідчого експерименту повністю відповідають показанням обвинуваченого наданим ним в судовому засіданні. (т. 4 а.с. 134-137)
		З протоколу огляду місця події, проведеного слідчим СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_106 від 05.07.2015 року, який проводився з 14 год. 33 хв. до 15 год. 10 хв. та ілюстративної таблиці до нього, вбачається, що даний огляд проводився на прилеглій території чотирьохповерхової недобудованої будівлі, за адресою: смт. Ворзель, вул. Леніна 30-А, з протилежної від дороги сторони. Під час даного огляду було виявлено та вилучено рюкзак коричневого кольору та речі, які знаходились в ньому, а саме: вологі серветки, дзеркало, сонцезахисні окуляри, учнівський квиток на ім`я ОСОБА_13 , зв`язка ключів, мобільний телефон Самсунг, поліетиленовий пакет, поліетиленовий пакет з насадками для навушників, пляшка з полімерного матеріалу, поліетиленовий пакет з футболкою червоного кольору, банківська кратка «ПриватБанк» та гаманець. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 підтвердив те, що вищевказаний рюкзак, разом із предметами, які були в ньому, він взяв безпосередньо на місці та в ніч вчинення злочину у потерпілої ОСОБА_13 та викинув з вікна 4-го поверху недобудованої будівлі. 
		З протоколу огляду місця події проведеного слідчим СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_107 від 27.07.2015 року, який проводився з 17 год. 20 хв. до 18 год. 00 хв. та ілюстративної таблиці до нього, вбачається, що даний огляд проводився на перехресті вулиць Леніна та Декабристів, що в смт. Ворзель Київської області. Так, при огляді вказаного перехрестя було встановлено, що там знаходиться гр. ОСОБА_46 ІНФОРМАЦІЯ_3 та він добровільно видав працівникам міліції розкладний ніж. Під час огляду було виявлено та вилучено розкладний ніж, на ручці якого наявні вставки з дерева коричневого кольору. (т. 4 а.с. 167-172)
		Відповідно до висновку експерта № 788 від 15.09.2015р. при проведенні судово-психіатричної експертизи встановлено, що на теперішній час ОСОБА_12 не виявляє ознак будь-якого психічного захворювання; в період часу до якого відноситься діяння, ОСОБА_12 не виявляв ознак будь-якого психічного розладу, і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в період часу до якого відноситься діяння, ОСОБА_12 не перебував в стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у ОСОБА_12 не виявлено клінічних ознак хронічного алкоголізму; за своїм психічним станом ОСОБА_12 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. (т. 4 а.с. 185-189)
		Відповідно до висновку експерта № 307 від 22.09.2015 року при проведенні судової трасологічної експертизи встановлено, що на наданих на дослідження 6 гіпсових зліпків з фрагментами слідів взуття, вилучених 05.07.2015 року за фактом вбивства за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено сім фрагментів слідів взуття. Фрагменти слідів взуття № 1, 5 для ідентифікаційного дослідження не придатні, фрагменти слідів від взуття № 2, 3, 4, 7 для ідентифікаційного дослідження не придатні, але придатні для встановлення групової належності, фрагмент сліду взуття № 6 для ідентифікаційного дослідження придатний. Даний фрагмент сліду взуття було залишено кросівком на праву ногу, вилученим у гр. ОСОБА_12 05.07.2015 року. (т. 4 а.с. 195-203) В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що саме в цих красовках, які він видав поліцейським та які оглядались судом під час дослідження речових доказів по справі, він був під час скоєння вбивства ОСОБА_13 , та не оспорював, що міг залишити там сліди. Висновок даної експертизи не оспорював.
		Відповідно до висновку експерта № 274 від 10.08.2015 року при проведенні судово-медичної імунологічної експертизи встановлено, що кров ОСОБА_13 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На футболці, в об. №№ 1-4, на брюках в об. №№ 6-7, вилучених 05.07.2015р. у обвинуваченого, надісланих на дослідження, виявлено кров людини. При визначенні групової приналежності крові в №№ 1-4, 6-7 виявлено антиген Н. Отже, ця кров могла статися від потерпілої ОСОБА_13 .. На футболці, в об. № 5, на брюках, в об. №№ 8-15, вилучених 05.07.2015р. , надісланих на дослідження, кров не виявлено. (т. 5 а.с. 3-4) В судовому засіданні обвинувачений суду підтвердив, що він був одягнутий саме в ці речі, на яких виявлені сліди крові людини, під час скоєння вбивства ОСОБА_13 , з висновками експертизи погодився. 
		Відповідно до висновку експерта № 268 від 25.09.2015 року при проведенні судово-медичної експертизи встановлено, що на трупі ОСОБА_13 виявлено ушкодження: а) численні, переважно проникаючі, поранення передньої поверхні шиї, підщелепної і надключичних ділянок (близько 20) та передньої поверхні грудної клітки справа (9) і зліва (7) з ушкодженням по ходу ранових каналів м`яких тканин, хрящової і кісткової частин ребер, грудини, судин, в тому числі, внутрішньої яремної вени справи, щитоподібної залози, гортані, трахеї, стравоходу і легенів, крововиливи в плевральні порожнини; б) лінійний перелом склепіння і основи черепа (ліва скронева кістка), перелом суглобового відростку нижньої щелепи зліва, крововиливи під оболонки і забій головного мозку, розповсюджені синці на шкірі і крововиливи у м`які тканини обличчя, волосистої частини голови та вушних раковин, крововиливи в слизову оболонку порожнини рота, забиті рани лівої внутрішньої раковини і верхівки підборіддя; в) рани з ознаками різаних і численні подряпини вушної раковини і завушної ділянки справа, садна і подряпини передньої поверхні шиї; г) дрібні синці і садна правої верхньої та обох нижніх кінцівок. Ушкодження, перелічені в п.п. 1 а, б висновку мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень у живих осіб, як небезпечні для життя на час заподіяння. Подряпини на тілі та численні ранки в ділянці правої вушної раковини утворились від дії гострих предметів (предмету), що діяли як ріжучі (ріжучий). Множинні поранення шиї і грудної клітки спричинені колюче-ріжучим предметом (предметами) типу клинка ножа, що мав п-подібний обух товщиною близько 0,1 см та лезо, найбільша ширина клинка травмую чого предмету на рівні занурення в шкіру до 1,2-1,4 см.. Інші ушкодження утворились від дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразились. Смерть потерпілої знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Причиною смерті ОСОБА_13 явились множинні проникаючі колото-різані поранення шиї та грудної клітки з ушкодженням кровоносних судин і внутрішніх органів, що супроводжувалось гострою крововтратою. Ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломом склепіння і основи черепа, забоєм головного мозку, явились сприяючим настанню смерті. Виявлені ушкодження мають прижиттєвий характер. Місцями прикладання травмуючої сили явились різні поверхні голови, передня поверхня шиї і грудної клітки та кінцівки потерпілої. Ушкодження спричинені внаслідок не менш 40-разової дії гострих травмуючи предметів (що діяли як колюче-ріжучі і ріжучі) та багаторазової дії тупих предметів, визначити кількість травмуючої дії яких не представляється можливим через розповсюдженість і зливний характер синців і крововиливів у мякі тканини. Можливість здійснення потерпілою елементарних самостійних дій в ході заподіяння тілесних ушкоджень не виключається. Можливість здійснення таких дій після отримання сукупності тілесних ушкоджень та спроможність розмовляти після отримання поранень гортані і трахеї маловірогідна. Також, було встановлено, що з моменту настання смерті до проведення експертизи трупа, пройшов проміжок часу понад 48 годин. (т. 5 а.с. 10-13)
		Відповідно до висновку експерта № 2024 від 20.07.2015 року при проведенні судово-токсикологічної експертизи встановлено, що в крові трупа ОСОБА_13 , 1998 р.н. не виявлено метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів. (т. 5 а.с. 14)
		Відповідно до висновку експерта № 101-мк від 04.09.2015 року при проведенні судово-токсикологічної експертизи встановлено, що на клапті шкіри № 1 виявлено одне наскрізне ушкодження, яке виникло від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 0,1 см та лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка ранячого знаряддя на рівні занурення в рані не перевищувала 1,4 см (буз урахування направлення ліній Лангера та можливого скорочення розмірів клаптя шкіри під дією спиртово-оцтового розчину). Індивідуальні ознаки травмую чого предмету при дослідженні ушкодження на клапті шкіри не виявлені. На клапті шкіри № 2 виявлено два наскрізних ушкодження, які виникли від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворючої частини близько 0,1 см та лезо. Найбільша ширина слідоутворючої частини клинка ранячого знаряддя на рівні занурення в рані не перевищувала в ушкодженні № 1  1,2 см, в ушкодженні № 2  1,4 см (без урахування направлення ліній Лангера та можливого скорочення розмірів клаптя шкіри під дією спиртово-оцтового розчину). Індивідуальні ознаки травмую чого предмету (предметів) при дослідженні ушкоджень на клапті шкіри не виявлені. На клапті шкіри № 3 виявлено одне наскрізне ушкодження, яке виникли від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворючої частини близько 0,1 см та лезо. Найбільша ширина слідоутворючої частини клинка ранячого знаряддя на рівні занурення в рані не перевищувала 1,3 см (без урахування направлення ліній Лангера та можливого скорочення розмірів клаптя шкіри під дією спиртово-оцтового розчину). Індивідуальні ознаки травмую чого предмету (предметів) при дослідженні ушкоджень на клапті шкіри не виявлені. Можливість виникнення виявлених ушкоджень на клаптях шкіри від дії одного предмету не виключається. На клаптях шкіри, переважно по краях на стінках, у вигляді аморфних глибок, а також в ділянках осадження клаптя шкіри № 1, виявлено металізацію сполуками заліза. (т. 5 а.с. 16-18)
		Відповідно до висновку експерта № 152 від 28.09.2015 року при проведенні судово-цитологічної експертизи встановлено, що мікросліди крові, що знайдені в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_12 могли походити від особи (осіб), в крові якої (яких) знаходиться антиген Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає можливості її походження від потерпілої ОСОБА_13 (т. 5 а.с. 21-25) В судовому засіданні обвинувачений не оспорював цей висновок.
		Відповідно до висновку експерта № 153 від 25.09.2015 року при проведенні судово-цитологічної експертизи встановлено, що при дослідженні складного ножа кров та клітинні елементи біологічного походження не знайдені. (т. 5 а.с. 30-32)
		Так, згідно із витягом з кримінального провадження відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення внесені 25 вересня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110040002252, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. ( т. 5 а.с. 99)
		Як вбачається з висновку спеціаліста щодо вартості викраденого майна дійсна ринкова вартість планшету «Lenovo Idea TabS6090-H», який знаходився у використанні станом на 04.07.2015 року становить 4000 грн., а ринкова вартість фотоапарату марк «Nikon Coolpix I 830», який знаходився у використанні станом на 04.07.2015 року  5000 грн..
		Безпосереднім оглядом у судовому засіданні DVD-R диска, який визнаний речовим доказом, на якому наявні відеозаписи камер зовнішнього відео спостереження встановлених на АЗС 10-19 «AMIC energy», що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Ворзель, вул. Ковельська 2, з яких встановлено, що ОСОБА_12 , ОСОБА_41 та ОСОБА_13 прийшли до вищевказаної АЗС 04.07.2015р. о 00 год. 15 хв..
		Під час судового розгляду даного кримінального провадження, судом було досліджено протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 04.07.2016 року, які були проведені на виконання ухали суду від 03.06.2016 року. Відповідно до вищевказаних Протоколів слідчому Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_108 у період часу з 14:30 год. до 15:00 год. у приміщенні ТОВ «лайфселл», розташованому за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова 12 було надано оптичний диск DVD-R MastAK за № 17647 та в період часу з 15:04 год. до 15:20 год. у приміщенні ПрАТ «Київстар», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська 53-А було надано оптичний диск DVD-R MastAK за №18413. 
		Так, на виконання судового доручення, наданого ухвалою суду від 20.02.2017 року, УОТЗ ГУНП в Київській області було надано суду Довідку аналіз технічної інформації по факту вбивства гр. ОСОБА_109 труп якої було виявлено 04.07.2015 року в смт. Ворзель Київської області (ЄРДР від 05.07.2015 року № 12015110040001502). Як вбачається з даної довідки, потерпіла ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_12 з 12:00 год. 03.07.2015 року до 12:00 год. 04.07.2015 року перебували в одних зонах покриття базових станцій в Київській області.
		Судом також безпосередньо досліджено надані стороною обвинувачення речові докази, вході дослідження яких обвинувачений ОСОБА_12 підтвердив, що дослідженні судом речові докази у вигляді чорних штанів, чорної футболки та кросівок є його особистими речами, які він видав 05.07.2015р. поліції та в які був одягнутий в день вбивства ОСОБА_13 . Також при огляді речей потерпілої ОСОБА_13 , обвинувачений підтвердив, що в день вбивства ці речі були одягнуті на ній. Крім того, під час дослідження речових доказів, а саме рюкзака потерпілої та наявних в ньому предметів, обвинувачений підтвердив, що саме цей рюкзак був при ОСОБА_13 в день вбивства та саме його він викинув з вікна будівлі після вчинення вбивства. Під час дослідження речових доказів у вигляді планшету марки «Lenovo» та фотоапарату марки «Nikon», обвинувачений підтвердив, що саме ці речі він викрав, безпосередньо після вчинення вбивства ОСОБА_13 .. 
		Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази суд оцінює в їх сукупності за критеріями належності та допустимості. За критерієм належності, закріпленим у ст. 85 КПК України, суд вважає всі досліджені докази належними, допустимими, стабільними, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та не має підстав їм не довіряти.
		Разом із тим, статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Оцінюючи досліджені докази надані стороною обвинувачення за критерієм допустимості судом встановлено наступне.
		В статті 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
		Відповідно до вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
		Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що встановлення очевидної недопустимості доказу тягне за собою обов`язок суду визнати його недопустимим та припинити його дослідження.
		Судом встановлено, що не всі надані прокурором докази отримані у порядку, встановленому КПК України.
		Так, згідно зі ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку чи іншого володіння особи.
		Відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого, погодженого з прокурором, або прокурором.
		Між тим, судом встановлено, що огляд місця події проведеного слідчим Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області капітаном міліції ОСОБА_110 від 05 липня 2015 року, який проводився з 03 години 00 хвилин до 06 годин 00 хвилин, за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_12 , а саме в житловому будинку АДРЕСА_1 , в ході якого ОСОБА_12 , як пояснив у судовому засіданні, добровільно видав особисті речі, а саме штани, футболку та кросівки в які був одягнутий в момент вчинення ним вбивства ОСОБА_13 , було проведено без дозволу слідчого судді, суду. (т. 4 а.с. 40-46) При цьому, суду також не було надано доказів того, що слідчий після проведення огляду звертався до слідчого судді з клопотанням про визнання проведеного огляду законним в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України. Суд вважає, що надана власницею будинку ОСОБА_111 письмова, добровільна згода на огляд її житлового приміщення не може бути взята до уваги, оскільки норма ч. 1 ст. 233 КПК України не регламентує порядок проведення огляду житлового приміщення, а встановлює винятки із загального правила (недоторканість житла та іншого володіння особи)  можливість проникнення до іншого володіння особи тільки на підставі ухвали слідчого судді чи за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або у невідкладних випадках, визначених у ч. 3 ст. 233 цього Кодексу (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 21.10.2015 року у справі №5-1944км15).
		При цьому суд акцентує свою увагу на тому, що протокол огляду згаданого вище житлового приміщення оформлений, як протокол огляду місця події, однак назва документу не відповідає його змісту, і за своєю суттю зафіксована у цьому протоколі слідча дія є саме огляд житлового будинку.
		Таким чином, враховуючи те, що зазначена вище слідча дія проведена з порушенням порядку, встановленого КПК України, суд визнає протокол огляду місця події від 05.07.2015р., а саме огляду житлового будинку АДРЕСА_1 , недопустимим доказом. 
		Разом із тим, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 пояснив суду, як при проведенні судом його допиту так і під час дослідження письмових та речових доказів по справі, що він визнає фактичні обставини вчинення ним вбивства потерпілої та не оспорює їх, а саме, що дійсно 03.07.2015р. близько о 04.00 годині під час вчинення вбивства ОСОБА_13 він був одягнутий в штани чорного кольору, футболку чорного кольору, та кросівки, які добровільно видав під час огляду його кімнати 05.07.2015р. працівникам поліції. При цьому обвинувачений не заперечував факт того, що на вказаному одязі можуть міститись сліди крові ОСОБА_13 , а також й те, що на місці скоєння ним вбивства, за адресою: АДРЕСА_2 , могли залишитись сліди його кросівок в які він був одягнутий. В судовому засіданні обвинувачений не заперечував щодо належності та допустимості вказаних речових доказів, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а також не оспорював висновки проведених під час досудового розслідування експертиз. 
		Приймаючи до уваги викладене, суд вважає безспірно встановленим те, що всі інші процесуальні дії по збиранню доказів по даному провадженню, які були досліджені судом, були проведені у спосіб, з дотриманням порядку і на підставах, передбачених процесуальним законом з дотриманням загальних засад кримінального провадження, які гарантують права і свободи людини та громадянина (п. п. 1-10 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 2, 4 та 6 ст. 246, 251, 252, 271, 273, 275 КПК України).
		Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_12 , потерпілих, свідків, а також досліджені під час судового розгляду письмові та речові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами. Вказані докази суд покладає в основу свого рішення по суті висунутого ОСОБА_12 обвинувачення по даному кримінальному провадженню.
		За таких обставин, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних злочинів викладених у вироку суду доведена та його дії органом досудового слідства за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він своїми умисними діями, які виразились у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, скоїв злочин передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Крім того, дії ОСОБА_12 органом досудового слідства за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, скоїв злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.
		Також судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_12 який раніше судимий, на шлях виправлення не став та скоїв нові умисні злочини викладені в даному вироку суду у період іспитового строку, офіційно не працює, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.
		У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
		При визначенні обвинуваченому ОСОБА_12 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинені ним злочини відносяться відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжкого та тяжкого злочинів, відповідно, дані про особу обвинуваченого, який будучи раніше судимим та звільненим від відбування покарання з іспитовим строком на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
		Так, колегія суду, враховує фактичні обставини вчинення ОСОБА_12 вбивства неповнолітньої ОСОБА_13 , а саме кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень завданих обвинуваченим в життєво важливі органи потерпілої, раптово виниклий умисел на вчинення цього особливо тяжкого злочину та малозначний привід для цього. 
		При врахуванні обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суд України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
		Так, колегія суддів вважає, що формальне визнання ОСОБА_12 вини в скоєнні злочинів викладених в даному вироку суду, під час судового розгляду даного кримінального провадження не свідчить про те, що він щиро розкаюється у вчиненому ним злочині передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки його поведінка під час вчинення ним вбивства з особливою жорстокістю, та після цього, а саме вчинення безпосередньо після вбивства й іншого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а також зміна обвинуваченим показань під час досудового слідства щодо способу вбивства, не свідчить про критичне ставлення обвинуваченого до скоєного. Також під час судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_12 хоча й визнавав свою провину у пред`явленому йому обвинуваченні, та давав показання суду, але його зухвала поведінка в судовому засіданні при допиті його стороною обвинувачення, потерпілими, судом, яка зокрема полягала і в тому, що він не бажав давати відповіді на деякі запитання, посилаючись на те, що не пам`ятає окремих обставин вчинення злочинів, не свідчила про критичну оцінку обвинуваченим вчинених ним злочинів та жаль з приводу вчиненого. 
		Таким чином, поведінка ОСОБА_12 впродовж усього періоду розгляду кримінального провадження не дала підстав вважати, що йому дійсно жаль від скоєних ним діянь, зокрема про це й свідчить відсутність спроб з боку обвинуваченого будь-яким чином виправити ситуацію, що склалася (відшкодування шкоди, надання будь-якої допомоги в установленні невідомих обставин справи). 
		Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_12 ..
		До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_12 , колегія суду відносить рецидив злочинів, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а також вчинення злочину щодо особи, що перебуває в безпорадному стані. 
		Згідно КК України безпорадний стан  перебування особи в стані, зумовленому фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами, які позбавляють чи обмежують її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати з власної волі самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям. 
		Так, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суд України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» № 5 від 30.05.2008 року стан потерпілої особи слід визнавати безпорадним, коли вона внаслідок малолітнього чи похилого віку, фізичних вад, розладу психічної діяльності, хворобливого або непритомного стану, або з інших причин не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір. При цьому необхідно, щоб винна особа, яка вчиняє протиправні дії, усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що потерпіла особа перебуває саме у такому стані.
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_12 штовхнув потерпілу ОСОБА_13 від чого вона впала і вдарилася головою о бетонну підлогу та втратила свідомість, лише після цього у обвинуваченого виник умисел на позбавлення життя потерпілої, яка знаходилась у непритомному стані та не могла чинити йому опір, про що ОСОБА_12 достовірно знав.
		Відповідно до змісту ч. 2 ст. 50 , ст. 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Зважаючи на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_12 у поєднанні із тяжкістю вчинених злочинів, викладених в даному вироку суду, в особливості із вчиненням умисного вбивства неповнолітньої ОСОБА_13 , обставинами вчинення цього та іншого злочину, поведінки обвинуваченого до, в момент та після вчинення вбивства ОСОБА_13 , а саме із урахуванням скоєння ним після умисного вбивства потерпілої з особливою жорстокістю, через малозначний привід, ще й крадіжки належного їй майна, та його подальший збут, а також введення в оману батьків вбитої щодо її місцезнаходження, зміну обвинуваченим показань під час досудового слідства щодо способу вбивства, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_12 становить особливу небезпеку для суспільства.
		Із урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_12 та попередження вчинення ним інших злочинів, за злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України буде покарання у виді довічного позбавлення волі
		Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_12 довічного позбавлення волі колегія суддів, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість  одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004. 
		Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. 
		Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави  захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я. 
		ОСОБА_12 , будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, жорстоко та безжально, шляхом нанесення численних ножових поранень, холоднокровно вбив, раніше знайому йому неповнолітню потерпілу, яка перебувала із ним у дружніх відносинах, не створювала для нього ніякої небезпеки, не чинила щодо нього протиправних дій та опору. Вбиваючи потерпілу ОСОБА_12 , діяв цинічно та зухвало, на грунті раптової образи, через малозначний привід, а після жорстокого вбивства, ще й заволодів майном потерпілої, чим поставив її життя нижче від своїх бажань. 
		Суд також враховує, що ОСОБА_12 , являючись особою, яка раніш була засуджена за вчинення умисних злочинів, у період наданого йому іспитового строку, через короткий проміжок часу після цього, вчинив аналогічний злочин та інший особливо тяжкий злочин, що свідчить про схильність обвинуваченого у майбутньому вчиняти тяжкі злочини, а отже й про його небезпеку для суспільства. 
		За вказаних обставин, колегія судів приходить до переконання, що ізоляція ОСОБА_12 до довічного позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання і відображає співмірність злочину та кари, і тільки таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. На думку колегії суддів, призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України. 
		Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24 листопада 2015 року у справі № 5-2468км15, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання  конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у пункті 77 рішення в справі «Довженко проти України» від 12 квітня 2012 року зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо. 
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_12 засуджений вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 75 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік. 
		Суд вважає, що остаточне покарання обвинуваченому повинно бути призначено як за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, так і за сукупністю вироків, оскільки після постановлення останнього вироку, але до повного відбуття покарання він вчинив нові злочини.
		Зважаючи на те, що обвинувачений засуджується до найсуворішого покарання, яким є довічне позбавлення волі, суд, виходячи з вимог ч. 2 ст. 70 та ч. 2 ст. 71 КК України, призначаючи остаточне покарання як за сукупністю злочинів, так і за сукупністю вироків застосовує принцип поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_12 слід рахувати з 08 серпня 2017 року, зарахувавши в строк відбуття покарання, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення з 05.07.2015 року по 08.08.2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишити без змін, але не більше ніж на 60 днів.
		При вирішенні цивільного позову потерпілих про відшкодування шкоди завданої злочином, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 127, ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		У судовому засіданні позивачі заявлений цивільний позов у даному кримінальному провадженні підтримали у повному обсязі, просили задовольнити. Обвинувачений позов потерпілих визнав частково, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка складається із витрат на поховання ОСОБА_13 визнав в повному обсязі, а в частині відшкодування моральної  визнав частково, просив суд задовольнити їх відповідно до вимог закону.
		Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_6 просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмірі 142558, 00 гривень, яка складається з витрат пов,язаних із організацію і проведення поховання доньки ОСОБА_13 , у сумі 130558 гривень та витрат пов,язаних із залученням захисника для захисту її прав у сумі 12000 гривень.
		В добровільному порядку збитки, завдані злочинами не відшкодовувались.
		Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд вважає доведеним і факт заподіяння потерпілій збитків на суму вказану нею та підтверджену наданими доказами. 
		Так, дослідивши надані потерпілою ОСОБА_6 докази, а саме копії товарних і фіскальних чеків, рахункі-фактури, видаткових накладних, квитанцій, всього на суму 140168 гривень 95 копійок, суд прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення на її корить з обвинуваченого матеріальної шкоди у сумі 130558 гривень, тобто у межах заявлених позовних вимог. При цьому судом враховується, що вказані позовні вимоги були визнані обвинуваченим у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Разом із тим, суд вважає, що вимоги потерпілої ОСОБА_6 про стягнення на її користь коштів витрачених на послуги адвоката у розмірі 12000 гривень, не підлягають до задоволення, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних вимог потерпілою не надано. Суд не може прийняти як доказ надані нею Договори про участь захисника у кримінальному процесі, оскільки вони не є доказом, який підтверджує, що ці витрати були фактично нею понесені. З таких самих обставин, суд не знаходить обґрунтованих підстав для стягнення процесуальних витрат на користь потерпілого. 
		Вирішуючи позовні вимоги потерпілих про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить з наступного.
		Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення . При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості
		При цьому, колегія суддів вирішуючи вищевказані позовні вимоги в цій частині враховує, що визнані у кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_13 яку обвинувачений умисно позбавив життя. Потерпілі у кримінальному провадженні втратили близьку людину  єдину дочку, яка була неповнолітньою, у зв`язку із чим зазнали глибоких душевних страждань. Враховуючі вказані обставини у сукупності, соціальну значимість дитини, яку насильно позбавили життя, для її батьків, характер кримінального правопорушення, порушення звичайного способу життя, колегія суддів виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог в частині розміру компенсації моральної шкоди заявленої в цивільному позові на суму 500 000 гривень для кожного потерпілого.
		Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369, 370-374, 394 КПК України, колегія суддів, - 
		УХВАЛИЛА:
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;
		- за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_12 покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
		На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання призначеного даним вироком суду у вигляді довічного позбавлення волі повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, та призначити остаточно до відбуття ОСОБА_12 покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_12 , рахувати з 08 серпня 2017 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 05.07.2015 року по 08.08.2017 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили - залишити без змін, але не більше ніж на 60 днів.
		Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_6 ., в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 130 558 (сто тридцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню в сумі 736 (сімсот тридцять шість) гривень 56 копійок. 
		Речові докази  взуття (один тапочок), залишки скла від пляшки, дві сережки, гумовий презерватив, гігієнічну прокладку, марлевий тампон з плямою бурого кольору, паперову обгортку від гігієнічної прокладки, поліетиленову обгортку від презервативу, жіночу прикрасу (ланцюжок з рулончиком у вигляді сови), які було поміщено до паперового конверту коричневого кольору, а також експертний пакет № 1686511 в середині якого знаходяться речі потерпілої ОСОБА_13 , а саме: один тапочок, штани салатового кольору на яких наявні плями бурого кольору, светр сірого кольору з вставками на якому наявні плями бурого кольору, труси, бюзгалтер чорного кольору, светр синього кольору на якому наявні плями бурого кольору; експертний пакет № 2323982 в середині якого знаходяться речі ОСОБА_12 , а саме: два носка чорного кольору та труси сірого кольору, паперовий конверт коричневого кольору в середині якого знаходиться скляна пляшка, паперова коробка в опечатаному вигляді на яку наклеєна пояснювальна записка в середині якої знаходиться шість гіпсових зліпків слідів взуття, пара кросівок; експертний пакет № 3156393 в середині якого знаходяться речі ОСОБА_12 , а саме: футболка та штани, два паперових конверти в середині яких знаходяться зрізи нігтів з правої та лівої руки ОСОБА_12 ; експертний пакет в середині якого знаходиться розкладний ніж на рукоятці якого наявні дерев`яні вставки, передані до камери схову Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області  знищити.
		Речові докази  сумку коричневого кольору, значок з написом «Ірпінська ЗОШ № 5», поліетиленовий пакет білого кольору з надписом помаранчевого кольору, пластикову пляшку з полімерного матеріалу з написом «Lipton», поліетиленовий пакет в середині якого знаходиться чотири гумових подушки для навушників, 1 упаковка вологих серветок, сонцезахисні окуляри чорного кольору, зв`язка з п`ятьма ключами з трьома брелоками, учнівський квиток на ім`я ОСОБА_13 в прозорій обгортці, мобільний телефон марки «Samsung» з прозорим чохлом, дзеркальце, гаманець білого кольору на магнітній застібці в середині якого знаходиться 25 коп., пластикова картка «ПриватБанку - 5168755930550633», візитна картка, поліетиленовий пакет чорного кольору в середині якого знаходиться майка червоного кольору; фотоапарат марки «Nikon», планшет марки «Lenovo» з чохлом коричневого кольору, ігрову приставку марки «Nintendo», які передані потерпілій ОСОБА_6 під зберігальну розписку  залишити ОСОБА_6 ..
		Речові докази - СД-диск з протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_12 , оптичний диск DVD-R MastAK за № 17647, оптичний диск DVD-R MastAK за №18413, оптичний диск DVD-R Videx  залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок суду першої інстанції може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Апеляційного суду Київської області, шляхом подачі апеляції до Ірпінського міського суду Київської області.
		Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий суддя: ОСОБА_1   
		 
		Судді:                             ОСОБА_3 
		 
		                                ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...