Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/5189/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2017. Зареєстровано: 10.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2017.
Дата набрання законної сили: 07.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07.08.2017 року                                                                     Справа №  904/5189/17 
		Дніпропетровський  апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого  судді Широбокової Л.П. - доповідач, 
		            суддів: Кузнецової І.Л., Вечірко І.О.
		при секретарі судового засідання Дон О.Я.
		за участю  представників сторін:       
		від позивача:  ОСОБА_1, головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Управління правового супроводження проектів в Дніпропетровській області юридичного департаменту, довіреність             №7.1Др-114-0417  від 07.04.2017 р.;
		від позивача:  ОСОБА_2, начальник відділу претензійно-позовної роботи Управління правового супроводження проектів в Дніпропетровській області юридичного департаменту, довіреність №53  від 20.03.2017 р.;
		від відповідача:  ОСОБА_3, голова правління, протокол №1  від            31.10.2015 р.;
		від відповідача:  ОСОБА_4, представник, довіреність №б/н  від 15.05.2017 р.;
		від відповідача:  ОСОБА_5, представник, довіреність №б/н  від 15.05.2017 р.;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі   №904/5189/17  
		за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро 
		до  Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий лелека-2015»,  м. Новомосковськ Дніпропетровської області
		 
		про визнання договору укладеним
		 
		ВСТАНОВИВ:        
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/5189/17  (суддя Рудовська І.А.) в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий лелека-2015» про визнання договору №11 від 30.11.2016р. про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ укладеним відмовлено. Судовий збір покладено на позивача.
		Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи не доведено статус відповідача як споживача за спірним договором, для якого укладання такого договору є обовязковим.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
		- суд не прийняв до уваги положення Законів України «Про ринок природного газу» та «Про забезпечення комерційного обліку природного газу", які зобовязують здійснювати постачання природного газу тільки за умови його комерційного обліку;
		- лічильник природного газу встановлюється за ініціативи та за рахунок оператора ГРМ, тому власник (управитель) в силу закону немає права відмовити оператору в його встановленні, тобто укладання спірного договору сторонами є обовязковим;
		- вказаний обовязок відповідача випливає із положень Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг  з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. №620 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2016р. №46), та суд прийшов до невірного висновку, що ОСББ не являється управителем будинку.
		Ухвалою апеляційного суду від 13.07.2017р. скарга була прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого  судді Широбокової Л.П. - доповідач, суддів Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.
		07.08.2017р. у звязку з перебуванням у відпустці суддів Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М. по справі здійснений автоматичний перерозподіл, за результатами якого справа передана до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Вечірко І.О. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 07.08.2017р.
		В судовому засіданні повноважні представники Позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.  
		Відповідач проти доводів апелянта заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (відзив від               26.07.2017р.  а.с.178-185) обгрунтовуючи тим, що Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу", який має вищу юридичну силу, передбачено встановлення приладів комерційного обліку газу саме населенню; відповідач у розумінні положень цього закону не являється споживачем природного газу та закон зобовязує позивача встановити прилади обліку газу в кожній квартирі, а укладання такого договору з ОСББ позбавляє побутових споживачів  членів ОСББ права на встановлення лічильників газу в житлові приміщення; вважає, що ОСББ не є управителем будинку, являється неприбутковою організацією, є обєднанням свіввласників будинку, тому не може бути стороною спірного договору. 
		Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.   
		Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (надалі позивач) 05.10.2016р. вручило Обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Білий лелека-2015» підписаний зі свого боку проект договору №11 від 30.11.2016р. про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ, один екземпляр якого просило підписати та повернути позивачу та в подальшому повторно направило 18.11.2016р. проект цього договору. ОСОБА_6 підтверджується листом №74/11 від 18.11.2016р. та описом вкладення у цінний лист від 18.11.2016р. (а.с.16-22). Необхідність укладання сторонами цього договору обґрунтовувало посиланнями на ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та приписами Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг  з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. №620 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2016р. №46), які зобовязують оператора ГРМ  забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та житлових будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі  до 01.01.2018р, та врегулювати договірні відносини з власниками, балансоутримувачами будинків щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, а також посилаючись на те, що вказаний будинок включено до Інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016р.
		Як зазначено в розділі 2 проекту запропонованого договору предметом договору є: « 2.1. В порядку та на умовах, визначених цим договором, Оператор ГРМ зобовязується виконати монтаж будинкових (загальнобудинкових) ВОГ на обєктах (будинках, групах будинків) Управителя, який в свою чергу погоджує та всіляко сприяє проведенню монтажних робіт зі встановлення будинкового (загальнобудинкового) ВОГ. 2.2. Перелік будинкових (загальнобудинкових) ВОГ, що планується до встановлення, та адреси їх встановлення зазначені у Додатку №1, що є невідємною частиною цього договору. 2.3. Збереження та здійснення експлуатації змонтованого та введеного в експлуатацію у встановленому законодавством порядку будинкового (загальнобудинкового) ВОГ покладається виключно на оператора ГРМ.»
		Відповідач вказаний договір не підписав, посилаючись на те, що законодавством не передбачено встановлення будь-якого обладнання на багатоквартирний будинок без попереднього узгодження дій на загальних зборах співвласників, які ще не надали згоди. Також вказує, що 30.09.2016р. без погодження з власниками будинку і за відсутності документації, що погоджує (чи не погоджує) будь-які дії зі встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу на будинок було встановлено обладнання, в якому може знаходитися вузол обліку природного газу, просив призупинити роботи і відтермінувати підписання договору до рішення загальних зборів співвласників (лист від 12.10.2016р. №42/10-16  а.с.44).
		В подальшому, на загальних зборах членів ОСББ «Білий лелека-2015» (протокол від 19.03.2017р.) було прийнято рішення надати згоду на встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу за умов дотримання Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу", забезпечивши кожну квартиру індивідуальним лічильником газу.
		Втім, запропонований позивачем договір сторонами так і не було укладено, та 27.04.2017р. позивач звернувся до суду з позовом визнати укладеним договір №11 від 30.11.2016р. про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загально будинкового) ВОГ в його редакції, що і є предметом даного спору. 
		За приписами  статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1  статті 626 вказаного Кодексу   договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до  статті 6 цього Кодексу   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1  статті 627 Цивільного кодексу України).
		Порядок укладання договорів визначено статтею 179 Господарського кодексу України, відповідно до частини 3 якої  укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		Визначені цією нормою договори можуть бути предметом судового розгляду та укладатися за рішенням суду, інші ж переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ст. 187 Господарського кодексу України).
		Позивач вказує, що даний договір є обовязковим в силу  Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг  з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. №620 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2016р. №46) та п. 1 глави 5 розділу 1Х Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 (надалі Кодекс ГРМ).
		Втім, як вбачається з положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу", ним врегульовані організація роботи із запровадження комерційного обліку природного газу, джерела фінансування, виконавці робіт, строки встановлення лічильників газу споживачам природного газу, тощо. ОСОБА_6 взагалі  не містить норм щодо укладання договорів, в тому числі і імперативної (обовязкової) норми про укладання договорів забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ та саме з  балансоутримувачами, управителями будинків, які не являються споживачами природного газу. Іншої норми закону щодо обовязковості укладання такого договору позивачем не наведено, сторонами не укладалася угода чи попередній договір про укладання такого договору, тобто в силу ст. 187 Господарського кодексу України вказаний договір не може бути укладено в примусово судовому порядку.
		В частині 5 п. 4 Тимчасового положення передбачено, що власник будинку, особа, відповідальна за експлуатацію будинку, балансоутримувач  та оператор газорозподільної системи зобовязані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку, а наведені позивачем положення Кодексу ГРМ передбачають можливість встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, втім вони є підзаконними актами. 
		Крім того, апеляційний суд зазначає, що згідно з частиною 1  статті 628 Цивільного кодексу України   зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України   цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
		Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Досягнення згоди з істотних умов договору є обов'язковим для визнання договору укладеним, адже це насамперед обумовлено самою юридичною природою поняття договору як взаємної домовленості сторін. Відсутність згоди щодо істотних умов договору вказує на відсутність підстав вважати договір укладеним, тобто договір є таким, що не відбувся. Договір встановлює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки сторін, якщо при його укладенні дотримані умови, за яких договір має юридичну силу.
		Як унормовано у частинах першій та другій статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладанні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Запропонований позивачем проект договору не відповідає цим вимогам, оскільки не містить умов щодо ціни та строку дії договору, відсутні конкретні зобовязання сторін та строки їх виконання, умови договору не визначені, оскільки містять такі формулювання як «сприяє проведенню робіт…» (п.2.1. договору),  «може бути організований та встановлений будинковий вузол обліку природного газу» (п.3.1. договору). Також умови, визначені в п.3.6. договору стосуються осіб, що не є сторонами цього договору, а саме власників квартир, яким буде змінено режим нарахування обємів природного газу та яким пропонується встановити квартирні лічильники газу окремо на квартиру за власний рахунок у разі його незгоди розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового ВОГ. Такі умови не можуть бути включені до договору між позивачем та відповідачем.
		Проект договору, викладений у позовній заяві не містить найменування іншої сторони договору, її ідентифікаційних ознак, суд не вправі вносити зміни чи доповнення до умов договору, тобто в проекті договору відсутня інша його сторона, що унеможливлює укладення його в такій редакції.
		З наведеного суд доходить висновку, що договір в такій редакції не може бути укладеним, в тому числі, і за рішенням суду, оскільки не містить чітких умов, зрозумілих до виконання, в тому числі і в примусовому порядку, в разі невиконання їх добровільно.
		Посилання апелянта на судову практику у справі №922/3383/16 суд вважає безпідставним, оскільки як вбачається із рішення суду у даній справі предметом розгляду суду був інший за своїм змістом договір.
		Інші доводи апелянта спростовані вище встановленими судом фактичними обставинами справи та системним аналізом норм чинного законодавства.
		Щодо доводів відповідача суд зазначає, що сторони не позбавлені права укласти договір про спірний предмет на свій розсуд, врегулювавши всі істотні та необхідні для даного виду договору умови. Обєднання співвласників багатоквартирного будинку на підставі рішення співвласників може виступати стороною договорів, які стосуються обслуговування сумісної власності, тощо. 
		Суд першої інстанції неповно зясував обставини справи щодо запропонованого позивачем проекту договору, втім прийняв по суті вірне рішення.
		Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
		Судові витрати по апеляційній  скарзі покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України,   апеляційний господарський суд,  -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/5189/17 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/5189/17  залишити без змін.
		Постанова набирає чинності з часу її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
		 
		Повний текст постанови складений 09.08.2017р.
		 
		 
		     Головуючий суддя                                                                Л.П. Широбокова
		     Суддя                           І.Л. Кузнецова
		Суддя                                                                              І.О. Вечірко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...