Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/2628/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2017. Зареєстровано: 10.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2017.
Дата набрання законної сили: 22.11.2017
Результат оскарження 22.11.2017 Апеляційний суд Вінницької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		Справа № 140/2628/15-к
		Провадження №1-кп/145/4/2017
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" серпня 2017 р. Тиврівський районний суд Вінницької області 
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 
		    при секретарі ОСОБА_2 ,
		    прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		  потерпілого ОСОБА_5 , 
		    представника потерпілого ОСОБА_6 
		    обвинуваченого ОСОБА_7 , 
		    захисника ОСОБА_8 , 
		  розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010240000960 від 22.11.2013 року, відносно вчинення  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с.Ковалівка Немирівського району Вінницької області, громадянином України, жителем АДРЕСА_1 , раніше несудимим (вирок Немирівського районного суду від 20.03.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд),
		   кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.355, ч.2 ст.189 КК України,
		    
		   встановив:
		10.05.2010 між ОСОБА_7  з однієї сторони, ОСОБА_5  та ОСОБА_9  з іншої сторони, в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 .
		Згідно умов договору ОСОБА_7 зобов`язувався продати ОСОБА_5 та ОСОБА_9 житловий будинок та земельну ділянку за погодженою ціною 40 тисяч доларів США. На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_5 10.05.2010 передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 30 тисяч доларів США в якості завдатку. Решту грошових коштів в сумі 10 тисяч доларів США ОСОБА_5 мав сплатити під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку.
		В період часу з травня 2010 року по листопад 2013 року на підставі попередньої усної домовленості із ОСОБА_7 . ОСОБА_5 разом із дружиною ОСОБА_9 та двома малолітніми дітьми проживали у зазначеному будинку. Станом на листопад 2013 року ОСОБА_5  у зв`язку з скрутним майновим станом не мав можливості виплатити ОСОБА_7 решту 10 тисяч доларів США. 
		ОСОБА_7 неодноразово приходив до свого будинку, де проживав ОСОБА_5  та його родина по АДРЕСА_1 та нагадував йому про необхідність надання домовленої суми коштів для оформлення договору.
		27.11.2013 батько ОСОБА_10 - ОСОБА_11 звернувся до Структурної одиниці «Немирівські ЕМ «ПАТ «Вінницяобленерго» із заявою про відключення будинку АДРЕСА_1 від електропостачання. Внаслідок чого, 27.11.2013 працівниками СО «Немирівські ЕМ» вказаний будинок був від`єднаний від електропостачання. 
		ОСОБА_5 звернувся до Немирівського районного суду із позовом до ОСОБА_7 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, просив зобов`язати ОСОБА_7 повернути йому 354000 грн., що еквівалентно 30000 доларів США.
		Рішенням Немирівського районного суду від 27.10.2014 р. в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7  про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11.12.2014 р. рішення від 27.10.2014 р. скасовано, ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7  про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.
		   Зазначені дії ОСОБА_7 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.355 КК України, а саме: примушування до виконання інших цивільно-правових зобов`язань з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, та за ч.2 ст.189 КК України, а саме: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене повторно.
		Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.355, ч.2 ст.189 КК України, не визнав. Показав, що між ним та ОСОБА_12 дійсно в 2010 році укладено договір, при чому ОСОБА_5 передав йому 30000 доларів США та зобов`язався віддати ще 10000 доларів, після чого мали оформити договір купівлі - продажу у нотаріуса. Однак ОСОБА_5 гроші не надавав, тому він дійсно неодноразово нагадував йому про необхідність надання домовленої суми коштів для оформлення договору. Ніяких претензій щодо невигідного продажу автомобіля до ОСОБА_13 не має. Ніяких погроз не здійснював.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5  пояснив суду, що жив з сім`єю у ОСОБА_7 на квартирі майже рік, потім він запропонував їм купити будинок. Вони, продавши будинок у Погребищі та зібравши заощадження, дали ОСОБА_7 завдаток у розмірі 30000 доларів США, гроші давав у присутності своєї дружини і його, десять тисяч мали сплатити при оформленні у нотаріуса. У ОСОБА_7 не було документів на будинок, казав, що переоформлював, а насправді на будинок було арешт накладено. В 2010 році поселилися в тому будинку. Викопали криницю, поміняли вікна, все робили як в своєму будинку. Однак в 2013 році ОСОБА_7 почав приходити, казав, що посадить їх, в листопаді відключив до будинку газ, світло. Почав вимагати вже не 10000 доларів, а 16000 доларів США, казав розписки писати. Коли вони фізично не змогли там проживати, перейшли жити до сусідів. 
		Свідок ОСОБА_9  показала суду, що вона - дружина потерпілого, в 2010 році вони придбали будинок у ОСОБА_10 , дали йому завдаток 30000 доларів США. Решту 10000 доларів домовились віддати потім, про конкретні строки передачі грошей чи перереєстрації будинку не домовлялись, ОСОБА_10 сказав, щоб віддали, коли зможуть. В 2013 році ОСОБА_10 почав вимагати писати розписки, кричав: "Гроші, або на виселення". ОСОБА_14 в листопаді відрізав газ від їхньої частини будинку та світло.
		Свідок  ОСОБА_15 показала суду, що вона - дружина обвинуваченого ОСОБА_7 . В 2010 році Білецькі подивилися будинок і вирішили його купувати за 40000 доларів США, дали завдаток 30000 доларів США і з травня 2010 році стали проживати у цьому будинку. З 2011 року по 26 листопада 2013 року неодноразово приходила, запитувала, коли маєте розрахуватися і переоформляти будинок. Від ОСОБА_13 були постійні погрози, казали, що спалять їм дім. Рахунок на світло оформлено на чоловіковому батькові, а газ - на чоловікові. Її чоловік ОСОБА_13 не погрожував, ставився як до дітей. Коли вона помітила, що вони крадуть електроенергію, сказала чоловіку. Хто ініціював відключення світла, хто відключав, їй невідомо. Інших грошей крім, 30000 доларів, ОСОБА_13 їм не давали.
		Свідок ОСОБА_16 показав, що обвинуваченому ОСОБА_7 - сусід, кум, друг. Білецькі проживали у частині будинку. Він неодноразово бачив сварки. Було таке, десь в 2014 року, що ОСОБА_17 прийшла, кричала, потім впала, ніби втратила свідомість, одразу з`явились ОСОБА_18 з міліцією, ніби її ОСОБА_19 побив, ніяких тілесних ушкоджень у неї не було. Взимку були морози, у дворічної дитини ОСОБА_13 було запалення, а ОСОБА_18 вижив їх з хати, вимкнувши газ та світло. Він прийняв сім`ю ОСОБА_13 жити до себе. Все село говорило, що ОСОБА_7 вимагав від них гроші. Як ОСОБА_20 передавав ОСОБА_7 кошти, він не бачив.
		Свідок ОСОБА_21 показала, що проживає в с.Ковалівка Немирівського району, У будинок ОСОБА_22 заселилась молода сім`я, казали в селі, що він продав її за 35000 доларів. Потім у ОСОБА_13 відключили газ, світло. Чи вимагав кошти ОСОБА_22 у ОСОБА_13 , їй не відомо. Зі слів матері ОСОБА_23 знає, що вони повністю віддали гроші за будинок ОСОБА_10 . Після відключення світла, вона особисто дзвонила на РЕС, чому ОСОБА_13  відключили світло, на що їй повідомили, що ОСОБА_24 написав заяву про відключення оскільки він там не проживав, тобто будинок був оформлений на ньому. Зі слів ОСОБА_13 знає, що тягнув з переоформленням ОСОБА_22 , гроші на переоформлення вони давали. Білецькі в будинку поміняли вікна, викопали криницю. Особисто присутньою при сварках не була.
		Свідок ОСОБА_25  показав суду, що ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , двоє діточок, та ще ОСОБА_27 батько переїхали до них в село, стали сусідами, люди в селі казали, що купили хату за 30000 доларів. Були розмови в селі, що ОСОБА_7 їм світло, газ відмикав, особисто такого не бачив, ОСОБА_28  до нього заходив, казав, що відключили світло, газ. Знає ОСОБА_7 змалку, нічого поганого сказати про нього не може. Конкретних обставин, чому виселились ОСОБА_13 , чому не могли повернутись, йому невідомо. 
		Свідок ОСОБА_29  показав суду, що працює інженером з технічного аудиту Немирівських електричних мереж. Працював бригадиром контролерів. Йому надано розпорядження згідно заяви споживача - власника будинку відключити споживача. Він пішов за вказаною адресою, на місці були молодий чоловік та старший. Він відімкнув світло за розпорядженням, зазначений лічильник опломбував.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
		Статтею 189 КК України передбачена відповідальність за незаконну вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання).
		Відповідно до примітки 1 до ст.185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
		Статтею 355 КК передбачена відповідальність за примушування до виконання чи невиконання лише цивільно-правових, а не будь-яких зобов`язань, обов`язок виконання яких покладається на особу нормами інших галузей права (кримінального, адміністративного, сімейного, трудового та ін.). Такі дії можуть утворювати склади інших злочинів, наприклад, самоправства, перешкоджання з`явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку та ін.
		Відповідальність за ст.355 КК може настати лише тоді, коли особа примушується до виконання чи невиконання існуючого зобов`язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством (абз.3 п.12 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти власності »від "25 грудня 1992 р.№ 12).
		Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
		За правилами ст. 657 ЦК України в редакції, яка діяла на момент виникнення договірних відносин між сторонами по справі, а саме станом на 10.05.2010 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку повинен укладатися у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		Проте, що недотримання цієї вимоги свідчить про не вчинення правочину звернуто увагу і в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
		Отже, за даних обставин договір від 10.05.2010 р. купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 є невчиненим .
		Дані обставини встановлені ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11.12.2014 р.
		Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_7 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.355, ч.2 ст.189 КК України. До такого висновку суд прийшов, виходячи з наступного.
		Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" слідує, що "згідно зі ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами".
		Під час судового розгляду не знайшла свого підтвердження версія сторони обвинувачення, щодо вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, а саме: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене повторно, так як в судовому засіданні не встановлено погроз насильством, а встановлено, що вирок Немирівського районного суду від 20.03.2015, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.355, ч.2 ст.146, ч.3 ст.357 КК України скасовано, справу направлено на новий розгляд, а тому суд вважає, що посилання обвинувачення щодо повторності вчинення злочину є безпідставним. 
		Також в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження версія сторони обвинувачення, щодо вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.355 КК України, а саме: примушування до виконання інших цивільно-правових зобов`язань з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , є неукладеним, а тому цивільно-правові обов`язки між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та ОСОБА_9  щодо виконання зазначеного договору не існують, та погроз насильством над потерпілим та його близькими родичами не встановлено.
		Окрім показань потерпілого, свідків, судом ретельно та безпосередньо були досліджені докази, надані стороною обвинувачення.
		Допитані у судовому засіданні свідки особисто не були свідками примушування, погроз. 
		Відповідно до довідки КП "Тульчинське МБТІ" №32 від 16.12.2013 р. за ОСОБА_7 26.01.2011 зареєстровано цілий житловий будинок в АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування (т.2 а.с.8). 
		Надаючи оцінку письмовим доказам, суд приходить до переконання про визнання недопустимим доказом протоколу огляду предмету від 09.07.2015, а саме DVD- диска із звукозаписами розмов ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , файли на якому створено 17.11.2013 р. (т.2 а.с.1-5), оскільки зазначені звукозаписи здійснені на невідомому пристрої, без належних дозволів, тобто незаконним шляхом, на них невстановлені експертами голоси осіб, а обвинувачений заперечує проти їх достовірності.
		Суд вважає. що доказів, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_7 примушував потерпілого до виконання цивільно-правових зобов`язань з погрозою насильства над ним та його близькими родичами, а також вимоги передачі майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненої повторно, суду надано не було.
		Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 62 Конституції України: "Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь", а тому суд приходить до остаточного висновку, що обвинуваченого ОСОБА_7  визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.355, ч.2 ст.189 КК України, в зв`язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
		   Ухвалою Немирівського районного суду від 04.09.2015 р. накладено арешт на майно ОСОБА_7 , а саме: на житловий будинок по АДРЕСА_1 , та комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 , який підлягає скасуванню. 
		   Також суд вважає за доцільне запобіжний захід у виді особистого зобов`язання ОСОБА_7 скасувати.
		 Процесуальні витрати по проведенню експертизи слід віднести на рахунок держави.
		 Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Представник позивача ОСОБА_6 подала заяву про залишення цивільного позову без розгляду.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 88, 100, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, ст.ст.6, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
		ухвалив:
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.355, ч.2 ст.189 КК України та виправдати.
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання - скасувати. 
		Скасувати арешт, накладений ухвалою Немирівського районного суду від 04.09.2015 р. на майно ОСОБА_7 , а саме: на житловий будинок по АДРЕСА_1 , та комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 . 
		Процесуальні витрати по проведенню експертизи віднести на рахунок держави.
		Цивільний позов ОСОБА_5 залишити без розгляду.
		Речові докази: DVD- диск із звукозаписами розмов ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , знищити.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		    Суддя                 ОСОБА_30

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...