Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/621/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2017. Зареєстровано: 12.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2017.
Дата набрання законної сили: 20.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		10 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/621/17
		Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. 
		Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:    
		доповідача - судді Стас Л.В.
		суддів - Турецької І.О., Градовського Ю.М. 
		      
		      розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування", Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		       Публічне акціонерне товариство "Каховський завод електрозварювального устаткування" (далі - позивач, ПАТ "КЗЕСО") звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000091302, № 0000221422, від 10.04.2017 р. № 0001051422, частково податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0001041422 на суму 234752,50 грн., у тому числі у сумі 187802 грн. основного платежу та у сумі 46950,50 грн. штрафних санкцій, посилаючись на  протиправність висновків контролюючого органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони суперечать вимогам податкового законодавства.
		 
		     Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - позов задоволено частково. 
		     Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000221422, від 10.04.2017 р. № 0001051422 - повністю, від 20.01.2017 р. № 0000091302 - частково на суму 3735,81 грн., з яких за основним платежем на 2101,34 грн., за штрафними санкціями на 1634,47 грн., від 10.04.2017 р. № 0001041422 - частково на суму 26 41,25 грн., з яких за основним платежем на 2113 грн., за штрафними санкціями на 528,25 грн. 
		     В решті позовних вимог - відмовлено.
		     
		     В апеляційній скарзі, ПАТ "КЗЕСО", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 12 червня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про  задоволення позову в повному обсязі. 
		 
		     В апеляційній скарзі, Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 12 червня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про  відмову в задоволенні позову.  
		     
		     Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши  законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що  апеляційні скарги не підлягають  задоволенню  з наступних підстав. 
		 
		     Судом встановлено, що в період з 09.11.2016 р. по 13.12.2016 р. посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2016 р., за результатами якого складено акт перевірки від 20.12.2016 р. № 148/21-22-14-01/00213993.
		 
		     У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:
		1. п.44.1 ст.44, п.70.1, п.70.2, п.70.12, п.70.13 ст.70, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п.16, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, п.п.4, 5, 6, 7, 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. № 601, п.27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові затрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. № 415, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 611668 грн., у тому числі: 2014 рік на суму 31979 грн., півріччя 2016 року у сумі 431574 грн., 3 квартали 2016 року у  сумі 579688 грн.;
		2. п.185.1 ст.185, п.186.2, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.187.8 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено залишок суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 118485 грн., в тому числі: вересень 2016 року в сумі 118485 грн.;
		3. п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок на загальну суму 3800 грн., у тому числі: березень 2016 року в сумі 3800 грн.;
		4. п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, в результаті чого встановлено подання до бухгалтерії авансових звітів без підтверджуючих документів на суму 11737,50 грн.;
		5. ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 12.05.2014 р. № 270, в результаті чого встановлено несвоєчасне надходження коштів по контракту від 06.11.2013 р. № 06/10-2013, укладеного з Banh Technik Wroclaw Sp Z.O.O., у сумі 25000 євро;
		6. ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 14.05.2013 р. № 163, в результаті чого встановлено несвоєчасне надходження коштів по контракту від 18.09.2013 р. № 06/01-2013, укладеного з KZESO Weld Company Sp Z.o.o., у сумі 16389 польських злотих;
		7. ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 03.03.2016 р. № 140, від 07.06.2016 р. № 342 та від 14.09.2016 р. № 386, в результаті чого встановлено несвоєчасне надходження товару по контракту від 30.03.2016 р. № 06/05-2016, укладеного з Westen Integrated Systems Ltd у сумі 19560,25 дол. США;
		8. пп.164.2.11, пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на загальну суму 2252,34 грн., у тому числі: за 2014 рік на суму 661,69 грн., за 2015 рік на суму 1037,17 грн. та за 9 місяців 2016 року на суму 553,47 грн.;
		9. пп.168.1.2 п.168.1, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України, в результаті чого підприємством допущено несвоєчасне нарахування та несвоєчасне перерахування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб в бюджет у перевіряємому періоді;
		10. пп.168.1.2 п.168.1, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України та з урахуванням вимог п.16 прим.1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ ПК України, в результаті чого підприємством допущено несвоєчасне нарахування та несвоєчасне перерахування утриманих сум військового збору в бюджет у перевіряємому періоді;
		11. пп.164.2.11, пп.164.2.19 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України та з урахуванням вимог п.16 прим.1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ ПК України, в результаті чого підприємством занижено нарахування військового збору на загальну суму 172,07 грн., у тому числі: за 2014 рік на суму 26,10 грн., за 2015 рік на суму 90,62 грн., занижено податок у 2015 році та за 9 місяців 2016 року на суму 55,35 грн.;
		12. пп.1 п.2 ст.6, пп.1 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ, в результаті чого платником занижено нарахування зобов'язань, що підлягають сплаті в бюджет по єдиному соціальному внеску на загальну суму 5160,22 грн., у тому числі: за 2014 рік на суму 1858,92 грн., за 2015 рік на суму 2489,54 грн. та за 9 місяців 2016 року на суму 811,76 грн.;
		13. пп.1 п.2 ст.6, пп.1 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ, в результаті чого підприємством допущено несвоєчасне перерахування нарахованих сум єдиного внеску (авансових платежів) в бюджет (не одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок;
		14. ст.50 ПК України, в результаті чого встановлено подання уточнюючого розрахунку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 26.06.2014 р. № 9036473011 за 2014 рік без самостійного нарахування 3 % штрафної санкції, за умови збільшення зобов'язання з податку на суму 92,87 грн.;
		15. пп.3.2.1 п.3.2 та п.3.3 р.3 наказу ДПА України "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф. № 1ДФ), п.51.1 ст.51 ПК України, в результаті чого встановлено не повне відображення у податковій звітності за формою 1 ДФ даних про фактично проведені виплати фізичним особам у періоді з 01.01.2014 р. по 30.09.2016 р.      
		 
		       ПАТ "КЗЕСО" на акт перевірки подано заперечення, за результатами розгляду яких згідно листа ГУ ДФС у Херсонській області від 17.01.2017 р. № 86/10/21-22-14-01-14 висновок акту перевірки від 20.12.2016 р. № 148/21-22-14-01/00213993 в частині податку на прибуток та податку на додану вартість викладено в новій редакції:
		1. п.44.1 ст.44, п.70.1, п.70.2, п.70.12, п.70.13 ст.70, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п.16, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, п.п.4, 5, 6, 7, 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. № 601, п.27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові затрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. № 415, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 270 586 грн., у тому числі: 2014 рік на суму 31979 грн., три квартали 2016 року у сумі 238607 грн.;
		2. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено залишок суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 67507 грн., в тому числі: вересень 2016 року в сумі 67507 грн.;
		3. п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок на загальну суму 3800 грн., у тому числі: березень 2016 року в сумі 3800 грн.
		 
		       На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000081302, № 0000091302, № 0000101302, № 0000111302, № 0000181422, № 0000191422, № 0000201422, № 0000211422, № 0000221422.
		 
		      Позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення до ДФС України, рішенням якої від 04.03.2017 р. № 6871/6/99-99-11-01-01-25 скаргу задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000081302 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору в частині суми основного платежу у розмірі 26,10 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму застосованого коефіцієнта, визначеного п.164.5 ст.164 ПК України, та у відповідних частинах нарахованих штрафних санкцій і пені, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000181422, № 0000191422, № 0000201422 в частині взаємовідносин з ПрАТ "КЗЕСО-Холдинг", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Сузір'я", ТОВ "Ріксос-Прикарпаття", ТОВ "Катран", а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000091302, № 0000101302, № 0000111302, № 0000211422, № 0000221422 залишено без змін.   
		 
		     На підставі даного рішення ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0001041422, № 0001051422. 
		 
		     Таким чином, податковим повідомленнями - рішеннями від 20.01.2017 р. № 0000091302, позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 27 953,11 грн., з яких за основним платежем на 2252,34 грн., за штрафними санкціями на 1672,22 грн., пенею на 24028,55 грн.; від 20.01.2017 р. 0000221422,  до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 11 737,50 грн.; від 10.04.2017 р. № 0001041422, позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 245 130 грн., з яких за основним платежем на 196104 грн., за штрафними санкціями на 49026 грн.; від 10.04.2017 р. № 0001051422,  позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на 15977 грн.
		        Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0001041422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 245 130 грн., з яких за основним платежем на 196104 грн., за штрафними санкціями на 49026 грн., колегія суддів зазначає наступне. 
		 
		       Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення частково на суму 187 802 грн. за основним платежем та 46950,50 грн. штрафних санкцій в частині висновків контролюючого органу про заниження доходів на 31605 грн. та завищення витрат на 1011738 грн.
		 
		      Доводи відповідача про заниження доходів за 2014 рік на 31605 грн. ґрунтуються на тому, що ПАТ "КЗЕСО" не включив до складу доходів вартість безоплатно отриманих товарів - зразків рейок для виконання досліджень за договором з нерезидентом - "BAND TECHNIK WROCLAW".
		 
		     Судом встановлено, що 29.04.2014 р. між "BAND TECHNIK WROCLAW" та ПАТ "КЗЕСО" було укладено контракт № 06/03-2014 на виконання науково-дослідницьких робіт (а.с.191-195 т.6). Пунктом 1.1 контракту визначено, що Замовник поручає, а Виконавець зобов'язується виконати науково-дослідницькі роботи на тему: "Всебічне дослідження зварних зразків рейок 60Е1 марок R260 і R350НТ, виконаних на рейкозварювальній машині К922-1" у відповідності з Календарним планом, викладеним у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Контракту.
		 
		      Відповідно до п.3.1 контракту робота по предмету Контракту виконується на зразках Замовника рейок 60Е1 марки R260 і R350НТ. Ці зразки рейок поставляються на адресу Виконавця на безоплатній основі і поверненню Замовнику не підлягають.
		 
		     Згідно ВМД ІМ 40 від 05.06.2014 р. № 508010000/2014/001904 позивач отримав від "BAND TECHNIK WROCLAW" зразки рейок 60Е1 марки R260 і R350НТ, які не були у використанні, у кількості 42 штуки. Постачання рейок здійснюється на безоплатній основі на суму 2 000 євро/31605,36 грн. (а.с.198 т.6).
		 
		     В інвойсі від 29.04.2014 р. № 01/04/2014 також вказано, що вартість 42 рейок складає 2000 євро (а.с.201 т.6).
		 
		      Відповідно до пп.135.1 ст.135 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
		 
		      Приписами пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
		 
		      Згідно пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
		 
		      Відповідно до пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
		 
		     З контракту № 06/03-2014 від 29.04.2014 р. слідує, що ПАТ "КЗЕСО" на безоплатній основі передано товар - рейки 60Е1 марки R260 і R350НТ, вартість яких відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) повинна включатися до інших доходів.
		 
		     Вартість рейок згідно ВМД ІМ 40 від 05.06.2014 р. № 508010000/2014/001904, інвойсу від 29.04.2014 р. № 01/04/2014 складає 2000 євро або 31605,36 грн., у зв'язку з чим суд вірно зазначив, що відповідачем правомірно зазначено про заниження ПАТ "КЗЕСО" доходів за 2014 рік на 31605 грн. та донараховано податку на прибуток у розмірі 5689 грн.
		 
		      Крім того, доводи контролюючого органу про завищення позивачем адміністративних витрат на 1000 000 грн. (2 кв. 2016 року - на 250000 грн., 3 кв. 2016 року - на 750000 грн.) по отриманих послугах від фізичної особи ОСОБА_2 ґрунтуються на відсутності належним чином оформлених бухгалтерських документів.
		 
		      Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		      Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		 
		      Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. 
		 
		       Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. 
		 
		       Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
		     Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		 
		      Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
		 
		      Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
		 
		      Таким чином, із системного аналізу вищевказаних правових норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		 
		     З матеріалів справи (а.с.135-137 т.2) слідує, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 09.06.2016 р. було укладено трудову угоду № 134, відповідно до умов якої Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг (управління і організація наступних процесів), а саме: інформаційно-консультаційні послуги технічним службам замовника; послуги по сертифікації і стандартизації виробництва; розроблення ремонтної документації на всі типи важких шляхових машин; розроблення норм витрат запасних частин; розроблення технічних умов і набір обладнання оснащення ремонтного виробництва; організація поставок запасних частин або виробництво і виготовлення силами і на території Замовника; навчання персоналу; технічна і технологічна допомога технічним службам Замовника (відділ головного конструктора, відділ головного технолога) в частині вивчення технології роботи шляхових машин; організація управління випуску конструкторської документації шляхових машин; розроблення технічної документації виробництва шляхових машин; розроблення експлуатаційної документації; сертифікація шляхових машин; методика випробувань.
		 
		     Пунктами 2.1, 2.2 трудової угоди визначено, що загальна вартість наданих послуг буде визначена загальною сумою прийнятих сторонами актів здачі-прийняття наданих послуг (етапів) в процесі виконання даної трудової угоди. Сума винагороди по кожному етапу наданих послуг обумовлюється в акті здачі-прийняття наданих послуг (етапу). 
		 
		      ПАТ "КЗЕСО" на підтвердження задекларованих витрат у сумі 1000000 грн. надано акти здачі-приймання наданих послуг ОСОБА_2 (а.с.138-139 т.2):
		          - від 30.06.2016 р. № 1, в якому вказано, що отримано послуги: розроблення претензії бізнес плану розвитку ПАТ "КЗЕСО" в частині дорожнього машинобудування; підготовка згідно протоколу - студії на базові типи дрезин для служби енергетиків; авант. проект, лист на ім'я керівника Укрзалізниці - проект модернізації машини відвибочної типу ВПР. Сума винагороди 250000 грн.;
		          - від 29.07.2016 р. № 2, в якому вказано, що отримано послуги: проведення переговорів з Укрзалізницею на предмет участі у тендерах поставок шляхових машин; підготовка матеріалів ТЗ на три типа шляхових машин: 1. Вакуумна машина типу Компел ВАК-500, 2. Кюветоочисна машина типу МКВЧ, 3. Планувальник баласту. Сума винагороди 250000 грн.;
		          - від 31.08.2016 р. № 3, в якому вказано, що отримано послуги: кінцеве рішення по технічному завданню шляхової автомотриси (протокол додається); узгодження ТЗ на кюветоочисну машину; підготовка техніко-економічного обґрунтування для його наступного затвердження; підготовка процедурних питань з метою проведення УЗ технаради по запропонованій шляховій техніці. Сума винагороди 250000 грн.;
		          - від 30.09.2016 р. № 4, в якому вказано, що отримано послуги: доопрацювання матеріалів техніко-економічного обґрунтування на два типа шляхових машин під стандарти, прийняті Укрзалізницею, з метою можливої презентації технічній раді; організація і проведення зустрічі і переговорів з керівником дирекції інфраструктури з метою презентації можливості інжинірингової групи в партнерстві з КЗЕСО, для продвинення запровадження на базі заводу машинобудівної програми. Сума винагороди 250000 грн.       
		 
		       Однак будь-яких документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 дійсно надані вищевказані послуги позивачем не надано ні під час перевірки, ні до суду.
		 
		      Стосовно наданих ПАТ "КЗЕСО" листів від 14.11.2016 р. №№ 15/101, 15/102, адресованих начальнику Департаменту колії та споруд, до яких долучено технічні завдання МК-1.00.00.000ТЗ на машину кюветну МК-1, МВО-1.00.00.000ТЗ на машину вакуумну МВО-1, листа першому заступнику начальника Департаменту електропостачання ПАТ "Українська залізниця" від 11.11.2016 р. № 15/100 щодо направлення для погодження технічного завдання АМ-1.00.00.000ТЗ на автомотрису АМ-1, листа начальнику управління охорони праці та промислової безпеки від 22.03.2017 р. № 25/416, до якого долучено технічне завдання на автомотрису АМ-1.00.00.000ТЗ, рекламні буклети, план заходів, протокол затвердження ТЗ дрезини, технічних вимог для розробки автомотриси АМ-1, листа члену правління ПАТ "Українська залізниця" від 10.10.2016 р. № 01/1463 (а.с.153-195 т.2), судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що дані документи жодним чином не підтверджують надання послуг ОСОБА_2, оскільки в технічних завданнях зазначено, що їх розробив Алексеєнко, перевірив Матвейчук, погодив Нечипуренко, затвердив Окул; на рекламних буклетах проставлена дата 26.04.2017 р., в той час як акти складені 30.06.2016 р., 29.07.2016 р., 31.08.2016 р., 20.09.2016 р.; листи направлено у жовтні, листопаді 2016 року, березні 2017 року, в той час як послуги згідно вищевказаних актів надано у червні, липні, серпні, вересні 2016 року.
		 
		      Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що наказом голови правління ПАТ "КЗЕСО" від 04.07.2016 р. № 157 з метою організації виробництва і ремонту автомотрису для господарств колії, енергетики, зв'язку та планувальників баласту створено робочу групу, керівником якої визначено ОСОБА_2 При цьому, п.2 даного наказу визначено робочій групі один раз на тиждень розробляти короткотерміновий план робіт та один раз на тиждень оформляти протокол-звіт виконання планів робіт з затвердженням планів і звітів головою правління (а.с.185 т.2). 
		 
		      Однак позивачем не надано ні планів робіт, ні протоколів звітів.   
		 
		      З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що акти здачі-прийняття наданих послуг не дають можливості встановити, які саме дії вчинені безпосередньо ОСОБА_2, оскільки не розкривають зміст наданих послуг та не підтверджені належними та допустимими доказами.        
		 
		     Крім того, вищевказані акти здачі-прийняття робіт складені з порушенням вимог ст.70 ПК України, оскільки фізична особа ОСОБА_2 не має реєстраційного номеру облікової картки платника податку, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати особу, яка надавала послуги ПАТ "КЗЕСО".
		 
		      Між тим, відповідно до п.70.5 ст.70 ПК України фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
		 
		     Згідно п.70.12 ст.70 ПК України реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі: виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов'язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи; укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів; відкриття рахунків у банках або інших фінансових установах, а також у розрахункових документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків; заповнення фізичними особами, визначеними у пункті 70.1 цієї статті, митних декларацій під час перетину митного кордону України; сплати фізичними особами податків і зборів; проведення державної реєстрації фізичних осіб-підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності; реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього; подання контролюючим органам декларацій про доходи, майно та інші активи; реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб; оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів; в інших випадках, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.
		 
		     При цьому п.70.13 ст.70 ПК України чітко визначено, що документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 цієї статті, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.
		 
		     Згідно пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		 
		     Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
		 
		     Отже, для віднесення до складу витрат в податковому обліку необхідна наявність документальних доказів, що підтверджують, зокрема, факт отримання послуг та одночасно безпосередній прямий зв'язок витрат по оплаті таких послуг з власною діяльністю платника, направленою на отримання доходу.
		 
		     Однак, як вбачається з матеріалів справи, таких доказів ПАТ "КЗЕСО" не надано та не обґрунтовано розмір виплаченої ОСОБА_2 винагороди по 250000 грн. у червні, липні, серпні, вересні 2016 року, який, на думку суду, з яким також погоджується суд апеляційної інстанції,  є неспіврозмірним послугам, які вказані у актах наданих послуг.
		 
		     За таких обставин, висновки ГУ ДФС у Херсонській області про завищення ПАТ "КЗЕСО" витрат на 1000000 грн., внаслідок чого позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 180000 грн., є правомірними.    
		 
		     Крім того, доводи контролюючого органу про завищення позивачем адміністративних витрат на 11738 грн. (за 2014 рік - на 3724 грн., за 2015 рік - на 4783 грн., за 9 місяців 2016 року - на 3231 грн.) ґрунтуються на тому, що ПАТ "КЗЕСО" віднесено витрати на відрядження працівників без підтверджуючих бухгалтерських документів. Відповідач зазначає, що додані до авансових звітів квитки на проїзд у приміському транспорті не встановленого зразка, що не є розрахунковими документами, а саме, відсутні дані про страховика та страхову суму, які повинні бути внесені у квитки друкованим способом.
		 
		     Приписами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		 
		     Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		 
		     Згідно п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
		 
		     Відповідно до абз."б" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:  витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.
		 
		      Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		 
		      Згідно п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу.
		 
		     Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		 
		    Судом встановлено, що ПАТ "КЗЕСО" протягом 2014-2016 років здійснювало компенсацію вартості проїзду працівникам у зв'язку з виробничими потребами підприємства.  
		 
		     Як вказано в акті перевірки, за даними авансових звітів працівників, до яких були долучені посвідчення на відрядження та квитки на проїзд у приміському транспорті, позивачем було відшкодовано витрати на проїзд у 2014 році - 3723,50 грн., у 2015 році - 4783 грн., у 1 кварталі 2016 року - 951 грн., у 2 кварталі 2016 року - 780 грн., у 3 кварталі 2016 року - 1500 грн.
		 
		      Контролюючий орган зазначив, що квитки на проїзд в приміському транспорті, які були долучені до авансових звітів, не відповідають типовим формам, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 р. № 503, оскільки в них відсутні дані про страховика та страхову суму, внесені друкованим способом, а тому на їх підставі позивач не мав права здійснювати таку компенсацію.
		 
		      Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача виходячи з наступного.
		 
		       Згідно п.14 ст.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.
		 
		      Відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
		 
		       Приписами п.2.5 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджених наказом Державна податкова адміністрація України від 01.12.2000 р. № 614, яке було чинним до 11.03.2016 р., передбачено, що форма і зміст розрахункових документів (крім тих, які друкуються реєстраторами розрахункових операцій), що використовуються при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом, повинні відповідати Типовим формам квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 р. № 278 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом та Тарифних зон перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах", який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.06.2000 р. за № 368/4589 (далі - наказ Мінтрансу № 278), за винятком квитків на приміські автомаршрути (типи ПА-1, ПА-2), міські автомаршрути (типи МА-1, МА-2), багажних квитків на приміські автомаршрути (тип КБ-2), наведених у додатках 2, 3 та 6 до зазначеного вище наказу. 
		 
		       Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) документом, на підставі якого виконуються пасажирські перевезення для пасажира, є квиток на проїзд.
		 
		        Підпунктом 10 пункту 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 (далі - Правила № 176) квиток на проїзд - документ установленої форми, який підтверджує факт укладення договору перевезення.  
		 
		       Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 р. № 503 затверджено Типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування, а саме, додатком № 1 - типові форми на міжміські маршрути, додатком № 2 - типові форми на приміські маршрути.
		 
		       Відповідач зазначає, що позивачем до авансових звітів додано квитки на проїзд у приміському транспорті не встановленого зразка, що не є розрахунковим документом, а саме: відсутні дані про страховика та страхову суму, які повинні бути внесені у квитки друкованим способам. Перелік підзвітних осіб, яким неправомірно відшкодовано витрати на проїзд вказано у додатку № 4 до акту перевірки (а.с.100-105 т.6).
		 
		      Однак з досліджених у судовому засіданні квитків (т.5) вбачається, що підзвітними особами було долучено до авансових звітів квитки на міжміські та міські маршрути, а не приміські як вказує контролюючим орган, форма яких повністю відповідає типовій формі згідно додатку № 1 до Наказу № 503.
		 
		      Не зазначення у переважній більшості квитків страховика та страхової суми не позбавляє їх статусу розрахункового документу та не свідчить про те, що кошти підзвітними особами не сплачувалися. 
		 
		     Тому, суд першої інстанції доречно зазначив, що контролюючий орган порушенням вважає невідповідність первинних документів (квитків) вимогам до розрахункового документу, а не вимогам того чи іншого наказу. Вимоги до розрахункового документу встановлені наказом ДПА від 01.12.2000 р. № 614, в якому є посилання саме на Типову форму квитків згідно наказу Міністерства транспорту України від 31.05.2000 р. № 278, в якій відсутні відомості про страховика та страхову суму, тому суд вважає безпідставними висновки відповідача про те, що долучені до авансових звітів квитки не є розрахунковими документами, які підтверджують витрати на відрядження.
		 
		      Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою суду стосовно того, що позивачем правомірно відшкодувались витрати працівникам вартості проїзду, оскільки такі квитки є розрахунковими документами і підтверджують вартість наданих перевізниками послуг, а тому відсутні підстави для визначення ПАТ "КЗЕСО" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2113 грн.
		 
		      Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку про часткову протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0001041422 (в частині нарахування грошових зобов'язань у розмірі 2113 грн., пов'язаних з висновками відповідача про завищення витрат на відрядження у сумі 11738 грн.), а тому дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню частково на суму 2641,25 грн., з яких за основним платежем на 2113 грн., за штрафними санкціями на 528,25 грн.
		 
		      Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000221422, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 173,50 грн., слід зазначити наступне. 
		 
		      Застосування штрафних санкцій за цим податковим повідомленням-рішенням безпосередньо пов'язане з висновками контролюючого органу про неправомірне відшкодування працівникам підприємства вартості витрат на відрядження, так як додані до авансових звітів квитки на проїзд у приміському транспорті не є розрахунковими документами.
		 
		       Відповідач вказує на порушення ПАТ "КЗЕСО" вимог п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме: подання до бухгалтерії авансових звітів без підтверджуючих документів на суму 11 737,50 грн.  
		 
		      Оскільки судом за результатами розгляду справи обґрунтовано визнано такі висновки відповідача протиправними, то податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000221422 підлягає скасуванню.
		 
		      Згідно абз.6 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
		 
		      Відповідно до п.1.2 Положення № 637 готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
		 
		      В свою чергу, у спірних правовідносинах має місце видача працівникам під звіт коштів, що не є платежем підприємства і не є готівковим розрахунком в розумінні норм вказаного вище  Положення.
		 
		     Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000091302, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 27953,11 грн., з яких за основним платежем на 2252,34 грн., за штрафними санкціями на 1672,22 грн., пеня 24028,55 грн., суд встановив наступне.
		 
		     На нарахування грошових зобов'язань за основним платежем на 2 252,34 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 672,22 грн. за цим податковим повідомленням-рішенням вплинули висновки відповідача про:
		          - порушення позивачем вимог пп.164.2.11, пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України у зв'язку з тим, що працівникам підприємства відшкодовано витрати на відрядження на підставі квитків, які не є розрахунковими документами, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 2101,34 грн.;
		          - порушення позивачем п.167.1 ст.167 ПК України внаслідок неправильного застосування коефіцієнта по п.164.5 ст.164 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 151 грн.
		 
		       Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. 
		 
		     Згідно п.164.3 ст.164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах. 
		 
		     ГУ ДФС у Херсонській області вказує на те, що підзвітними особами ПАТ "КЗЕСО" до авансових звітів додано квитки на проїзд у приміському транспорті невстановленого зразка, що не є розрахунковими документами, оскільки відсутні дані про страховика та страхову суму, внаслідок чого до складу оподатковуваного доходу матеріально-відповідальних підзвітних осіб підприємства не включені суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку та не повернутих у встановлені законодавством строки.  
		 
		     Згідно п.167.1 ст.167 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).
		 
		     Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
		 
		     Відповідно до абз."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
		 
		      Приписами п.164.5 ст.164 ПК України передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. 
		 
		     Колегія суддів також погоджується з висновками ГУ ДФС у Херсонській області про те, що в порушення вимог п.167.1 ст.167 ПК України підприємством допущено помилку при оподаткуванні податком з доходів фізичних осіб доходу, отриманого платником податку як додаткове благо у вигляді туристичних послуг, оплачених за умовами безготівкового розрахунку ФОП ОСОБА_1 платіжні доручення від 19.10.2015 р. № 208 на суму 30000 грн. (без ПДВ) та від 19.10.2015 р. № 209 на суму 30000 грн. (без ПДВ) на оплату туристичних послуг за межами України.
		 
		     Зокрема, позивачем обчислення податку з доходів фізичних осіб здійснено у сумі 14371,46 грн. наступним чином: з суми 14586,83 грн. (12180 грн. х 1,197605 = 14586,83 грн.) утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % у сумі 2188,02 грн.; з суми 60917,18 грн. (60000 грн. - 12180 грн. = 47820 грн. з урахуванням коефіцієнту 47820 грн. х 1,273885 грн. = 60917,18 грн.) утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 20 % у сумі 12183,44 грн.
		 
		     Однак такий розрахунок не узгоджується з вимогами п.167.1 ст.167, п.164.5 ст.164 ПК України, так як граничний дохід, який оподатковується ставкою 15 % у 2015 році складав 12180 грн. Застосування коефіцієнту при натуральній формі оподатковуваного доходу не є підставою для збільшення вказаного граничного розміру оподатковуваного за ставкою 15 % доходу.
		 
		      Посилання ПАТ "КЗЕСО" на пп.170.7.3 п.170.3 ст.170 ПК України як на підставу застосування не оподатковуваного розміру суми 50 % мінімальної заробітної плати, є необґрунтованими, так як у цій статті визначено порядок звільнення від оподаткування сум "нецільової благодійної допомоги" за умови "благодійник юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності". Однак позивач у податковій звітності не зазначав відомостей про надані суми нецільової благодійної допомоги.    
		 
		     Суд правильно визначив, що базою оподаткування є не перераховані грошові кошти, а вартість спожитих туристичних послуг за межами України, про що свідчать акти виконаних робіт.
		 
		      Тому податок з даної господарської операції, як правильно зазначено відповідачем, становить 14522,46 грн.: з суми 12180 грн. (10170,30 грн. х 1,97605 = 12180 грн.) утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % у сумі 1827 грн.; з суми 63477,31 грн. (60000 грн. - 10170,30 грн. = 49829,70 грн. з урахуванням коефіцієнту 49829,70 грн. х 1,27885 грн. = 63477,31 грн.) утримано податок за ставкою 20 % у сумі 12695,46 грн.
		 
		      З викладеного слідує, що підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб у жовтні 2015 року на 151 грн.
		 
		      Згідно п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. У зв'язку з цим до ПАТ "КЗЕСО" за дане порушення підлягає застосуванню штрафна санкція у розмірі 37,75 грн. 
		 
		     Вказаним податковим повідомленням-рішенням ПАТ "КЗЕСО" нарахована і пеня у розмірі 24028,55 грн. 
		 
		      Відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.
		 
		     Згідно п.129.4 ст.129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платника податків - фізичних осіб.  
		 
		     З матеріалів справи слідує, що ПАТ "КЗЕСО" протягом 2014-2016 років несвоєчасно перераховувало податок з доходів фізичних осіб (із затримками від 24 до 50 днів), що не заперечується позивачем, у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховану пеню у розмірі 24028,55 грн. (розрахунок пені на а.с.127 т.6).   
		 
		    Таким чином, колегія суддів також погоджується з думкою суду, що податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 р. № 0000091302 підлягає частковому скасування на суму 3735,81 грн., з яких за основним платежем на 2101,34 грн., за штрафними санкціями на 1634,47 грн. 
		 
		      Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0001051422, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 15977 грн., суд встановив наступне.
		 
		     Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказує на те, що на порушення п.198.3 ст.198 ПК України ПАТ "КЗЕСО" не зменшило податковий кредит, яким підприємство скористалося за межами перевіряємого періоду по контрагентам, перелік яких наведено у додатку № 8 до акту перевірки, внаслідок чого підлягає зменшенню податковий кредит у сумі 15 977 грн. за рахунок кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув.
		          
		     Під час перевірки відповідачем встановлено (додаток № 8 до акту перевірки, а.с.106 т.6), що ПАТ "КЗЕСО" видано накази по безнадійній заборгованості від 31.03.2014 р. № 95, від 26.06.2014 р. № 149, від 30.09.2014 р. № 182, від 31.03.2015 р. № 71, від 30.09.2015 р. № 174, від 30.06.2016 р. № 147, від 29.09.2016 р. № 204 по контрагентам ПП "АКІК-СХІД ЕК" (сума ПДВ - 2714,87 грн.), ТОВ НВП "Промсвязь" (сума ПДВ - 136,50 грн.), ТОВ "Ваті-Україна" (сума ПДВ - 29,68 грн.), ТОВ "Діабаз Д" (сума ПДВ - 19,08 грн.), ТОВ ВП "Дніпрохім" (сума ПДВ - 25,40 грн.), ТОВ "Медине, ЛТД" (сума ПДВ - 142,24 грн.), ТОВ "Азовська кабельна компанія" (сума ПДВ - 52,13 грн.), ТОВ "Серміс" (сума ПДВ - 3333,33 грн.), ТОВ "СЕЗ-ГЕСПАСО" (сума ПДВ - 1500,93 грн.), ТОВ "ТПП ЛІСПРОМ" (сума ПДВ - 18,47 грн.), ТОВ "Укрспецпрокат" (сума ПДВ - 121,40 грн.), НВО "Етал" (сука ПДВ - 135,46 грн.), ТОВ НВП "Промелектроніка" (сума ПДВ - 6172 грн.), ТОВ "Центр трансферу технологій" (сума ПДВ - 1136,22 грн.), ТОВ "МОТ ЕНЕРДЖІ ЕКВІПМЕНТ" (сума ПДВ - 285,02 грн.), ТФ "Супутник" (сума ПДВ 92,97 грн.), спец. зв'язок (сума ПДВ - 61,74 грн.).
		 
		      При цьому у додатку № 8 вказано дату виникнення права на податковий кредит липень 2010 року, січень, лютий, квітень, травень 2011 року, січень, червень, вересень 2012 року, січень, лютий 2013 року.
		 
		      Пунктом 198.1 ст.198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		 
		     Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		 
		    Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		 
		     Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		 
		    Суд першої інстанції правильно послався на те,  що вищевказані норми Податкового кодексу України не встановлюють обов'язку платника податку на додану вартість зменшувати суму податкового кредиту у разі списання безнадійної заборгованості. Тому висновки контролюючого органу про завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2016 року на 15977 грн. не відповідають вимогам законодавства та є протиправними.
		 
		     Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 10.05.2017 р. по справі № К/800/1780/14.
		 
		     Таким чином податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0001051422 підлягає скасуванню.
		 
		     Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "КЗЕСО", зокрема про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2017 р. № 0000221422, від 10.04.2017 р. № 0001051422 - у повному обсязі, від 20.01.2017 р. № 0000091302 - частково на суму 3735,81 грн., з яких за основним платежем на 2101,34 грн., за штрафними санкціями на 1634,47 грн., від 10.04.2017 р. № 0001041422 - частково на суму 2641,25 грн., з яких за основним платежем на 2113, за штрафними санкціями на 528,25 грн.
		     Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		     Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, суд-
		 
		                                                                   УХВАЛИВ:
		 
		    Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування", Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення. 
		 
		     Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. 
		 
		     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		      
		      Головуючий : 
		      
		      Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...