Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-15600/09/0570 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2009. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			Україна 
			ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
				  
					 
						П О С Т А Н О В А
					
					І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2009 р. справа № 2а-15600/09/0570 
			
			 
				час прийняття постанови: 
			
			 
				Донецький окружний адміністративний суд в складі:
			
			 
				головуючогосудді Козаченка А.В. 
			
			 
				при секретаріШалагіновій М.В. 
			
			 
				за участю:
			
			представника позивача Трубчанінової О.О.
			представника відповідачаТищенко О.С.
			розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Словянську до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Словянську про зобовязання вчинити певні дії, 
			 
				В С Т А Н О В И В:
				 
					Управління Пенсійного фонду України в м. Словянську звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Словянську про зобовязання вчинити певні дії.
					В обґрунтування позову зазначили, що УПФ було направлено до відповідача Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р., які не були прийняті Фондом у звязку з отриманням пенсіонерами травми за межами України, на загальну суму 367682,00 грн. 
					Відповідач відмовився від підписання зазначеного акту посилаючись на ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоровя, які повязані з виконанням трудових обовязків від 09.09.1994р., що передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоровя, смерті. 
					Вважає, що дана норма не може поширюватись на потерпілих оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР. 
					Крім цього, позивач вказав, що відповідно до ст.ст. 3, 5 Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992р., встановлено, що всі витрати, повязані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає пенсійне забезпечення. Дії Угоди поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав учасниць Угоди.
					Згідно до статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001р. №2272 111, частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105-ХІV, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно законодавству СРСР або законодавству України про відшкодування шкоди заподіяного працівникам внаслідок травми на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку у відповідності до цього Закону. 
					Просили зобовязати відповідача вчинити дії по підписанню Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. на загальну суму 367682,00 грн. 
					В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
					Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду заперечення в яких зазначив, що пенсійне забезпечення громадян, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, регулюється Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоровя, які повязані з виконанням ними трудових обовязків, що була підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього СРСР. Згідно статті 2 цієї Угоди відшкодування шкоди проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоровя, смерті. Відповідно до статті 3 Угоди призначення та виплата пенсій громадянам інших держав СНД здійснюється по законодавству держави, на території якої вони мешкають. Усі витрати, повязані зі здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає таке забезпечення. Проведення взаєморозрахунків між фондами законами України чи міжнародними угодами не передбачено. Потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в України і за них не сплачувались страхові внески, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням. На підставі наведеного просив у позові відмовити. 
					Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
					Так, судом встановлено, що у період з 01.01.2009р. 30.06.2009 року позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 6, 9, 12, 15, 18, 21). Громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 під час виконання трудових обовязків отримали каліцтво за межами України, про що складено акти про нещасні випадки на виробництві за формою Н-1 (а.с. 24-46).
					Вищезазначеним громадянам призначені пенсії відповідно до законодавства СРСР та сплачені пенсії за період з 01.01.2009р. 30.06.2009 року.
					Відповідач відмовився від підписання вказаного акту звірки посилаючись на ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, які повязані з виконанням трудових обовязків від 09.09.1994р. відповідно до якої відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров`я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, повязаного с виконанням трудових обовязків, після переїзду потерпілого на територію іншої держави), смерті, проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на робітника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров`я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.
					Так, на виконання постанови Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінетом Міністрів України була прийнята 28 січня 1992 року постанова № 39 «Про створення Пенсійного фонду України», згідно пункту 1 якої було передбачено, що для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні створити на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонд України з управліннями в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. 
					В пункті 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
					Пунктом 1.1 розділу 1 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.
					За статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року у редакції Закону України від 17 січня 2002 року № 2981-II пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. 
					Згідно зі статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин. 
					Частиною 4 статті 26 зазначеного законодавчого акта встановлено, що в разі коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. 
					Частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (набрав чинності з 1 квітня 2001 року) встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
					Пунктом 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 року № 2272-III (набрав чинності з 1 квітня 2001 року) встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб; на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. 
					Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків. 
					У пункті "а" частини 1 статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи. 
					Відповідно до пункту 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності": відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом (абзац третій). Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII, які були ліквідовані. 
					Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, укладеної в м. Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. У статті 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів. 
					Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України. 
					Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).
					Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що він визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків. 
					Згідно пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: 
					- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 
					- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; 
					- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; 
					- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. 
					Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 7 червня 2002 року № 120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за N 595/6883. 
					Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. 
					Згідно пункту 6 Порядку Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
					Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду. 
					Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі не згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку з поданням позову про стягнення певних сум, що можливо лише на централізованому рівні, тобто між Головним управлінням Пенсійного фонду України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
					За таких підстав, суд вважає, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
					На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, 
					 
						П О С Т А Н О В И В:
						 
							Відмовити у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Словянську до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Словянську про зобовязання вчинити певні дії.
							Постанова в повному обсязі виготовлена 23.10.2009 року.
							 
								Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
								Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
								Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
								 
								Суддя Козаченко А.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...