Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8443/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2017. Зареєстровано: 16.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07.08.2017Справа №910/8443/17
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол»доПриватного підприємства «АМТТ-Трейд»простягнення 572  408,94 грн.Суддя Босий В.П.
		Представники сторін:
		позивача:Балійчук Л.І.;відповідача:Вайнер О.Л.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпол» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «АМТТ-Трейд» (надалі - «Підприємство») про стягнення 572 408,94 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 546  від 01.08.2014, Додатку № 02 від 29.10.2014 та Додатку № 03 від 07.11.2014 до нього позивач поставив товар та надав послуги, а відповідач зобов'язання з оплати товару та наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 475 375,39 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 53 867,96 грн., 3% річних у розмірі 8 165,00 грн., інфляційних у розмірі 35 000,59 грн. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.06.2017.
		19.06.2017 через канцелярію суду Підприємством подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення 193 207,53 грн., стосовно інших позовних вимог відповідач заперечує з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язання відбулось у зв'язку з невиконанням позивачем умови Договору купівлі-продажу № 546 від 01.08.2014 щодо виставлення рахунків-фактури, крім того, послуги згідно Додатків до Договору на заявлені суми відповідач не отримував.
		В судовому засіданні 19.06.2017 судом оголошено перерву на 24.07.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		21.07.2017 представником позивача подані додаткові письмові пояснення по суті спору з урахуванням відзиву на позовну заяву.
		24.07.2017 через канцелярію суду відповідачем подані письмові пояснення, в яких крім викладених у відзиві обставин, Підприємство заперечує щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, а в судових засіданнях 24.07.2017 та 02.08.2017 оголошувались  перерви на 02.08.2017 та 07.08.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Перед початком судового засідання, 07.08.2017 Підприємством подані письмові заперечення та клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення автентичності підпису директора позивача.
		Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим   Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у   статті 31   цього Кодексу.
		За змістом пунктів 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 р. судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на недоведеність заявником неможливості розгляду даної справи за відсутності висновку експерту з вказаного питання.
		В свою чергу, перед початком судового засідання, позивачем подані письмові пояснення з доданими до них доказами в підтвердження вимог і заперечень останнього.
		Представник позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити повністю.
		Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову частково заперечив з огляду на викладені у відзиві та письмових поясненнях обставини.
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях складалися протоколи, та здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.08.2014 між Підприємством (покупець) та Товариством (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 546 (надалі - «Договір») з умов якого вбачається, що він містить елементи різних договорів (змішаний договір), а саме договору поставки та договору надання послуг.
		Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Відповідно до умов п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити алюмінієвий профіль та послуги, пов'язані з початком виробництва даного профілю.
		29.10.2014 між Підприємством (покупець) та Товариством (продавець) укладено Додаток № 02 до Договору (надалі - «Додаток № 02») за умовами п. 1 якого, продавець зобов'язується виконати, а покупець зобов'язується сплатити послуги пов'язані з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів N1505, N1506, N1507, N1508, N1509, N1510, N1511, N1512, N1513, N1514, N1516, N1517, W4891, W4892 згідно Договору та прийняти їх згідно Акту прийому-передачі послуг.
		Згідно п. 2 Додатку № 02 загальна вартість послуг згідно даного Додатку складає 515  029,46 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 20%).
		Відповідно п. 3 покупець сплачує аванс згідно даного Додатку у розмірі 50 %, що складає 257  514,73 грн., який включає в себе податок на додатну вартість 20 %.
		Пунктом 4 Додатку № 02 передбачено, що покупець бере на себе зобов'язання протягом 18 місяців з моменту підписання даного додатку, купити 350 тонн алюмінієвих профілів N1505, N1506, N1507, N1508, N1509, N1510, N1511, N1512, N1513, N1514, N1516, N1517, W4891, W4892 в асортименті.
		У разі невиконання даного зобов'язання покупець зобов'язується оплатити вартість послуг, пов'язаних з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів N1505, N1506, N1507, N1508, N1509, N1510, N1511, N1512, N1513, N1514, N1516, N1517, W4891, W4892 в асортименті, у розмірі, що визначається за формулою: сума доплати = 257  514,73 грн.*(350000кг - кількість куплених профілів)/350000 кг.(п. 5 Додатку № 02).
		07.11.2014 між Підприємством (покупець) та Товариством (продавець) укладено Додаток № 03 до Договору (надалі - «Додаток № 03») за умовами п. 1 якого, продавець зобов'язується виконати, а покупець зобов'язується сплатити послуги пов'язані з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів N1535, N1536, N1537 згідно Договору та прийняти їх згідно Акту прийому-передачі послуг. 
		Згідно п. 2 Додатку № 03 загальна вартість послуг згідно даного Додатку складає 80 834,26 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 20%).
		Відповідно п. 3 покупець сплачує аванс згідно даного Додатку у розмірі 30 %, що складає 24 250,28 грн., який включає в себе податок на додатну вартість 20 %.
		Пунктом 4 Додатку № 02 передбачено, що покупець бере на себе зобов'язання протягом 18 місяців з моменту підписання даного додатку, купити 30 тонн алюмінієвих профілів N1535, N1536, N1537 в асортименті.
		У разі невиконання даного зобов'язання покупець зобов'язується оплатити вартість послуг, пов'язаних з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів, у розмірі, що визначається за формулою: сума доплати = 56 583,98 грн.*(30000кг - кількість куплених профілів N1535, N1536, N1537 в асортименті/кг)/30000 кг.(п. 5 Додатку № 03).
		Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару та наданих послуг згідно Договору, в тому числі Додатку № 02 та Додатку № 03 до Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 475  375,39 грн.
		Так на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 12  906  911,01 грн., а відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 12  713 703,48 грн.
		Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
		Матеріалами справи підтверджується, що спір у справі стосовно наявності заборгованості за поставлений згідно Договору товар на загальну суму 193  207,53 грн. відсутній, оскільки  відповідачем визнано таку заборгованість про що вказано у відзиві на позовну заяву та наголошено уповноваженим представником відповідача під час проведення судового засідання, а також в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків на вказану суму, який підписаний  сторонами та скріплений їх печатками.
		Додаток № 02 та Додаток № 03 до Договору носять в собі елементи договорів поставки та  надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 та 63 Цивільного кодексу України.
		Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Як вбачається з умов Додатку № 02 та Додатку № 03 до Договору, оплата наданих послуг відбувається в два етапи, перший з яких передбачає авансовий платіж, а другий пов'язаний з настання певної події (купівля узгодженої кількості товару протягом встановленого проміжку часу).
		На виконання умов Додатку № 02 та Додатку № 03, відповідачем сплачено позивачу авансові платежі, що підтверджується платіжним дорученням № 945 від 31.10.2014 на суму 257  514,73 грн. та платіжним дорученням № 1958 від 11.11.2014 на суму 24  250,09 грн. відповідно, за наслідком чого між сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-00000008 від 15.01.2015 на загальну суму 257  514,73 грн. та № А-00000009 від 15.01.2015 на загальну суму 24  250,80 грн.
		Вказаними атами підтверджується факт прийняття відповідачем наданих позивачем на підставі умов Додатку № 02 та Додатку № 03 до Договору послуг без будь-яких зауважень.
		Тобто, сторонами належним чином виконані умови Додатку № 02 та Додатку № 03 до Договору стосовно сплати авансу та підписання актів прийому-передачі послуг, що також не заперечується самими сторонами.
		Відповідач заперечує щодо надання послуг на суму 242  408,18 грн. та на суму 39  759,68 грн., адже він не отримував рахунку на вказані суми, а також позивачем не надавались акти прийому-передачі послуг.
		Суд не погоджується з даними твердженням, оскільки умови Додатку № 02 та Додатку № 03 до Договору передбачають обов'язок покупця купити виготовлені алюмінієві профілі протягом 18 місяців у певній кількості, а у разі невиконання даного зобов'язання сплатити вартість послуг, що розраховується за вказаними в Додатку № 02 та Додатку № 03 до Договору формулами.
		Як вбачається  з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, на виконання умов Додатку № 02 до Договору покупцем виконане зобов'язання з придбання профілів лише частково, всього куплено 20  532 кг., тоді як умовами додатку встановлено зобов'язання з придбання у розмірі 350 тонн, а на виконання умов Додатку № 03 до Договору всього куплено 8920 кг, тоді як умовами додатку встановлено розмір у 30 000 кг.
		Твердження відповідача про те, що послуги на заявлену до стягнення суму позивачем не надавались спростовуються фактом отримання відповідачем частини замовленого за Додатком № 02 та Додатком № 03 товару, оскільки надання послуг з підготовки до виробництва алюмінієвих профілів передувало моменту поставки таких профілів на користь відповідача.
		Таким чином, враховуючи п.п. 5 Додатку № 02 та Додатку № 03, зі спливом 18 місяців з моменту підписання цих додатків до Договору у відповідача виникли зобов'язання з оплати вартості послуг, що розраховуються за формулами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п.п. 4, 5 Додатку №  02 та додатку № 03 до Договору, заборгованість відповідача за надані послуги становить 282  167,86 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості згідно Додатку № 02 та Додатку № 03 до Договору у розмірі 282  167,86 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
		Посилання відповідача на неотримання ним рахунків на оплату товару як на підставу для звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання  є безпідставним, оскільки за приписами ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, а тому на власний розсуд погодили обов'язок покупця (Підприємства) купити товар (п. 4 Додатку № 02 та Додатку № 03). При цьому, виконання такого обов'язку в даному випадку не ставиться в залежності від вчинення Товариством дій, пов'язаних з виставленням рахунків-фактур.    
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
		Твердження відповідача, що Додаток № 02 є неукладеним судом на приймається до уваги з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		За змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Суд відзначає, що предметом господарського договору є господарські зобов'язання, за якими боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Умови про предмет договору повинні включати визначення матеріального об'єкта договірного зобов'язання, а саме: 
		- найменування (номенклатуру, асортимент) товару, сутність та перелік послуг, результат робіт; 
		- кількісні показники поставки продукції, виконання робіт, надання послуг; 
		- вимоги до їх якості, які визначаються посиланням на відповідні державні стандарти або на технічні умови, або вимоги, яким має відповідати товар (встановлюються у технічній документації, зразках, еталонах). В усякому разі товар, результати робіт, послуг мають бути придатними для використання у цілях, для яких вони призначені.
		Із матеріалів справи вбачається, що під час укладення Додатку № 02 сторонами було погоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору.
		При цьому, відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
		Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було вчинено дії, спрямовані на виконання умов Додатку № 02 (здійснення попередньої оплати та часткове придбання товару), що свідчить про те, що такий договір було фактично укладено. 
		За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 475 375,39 грн. (193  207,53 грн. + 282  167,86 грн.) є правомірними та обґрунтованими.
		Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 53 867,96 грн., 3% річних у розмірі 8  165,00 грн., інфляційних у розмірі 35  000,59 грн.
		Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
		Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
		У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
		За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку затримки в передачі (відвантаженні) товару покупцю понад строк, передбачений в п. 5.3 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочення строку передачі товару, але не більше 10% від загальної вартості товару недопоставленого в строк.
		Тобто, умовами Договору сторони погодили обов'язок сплатити відповідачем пені як виду відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару.   
		В той же час, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
		Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
		За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені.
		Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р. у справі № 916/4205/14.
		Як вбачається з Додатку № 02 та Додатку № 03 до Договору їх умовами не передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату наданих послуг, а тому підстави для стягнення пені за несвоєчасну сплату наданих послуг за Додатком № 02 та Додатком № 03 до Договору відсутні.
		Таким чином, правомірно нарахована на підлягає стягненню пеня тільки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за поставлений товар згідно Договору у розмірі 17  330,45 грн. В іншій частині пеня нарахована позивачем безпідставно.
		Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 35 000,50 грн. та 3 %  річних у розмірі 8  165,00 грн.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 475 375,39 грн., інфляційних у розмірі 35 000,59 грн., 3% річних у розмірі 8  165,00 грн. та пені у розмірі 17  330,45 грн.
		В іншій частині (пеня у розмірі 36 537,51 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 30 000,00 грн. суд відзначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		20.04.2017 між Товариством (замовник) та адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес і Право» (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання виконавцем правової допомоги замовнику у формі підготовки позовної заяви замовника до господарського суду міста Києва про стягнення з приватного підприємства «АМТТ-Трейд» заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.08.2014; подання позовної заяви до господарського суду міста Києва та подальше представництво в господарському суді міста Києва в цій справі.
		20.04.2017 адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес і Право», на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 20.04.2017, видано ордер серії КС № 262936 на ім'я адвоката Балійчук Л.І. 
		На виконання умов вказаного договору, позивачем сплачені на користь адвокатського  об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес і Право» грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 223 від 28.04.2017 та банківською випискою з рахунку адвокатського об'єднання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. 
		Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 14.07.2004 № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.
		Суд відзначає, що адвокат Балійчук Л.І. брала участь в судових засіданнях, а також надавала документи по справі та пояснення по суті спору, а відтак виконала зобов'язання передбачені договором про надання правової допомоги від 20.04.2017.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката співрозмірні та адекватні ціні позову та складності справи, а з урахуванням часткового  задоволення судом позовних вимог, такі витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» задовольнити частково.
		2.          Стягнути з Приватного підприємства «АМТТ-Трейд» (04053, м. Київ, пров.  Бехтеревський, 4; ідентифікаційний код 38618701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» (07801, Київська обл., Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вул. Центральна, будинок 28 В; ідентифікаційний код 33283810) заборгованість у розмірі 475  375 (чотириста сімдесят п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 39 коп., пеню у розмірі 17  330 (сімнадцять тисяч триста тридцять) грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 8  165 (вісім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 35  000 (тридцять п'ять тисяч) грн.  59 коп., судовий збір у розмірі 8  038 (вісім тисяч тридцять вісім) грн. 07 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 28  085 (двадцять вісім тисяч вісімдесят п'ять) грн., 07 коп.
		3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 14.08.2017.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...