Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/6423/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2017. Зареєстровано: 16.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2017.
Дата набрання законної сили: 08.08.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		.  
		Справа №591/6423/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції -  ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/788/287/17 Суддя-доповідач -                 ОСОБА_2  Категорія - Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою  
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		08 серпня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі: 
		головуючого-судді - ОСОБА_2 , 
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисника  ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_8 , 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2017 року, відносно
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, з вищою освітою, військовозобов`язаного, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		 
		якого визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв"язку з недоведеністю того, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, - 
		ВСТАНОВИЛА: 
		До Апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 в якій він просить виправдувальний вирок Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2017 року відносно ОСОБА_8 скасувати як незаконний у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді 6 місяців арешту з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки. 
		Також просить грошові кошти в сумі 2100 грн. купюрами відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 01.07.2015 року повернути ОСОБА_10 , як власнику цих коштів.
		Вилучене під час огляду місця події майно, згідно протоколу від 01.07.2015 року, блокнот з чорновими записами повернути ОСОБА_8 . 
		Стягнути із ОСОБА_8 процесуальні витрати в сумі 1845 грн. за проведення судової експертизи. 
		 
		Дослідити в ході апеляційного розгляду кримінального провадження письмові докази сторони обвинувачення на підтвердження вчинення ОСОБА_8 злочину.
		Даним вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що ним було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України. 
		 
		В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги прокурор стверджує про безпідставність визнання судом першої інстанції ряду доказів по справі недопустимими, які на його думку є ключовими в даному кримінальному провадженні та мають істотне значення у його вирішенні, зокрема протоколи негласних слідчих розшукових дій від 01.07.2015 року (т.1 а.п. 86-89), від 03.07.2015 року (т. 1 а.п. 90-94), від 27.07.2015 року (т.1 а.п. 96-101) та від 01.07.2015 року (т. 1 а.п. 55-57, т.2 а.п. 195-196), оскільки вказані негласні слідчі дії проводились на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 19.06.2015 № 1276 т, та хоч вона і не була надана прокурором в ході судового розгляду справи, проте суд першої інстанції врахував наданий апеляційним судом лист № 01-09 від 10.10.2016 на підтвердження вказаного факту, при цьому в ньому зазначено вид негласної слідчої дії, дозвіл на її проведення, з посиланням на відповідну статтю КПК України та межі дозволених строків їх проведення. Викладена в листі інформація місцевим судом під сумнів не ставиться, як не ставиться під сумнів і наявність такої ухвали, з огляду на це прокурор вважає, що перед судом першої інстанції доведено законність проведення вказаних негласних слідчих дій, а тому вказує на безпідставність твердження суду про неможливість з`ясувати правові підстави та порядок їх проведення. 
		Стверджує, що вказані протоколи негласних слідчих дій підтверджують обставини вчинення злочину, зокрема спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , обговорення сум отриманих в якості неправомірної вигоди коштів, час та міце їх передачі, підтверджують покази потерпілого та навпаки, спростовують твердження ОСОБА_8 про те, що кошти від ОСОБА_10 він отримав як вдячність за допомогу у розміщенні благодійних скриньок. 
		 
		Також прокурор вказує про безпідставність посилань місцевого суду на рішення Верховного Суду України від 09.04.2015 року (справа № 5-229 км 15) та від 26.11.2015 року (справа № 5-2150км 15), оскільки такі рішення вказаний суд не приймав, бо вони були прийняті іншим судом, а саме Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, і на думку прокурора не являють собою правову позицію обов`язкову для виконання, як то рішення Верховного Суду України відповідно до ст. 458 КПК України, при цьому вважає, що суд першої інстанції застосував окремі положення цих рішень, вилучивши їх із загального контексту. 
		 
		Також, прокурор не погоджується з визнанням місцевим судом недопустимим доказом протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 01.07.2015 року (т. 1 а.п. 55-57, т.2 а.п. 195-196), оскільки судом не було взято до уваги положення ст. 271 КПК України, відповідно до якої вказана негласна слідча дія проводиться з дозволу прокурора та незалежно від інших слідчих (негласних слідчих) дій.Та зазначає, що в судовому засіданні було досліджено постанову прокурора про контроль за вчиненням злочину відносно ОСОБА_8 від 30.06.2015 року і вказаний процесуальний документ визнаний судом як допустимий. 
		 
		Крім цього, суд не надав належної оцінки як доказу протоколу огляду та вручення грошових коштів від 01.07.2015 року (т. 1 а.п. 58-59) який складений на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину. 
		 
		Також, прокурор не погоджується із визнанням судом першої інстанції недопустимим доказом і протоколу огляду місця події від 01.07.2015 року, яким зафіксовано факт огляду транспортного засобу ВАЗ 111830 днз НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого та за результатами, якого вилучено отримані ОСОБА_8 в якості неправомірної вигоди грошові кошти, посилаючись на відсутність ухвали слідчого судді на здійснення такого обшуку. 
		Зокрема прокурор наголошує, що проникнення до транспортного засобу та проведення в ньому огляду здійснювалось виключно на підставі письмового дозволу власника автомобіля  ОСОБА_8 , а тому керуючись ч. 1,2 ст. 233 КПК України вважає, що проведення слідчих дій відбулося в рамках норм КПК України та в даному випадку не потребує отримання дозволу від слідчого судді на проведення вказаного огляду автомобіля. 
		 
		Оцінюючи докази сторони обвинувачення прокурор вважає, що суд першої інстанції допускає упередженість та припущення у своїх висновках. Так, наявність на правій долоні ОСОБА_8 нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка використовувалась для помітки грошових коштів, суд першої інстанції самостійно пояснює це рукостисканням, яке відбулося між обвинуваченим та ОСОБА_10 . При цьому, суд не бере до уваги, що сам обвинувачений підтвердив факт отримання цих коштів і відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів потерпілому від 01.07.2015 року (т. 1 а.п. 58-59) ці кошти попередньо були помічені люмінофором, склад якого відповідно до висновку експертизи хімічних речовин (т. 1 а.п. 82-84), співпадає з речовиною виявленою на долоні обвинуваченого. 
		 
		Також, посилаючись на показання свідка ОСОБА_11 , якими на думку суду спростовується факт вимагання ОСОБА_8 неправомірної вигоди у ОСОБА_10 , оскільки вказаний свідок не був присутній при розмові обвинуваченого та потерпілого і не обізнаний про їх відносини, залишено поза увагою підтвердження свідком факту передачі ОСОБА_8 550 грн. від ОСОБА_10 , що навпаки, на думку прокурора, узгоджується з показаннями потерпілого в частині проведення розрахунків з обвинуваченим. 
		 
		Є безпідставними, і твердження суду про відсутність у ОСОБА_8 повноважень на складання протоколів за ст. 160 КУпАП ніби то тому, що такі протоколи він не складав впродовж тривалого часу і не здійснював перевірку осіб, які здійснюють стихійну торгівлю на ринку, оскільки ОСОБА_8 відповідно до своїх службових повноважень та займаної посади, мав право складати такі протоколи як самостійно, так і шляхом впливу на підлеглих працівників з метою вчинити дії (прийняти рішення) стосовно ОСОБА_10 , а отже він є суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст. 368 КК України. 
		 
		Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на судові рішення не подавали.
		 
		Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що будучи службовою особою, а саме обіймаючи посаду заступника начальника відділу дільничних інспекторів міліції Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області, використовуючи своє службове становище незаконно одержав від ОСОБА_10 грошові кошти в якості неправомірної вигоди у квітні  травні 2015 року в сумі 1050 грн., 15.05.2015 року в сумі 1050 грн., наприкінці червня 2015 року в сумі 550 грн. та 01.07.2015 року в сумі 2100 грн., а в загальній сумі 4750 грн., за неприпинення торгівельної діяльності останнього та закриття його 7 незаконно розміщених торгівельних місць в м. Суми по вул. Набережна ріки Стрілки та унеможливлення конфіскації налажного потерпілому ОСОБА_10 товару. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора який просив скасувати вирок суду першої інстанції, яким обвинуваченого ОСОБА_8 виправдано в інкримінованому йому злочині за ч. 1 ст. 368 КК України та ухвалити новий, яким його визнати винним у вчиненні вказаного злочину та притягнути до кримінальної відповідальності, думку ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які просили залишии вирок суду першої інстанції без зміни з огляду на його законність та справедливість, а вимоги апеляційної скарги прокурора без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, в порядку задоволення клопотання прокурора повторно дослідивши письмові докази, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		При цьому, за правилами ч. 2 ст. 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
		 
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини даного кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, та сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина з них здобута з порушенням норм процесуального законодавства, а інші докази, як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами, прямо чи опосередковано не підтверджують причетність ОСОБА_8 до діяння, про яке зазначено у висунутому йому обвинуваченні.
		 
		Як вбачається з матеріалів провадження прокурор обґрунтовував обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.368 КК України такими основними доказами, зокрема 
		показаннями самого потерпілого ОСОБА_10 , який стверджував, що саме ОСОБА_12 , як працівник міліції вимагав у нього кошти за неприпинення торгівельної діяльності та закриття його 7 незаконно розміщених торгівельних місць в м. Суми по вул. Набережна ріки Стрілки та унеможливлення конфіскації налажного йому товару. За що ОСОБА_10 і було сплачено ОСОБА_12  у квітні  травні 2015 року грошові кошти в сумі 1050 грн., 15.05.2015 року в сумі 1050 грн., наприкінці червня 2015 року в сумі 550 грн. та 01.07.2015 року в сумі 2100 грн., а в загальній сумі 4750 грн;
		протоколом огляду місця події від 01.07.2015 року в ході якого був оглянутий автомобіль, в якому знаходився ОСОБА_8 , та в автомобілі були виявлені та вилучені грошові кошти, які використовувались при проведенні контролю за вчиненням злочину;
		протоколами негласних слідчих(розшукових )дій з відповідними додатками, в ході яких відбувалось зняття інформації з телефону ОСОБА_8 , та його аудіо,- відео контроль.
		 
		Так, суд першої інстанції, покази потерпілого ОСОБА_10 взагалі не поклав до основи вироку, оцінив їх критично, оскільки вони суперечили іншим доказам по справі, викликали сумніви та в певній мірі були небезпідставними твердження обвинуваченого про можливість провокації вчинення злочину, і колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо оцінки показів потерпілого ОСОБА_10 .
		При цьому, прокурор в своїй апеляційній скарзі жодним чином не спростував висновки суду першої інстанції щодо оцінки показань потерпілого, та встановлені судом першої інстанції обставини, зокрема те, що у 2015 році на ринку СКД та по вул. Набережна р. Стрілки в м. Сумах на торгових точках знаходилися скриньки для надання благодійної допомоги, кошти з яких збирав ОСОБА_10 , що узгоджується із показами допитаного в ході судового розгляду справи ОСОБА_8 , який вказував, що він сприяв за проханням ОСОБА_10 у встановленні благодійних скриньок для допомоги хворій дитині, факт надання ОСОБА_8 такої допомоги ОСОБА_10 підтвердили свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , і що саме за допомогу в встановленні цих скриньок ОСОБА_10 і віддічував ОСОБА_8 грошима. 
		 
		Також, звертає на себе значну увагу і встановлений судом першої інстанції той факт, що ОСОБА_10 вже виступав в якості потерпілого в іншому кримінальному провадженні, що було порушено відносно ОСОБА_15 за вчинення ним злочинів передбачених ч.2 ст. 365, ч.3 ст. 368 КК України, зокрема за те, що будучи членом Сумського міського громадського формування «Муніципальна охорона», той використовуючи своє службове становище, вимагав від ОСОБА_10 передати йому хабар у сумі від 300 до 500 грн. з кожної належної йому торгової точки, пригрозивши, що у разі невиконання його вимог ОСОБА_10 буде притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ним правил благоустрою та в подальшому отримав хабар в розмірі 6000 грн. за, що і був визнаний винним та засуджений вироком суду. Тобто за аналогічних обставин ОСОБА_10 вже звертався з заявою про вимагання у нього хабара за непритягнення його до адміністративної відповідальності, давав хабар під контролем правоохоронних органів, за що особу було засуджено і ОСОБА_10 було відомо про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 368 КК України та яким чином діяти у такому випадку, а тому він мав усі можливості звернутися з заявою про вчинення злочину одразу після можливої вимоги зі сторони ОСОБА_16 передати неправомірну вигоду, а не віддавати гроші міліціонеру з травня 2015 року по 01 липня 2015 року, як вказує прокурор в обвинувальному акті. І цей факт також прокурором жодним чином не спростований в апеляційній скарзі.
		 
		Що стосується інших доказів, якими прокурор обґрунтовував обвинувачення ОСОБА_12 , то в ході вивчення матеріалів кримінального провадження та повторного дослідження письмових доказів в ході апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного прокурором судового рішення, а тому не може погодитись з доводами апеляційної скарги прокурора.
		 
		Так, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть заслуговувати на увагу твердження прокурора про безпідставність визнання недопустими доказами протоколи негласних слідчих розшукових дій від 01.07.2015 року (т.1 а.п. 86-89), від 03.07.2015 року (т. 1 а.п. 90-94), від 27.07.2015 року (т.1 а.п. 96-101) та від 01.07.2015 року (т. 1 а.п. 55-57, т.2 а.п. 195-196) виходячи з наступного.
		Підставою визнання судом першої інстанції вказаних доказів недопустимими стало не надання прокурором ухвали Апеляційного суду Сумської області від 19.06.2015 року про надання дозволу на проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, що позбавило суд можливості з`ясувати правові підстави та порядок їх застосування.
		Разом з цим, наданий прокурором в судовому засіданні лист Апеляційного суду Сумської області про існування ухвали слідчого судді апеляційного суду від 19.06.2015 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій дійсно не може замінити оригінал вказаної ухвали, так як саме її змістове наповнення може дати суду можливість прийти до висновку про дотримання чи порушення термінів дії заходів, видів вказаних заходів, осіб відносно кого проводилися вказані негласні слідчі (розшукові) дії та порядку їх проведення тощо, оскільки саме така ухвала слідчого судді в умовах тимчасового обмеження конституційних прав і свобод громадян під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій є єдиним і основним документом, дозволяючим та регламентуючим проведення аудіо-відео конроль особи та становить основний критерій допустимості результатів негласних слідчих (розшукових) дій, як джерела доказів. 
		Відсутність у матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області № 1276 т від 19.06.2015 року про надання дозволу на проведення аудіо  та відео контролю особи та ненадання її суду, тягне за собою визнання результатів проведення цих заходів, а саме протоколів негласних слідчих розшукових дій недопустимими доказами з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, а саме у зв?язку з неможливістю перевірити законність такого заходу.
		З огляду на вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що відмова суду першої інстанції брати до уваги вказані протоколи негласних слідчих розшукових дій, з огляду на їх недопустимість є обґрунтованою та виправданою, а тому доводи прокурора про безпідставне не врахування даних протоколів в ході судового розгляду кримінального провадження, як допустимих доказів, не заслуговують на увагу. 
		Такий висновок суду першої інстанції узгоджується і з правовою позицією викладеною Верховним Судом України в постанові від 16 березня 2017 року справа № 5-364кс16, так зокрема Верховний Суд вказав, що відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази ( частини одинадцята, дванадцята статті 290 КПК).
		З вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій, як доказів.
		 
		Також, є непереконливими твердження сторони обвинувачення в частині безпідставного визнання як недопустим доказом протоколу огляду місця події 01.07.2015 року, в ході якого були виявлені та вилучені грошові кошти з автомобіля ОСОБА_8 , виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.ст. 233, 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.
		Слідчому, прокурору надано право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.
		Крім того, ч.3 ст.233 КПК України передбачає обов`язок прокурора, слідчого за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, який здійснює наступний судовий контроль, у тому числі і матеріалам, якими обґрунтовується необхідність проведення обшуку.
		Між тим, як вбачається з матеріалів, які було надано суду, огляд автомобіля, у ході якого було вилучено грошові кошти, проведено лише за згодою ОСОБА_8 але без дозволу слідчого судді. Крім того, як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування, в подальшому слідчим та прокурором не використано своє право на звернення в порядку ч.3 ст.233 КПК України до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку.
		З огляду на вказані обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання як недопустим доказом протоколу огляду місця події 01.07.2015 року в ході якого були виявлені та вилучені грошові кошти з автомобіля ОСОБА_8 , та вважає, що органи досудового розслідування під час проведення такого огляду та вилученні майна допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим та на підставі ст. 87 КПК України пов`язані з таким оглядом докази (протокол огляду місця події в ході якого вилучались гроші та певні речі) цілком виправдано визнано недопустимими.
		Також колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що на вилучені речі (гроші) під час огляду місця події вподальшому арешт не накладався і рішення слідчого про визнання їх речовими доказами також в матеріалах справи відсутне.
		 
		Не може колегія суддів розцінити як упередженість чи припущення, на які вказує прокурор в своїй апеляційній скарзі, в частині оцінки наявності на правій долоні ОСОБА_8 нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка використовувалась для помітки грошових коштів, оскільки вивчивши та врахувавши в їх сукупності наявні в матеріалах кримінального провадження докази, зокрема і пояснення обвинуваченого, суддя місцевого суду обґрунтовано дійшов до такого висновку, бо ОСОБА_10 дійсно тримав в руках грошові кошти, на яких була хімічна речовина люмінофор, після чого вітався за руку із ОСОБА_8 в результаті чого хімічна речовина цілком вірогідно могла опинитися на руці останнього. 
		Крім цього, як вбачається з вироку суду, сама експертиза в частині дослідження грошових коштів ( щодо наявності на них нашарування спеціальної речовини) не взята судом до уваги, оскільки грошові кошти, які були предметом дослідження експертизи, були вилучені в ході огляду місця події, який судом обґрунтовано визнано недопустимим доказом і колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції.
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неврахування місцевим судом пояснень свідка ОСОБА_11 , зокрема в частині факту передачі ним ОСОБА_8 550 грн. грошових коштів від ОСОБА_10 , то з ними колегія суддів погодитись не може, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження в ході допиту вказаного свідка, останній дійно вказував на факт передачі від ОСОБА_10 . ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 550 грн., однак при цьому вказав, що вони були передані в якості боргу, якого саме невідомо. Між тим, вказаний свідок не заперечував і факту встановлення на торгових точках ОСОБА_10 благодійних скриньок, що також може виступити підставою для виникнення тверджень про те, що вказаний борг в сумі 550 грн. міг виступити як розрахунок і за скриньки. З огляду на вказані обставини колегія суддів не може погодитись із доводами прокурора і в цій частині апеляційної скарги. 
		 
		Не може виступати підставою для скасування судового рішення, як на тому наполягає прокурор, і його доводи апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції оцінки протоколу огляду та вручення грошових коштів від 01.07.2015 року (т. 1 а.п. 58-59), оскільки вказаний протокол, підтверджує виключно факт огляду в службовому кабінеті в присутності понятих, відповідних грошових коштів та вподальшому вручення їх ОСОБА_10 , однак при цьому ці обставини, які відбувалися в службовому кабінеті, жодним чином не підтверджують чи не спростовують причетність обвинуваченого ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого злочину, а тому колегія суддів не вважає вказані прокурором підстави, істотним порушенням вимог КПК України, яке тягне за собою скасування вироку суду. 
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_8 мав повноваження на складання протоколів за ст. 160 КУпАП, а тому міг незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_10 , то до них колегія суддів відноситься критично, оскільки у відповідності до ст. 221 КУпАП, особа за вчинення нею адміністративного правопорушення, в тому числі і того, що передбачене ст. 160 КУпАП, може бути притягнута до адміністративної відповідальності виключно за рішенням судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, а тому, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_8 був працівником правоохоронного органу, а не суду, у нього була виключена можливість незаконно притягнути ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності чи здійснення незаконного впливу на суддю в ході розгляду справи. 
		 
		Не є підставою для скасування судового рішення і доводи прокурора про те, що враховані судом першої інстанції судові рішення від 09.04.2015 року (справа № 5-229 км 15) та від 26.11.2015 року (справа № 5-2150км 15) були винесені не Верховним Судом України, як вказано у вироку суду, а Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки, на думку колегії суддів, дані твердження прокурора не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного ним вироку, оскільки, між цим, в своїй сукупності суд першої інстанції навів ряд обставин з яких вбачає недоведеність вини ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині, з посиланням, як на відповідні рішеня Європейського суду з прав людини, Верховного та Вищого судів України, а тому вказівка суду на рішення, винесені не тим судом не можуть, на думку колегії суддів, слугувати тими беззаперечними обставинами, які є істотними та виступають підставами для скасування оскаржуваного прокурором судового рішення. 
		 
		Тому, враховуючи положення ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не можу ґрунтуватися на припущеннях, та, що усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, колегія суддів вважає вирок суду, яким ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України за вищенаведених обставин, - законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення. 
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, - 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2017 року відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9  без задоволення. 
		 
		Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення. 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4 
		 
		 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...