Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 624/351/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		16 серпня 2017 року    м. Київ 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого     Висоцької В.С.,
		суддів:                  Іваненко Ю.Г.,           Карпенко С.О., 
		                              Ситнік О.М.,                  Ступак О.В.,          
		                           
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агропрогрес», третя  особа - відділ Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області, про визнання недійсним договору оренди землі, за касаційною скаргою Приватного підприємства «Агропрогрес» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року,  
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом,                 в якому з урахуванням уточнень остаточно просив визнати недійсним договір оренди землі від 06 лютого 2008 року, укладений між його померлою                          ІНФОРМАЦІЯ_1 матір'ю ОСОБА_5 та Приватним підприємством «Агропрогрес» (далі - ПП «Агропрогрес»), зобов'язати повернути вказану земельну ділянку та вирішити питання щодо судових витрат.  
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 грудня 2014 року серії № 2194 він є власником земельної ділянки площею 6,0680 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1, що належала його матері ОСОБА_5, яка померла                ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначеною земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору оренди землі від 06 лютого 2008 року, укладеного строком на 10 років. Проте, як зазначив позивач, ні договір, ні додатки до нього, а саме: акт приймання-передачі земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, його мати не підписувала, отже, відповідно, не мала волевиявлення на його укладення. Відповідач не бажає добровільно повернути земельну ділянку.
		Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від                  16 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року, позов задоволено. 
		Визнано недійсним договір оренди землі від 06 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ПП «Агропрогрес», зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» при Держкомземі України від 23 січня 2009 року за № 040969600019.  
		Зобов'язано ПП «Агропрогрес» повернути позивачу ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,0680 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить йому на праві власності на землю, номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04 грудня 2014 року № 7940513, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 грудня 2014 року № 2194, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2014 року за індексним № 17718984. Вирішено питання про судові витрати. 
		У касаційній скарзі ПП «Агропрогрес» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
		З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи  судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
		Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 10 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 
		Судом установлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 грудня 2014 року серії № 2194 позивач є власником земельної ділянки площею 6,0680 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шляхівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1, що належала його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; право на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності серії НОМЕР_2, виданим Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області 07 квітня 2004 року.
		Також установлено, що зазначеною земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору оренди землі від 06 лютого 2008 року, зареєстрованого Харківською регіональною філією ДП «Центр ДЗК України» 23 січня 2009 року за № 040969600019, укладеного строком на 10 років.
		Відповідно до висновків почеркознавчої експертизи від 18 квітня              2016 року № 62/4160 підписи від імені ОСОБА_5 у двох примірниках договору оренди землі від 06 лютого 2008 року та додатках до нього виконані не цією особою, а іншою особою, без наслідування підписного почерку       ОСОБА_5 
		Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 
		Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		За положеннями ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати  вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення ОСОБА_5 (орендодавця) на укладення вищевказаного договору оренди землі, оскільки згідно з відповідним експертним висновком цей договір останньою не підписано, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення указаного позову.
		При цьому факт отримання плати за користування землею суд правильно вважав таким, що не може свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору, і не створює для нього правових наслідків.
		Визнавши недійсним оспорюваний договір оренди землі, суд правильно вважав, що в такому випадку використання відповідачем земельної ділянки саме за цим договором є безпідставним, тому відповідно до ст. 387 ЦК Українипідлягає задоволенню позовна вимога про повернення позивачеві земельної ділянки з незаконного володіння відповідача.
		На обґрунтування свого висновку по суті вирішеного спору суд правильно послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.
		Розглядаючи зазначений позов, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з                         ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи не передбачено.
		Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.
		Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		          Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агропрогрес» відхилити. 
		Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від                     16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від              18 жовтня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                     В.С. Висоцька 
		 
		 
		Судді:                                                                      Ю.Г. Іваненко
		 
		 
		                                                                                     С.О.Карпенко
		 
		 
		                                                                                     О.М.Ситнік
		 
		 
		                                                                                     О.В.Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...