Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11358/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.08.2017. Зареєстровано: 19.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2017.
Дата набрання законної сили: 30.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.08.2017Справа №910/11358/16
		 
		За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Краснодонський» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі»простягнення 36 543 384,00 євро та 94 761 907,24 грн.за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Краснодонський»доПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»провнесення змін до договоруза зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі»доПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»провизнання договору поруки припиненимСуддя Босий В.П.
		Представники сторін:
		від позивача за первісним позовом:Бавріна І.М.від відповідача 1 за первісним позовом:не з'явивсявід відповідача 2 за первісним позовом:не з'явився
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		 
		Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Краснодонський» (надалі - ТОВ «Вітряний парк Краснодонський») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі» (надалі - ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі») про солідарне стягнення 36 543 384,00 євро та 94 761 907,24 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1908/2-1 від 25.06.2013 р. позивач надав кредит, а відповідач 1 належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла строкова заборгованість по кредиту у розмірі 24 740 738,00 євро та прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 6 244 853,00 євро. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по прострочених процентах у розмірі 5 379 047,63 євро, заборгованості по строкових процентах у розмірі 178 745,37 євро, пені за простроченими процентами у розмірі 47 382 673,72 грн. та пені за простроченим кредитом у розмірі 47 379 233,52 грн.
		Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №20-1914/3-3 від 25.06.2013 р. ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором №20-1908/2-1 від 25.06.2013 р., яке останнім належним чином не виконане.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.07.2016 р.
		07.07.2016 р. представником ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» до канцелярії суду була подана зустрічна позовна заява до Банку про визнання договору поруки №20-1914/3-3 від 25.06.2013 р. припиненим, яка мотивована тим, що без відома та згоди ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» як поручителя за вказаним договором, сторонами були внесені зміни та доповнення до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1908/2-1 від 25.06.2013 р., якими збільшено розмір відповідальності позичальника. Крім того, підставою для визнання припиненою поруки за вказаним договором ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» вказувало на пропуск Банком встановленого строку для пред'явлення вимоги про сплату заборгованості до поручителя.
		Також 07.07.2016 р. представником ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» був поданий зустрічний позов до Банку про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1908/2-1 від 25.06.2013 р.
		Зустрічні позовні вимоги ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» обґрунтовані наявністю підстав для спонукання відповідача підписати додаткову угоду до вказаного кредитного договору в частині встановлення нового графіку повернення кредитних коштів у зв'язку з істотною зміною обставин.
		Ухвалами господарського суду міста Києва від 12.07.2016 р. зустрічні позовні заяви ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» та ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» були прийняті для спільного розгляду з первісним позовом.
		03.08.2016 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду були подані заперечення проти позовних вимог Банку, в яких відповідач 1 вказував на те, що проведення антитерористичної організації на Сході України із залученням Збройних Сил України спричинили непередбувачувані для нього обставини, що зумовило об'єктивну неможливість своєчасно та належно виконати грошове зобов'язання за кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-1908/2-1 від 25.06.2013 р. Крім того, відповідач 2 вказував на безпідставне нарахування Банком пені на прострочену суму заборгованості з огляду на приписи ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи а період проведення антитерористичної операції».
		05.09.2016 р. представником Банку до канцелярії суду було подано відзив на позовну заяву ТОВ «Вітряний парк Краснодонський», в якому позивач проти внесення змін до кредитного договору заперечував з огляду на те, що до моменту звернення Банку до ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» із вимогою про повернення кредитних коштів останнім не висувалось жодних пропозицій щодо зміни умов кредитного договору з метою приведення його у відповідність до обставин, які істотно змінились.
		Розгляд справи неодноразово відклався з незалежних від суду обставин.
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/499 від 13.02.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2017 р. справу №910/11358/16 передано для розгляду судді Босому В.П.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2017 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено її до розгляду на 15.03.2017 р.
		В судовому засіданні 15.03.2017 р. судом оголошувалась перерва на 29.03.2017 р. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2017 р. розгляд сап рви відкладено на 12.04.2017 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017 призначено у справі                          № 910/11358/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта. 
		14.07.2017 до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, разом з висновком експертів, надійшли матеріали справи № 910/11358/16.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2017 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.08.2017 р.
		Представник позивача за первісним позовом в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, первісні позовні вимоги підтримала повністю, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала.
		В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, через канцелярію подав клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність повноваженого представника сторони.
		Судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.
		По-перше, на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України відповідач 1 не позбавлений був можливості уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів. 
		Пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
		Суд відзначає, що жодного доказу на підтвердження факту неможливості направити в судове засідання уповноваженого представника відповідачем 1 за первісним позовом не було надано.
		Більш того суд враховує, що клопотання про перенесення розгляду справи до канцелярії суду було подано 14.08.2017 р. о 10:20 год. представником ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» Мандриковим Д.В., який діє на підставі довіреності від 11.01.2017 р., та оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. Вказаною довіреністю представнику надано право представляти інтереси Товариства в судових установах (господарських, адміністративних, кримінальних) всіх рівнів. 
		Таким чином, в момент початку розгляду даної справи в судовому засіданні 14.08.2017 р. о 10:20 год., клопотання про перенесення розгляду справи було подано представником ТОВ «Вітряний парк Краснодонський», уповноваженим брати участь в судовому засіданні від імені такого товариства та надавати відповідні пояснення по справі, що спростовує твердження, викладені у вказаному клопотанні.
		По-друге, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		На момент розгляду даної справи в судовому засіданні строки розгляду, встановлені приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, закінчилися, а представник відповідача 1 за первісним позовом вже брав участь в попередніх судових засіданнях та подавав докази та письмові пояснення.
		При цьому суд відзначає, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
		За таких обставин, в задоволенні клопотання відповідача 1 про перенесення розгляду справи судом було відмовлено.
		Представник відповідача 2 за первісним позовом в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
		Місцезнаходження відповідача 2 за первісним позовом за адресою: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе (Олекси Тихого), 6, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.
		Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 за первісним позовом повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. 
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		25.06.2013 р. між Банком та ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-1908/2-1 (надалі - «Кредитний договір»), за змістом п. 2.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 32 000 000,00 євро, на умовах, встановлених цим договором (кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
		Пунктом 2.2 Кредитного договору встановлено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22.06.2018 р.
		Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору кредит надається із наступним цільовим призначенням - оплата обладнання, його монтажу та пусконалагоджувальних робіт за договором №14-1/04-2013 від 20.03.2013 р., укладеним з ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі».
		Пунктом 4.3.4 Кредитного договору сторони погодили, що Банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадку, зокрема, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.
		На виконання умов Кредитного договору у період з 26.09.2013 р. по 26.09.2013 р. Банк надав ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» грошові кошти у розмірі 32 000 000,00 євро, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №55135 від 03.09.2013 р., №585255 від 27.09.2013 р., №554169 від 26.09.2013 р., №90391 від 12.07.2013 р., №253103 від 11.09.2013 р., №168975 від 25.07.2013 р., №168975 від 25.07.2013 р., №382312 від 12.09.2013 р., №713476 від 27.08.2013 р. та платіжним дорученням №5484977 від 26.06.2013 р.
		Договорами про внесення змін №20-3760/2-1 від 27.11.2013 р., №20-1153/2-1 від 14.04.2014 р. та №20-3158/2-1 від 25.12.2014 р. сторонами були внесені зміни до п. 2.1 Кредитного договору, а саме до графіку повернення кредиту.
		З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, між Банком (кредитор), ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» (позичальник) та ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» (поручитель) було укладено договір поруки №20-1914/3-3 від 25.06.2013 р. (надалі - «Договір поруки»).
		Пунктом 2.1 Договору поруки визначено, що поручитель відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті кредитору заборгованості по наданому кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені), а також збитків, завданих кредиторові, зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору.
		Згідно з п. 2.2 Договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.
		13.10.2015 р. Банк звернувся до ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» із вимогою №89-1/1671-6 від 12.10.2015 р. про дострокове повернення кредиту, а також нарахованих процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з допущеними позичальником порушеннями умов Кредитного договору. Вказана вимога отримана позичальником 02.11.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0100132763261.
		31.05.2016 р. позивач за первісним позовом звернувся до ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» як поручителя за Договором поруки з вимогою №098-1/1019 від 31.05.2016 р. про сплату заборгованості за Кредитним договором.
		Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.
		Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
		Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		Сторони в Кредитному договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.
		Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання кредиту, існування заборгованості відповідача по поверненню строкової заборгованості по кредиту у розмірі 24 740 738,00 євро та простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 6 244 853,00 євро, а також прострочення по сплаті процентів за користування кредитними коштами у період дії Кредитного договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Пунктом 2.1 Кредитного договору (з урахуванням договорів про внесення змін №20-3760/2-1 від 27.11.2013 р., №20-1153/2-1 від 14.04.2014 р. та №20-3158/2-1 від 25.12.2014 р.) сторонами було погоджено графік погашення заборгованості.
		Відтак, починаючи з 15.01.2014 р. (в редакції договору про внесення змін №20-3760/2-1 від 27.11.2013 р.) ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» повинно було сплачувати наданий позивачем кредит у розмірі згідно погодженого графіку.
		Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого. У силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.
		Тобто, у випадку невиконання боржником зобов'язання з повернення частини кредиту, у кредитора виникає право вимоги від боржника дострокової сплати всієї суми заборгованості, а також сплати процентів за користування такими коштами.
		Із матеріалів справи вбачається, що 13.10.2015 р. Банк звернувся до ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» із вимогою №89-1/1671-6 від 12.10.2015 р. про дострокове повернення кредиту, а також нарахованих процентів за користування кредитними коштами протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги у зв'язку з допущеними позичальником порушеннями зі своєчасної сплати кредиту. 
		Вказана вимога отримана позичальником 02.11.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0100132763261.
		Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 2.7 Договору, строк виконання відповідачем 1 грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами, настав 12.11.2015 р.
		Матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження факту сплати ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» на користь Банку спірних грошових коштів.
		Посилання відповідача 1 на об'єктивну неможливість своєчасно та належно виконати грошове зобов'язання за Кредитним договором судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. 
		У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Суд відзначає, що для звільнення від відповідальності, особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити завдання шкоди, причинний зв'язок між обставинами та понесеними збитками. 
		Разом з тим, неможливість боржника здійснювати господарську діяльність, пов'язана з знаходженням підприємства на території проведення антитерористичної операції, не є ознакою надзвичайності і невідворотності для виконання обов'язку за кредитним договором, не перебувають у причинному зв'язку із неповерненням грошей за кредитним договором, що за відсутності доказів вжиття боржником усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та неможливості запобігти збиткам не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань за кредитним договором.  
		Таким чином, позовні вимоги Банку про стягнення з ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» строкової заборгованості по кредиту у розмірі 24 740 738,00 євро, простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 6 244 853,00 євро заборгованості по прострочених процентах у розмірі 5 379 047,63 євро та заборгованості по строкових процентах у розмірі 178 745,37 євро правомірними та обґрунтованими.
		Щодо заявленої до стягнення Банком пені за простроченими процентами у розмірі 47 382 673,72 грн. та пені за простроченим кредитом у розмірі 47 379 233,52 грн. суд відзначає наступне.
		Судом встановлено, що відповідач 1 у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
		Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
		У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
		За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 5.2 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 2.2 цього договору, пеня не нараховується.
		Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення пеню за простроченим кредитом у розмірі 47 379 233,52 грн. за період з 18.02.2014 р. по 17.05.2016 р. та за простроченими процентами у розмірі 47 382 673,72 грн. за період з 05.05.2014 р. по 17.05.2016 р.
		В той же час, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
		Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
		Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист №18-112/64138 від 27.10.2014 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.
		Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
		Суд приймає до уваги положення ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.
		Закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.
		Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
		Згідно з рішенням РНБО України від 13.04.2014 р., введеного в дію Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 р., Антитерористичним центром при Службі безпеки України видано наказ №33/6/а від 07.10.2014 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.
		Як вбачається із матеріалів справи, виробничі потужності (енергогенеруюче обладнання) ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» знаходиться на території проведення антитерористичної операції, що додатково підтверджується наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №273 від 08.05.2015 р., яким вказане товариство віднесено до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо застосування до спірних правовідносин ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та відповідно, безпідставності заявлення Банком до стягнення пені, нарахованої після 14.04.2014 р.
		Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2017 р. у справі № 905/2432/15.
		Більш того, суд відзначає, що позивачем здійснено розрахунок пені в дол. США виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та заявлено до стягнення у гривневому еквіваленті.
		Згідно із частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
		Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України ).
		Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів  сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
		Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
		Вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 р. у справі №909/660/14, яка є обов'язковою для застосування на підставі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.
		З огляду на викладене, у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача 1 пені за простроченим кредитом у розмірі 47 379 233,52 грн. та за простроченими процентами у розмірі 47 382 673,72 грн. необхідно відмовити.
		Щодо заявлених Банком вимог до ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» як до поручителя за Договором поруки про солідарне стягнення заборгованості суд відзначає наступне.
		Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		За змістом  указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.  Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг  (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).
		За положеннями ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  
		До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.
		Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.  
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 18.06.2012 р. у справі № 6-73цс12.
		Як вбачається із матеріалів справи, договорами про внесення змін №20-3760/2-1 від 27.11.2013 р., №20-1153/2-1 від 14.04.2014 р. та №20-3158/2-1 від 25.12.2014 р. сторонами були внесені зміни до п. 2.1 Кредитного договору, а саме до графіку повернення кредиту.
		Пунктом 5.6 Договору поруки визначено, що збільшення обсягу відповідальності поручителя та перевід на іншого боржника боргу за цим договором відбувається виключно за взаємною згодою сторін цього договору.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.06.2013 . у справі № 6-43цс13, згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.
		Матеріали справи не містять, а представником Банку не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту надання ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» згоди на внесення змін до Кредитного договору шляхом укладення наявних в матеріалах справи договорів про внесення змін №20-3760/2-1 від 27.11.2013 р., №20-1153/2-1 від 14.04.2014 р. та №20-3158/2-1 від 25.12.2014 р. до Кредитного договору.
		При цьому, внаслідок укладення таких договорів обсяг відповідальності поручителя збільшився, що підтверджується наступним.
		У зв'язку з необхідністю встановлення обставин та фактів збільшення розміру відповідальності поручителя, а саме загального розміру зобов'язання ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» перед Банком по сплаті процентів за користування кредитними коштами, встановленого Кредитним договором в редакції договорів про внесення змін №20-3760/2-1 від 27.11.2013 р., №20-1153/2-1 від 14.04.2014 р. та №20-3158/2-1 від 25.12.2014 р. в порівнянні з загальним розміром зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами встановленого Кредитним договором в редакції на дату укладення договору, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017 р. у даній справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
		Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи №7905/7906/12685/12686/17-45 від 05.07.2017 р., розмір зобов'язання ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» перед Банком по сплаті процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з укладенням договорів про внесення змін №20-3760/2-1 від 27.11.2013 р., №20-1153/2-1 від 14.04.2014 р. та №20-3158/2-1 від 25.12.2014 р. до Кредитного договору в порівнянні із умовами Кредитного договору збільшився.
		Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
		Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Із матеріалів висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено.
		Відтак, наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України висновок є належними та допустимими в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі.
		Таким чином суд вважає доведеним факт збільшення обсягу відповідальності боржника внаслідок укладення договорів про внесення змін №20-3760/2-1 від 27.11.2013 р., №20-1153/2-1 від 14.04.2014 р. та №20-3158/2-1 від 25.12.2014 р. до Кредитного договору.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що внаслідок укладення між Банком та ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» зазначених договорів про внесення змін до Кредитного договору було значно збільшено розмір відсотків за користування кредитом, та, відповідно, збільшився і обсяг відповідальності ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі», як поручителя, що за відсутності його згоди є підставою для припинення поруки згідно приписів ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.
		Більш того, за приписами частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом. 
		Сторонами у п. 5.4 Договору поруки було визначено, що договір діє з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поручительство, а також договорів про внесення змін до нього.
		Приписами статті 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		За положеннями статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		Як вбачається із наведеного пункту Договору поруки, в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржників за основними договорами (п. 5.4 Договору поруки) не вважається встановленим сторонами строком дії поруки, оскільки суперечить частині 1 статті 251 та частині 1 статті 252 Цивільного кодексу України.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 3-42гс15 від 15.04.2015 р., № 6-436цс15 від 23.12.2015 р.
		Таким чином, для визначення строку дії Договору поруки підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Як встановлено судом, внаслідок направлення Банком листа про дострокове виконання грошового зобов'язання, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 2.7 Договору, строк виконання відповідачем 1 за первісним позовом грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами, настав 12.11.2015 р.
		При цьому, за приписами частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. 
		З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. 
		Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України № 6-170цс13 від 17.09.2014 р. та № 6-53цс14 від 17.09.2014 р.
		Отже, виходячи з положень другого речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). 
		Вказаний правовий висновок відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові № 6-28цс14 від 10.09.2014 р. 
		Позовна заява у даній справі про стягнення з відповідачів за первісним позовом солідарно грошових коштів за Кредитним договором подана Банком до суду 16.06.2016 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії. При цьому, шестимісячний строк для звернення кредитора із вимогою (тобто, позовною заявою) про сплату заборгованості боржника закінчився 12.05.2016 р.
		Відтак, суд приходить до висновку, що порука ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» припинилася також внаслідок спливу строку, протягом якого Банк мав право звернутися з відповідним позовом до поручителя.
		З огляду на викладене, первісні позовні вимоги Банку про стягнення з ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» як поручителя та солідарного боржника за Договором поруки заборгованості за Кредитним договором задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» про визнання Договору поруки припиненим задовольняються судом повністю.
		Стосовно зустрічного позову ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» про внесення змін до Кредитного договору суд відзначає наступне.
		Як вказує позивач за зустрічним позовом, метою отримання кредиту за спірним Кредитним договором від Банку було здійснення будівництва Краснодонської ВЕС та ведення господарської діяльності з виробництва та продажу електричної енергії.
		При цьому, з моменту введення антитерористичної операції, в тому числі, на території Краснодонського району Луганської області (на якій і провадило свою господарську діяльність ТОВ «Вітряний парк Краснодонський»), істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися під час укладення Кредитного договору.
		Як встановлено судом, 13.10.2015 р. Банк звернувся до ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» із вимогою №89-1/1671-6 від 12.10.2015 р. про дострокове повернення кредиту, а також нарахованих процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з допущеними позичальником порушеннями зі своєчасної сплати кредиту. 
		У відповідь на вказану вимогу, ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» звернувся до Банку з листом №29-2015/10-001 від 29.10.2015 р., в якому просив на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» скасувати нараховану суму пені за простроченим кредитом та процентами, а також згідно ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України переглянути умови Кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин з 14.04.2014 р. відповідно до поданого проекту договору про внесення змін.
		Спір у справі за зустрічним позовом ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» виник у зв'язку з відмовою Банку вносити зміни до Кредитного договору в редакції проекту договору згідно листа №29-2015/10-001 від 29.10.2015 р.
		Так, одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях ст.ст. 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
		Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		При цьому ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Отже, закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
		Одночасно, згідно з ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України необхідними умовами для зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду є наявність виняткових випадків, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
		У зустрічному позові ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» вказує на те, що у даному випадку про істотну зміну обставин свідчить факт проведення на території знаходження енергогенеруючих установок позивача бойових дій та здійснення антитерористичної операції, що позбавило останнього можливості нормально здійснювати господарську діяльність і при цьому сторони не могли передбачити у майбутньому різкого погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні місцезнаходження позивача, а тому в момент укладення договору виходили з того, що така зміна обставин не настане.
		Також позивач за зустрічним позовом як на істотні обставини, що змінилися вказує на зростання курсу іноземної валюти та введення тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії.
		В той же час суд відзначає, що сторони знаходяться у рівних соціально-економічних умовах, оскільки позичальник (позивач за зустрічним позовом) отримавши кошти Банку та використавши їх відповідно до умов кредитного договору, несвоєчасним поверненням кредиту та процентів за його користування позбавляє іншу сторону (Банк) того, на що останній розраховував при укладенні Кредитного договору, тобто не існує порушення співвідношення майнових інтересів сторін кредитного договору, а зміни в економіці викликані нестабільною ситуацією на сході країни є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни істотних умов Кредитного договору, оскільки зазначені соціально-економічні умови не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України.
		Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2016 р. у справі № 910/28960/15.
		Суд враховує, що згідно наданих Банком розрахунків, прострочення виконання грошового зобов'язання ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» за Кредитним договором почалося до початку введення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції.
		Крім того, за згодою сторін до Кредитного договору вже вносилися зміни в частині відтермінування повернення кредитних коштів позичальником (договори про внесення змін №20-1153/2-1 від 14.04.2014 р. та №20-3158/2-1 від 25.12.2014 р.), проте навіть після внесення відповідних змін грошове зобов'язання ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» виконано не було.
		При цьому, станом на момент укладення таких договорів про внесення змін до Кредитного договору, вже був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення, проте жодних пропозицій внести зміни до графіку повернення коштів саме з прив'язкою до втрати чинності Законом України №1669-VII ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» не висловлювалось.
		Щодо коливання курсу гривні до євро слід зазначити, що згідно із ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
		Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» встановлюються Національним Банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
		Разом з тим, відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до євро, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
		Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
		Таким чином, укладаючи спірний договір про надання кредитної лінії в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
		Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що сторони при укладенні договору про надання кредитної лінії були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.
		Але відповідно до пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» №1 від 24.11.2014 р. зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки це не є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України.
		Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2015 р. у справі № 904/6032/14.
		За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вітряний парк Краснодонський» про внесення змін до Кредитного договору необхідно відмовити повністю.
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в тому числі, на оплату судової експертизи у справі, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Краснодонський» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7; ідентифікаційний код 37942702) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) строкову заборгованість по кредиту у розмірі 24 740 738 (двадцять чотири мільйони сімсот сорок тисяч сімсот тридцять вісім) євро 00 євроцентів, прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 6 244 853 (шість мільйонів двісті сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) євро 00 євроцентів, заборгованості по прострочених процентах у розмірі 5 379 047 (п'ять мільйонів триста сімдесят дев'ять тисяч сорок сім) євро 63 євроценти, заборгованості по строкових процентах у розмірі 178 745 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот сорок п'ять) євро 37 євроцентів та судовий збір у розмірі 189 519 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 16 коп. Видати наказ.
		3. В іншій частині в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовити.
		4. В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Краснодонський» відмовити повністю.
		5. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі» задовольнити повністю.
		6. Визнати договір поруки №20-1914/3-3 від 25.06.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Краснодонський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі», припиненим.
		7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі» (84300, м. Краматорск, вул. Олекси Тихого (Орджонікідзе), 6; ідентифікаційний код 37011495) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.
		8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Краснодонський» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7; ідентифікаційний код 37942702) витрати за проведення судової експертизи у розмірі 85 560 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 18.08.2017 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...