Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/1823/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2017. Зареєстровано: 21.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2017.
Дата набрання законної сили: 05.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 610/1823/17 
		                                              2/610/826/2017 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17.08.2017 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі: 
		головуючого - судді Храмцова В.Б.,
		за участі секретаря - Денисової В.С.,
		представника позивача - ОСОБА_1,
		представника відповідачів: 2 - ОСОБА_2, 3 - Публічного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» - Соколової І.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія цивільну справу за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру, ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації,-
		ВСТАНОВИВ
		Перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 07.07.2017 року звернувся до суду із позовом, в якому просив: 
		1) Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про передачу в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014 № 3062-СГ.
		2) Визнати недійсними, укладені 12.12.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та гр. ОСОБА_2 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 18051257, 18047798, 18052960, 18051973, 18050640, 18052646, 18053211, 18053419, 18051624, 18052323, 18050286 від 16.12.2014.; 
		3) Визнати недійсними, укладені 03.03.2015 між ОСОБА_2 та ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 20352872, 20352278, 20351880, 20352472, 20352093, 20351979, 20352383, 20352790, 20351765, 20353315, 20352192 від 28.03.2015.
		  При цьому посилався на наступне. Балаклійським відділом Лозівської місцевої прокуратури в ході вивчення стану законності відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств встановлено, що ОСОБА_2 14.10.2014 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявами про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 413,9186 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
		До вказаних заяв, заявником додані графічні матеріали земельних ділянок, довідки форми №6-зем, копії паспорту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом про вищу освіту та обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспективу діяльності фермерського господарства.
		Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про надання в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014 № 3062-СГ, ОСОБА_2 надано в оренду 11 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 49 років.
		Пунктом 3.3. наказу встановлено, земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України, «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів. 
		На підставі вищевказаного наказу, 12.12.2014 між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які 13.12.2014 зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області.
		В подальшому, 26.02.2015 ОСОБА_2 звернувся з заявою до Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду вищевказаних земельних ділянок та 02.03.2015 ГУ Держземагентства у Харківській області надано погодження за № 19-20-14-4961/0/9-15 на передачу цих земель в суборенду, при цьому не зазначено кому саме будуть передаватись вказані землі в суборенду, для яких цілей, на яких умовах та на який строк.
		Поряд з тим, між ОСОБА_2 та ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» 03.03.2015, укладено договори суборенди цих же земельних ділянок, які 27.03.2015 зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області.
		Наказ Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, на думку позивача, прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, у зв'язку з чим надання у користування (оренду) ОСОБА_2, а в подальшому в суборенду ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», вищевказаних земельних ділянок відбулося незаконно.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, на які посилається в позовній заяві.
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд до відома не поставив. 
		В судовому засіданні представник ОСОБА_2 та ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» - Соколова І.Б. позовні вимоги не визнала. Вважала, що позивачем не надано і не доведено наявність порушень при виданні оспорюваного наказу Держземагенства у Харківській області, оскільки наказ був виданий з дотриманням чинного на той час законодавства, що в свою чергу передбачає відсутність підстав для визнання зазначеного наказу недійсним та його подальшого скасування а звідси і визнання недійсними оренди, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 та договорів суборенди, укладених між ОСОБА_2 та ПАТ «Краснопавлівський КХП». Ця норма прописана в договорі оренди землі, але коли передавати землю в суборенду, ніколи не вказувалось та не вказується в договорах оренди, потрібна лише письмова згода орендатора, а вона у ОСОБА_2 є.
		Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру України у Харківській області в судові засідання не з'являвся, надав до суду письмові заперечення, де просив розглядати справу за його відсутністю а також зазначив, що позовні вимоги позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не визнано. Вважав їх необгрунтованими, такими, що не відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 27, 208 Цивільного процесуального кодексу України. Зазначив, що ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням про надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Шебелинської сільської ради за межами населених пунктів Балаклійського району Харківської області. До свого клопотання ОСОБА_2 додав усі документи, передбачені для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. Твердження позивачем про відсутність у ОСОБА_2 зареєстрованої спеціальної техніки, необхідної для обробітку землі є хибним, оскільки Головне управління Держгеокадастру, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, не може перевіряти наявність чи відсутність такої техніки. Також зазначив, що укладені 03.03.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» договори суборенди вищевказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення є законними, оскільки відповідно до п. 30 договорів оренди землі від 12.12.2014, укладених між ГУ Держгеокадастр у Харківській області і ОСОБА_2, і на підставі п.6 ст. 93 Земельного кодексу України, орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни її призначення, за погодженням з орендодавцем.
		Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, враховуючи письмові заперечення відповідачів, та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги першого заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області слід задовольнити, виходячи із наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на той час) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Відповідно до положень статей 22,31,93,124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
		Ч. 2 та 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
		Відповідно до ч 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Отже, ст. 123 ЗК України (в редакції, що діяла на той час) врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
		Проте, спеціальним законом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України є Закон України «Про фермерське господарство».
		Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
		Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).
		Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV.
		Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону № 973-IVдля отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
		У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV).
		Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IVпередбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
		Отже, спеціальний Закон № 973-IVвизначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
		Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).
		Відповідно до ст. 2 даного Закону (в редакції, що діяла на той час) відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
		Як вбачається із змісту ч.ч. 1, 2, 7 ст. 7 вищевказаного Закону (в редакції, що діяла на той час), громадяни для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства звертаються до відповідної районної державної адміністрації, а для отримання земельної ділянки із земель комунальної власності до місцевої ради. У заяві зазначається: бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро - і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.
		Отже, спеціальний Закон визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
		Крім того, вказаний Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.
		За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
		Згідно зі ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), на що вказано вище в рішенні, заяву громадянина про надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду відповідна районна державні адміністрації (на цей час - територіальний орган Держгеокадастру) або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.
		Отже, спеціальним законом, який визначає порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, чітко передбачено необхідність згоди відповідної державної адміністрації (на цей час - територіального органу Держгеокадастру) на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки для фермерського господарства.
		Таке положення Закону не суперечить ст. 122-124 ЗК України (в редакції, що діяла на той час), оскільки ч. 2 ст. 7 цього Закону вказує на те, що проект відведення земельної ділянки затверджується відповідно до закону, тобто відповідно до порядку, визначеного Земельним кодексом України.
		Судом встановлено що ОСОБА_2 14.10.2014 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявами про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 413,9186 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області. 
		До вказаних заяв, заявником додані графічні матеріали земельних ділянок, довідки форми №6-зем, копії паспорту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом про вищу освіту та обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспективу діяльності фермерського господарства. (а.с.19-49).
		Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про надання в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014 № 3062-СГ, ОСОБА_2 надано в оренду 11 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 49 років. (а.с.50-51).
		На підставі вищевказаного наказу, 12.12.2014 між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які 13.12.2014 зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області (а.с.50-83).
		26.02.2015 ОСОБА_2 звернувся з заявою до Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду вищевказаних земельних ділянок та 02.03.2015 ГУ Держземагентства у Харківській області надано погодження за № 19-20-14-4961/0/9-15 на передачу цих земель в суборенду (а.с.14-141).
		03.03.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», тобто через 3 місяці після укладення первинних договорів оренди землі від 12.12.2014, укладено договори суборенди цих же земельних ділянок, які 27.03.2015 зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області (а.с.95-127).
		Однак, ОСОБА_2 при зверненні з заявами про надання в оренду цих земель не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).
		Зокрема, відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_2 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 3.1/3901 від 24.05.2017. (а.с.142)
		Також, ОСОБА_2 до заяви не додано відомостей, щодо наявної у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві, у тому числі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві» від 12.08.2015 № 584.
		Зокрема, ОСОБА_2 додано до заяви лише копію диплому серії НОМЕР_1 від 29.06.1982, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Ф.Я. Тимошника, про те, що ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «техніка-електрика» за спеціальністю «електрифікація».(а.с.47)
		Проте, відповідно до Національного класифікатору України «Класифікатор професій» (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, кваліфікація «техніка-електрика» відноситься до розділу «технічні фахівці в галузі прикладних наук та техніки» та немає відношення до освіти в галузі аграрного сектору, у тому числі ведення сільського (фермерського) господарства та, відповідно, може лише застосовуватись як допоміжна галузь у сільському господарстві (сервіс, обслуговування тощо).
		Таким чином, освіта ОСОБА_2 у галузі «електрифікації» немає жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенствтва в області при розгляді заяви до документів заявника.
		Окрім цього, ОСОБА_2 в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім'ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.
		Однак, Головним управлінням Держземагентства у Харківській області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_2 не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_2 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.
		Таким чином, Головне управління Держземагентства у Харківській області не пересвідчилися в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_2 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.
		До того ж, відповідно до ст.8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
		Проте, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянином ОСОБА_2 з часу укладення договорів оренди (12.12.2014) до цього часу фермерське господарство не створено (а.с.144-146)
		Крім того, зі змісту положень Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що останній передбачає особисту участь засновників фермерського господарства (голови) та членів у веденні фермерського господарства з метою реалізації їх ініціатив у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.
		Проте, ОСОБА_2 03.03.2015, тобто через три місяці після укладення первинних договорів оренди вищевказаних земель із ГУ Держземагентства у Харківській області, передав останні в суборенду ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів».
		При цьому дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_2 як фізичною особою, оскільки фермерське господарство останнім не створено, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки лише фермерське господарство, як юридична особа може передавати земельні ділянку в суборенду.
		Вищевказаний факт залишено поза увагою ГУ Держземагентства у області при наданні ОСОБА_2 погодження (лист від 02.03.2015 № 19-20-14-4961/0/9-15) на передачу спірних земель в суборенду.
		До того ж, ГУ Держземагентства у Харківській області, будучи розпорядником даних земель державної власності та органом державного контролю, у тому числі в частині дотримання вимог законодавства при укладенні цивільно-правових угод щодо користування земельними ділянками, договори суборенди не перевірялись та не погоджувались, а також останнім не перевірено кому саме будуть передаватись спірні землі в суборенду, для яких цілей, на яких умовах, на який строк тощо.
		Таким чином, дії ОСОБА_2 були спрямовані для отримання ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» в користування вищевказаних земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час), а сам ОСОБА_2 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земель за призначенням.
		У зв'язку з вищевикладеним, Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, усупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134, 150, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 14 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), прийнято наказ від 12.11.2014 № 3062-СГ, яким без розгляду належним чином розробленої, погодженої та затвердженої землевпорядної документації, незаконно передано ОСОБА_2 у користування, а в подальшому ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 413,9186 га.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності
		Частиною 3 ст. 152 ЗК України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Згідно з ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
		Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Згідно з ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Поряд з цим, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.     
		Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договори оренди земельних ділянок між ГУ Держземагентства в області та ОСОБА_2, а також договори суборенди землі між ОСОБА_2 та ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» укладено незаконно та останні підлягають визнанню недійсними, а тому й рішення реєстраційної служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію вказаних договорів також підлягають скасуванню. 
		Керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 8, 13, 14, 19, 121, 143 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 4, 11, 15, 16, 21, 89, 91, 92, 167, 169, 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 31, 93, 116, 122, 123, 124, 126, 134, 141, 152, 155, 188 ЗК України, ст. ст. 1, 2, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року N 973-IV, ст. 16 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV, ст. ст. 1, 9, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV , суд -
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про передачу в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014 року № 3062-СГ.
		Визнати недійсними, укладені 12.12.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та гр. ОСОБА_2 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 18051257, 18047798, 18052960, 18051973, 18050640, 18052646, 18053211, 18053419, 18051624, 18052323, 18050286 від 16.12.2014.
		Визнати недійсними, укладені 03.03.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 20352872, 20352278, 20351880, 20352472, 20352093, 20351979, 20352383, 20352790, 20351765, 20353315, 20352192 від 28.03.2015 року.
		Стягнути із відповідачів судовий збір у розмірі 4800,00 грн.: по 1600,00 грн. з кожного за таким реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. 
		Повний текст рішення виготовлено 21.08.2017 року.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...