Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1023/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2017. Зареєстровано: 22.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2017.
Дата набрання законної сили: 15.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" серпня 2017 р.                                                                                 Справа № 911/1023/17  
		Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
		за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, Університету державної фіскальної служби Українидо Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору оренди та повернення коштівза участю представників:
		прокуратури:Галась О.М. - посв. від 02.02.2015 № 031869позивача 1:Молчанова Н.К. - дов. від 14.03.2017 № 99-99-10.17/127позивача 2:Грищенко В.В. - дов. від 23.01.2017 № 123/01-23відповідача:Мельник Р.В. - керівник суть спору:
		До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України (далі - перший позивач), Університету державної фіскальної служби України (далі - університет) до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди № 143112 від 13.02.2014, укладеного між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України і відповідачем та стягнення з відповідача на користь університету грошових коштів в сумі 1497149,90 грн.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірний правочин суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з чим такий правочин повинен бути визнаний судом недійсним, а сплачені на його підставі кошти підлягають поверненню.
		Прокурор під час розгляду справи неодноразово уточнював, збільшував та зменшував свої вимоги.
		Так, до початку розгляду справи по суті, прокурор подав до суду заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог від 24.04.2017, відповідно до якої просив суд:
		-          визнати недійсним договір оренди № 1432112 від 13.02.2014, укладений між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та відповідачем;
		-          визнати недійсним договір оренди № 1117194 від 07.03.2011, укладений між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та відповідачем;
		-          визнати недійсним договір оренди № 1217172 від 14.03.2012, укладений між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та відповідачем;
		-          визнати недійсним договір оренди № 130230 від 28.01.2013, укладений між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та відповідачем;
		-          стягнути з відповідача на користь університету грошові кошти в сумі 90801280,15 грн.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2017 у даній справі прийнято до розгляду заяву Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури про уточнення та збільшення розміру позовних вимог від 24.04.2017 в частині уточнених вимог - про визнання недійсним договору оренди № 1432112 від 13.02.2014, укладеного між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та відповідачем. Відхилено заяву в частині заявлених додаткових вимог про визнання недійсними договорів оренди від 07.03.2011 № 1117194, від 14.03.2012 № 1217172, від 28.01.2013 № 130230, укладених між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та відповідачем. Заяву в частині вимог про стягнення з відповідача на користь університету грошових коштів в сумі 90801280,15 грн. повернуто заявнику без розгляду.
		Так, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.05.2017 № 43 (ж) вих. 17, прокурор в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми грошових коштів та просить стягнути з відповідача на користь університету грошові коштів в сумі 1396838,10 грн.
		Вказану заяву прийнято судом до розгляду.
		Згідно останньої заяви від 08.08.2017 № 15277 вих. 17, прокурор просить суд п. 2 прохальної частини позовної заяви вважати вірним у наступній редакції: «Стягнути з відповідача в дохід держави грошові кошти у сумі 1396838,10 грн., сплачені Університетом за договором оренди нерухомого майна від 13.02.2014 № 1432112». Вказана заява мотивована тим, що в п. 2 прохальної частини позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.05.2017 № 43 (ж) вих. 17) помилково зазначено про стягнення з відповідача заявлених до стягнення грошових коштів на користь університету, замість зазначення про стягнення вказаних грошових коштів в дохід держави.
		Вказана заява прийнята судом до розгляду.
		За таких обставин, з урахуванням вказаних вище заяв прокурора в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги прокурора про:
		- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 13.02.2014 № 1432112, укладеного між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України;
		- стягнення з відповідача в дохід держави грошові кошти у сумі 1396838,10 грн., сплачені Університетом за договором оренди нерухомого майна від 13.02.2014 № 1432112.
		Присутні в судовому засіданні прокурор та представник першого позивача повністю підтримали остаточні позовні вимоги прокурора, які розглядаються судом та просили суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
		Присутній в судовому засіданні представник університету підтримав остаточні позовні вимоги прокурора, які розглядаються судом та просив суд їх задовольнити, проте зазначив, що заявлені до стягнення грошові кошти необхідно стягнути на користь Університету державної фіскальної служби України, а не в дохід держави, позаяк, зазначені кошти сплачувались на виконання умов оскаржуваного договору саме університетом.
		Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що правові підстави для визнання недійсним спірного договору оренди відсутні. За вказаних обставин, відповідач просить суд в задоволенні позову прокурора відмовити повністю.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
		встановив:
		Реабілітаційно-оздоровчий комплекс «Сосновий бір», який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, являючись об'єктом освіти та використовуючись для забезпечення діяльності закладу освіти в якості гуртожитку для проживання студентів університету, перебував у державній власності та рахувався на балансі Національного університету державної податкової служби України.
		Не зважаючи на це, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 20.09.2007 згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 143 від 31.07.2007, за Національним університетом державної податкової служби України, Комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» в книзі: 1-29, номер запису: 160, реєстраційний номер: 20350050 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - Реабілітаційно-оздоровчий комплекс «Сосновий бір», який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3.
		В подальшому між Національним університетом державної податкової служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія», правонаступником якої є Ірпінська фінансово-юридична академія у формі товариства з обмеженою відповідальністю 26.11.2007 укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3. Продаж об'єкта нерухомості відбувся на відкритих торгах (аукціоні), що проводився Товарною біржею «Центральна універсальна біржа» 16.10.2007. 
		Разом з тим, вказаний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір» укладений всупереч вимогам ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», яка встановлює мораторій на приватизацію (відчуження) об'єктів освіти та науки.
		За вказаних обставин, вказане нерухоме майно вибуло з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства шляхом укладення цивільно-правової угоди без дозволу уповноваженого державою органу управління державним майном.
		Після проведення процедури відчуження, яка не відповідала вимогам законодавства України, вказаний об'єкт нерухомого майна перебував в оренді у Університету для проживання та обслуговування студентів та співробітників вузу. Починаючи з 2008 року по 2014 рік між Університетом та Товариством укладались договори найму (оренди) нерухомого майна. За вказаний період Університетом на користь Товариства за договорами оренди було сплачено 13016083,20 грн.
		Правовідносини, які були наслідком укладання зазначеного правочину купівлі-продажу прямо суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки призвели до втрат державного бюджету на суму 13016083,20 грн.
		Викладені вище факти встановлені рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 у вказаній справі.
		Рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16, яке на час розгляду даної справи набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 143 від 31.07.2007 «Про оформлення правовстановлюючої документації на будівлі і споруди реабілітаційного оздоровчого комплексу «Сосновий бір», розташованого в смт. Ворзель, вул. Кірова 3 за Національним університетом ДПС України» та витребувано з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави в особі уповноваженого органу Державної фіскальної служби України об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір», що знаходиться за адресою: Київська область, смт Ворзель, по вулиці Кірова, 3, загальною вартістю 1665384,25 грн. Також розподілені судові витрати.
		Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішень Європейського суду з прав людини у справах: Совтрансавто-Холдінг проти України № 48553/99 від 25.07.2002, Україна-Тюмень проти України № 22603/02 від 22.11.2007, Брумареску проти Румунії № 28342/95 28.10.1999, одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
		У відповідності до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
		Як встановлено зазначеним вище судовим рішенням від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16, після проведення процедури відчуження, яка не відповідала вимогам законодавства України, об'єкт нерухомого майна - Реабілітаційно-оздоровчий комплекс «Сосновий бір», який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вул. Кірова, 3, перебував в оренді у Університету для проживання та обслуговування студентів та співробітників вузу.
		Так, між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - орендодавець) та Національним університетом державної податкової служби України, правонаступником якого є Університет державної фіскальної служби України (далі - орендар) було укладено оскаржуваний договір оренди нерухомого майна від 13.03.2014 № 1432112 (далі - договір), відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне користування приміщення майнового комплексу для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету державної податкової служби України, що знаходиться за адресою: смт Ворзель, Київської області по вул. Кірова, 3, площею 3273,20 кв.м. (далі - майно), а орендар зобов'язався прийняти це майно та після припинення цього договору повернути майно орендодавцю в належному стані (п. 1.1 договору).
		Згідно п. 1.2 договору майно, що надається в користування належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2007 № 4031.
		Відповідно до п. 3.1 договору орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату на умовах визначених цим договором. Загальна сума договору складає 279367,62 грн. з урахування ПДВ. Розмір орендної плати з урахуванням індексації становить 93122,54 грн. за 1 місяць з урахуванням ПДВ.
		Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, та згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України, застосовується до правовідносин, що склалися між  сторонами з 01.01.2014 (п. 5.1 в редакції додаткової угоди № 1 до договору). 
		Додатком до договору сторони погодили перелік об'єктів нерухомого майна, що передаються в оренду для проживання студентів і співробітників Національного університету ДПС України.
		На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, що розташоване за адресою: смт Ворзель, Київської області по вул. Кірова, 3, площею 3273,20 кв.м., про що свідчить акт прийняття-передачі в оренду приміщень від 13.02.2014, який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками орендодавця та орендаря, а також скріплений їх печатками, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
		Звертаючись з даним позовом до суду прокурор зазначає, що оскаржуваний договір оренди нерухомого майна від 13.03.2014 № 1432112, укладений між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України, правонаступником якого є Університет державної фіскальної служби України, завідома суперечить інтересам держави і суспільства з викладених нижче мотивів.
		Реабілітаційно-оздоровчий комплекс «Сосновий бір», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, будучи державною власністю, перебував на балансі Національного університетом ДПС України, був об'єктом освіти, оскільки використовувався для забезпечення діяльності закладу освіти в якості гуртожитку для проживання студентів університету.
		Безпідставно зареєструвавши за собою право власності на реабілітаційно-оздоровчий комплекс «Сосновий бір» Національний університет ДПС України незаконно відчужив вказане майно відповідачу згідно договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 26.11.2007, та після чого взяв у останнього зазначене майно в оренду для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету державної податкової служби України. 
		Проведеною Державною фінансовою інспекцією ревізією фінансово-господарської діяльності Університету державної податкової служби України за період 01.01.2012 по 01.03.2015, за наслідками якої складено акт від 27.04.2015 № 04-21/3, встановлено, що за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом «Сосновий бір» в період 2008-2014 роки Університетом на користь відповідача у справі сплачено грошові кошти в розмірі 12654349,07 грн.
		В той час, згідно договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 26.11.2007, вартість реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір» незаконно відчуженого Університетом становила 3142235 грн.
		Тобто, сума орендної плати за вказаний період перевищила суму виручки від продажу об'єкта нерухомого майна. З наведеного, за твердженнями прокурора слідує, що укладення спірного договору оренди завідомо суперечило інтересам держави та суспільства, оскільки наслідки укладання оспорюваного правочину призвели до втрат Державного бюджету України. 
		З огляду на вказані обставини, договір оренди нерухомого майна від 13.03.2014 № 1432112, укладений між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України, повинен бути визнаний судом недійсним, як такий, що завідома суперечить інтересам держави і суспільства, а сплачені на його підставі грошові кошти в сумі 1396838,10 грн. повернуті в дохід держави.
		Відповідач проти вказаних вимог заперечує, з тих підстав, що правові підстави для визнання недійсним спірного договору оренди відсутні, оскільки дійсність спірного договору неодноразово досліджувалась судами у справах за позовами Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Університету про стягнення заборгованості по орендній платі.
		З огляду на зазначені підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.
		Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 71 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», частини третьої статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» тощо (абз. 2, 3 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11).
		Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (абз. 4 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11).
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. 
		Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
		До господарських договорів, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства слід відносити зокрема, ті, які спрямовані на використання всупереч законові державної або комунальної власності.
		Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
		Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків (п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11). 
		Оскільки реабілітаційно-оздоровчий комплекс «Сосновий бір» будучи державним майном, до незаконного його відчуження, перебував на балансі Національного університету державної податкової служби України, що обумовлювало безоплатне користування університетом вказаним майном для цілей для яких воно призначено та з огляду на той факт, що після незаконного відчуження реабілітаційно-оздоровчого комплексу, Національний університет державної податкової служби України на підставі оскаржуваного договору взяв зазначене майно в строкове платне користування, хоча до цього були всі підстави для користування вказаним нерухомим майном університетом безоплатно, то протиправність укладення оскаржуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, є очевидною, про що сторони оскаржуваного договору усвідомлювали та повинні були усвідомлювати. Такі дії сторін договору спрямовані на незаконне заволодіння коштами Державного бюджету України, позаяк їх наслідки призвели до втрат державних коштів, які безпідставно сплачувались відповідачу у вигляді орендних платежів за користування Університетом реабілітаційно-оздоровчим комплексом «Сосновий бір» на підставі оскаржуваного договору.
		За вказаних обставин, укладений між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України договір оренди нерухомого майна від 13.03.2014 № 1432112 підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідома суперечить інтересам держави і суспільства.
		З огляду на зазначене, суд задовольняє вимогу прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 13.02.2014 № 1432112, укладеного між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України з огляду на її доведеність та обґрунтованість та визнає зазначений договір недійсним. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 
		Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. 
		Згідно ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
		В даному випадку статтею 228 Цивільного кодексу України встановлені особливі правові наслідки вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.
		Частиною 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Визнання недійсними договору оренди нерухомого майна від 13.02.2014 № 1432112 з причин недодержання сторонами вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, є підставою для стягнення за рішенням суду в дохід держави все одержане за таким правочином.
		На виконання умов договору оренди нерухомого майна від 13.02.2014 № 1432112 Національним університетом державної податкової служби, правонаступником якого є Університет державної фіскальної служби України, перераховано на рахунок відповідача грошові кошти з орендної плати в сумі 1396838,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 31.03.2014 № 492 на суму 93122,54 грн., від 18.08.2014 № 506 на суму 93122,54 грн., від 20.05.2015 № 10 (#148515427) на суму 406203,21 грн. та меморіальними ордерами: від 31.10.2014 № 1 (#141236799) на суму 100000 грн., від 03.11.2014 № 4 (#141282876) на суму 84688,01 грн., від 04.11.2014 № 5 (#141322994) на суму 100000 грн., від 05.11.2014 № 6 (#141353439) на суму 1868,87 грн., від 26.02.2015 № 3 (#145594968) на суму 379613,84 грн., від 22.06.2015 № 15 (#149664442) на суму 284954,97 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи. Суд зазначає, що загальна сума за переліченими платіжними документами більша ніж заявлена сума до стягнення, оскільки, за деякими з вказаних платіжних документів були перераховані, крім сум орендних платежів, також суми з іншим призначенням платежу, зокрема, зі сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат та сум судового збору, які були стягнуті за відповідними рішеннями судів.    
		З огляду на зазначені приписи ст. 228 Цивільного кодексу України та враховуючи, що договір оренди нерухомого майна від 13.03.2014 № 1432112, укладений між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України визнається судом недійсним, як такий, що завідома суперечить інтересам держави і суспільства, вимога прокурора про стягнення з відповідача в дохід держави грошові кошти у сумі 1396838,10 грн., сплачені Університетом на користь відповідача за вказаним договором оренди в якості орендних платежів є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.
		Заперечення відповідача проти вимог, з підстав, що правові підстави для визнання недійсним спірного договору оренди відсутні, оскільки дійсність спірного договору оренди неодноразово досліджувалась судами у справах за позовами Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Університету про стягнення заборгованості по орендній платі, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на те, що у справах, перелік, яких вказано відповідачем у відзиві на позовну заяву, досліджувалось питання щодо відповідності договору оренди нерухомого майна від 13.03.2014 № 1432112, укладеного між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України, загальним вимогам законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Питання стосовно недодержання вимоги щодо відповідності вказаного правочину інтересам держави і суспільства, яке регулюється та підпадає під дію спеціальних норм, зокрема, ст. 228 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, судами при розгляді справ, предметом яких було стягнення заборгованості по орендній платі, не досліджувалось.
		Посилання відповідача на те, що правовий статус добросовісного власника майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, відповідач втратив лише після набрання рішення господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16 законної сили, тобто 03.11.2016, оскільки купівля вказаного об'єкта нерухомості відбулась на відкритих торгах (аукціоні), а тому до 03.11.2016 відповідач був добросовісним власником зазначена майна, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на таке.
		Вказаним судовим рішенням від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16 встановлено, що процедура відчуження реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір», не відповідала вимогам законодавства України та об'єкт нерухомого майна вибув з державної власності всупереч законодавству та волі держави, у зв'язку з чим рішенням суду витребувано з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави в особі уповноваженого органу Державної фіскальної служби України об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір».
		У відповідності до абз. 3 п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11 продаж майна на торгах (аукціоні), проведених з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, виключає можливість визнання особи, яка придбала товар на таких торгах (аукціоні), добросовісним набувачем відповідного майна.
		За вказаних вище обставин, посилання відповідача про його статус добросовісного власника зазначеного вище майна є безпідставним.
		Твердження університету на те, що заявлені до стягнення грошові кошти необхідно стягнути на його користь, а не в дохід держави, позаяк такі кошти сплачувались на виконання оскаржуваного договору саме ним, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на таке.
		Приписи ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України чітко встановлюють правові наслідки вчинення правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, та яким чином стягується все одержане сторонами за таким правочином.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що отримані Національним університетом державної податкової служби України грошові кошти з Державного бюджету України для оплати орендних платежів за користування вказаним майном на виконання умов спірного договору, не виділялись би йому державою, якби університет, який мав можливість безоплатного користуватися вказаним майном, безпідставно не відчужив таке майно та в подальшому не взяв його в платне користування (оренду), уклавши спірний договір оренди, який завідома суперечив інтересам держави та суспільства.
		За вказаних обставин та беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, відсутні підстави щодо стягнення заявлених до стягнення коштів на користь університету. Доказів протилежного суду не надано.
		Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
		Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		вирішив:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 13.02.2014 № 1432112, укладений між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Національним університетом державної податкової служби України.
		3. Стягнути з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 50, ідентифікаційний код 32240252) в дохід держави 1396838 (один мільйон триста дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять вісім) грн.10 коп.
		4. Стягнути з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 50, ідентифікаційний код 32240252) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 22552 (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.
		Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
		Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                            Ю.В. Подоляк
		 
		 
		          Дата підписання рішення 18.08.2017.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...