Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5169/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2017. Зареєстровано: 24.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2017.
Дата набрання законної сили: 05.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		14 серпня 2017 року                      № 826/5169/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1            доГоловного управління Національної поліції у місті Києві провизнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
		О Б С Т А В И Н И   С П Р А В И:
		          ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), про:
		-          визнання протиправним та скасування наказу Головного управління національної поліції у м. Києві Національної поліції України від 16.03.2017 р. №170, яким накладено дисциплінарне стягнення на старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції. 
		-          визнання протиправним та скасування наказу Головного управління національної поліції у м. Києві Національної поліції України від 28.03.2017 р. № 276 о/с про звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття   незаконних   заволодінь   транспортними   засобами   управління   карного розшуку ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1.  
		-          поновлення старшого    лейтенанта   поліції   ОСОБА_1    (ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 03142, АДРЕСА_1) на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку ГУНП у м. Києві. 
		-          стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська,  15) на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 03142, АДРЕСА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.03.2017 р. до дня поновлення на посаді. 
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних наказів у зв'язку з тим, що відповідачем при накладенні не позивача дисциплінарного стягнення не було дотримано вимог ст.14 Дисциплінарного статуту, а саме не було враховано тяжкість проступку та обставин, за яких його було скоєно. 
		Зокрема, позивач не заперечував факту керування транспортним засобом (його перепаркування) в стані алкогольного сп'яніння, втім, наголошував що вчинене ним правопорушення було необхідним для забезпечення проведення оперативно-розшукових заходів та недопущення їх зриву. Окрім цього, на його переконання, відповідачем не було враховано при визначенні виду дисциплінарного стягнення попередньої поведінки ОСОБА_1 на посадах в органах внутрішніх справ та національної поліції, а також те що його діями не заподіяно жодної майнової чи моральної шкоди третім особам.
		ОСОБА_1 також посилався на те, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 06.02.2017 року по справі № 759/975/17, яка набрала законної сили, провадження в справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.   
		Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. 
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.
		На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з лютого 2006 року. У листопаді 2015 року прийнятий на службу в поліцію, з травня 2016 призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві. 
		Наказом Головного управління від 28.03.2017 року № 276 по особовому складу відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивач звільнений 31.03.2017 року зі служби в поліції. 
		Підставою для звільнення став наказ головного управління від 16.03.2017 року № 170 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. 
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. 
		Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані накази були видані відповідачем внаслідок проведеного службового розслідування за фактом можливих порушень службової та транспортної дисципліни окремими працівниками УКР ГУНП у місті Києві, результати якого відображені у висновку, затвердженому 14.03.2017 року заступником Голови Національної поліції України-начальником Головного управління Національної поліції у місті Києві Крищенком А.Є.
		Зокрема, вказаним висновком встановлено, що 03.11.2016 о 02.00 по вул. Пограничній, 206 у м. Миколаєві старший лейтенант поліції ОСОБА_1 керував автомобілем ТОУОТА СОROLLА, номерний знак НОМЕР_2, в стані алкогольного сп'яніння. Даний факт підтверджується відеозаписом з нагрудних камер, поліцейських, результатом токсикологічного дослідження № 6651 та висновком Миколаївського обласного наркологічного диспансеру. 
		Крім того, ОСОБА_1 під час написання заяви на ім'я начальника УПП у місті Миколаєві, з метою уникнення відповідальності за скоєння адміністративного   правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначив неправдиву адресу проживання, а саме: АДРЕСА_2 та просив направити до суду за місцем фактичного проживання, адреси якої не існує в місті Києві. 
		За висновком службового розслідування значена подія стала можливою в результаті низьких моральних якостей старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, свідомого ігнорування ним вимог абзаців другого та п'ятого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та абзаців першого, сьомого пункту 1, абзацу шостого пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. 
		Таким чином, висновком у п.3 запропоновано на позивача накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. 
		Надаючи оцінку встановленим фактам суд зазначає таке.
		Звільнення зі служби в поліції урегульовані статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон). Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону поліцейський звільняється, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Статтею 60 визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Пунктом 9 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VIII встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі -Дисциплінарний статут), затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).
		Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		          Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту під проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
		          Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
		          Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		          Згідно пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
		          Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
		Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція).
		          У відповідності до пункту 2.1 зазначеної Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
		У той же час абзацами 10 та 15 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо, а звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. 
		Відповідно до розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 року ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
		Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
		Абзацами першим, сьомим пункту 1, шостим пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку. У той же час під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
		          Як підтверджено матеріалами справи до позивача було застосовано крайні захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції.
		          На доведення обставин, викладених в позові, позивачем було надано суду письмові пояснення, викладені його представнику ОСОБА_3, співробіником УКР ГУ НП у місті Києві Бобух Я.О., копію наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві №636 від 03.11.2016 року.
		          З вказаних письмових доказів вбачається з що позивач на час скоєння дисциплінарного проступку перебував у службовому відрядженні з метою проведення слідчих (розшукових) процесуальних дій у кримінальному провадженні №12016100050008761.
		          Суд зазначає, що відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
		Втім, під час службового розслідування відповідачем вказані обставини не досліджувалися, а висновок, складений за наслідками його проведення,  жодним чином не спростовує чи підтверджує доводи позивача про порушення ним правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку із необхідністю забезпечення проведення оперативно-розшукових заходів та недопущення їх зриву.
		          Окрім цього, у відповідності до пункту 8.3 розділу VІІІ Інструкції в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості, зокрема, про наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
		          Такі відомості у висновку службового розслідування, складеного щодо позивача, відповідачем зазначено не було, як і не обґрунтовано необхідність застосування до останнього крайнього заходу дисциплінарного впливу. 
		          Суд звертає увагу на ту обставину, що згідно наявних в матеріалах справи копій службової характеристики та трудової книжки, позивач дисциплінарних стягнень не мав, неодноразово заохочувався, а відповідно до посвідчення від 19.02.2015 року є учасником бойових дій, що також не заперечувалося і відповідачем.
		Викладені вище обставини дають суду підстави прийти до висновку, що службове розслідування відповідачем було проведено з порушенням принципів повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування (пп.6.2.1 п.6.2 Інструкції), у зв'язку із чим висновок про необхідність застосування до ОСОБА_1 такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції, - є не обґрунтованим.
		У той же час надаючи оцінку постанові Святошинського районного суду міста Києва від 06.02.2017 року, якою провадження по справі № 759/975/17 про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд зазначає, що у вказаному рішенні обставини правопорушення не досліджувалися, а факт його вчинення самим позивачем не заперечувався.
		На думку суду, вказана постанова, як і повідомлення позивачем неправдивої адреси проживання, за вказаних вище обставин та встановлених у даній адміністративні справі фактів, самостійно не можуть свідчити про наявність чи відсутність підстав для застосування до позивача вказаного дисциплінарного стягнення без повного дослідження всіх обставин вчинення такого проступку при проведенні службового розслідування.
		Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність наказів Головного управління Національної поліції у місті Києві № 276 від 28.03.2017 року та № 170 16.03.2017 року у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню, а позивач має бути поновленим на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у місті Києві з 28.03.2017 року.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі -Порядок), цей Порядок застосовується  у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "3" пункту 1). 
		У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
		Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування   виплат,   що   обчислюються   із   середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,  провадяться шляхом множення середньоденного  (годинного)  заробітку на число робочих днів/годин,  а у  випадках, передбачених заробітком. Середньоденна  (годинна)  заробітна  плата  визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих  робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число  календарних  днів за цей період. 
		А відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу з 03 квітня 2017 року по 14 серпня 2017 року у розмірі середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з розрахунку суми середньоденного заробітку без урахування відрахувань з нього податку з доходів фізичних осіб та соціального внеску. 
		Згідно довідки ГУ НП у м. Києві від 13.04.2017 р. №644 середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 387,13  грн. 
		Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 03 квітня 2017 року по 14 серпня 2017 року, що становить 90 робочих днів.
		Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 34 841,7  грн. (90 х 387,13  грн.).
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірності звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно. 
		Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у місті Києві з 31.03.2017 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 129,23 грн. підлягає негайному виконанню. 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16.03.2017 р. №170, яким накладено дисциплінарне стягнення на старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції. 
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28.03.2017 р. № 276 о/с про звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних   заволодінь   транспортними   засобами   управління   карного розшуку ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1.  
		          Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у місті Києві з 31.03.2017 року.
		Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська,  15) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 03142, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 841,7 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот сорок одну грн., 09 коп.)
		          Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у місті Києві з 28.03.2017 року. та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 129,23 грн. (вісім тисяч сто двадцять дев'ять грн., 23 коп.) 
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 Суддя                                                                                                І.В. Смолій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...